Ухвала

від 08.01.2024 по справі 420/126/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/126/24

УХВАЛА

08 січня 2024 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Дубровна В.А., перевіривши виконання вимог статей 160, 161 КАС України за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛО ІНВЕСТ» до Головного управління ДПС в Одеській області та Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановила:

До суду з позовом звернувся адвокат Юрін Андрій Вячеславович, діючий в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛО ІНВЕСТ» (далі - позивач, ТОВ «КОЛО ІНВЕСТ») до Головного управління ДПС в Одеській області (далі відповідач-1) та Державної податкової служби України (далі відповідач-2), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області № 9030671/44443576 від 20 червня 2023 року;

- зобов`язати Державну податкову службу зареєструвати Податкову накладну № 1 від 03 травня 2023 року, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛО ІНВЕСТ», в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання.

Відповідно до ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху.

Ознайомившись з позовом та доданими до нього документами, суддею встановлено наступне.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 4 статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Разом із цим, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18 спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі питання. З прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, предметом оскарження є рішення про відмову у реєстрації податкових накладних, прийнятого комісією Головного управління ДПС в Одеській області № 9030671/44443576 від 20 червня 2023 року.

При цьому, позивач скористався правом на адміністративне оскарження даних рішень шляхом подання скарги до ДПС України, які залишені без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

З огляду на вказані обставини, для звернення до суду з вказаними вимогами передбачений тримісячний строк, який обчислюється з дня отримання позивачем рішень за результатами розгляду його скарг, у даному випадку це 12.07.2023 року.

Натомість, позивач звернувся до суду 29.12.2023 року (дата сформування позовної заяви в системі «Електронний суд»), що свідчить про порушення позивачем тримісячного строку звернення до суду, встановленого частиною 4 статті 122 КАС України.

Частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, представник позивача просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити його, обґрунтовуючи перебуванням директора ТОВ «КОЛО ІНВЕСТ» у період з 16.06.2023 р. по 08.07.2023 р. та з 18.09.2023 р. по 30.09.2023 р. на амбулаторному (стаціонарному) лікуванні, а також у період з 10.07.2023 р. по 13.09.2023 р. та з 02.10.2023 р. по 03.12.2023 р. у відрядженні. При цьому, вказує, що директор ТОВ «КОЛО ІНВЕСТ» не є спеціалістом в галузі права та не має профільної юридичної освіти, співробітники позивача також не мають правових знань, а тому не можуть представляти інтереси останнього в адміністративному суді та належним чином обґрунтувати свою правову позицію. А відтак 22 грудня 2023 року звернувся за правовою допомогою до адвоката Юріна А.В. , вже з пропущеним строком звернення до суду.

Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з урахуванням вказаних доводів позивача, суддя вказує про таке.

Процесуальна можливість для звернення з позовом до суду пов`язана з певним часовим проміжком, протягом якого така особа може реалізувати право на звернення без застосування до неї наслідків пропуску такого строку. В той же час, у випадку звернення до суду поза межами такого строку, до неї підлягають застосуванню відповідні правові наслідки встановлені законом, в даному випадку статтею 123 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Згідно сталої та послідовної судовою практикою підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність тих обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами, тобто які об`єктивно та істотно перешкоджали б зверненню до суду та не залежали б від волевиявлення особи.

Щодо такої поважної причини, як перебування керівника товариства на амбулаторному лікуванні, то суддя вказує, що амбулаторне лікування - лікування, проведене на дому або при відвідуванні самими хворими лікувального закладу (на відміну від стаціонарного лікування, здійснюваного з поміщенням пацієнта в лікарню). Виписка із медичної карти амбулаторного хворого носить інформаційний характер щодо діагнозу основного захворювання, супутніх захворювань, короткий анамнез, діагностичні дослідження, перебіг хвороби, проведене лікування, лікувальні і трудові рекомендації та жодним чином не засвідчує тимчасову непрацездатність особи.

Отже, відсутні підстави вважати, що останній знаходився у стані, який унеможливлював або значно ускладнював реалізацію права на звернення до суду у встановлені процесуальним законом строки. Доводи представника позивача в цій частині не можна визнати такими, що свідчать про наявність об`єктивних перешкод чи труднощів, оскільки амбулаторне лікування не перешкоджало позивачу звернутися до суду в установлений законом строк. Аналогічний підхід щодо критеріїв оцінки поважності пропуску звернення до суду у зв`язку із перебуванням особи на амбулаторному лікуванні неодноразово висловлювався Верховним Судом (зокрема, але не виключно, у постановах від 17 липня 2019 року (справа №815/1175/17), від 20 лютого 2020 року (справа №560/3070/19), від 26 березня 2020 року (справа №805/2688/18-а), від 27 серпня 2021 року (справа №520/17941/2020)).

Слід також зазначити, що представник позивача не наводить жодних обставин, які унеможливлювали пошук адвоката з метою звернення до суду з даним позовом під час перебування керівника товариства у відрядженні.

Щодо посилання позивача у заяві про поновлення строку на відсутність у директора та його співробітників ТОВ «КОЛО ІНВЕСТ» правових знань з означених спірних питань, то вказані обставини не підтверджують об`єктивну неможливість подати позовну заяву у визначений КАС України строк. Юридична необізнаність не може визнаватися тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили позивачу з дотриманням установлених законом строків звернутися до суду з позовом. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 540/2097/18.

Труднощі в пошуку кваліфікованого спеціаліста для оформлення позовної заяви належним чином не є об`єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити рішення суб`єкта владних повноважень в судовому порядку в межах встановленого законодавством строку звернення до суду. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07 серпня 2018 року у справі № 826/4213/18.

Як зазначає представник позивача, директор ТОВ «КОЛО ІНВЕСТ» звернувся за правовою допомогою до адвоката Юріна Андрія Вячеславовича, із яким лише 22 грудня 2023 року був укладений Договір про надання правової допомоги №22/12-23, тобто вже з пропущеним строком звернення до суду.

При цьому, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності третіх осіб. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

З огляду на вищевказане, наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду з позовом не підтверджують об`єктивну неможливість чи ускладнення для позивача своєчасно звернутись до суду, а тому не можуть бути визнані поважними.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Отже суд дійшов висновку про те, що строк звернення до суду пропущений з причин, які виникли з волі позивача, а, отже, не є поважними. Жодних належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутися за судовим захистом, позивачем не надано та судом не знайдено.

З огляду на вказане, наведені у заяві про поновлення строку на звернення до суду із даними вимогами аргументи на обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, відхиляються як необґрунтовані.

Отже, позивачу пропонується вказати інші підстави для поновлення строку звернення до суду із наданням доказів поважності причин пропуску такого строку, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.

Частиною 1 ст. 123 КАС України передбачено, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною 2 статті 169 КАС України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Зважаючи на викладене, позовна заява відповідно до ч.1 ст.169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків.

Керуючись ст.ст. 120, 123, 160-162, 169, 171, 241-243, 248 КАС України,

ухвалила:

У задоволені заяви представника ТОВ «КОЛО ІНВЕСТ» про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити.

Залишити позовну заяву без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали, а саме, письмових пояснень щодо інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду та надання належних, допустимих та достатніх доказів на їх підтвердження.

У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала окремо не оскаржується.

СуддяВ.А. Дубровна