Ухвала

від 05.01.2024 по справі 554/8321/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/8321/23 Номер провадження 11-кп/814/1133/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

05 січня 2024 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду ОСОБА_2 доповідач по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 62023000000000578, перевіривши апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 представника в інтересах ОСОБА_4 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 24 листопада 2023 року,-

ВСТАНОВИВ:

Вироком суду затверджено угоду від 31.08.2023 у кримінальному провадженні № 62023000000000578 про визнання винуватості, укладену між прокурором третього відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_6 в присутності захисника ОСОБА_7 .

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим та засуджено:

-за ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 205-1 КК України (в ред. Закону № 642-VII від 10.10.2013, з урахуванням положень ч. 4 ст. 5 КК України) до покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки;

-за ч. 3 ст. 358 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на 1 рік з покладення обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, адвокат ОСОБА_3 представник в інтересах ОСОБА_4 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, посилаючись при цьому, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 6202100000000370, з якого було виділено матеріали кримінального провадження № 62023000000000578 відносно ОСОБА_6 , а оскаржуваний вирок впливає на права та інтереси ОСОБА_4 щодо встановлених відносно нього фактів, та при дослідженні доказів якими вони підтверджуються, він не мав можливості бути присутнім.

Вказує, що у вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 24 листопада 2023 року щодо ОСОБА_6 , зазначено прізвище ОСОБА_4 та вирок охоплює події, які відбувалися за участю ОСОБА_4 та встановлені у вироку факти відповідають фактам зазначеним у обвинувальному акті щодо ОСОБА_4 , зокрема щодо створення групи осіб та їх зв`язок єдиним умислом на заволодіння коштами АТ «Укргазвидобування» в структурному підрозділі якого ОСОБА_4 працює головним геологом.

Коло осіб, які мають право подати апеляційну скаргу, визначено ст. 393 КПК України. Пунктом 10 цієї норми передбачено, що апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 475 КПК вирок на підставі угоди може бути оскаржено у порядку, передбаченому цим Кодексом, на підставах, передбачених ст. 394 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржено:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно на підставах: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, установлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладання угоди;

2) прокурором виключно на підставах: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 цього Кодексу угоди не може бути укладено.

В той же час, адвокат ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не відносяться до визначеного ч. 4 ст.394 КПК України кола осіб, які можуть оскаржити вирок на підставі угоди про визнання винуватості.

Також відсутні обставини, які б давали можливість для оскарження зазначеного вище вироку з тих підстав, що він стосується їх прав, свобод та інтересів.

Так, вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 24 листопада 2023 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_6 , не містить жодних посилань на прізвище ОСОБА_4 , який таку угоду не укладав, та його прізвище у вироку не згадується. З тексту вироку вказану особу ідентифікувати неможливо, а відтак і стверджувати про те, що вирок стосується прав, свобод чи інтересів ОСОБА_4 , підстав немає.

Зазначення у вироку посад осіб, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, є необхідним елементом конкретизації обвинувачення та здійснене з метою констатації неправомірності дій ОСОБА_6 , та жодним чином не стосується інтересів інших осіб, оскільки зазначення посади неможливо пов`язати з певною особою та достовірно ідентифікувати її дані без проведення судового розгляду з дослідженням відповідних доказів, які в даному випадку не досліджувалися.

З цього приводу також слід звернути увагу на висновки, викладені в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18.05.2020 (справа № 639/2837/19, провадження № 51-5394кмо19), де серед іншого зазначено, що суддя-доповідач суду апеляційної інстанції, вирішуючи відповідно до вимог ст. 398 КПК питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншої особи (захисника чи представника іншої особи) на вирок на підставі угоди, має впевнитися, що у тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на дану конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю ідентифікувати іншу особу; крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи. Поряд із цим, дані, які містяться у процесуальних документах, складених слідчим або прокурором (обвинувальний акт, повідомлення про підозру, тощо), не можуть слугувати підставою для визнання вироку на підставі угоди про визнання винуватості однієї особи таким, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб.

Окрім того, відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці 2, 3 пункту 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №13 від 11 грудня 2015 року «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», у разі якщо кримінальне провадження здійснюється стосовно кількох осіб, які підозрюються/обвинувачуються у вчиненні одного або кількох кримінальних правопорушень, і згоди щодо укладення угоди досягнуто не з усіма підозрюваними/обвинуваченими, відповідно до вимог абз. 1 ч. 8 ст. 469 КПК угоду може бути укладено з одним (кількома) із підозрюваних/обвинувачених. Кримінальне провадження стосовно особи (осіб), з якими досягнуто згоду щодо укладення угоди про визнання винуватості, на підставі постанови прокурора або ухвали суду підлягає виділенню в окреме провадження залежно від того, на якій із стадій кримінального провадження сторонами було ініційовано укладення угоди. Вирок ухвалений на підставі угоди у такому випадку (стосовно однієї із декількох осіб) не має преюдиційного значення для кримінального провадження відносно інших осіб, а визнання винуватості першою не є доказом вини останніх.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у встановленому законом порядку.

У національному законодавстві презумпцію невинуватості як один з основних конституційних принципів судочинства відображено в ч. 1 ст. 62 Конституції України та ч. 1 ст. 17 КПК. Згідно із цими правовими нормами особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Чинний КПК не звільняє сторону обвинувачення від доказування відповідних обставин у кримінальному провадженні щодо однієї особи в разі наявності судового рішення стосовно іншої особи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 23 лютого 2016 року у справі «Навальний і Офіцеров проти Росії» (Navalnyy and Ofitserov v Russia, заяви № 46632/13 і № 28671/14) підкреслив, що обставини, встановлені у провадженні, в якому не беруть участь інші обвинувачені, не повинні мати преюдиціальне значення для їх справ. Статус доказів, використаних в одній справі, повинен залишатися суто відносним, а їх сила обмежуватися даними конкретного провадження. Особливо це стосується вироків, ухвалених на підставі угоди.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Враховуючи, що адвокат ОСОБА_3 представник в інтересах ОСОБА_4 не є особою, яка має право на апеляційне оскарження вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 24 листопада 2023 року на підставі угоди щодо ОСОБА_6 , вважаю за необхідне апеляційну скаргу повернути.

Керуючись ст. 399 КПК України, суддя апеляційного суду,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 представника в інтересах ОСОБА_4 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 24 листопада 2023 року щодо ОСОБА_6 повернути.

Копію ухвали про повернення апеляційної скарги невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 3-х місяців з дня її отримання.

Суддя-доповідач ОСОБА_2