Ухвала

від 25.01.2024 по справі 554/8321/23

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року

м. Київ

справа № 554/8321/23

провадження № 51-370 ск 24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 05 січня 2024 року,

встановив:

Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 24 листопада 2023 року затверджено угоду від 31 серпня 2023 року у кримінальному провадженні № 62023000000000578 про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_6 в присутності захисника ОСОБА_7 .

ОСОБА_6 визнано винуватим за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 205-1 (в редакції Закону № 642-VII від 10 жовтня 2013 року, з урахуванням положень ч. 4 ст. 5 КК України) та ч. 3 ст. 358 КК України й призначено йому узгоджене покарання за: - ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 205-1 КК України (в редакції Закону № 642-VIIвід 10 жовтня 2013 року, з урахуванням положень ч. 4 ст. 5 КК України) у виді обмеження волі строком на 3 роки; - ч. 3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70, 72 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05 січня 2024 року, на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, повернуто апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 .

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 посилається на незаконність ухвали апеляційного суду та просить її скасувати, оскільки вважає, що вказаний суд безпідставно повернув його апеляційну скаргу. При цьому захисник вказує, що вирок відносно ОСОБА_6 ухвалений на підставі кримінального провадження, яке виділене з кримінального провадження щодо ОСОБА_5 , у якому під час досудового розслідування встановлено, що останній працював головним геологом ГПУ «Полтавагазвидобування». Крім того, із вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 24 листопада 2023 року можна ідентифікувати головного геолога ГПУ «Полтавагазвидобування» Особа 2 (згідно абзацу 3 мотивувальної частини вироку) як ОСОБА_5 . Враховуючи наведене, захисник вважає, що вказаний вирок стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_5 , тому апеляційний суд необгрунтовано повернув його апеляційну скаргу, чим обмежив його право на доступ на правосуддя.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги захисника, дослідивши копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Згідно з ч. 4 ст. 475 КПК України вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому цим Кодексом, з підстав, передбачених статтею 394 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Частиною 2 ст. 24 КПК України гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Згідно постанови об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 639/2837/19, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншої особи (захисника чи представника іншої особи) на вирок на підставі угоди, суддя-доповідач має впевнитися, що у тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на дану конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю ідентифікувати іншу особу; крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Як убачається із копії ухвали апеляційного суду, захисник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 24 листопада 2023 року, яким затверджено угоду від 31 серпня 2023 року у кримінальному провадженні № 62023000000000578 про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_6 .

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05 січня 2024 року вказану апеляційну скаргу було повернуто на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, оскільки вона подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Своє рішення апеляційний суд мотивував тим, що захисник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 394 КПК України кола осіб, які можуть оскаржити вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 24 листопада 2023 року на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_6 .

Водночас апеляційний суд прийшов до висновку про те, що вказаний вирок суду першої інстанції не містить жодних посилань на прізвище ОСОБА_5 , який угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_6 не укладав, та його прізвище у вироку не згадується. З тексту вироку вказану особу ідентифікувати неможливо, а тому і стверджувати про те, що вирок стосується прав, свобод чи інтересів ОСОБА_5 , підстав немає.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується із зазначеними вище вимогами кримінального процесуального закону, враховуючи наступне.

Як вбачається із копії вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 24 листопада 2023 року, переглянутому в Єдиному державному реєстрі судових рішень при повному доступі, жодних безпосередніх даних щодо ідентифікації особи, вказаної у вироку як «Особа 2», в тексті вироку немає.

При цьому посилання захисника у касаційній скарзі на те, що ідентифікація ОСОБА_5 у вироку лишається можливою, оскільки у тексті цього судового рішення наявні посилання на посаду, яку обіймала ця особа, на переконання колегії суддів, є безпідставними, адже вказані доводи не стосуються наявності даних, які безсумнівно уможливлюють безпосередню ідентифікацію конкретної особи без залучення додаткової інформації або проведення додаткових досліджень, порівнянь, перевірок тощо, оскільки вказана у вироку посада не відноситься до загальновідомих посад, які можуть бути відомі широкому колу осіб.

Крім того, як вірно зазначено апеляційним судом, зазначення у вироку посад осіб, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, є необхідним елементом конкретизації обвинувачення та здійснене з метою констатації неправомірності дій ОСОБА_6 , та жодним чином не стосується інтересів інших осіб, оскільки зазначення посади неможливо пов`язати з певною особою та достовірно ідентифікувати її дані без проведення судового розгляду з дослідженням відповідних доказів, які в даному випадку не досліджувалися.

Водночас Верховний Суд звертає увагу, що норми кримінального процесуального закону не звільняють сторону обвинувачення від доказування відповідних обставин у кримінальному провадженні щодо однієї особи в разі наявності судового рішення стосовно іншої особи. При цьому дані про осіб, які містяться у процесуальних документах, складених слідчим або прокурором (обвинувальному акті, повідомленні про підозру тощо) у даному чи іншому кримінальному провадженні, не можуть слугувати підставою для визнання вироку на підставі угоди про визнання винуватості однієї особи таким, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб. Ці процесуальні документи, на відміну від вироку суду, містять твердження сторони обвинувачення про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України), з викладенням обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні відповідно до вимог ст. ст. 91, 92, 277, 291 КПК України.

Вирок, ухвалений на підставі угоди стосовно однієї із декількох осіб не має преюдиціального значення для кримінального провадження відносно інших осіб, а визнання винуватості однією із осіб не є доказом винуватості інших.

Така позиція узгоджується зі сталою судовою практикою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зокрема, викладеною у судових рішеннях від 19 листопада 2019 року у справі № 759/10575/16-к, від 15 квітня 2020 року у справі № 344/2514/19, від 26 травня 2021 року у справі № 263/15273/17, від 25 серпня 2023 року у справі № 755/1730/20 та від 04 січня 2024 року у справі № 991/2288/21.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 , в ухвалі вмотивовано зазначив, що вказаний захисник не є особою, яка має право на апеляційне оскарження вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 24 листопада 2023 року на підставі угоди щодо ОСОБА_6 .

За таких обставин, рішення суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги захисника відповідно до положень п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування ухвали апеляційного суду, не встановлено.

Отже, обґрунтування касаційної скарги захисника не містять переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 05 січня 2024 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3