Рішення

від 19.12.2023 по справі 496/3301/22

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/3301/22

Провадження № 2/496/703/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Горяєва І.М.,

за участю секретаря - Касьяненко А.О.,

представника позивача - Павленко А.Л.,

представника відповідача - Достаєвського Д.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства експериментальна база «Дачна» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, який згодом уточнив (а.с. 84-88), в якому просить стягнути з Державного підприємства експериментальна база «Дачна» Селекційно-генетичного інституту - національного центру насіннєзнавства та сортовивчення на користь ОСОБА_2 , грошові кошти, з яких: невиплаченої заробітної плати при звільненні за червень 2022 року в сумі 12379 гривень 22 копійки; невиплаченої компенсації за невідбуту відпустку в сумі 15062 гривень 16 копійок; середнього заробітку за час затримки виплати всіх сум під час звільнення в сумі 116718 гривень;витрати, пов`язані зі сплатою правової допомоги в сумі 10000 грн. та зобов`язати відповідача здійснити перерахування до бюджету податків та зборів утриманих, але не сплачених з заробітної плати ОСОБА_2 , а саме податку на доходи з фізичних осіб 18% та військовий збір 1,5%, також збір на ЄСВ в розмірі 22% за період з квітня 2022 року по червень 2022 року включно.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 11.08.2020 року його було прийнято на роботу до штату ДП ЕБ «Дачна» Селекційно-генетичного інституту - національного центру насіннєзнавства та сортовивчення на посаду головного інженера. 20.06.2022 року наказом №83к припинено трудові відносини та звільнено за власним бажанням. Однак в день звільнення не було сплачено всі суми, які належить сплатити при здійсненні повного розрахунку. Позивачу не сплачено грошові кошти за червень місяць 2022 року, також компенсацію за невідбуту відпустку. У зв`язку з вище викладеним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 18 серпня 2022 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 30.08.2022 року було відкрито провадження по справі з призначенням судового засідання.

Ухвалою суду від 31.01.2023 року витребувано у Державного підприємства експериментальна база «Дачна», письмові докази розрахунку про отримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 усіх виплат при звільненні з його особистим підписом на даних документах (зарплатна відомість чи табель).

10.03.2023 року на виконання ухвали суду від 31.01.2023 року Державне підприємство експериментальна база «Дачна» надано відповідь, відповідно до якої зазначено, що за ОСОБА_2 на день звільнення 20.06.2022 року рахувався борг перед підприємством в сумі 23308,70 грн., на день звільнення боргу по виплатів коштів ОСОБА_2 не було, тому при його звільненні кошти йому не виплачувалися та був вручений розрахунковий лист, будь-яких претензій ОСОБА_2 не пред`являв і тільки 28.07.2022 року перед зверненням до суду він подав заяву про виплату розрахункових, борг підприємства щодо розрахункових ОСОБА_2 відсутній.

Ухвалою суду від 11.05.2023 року, за клопотання позивача ОСОБА_2 про витребування доказів, витребувано у Державного підприємства «Експериментальна база «Дачна», належним чином завірену копію довідки про нараховану заробітну плату за період з 01.01.2022 року по дату звільнення ОСОБА_2 .

11.07.2023 року на виконання ухвали суду від 11.05.2023 року представником відповідача надано витребувані докази.

Ухвалою суду від 13.09.2023 року за клопотанням представника позивача - адвоката Павленко А.Л., витребувано у Державного підприємства експериментальна база «Дачна» письмові докази: оригінал посадової інструкції начальника гаража ДП «ЕБ Дачна» від 11.08.2021 року з підписом, виконаним від імені ОСОБА_2 ; оригінал договору про повну матеріальну відповідальність від 11.08.2021 року з підписом, виконаним від імені ОСОБА_2 ; висновки службового розслідування зі всіма додатками та документами по факту ймовірного завдання ОСОБА_2 матеріальних збитків в 2022 року на суму 36299,60 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у задоволені позову, пояснив, що ОСОБА_2 звільнений за те, що перевищив свої службові обов`язки, були спричиненні збитки підприємству, він несе відповідальність, з ОСОБА_2 була проведена бесіда, він зазначив що жодних претензій до підприємства не має та погодився з існуванням заборгованості, при цьому була надана довідка-розрахунок, де вказано виплачену зарплату. При цьому, представник відповідача також посилався на відзив на позовну заяву (а.с. 21), також зазначив, що ОСОБА_2 був звільнений 20.06.2022 року наказом №83 к згідно ст.38 КЗПП України. Проведено розрахунок по заробітній платі ОСОБА_2 , борг за підприємством відсутній.

Крім того, на виконання ухвали суду від 13.09.2022 року в судовому засіданні представник відповідача надав наказ №3к про припинення трудового договору (контракту) від 08.01.2022 року та службове розслідування від 15.06.2022 року, інших документів не надав за їх не існуванням.

Також, в матеріалах справи містяться письмові пояснення представника відповідача по справі (а.с. 45-46).

25.11.2022 року від позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив (а.с. 28), відповідно до якого позивач не згодний з доводами відповідача, який не надав письмових доказів з його підписом в отримані коштів, ні заробітної плати відомості, ні розписки в отриманні коштів та просив задовольнити позов.

Заслухавши пояснення сторін по справі, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що 11.08.2020 року ОСОБА_2 було прийнято на роботу до ДП ЕБ «Дачна» Селекційно-генетичного інституту - національного центру насіннєзнавства та сортовивчення на посаду головного інженера (а.с. 3).

20.06.2022 року наказом №83к ДП ЕБ «Дачна» Селекційно-генетичного інституту - національного центру насіннєзнавства припинено трудові відносини та звільнено ОСОБА_2 за власним бажанням (а.с. 23).

28.07.2022 року позивач звернувся із письмовою заявою до директора ДП ЕБ «Дачна» про виплату розрахунку при звільненні (а.с. 12).

Крім того, судом було досліджено розрахунковий листок за червень 2022 року та липень 2022 року (а.с. 22), довідка про доходи ОСОБА_2 (а.с. 70), посадова інструкція начальника гаража (а.с. 71), договір про повну матеріальну відповідальність укладений між ДП ЕБ «Дачна» Селекційно-генетичного інституту - національного центру насіннєзнавства та ОСОБА_2 (а.с. 72), наказ №28/1 від 18.06.2022 року (а.с. 73), довідка ДП ЕБ «Дачна» Селекційно-генетичного інституту - національного центру насіннєзнавства від 10.07.2023 року, відповідно до якої ОСОБА_2 отримав у червні 2022 року нараховану заробітну плату 9835,16 грн. за неповний робочий місяць, а саме за 17 робочих днів, сума до виплати з вирахуванням податків складає 7818,95 грн., за липень місяць 2022 року нарахована компенсація за невикористану відпустку за 25 днів у сумі 16098,75 грн., з вирахуванням податків сума до виплати складає 12798,50 грн. (а.с. 74), заяву про вчинення кримінального правопорушення від 07.07.2023 року (а.с. 75-77), відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 05.07.2023 року (а.с. 93-94), письмова претензія від 20.07.2023 року ДП ЕБ «Дачна» (а.с. 95-97), адвокатський запит від 20.07.2023 року (а.с. 101-102), наказ №3к про припинення трудового договору відносно ОСОБА_3 (а.с. 131), службове розслідування від 15.06.2022 року (а.с. 132).

Згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 115 КЗпП України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Приписами ст.117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Відповідно п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 (Порядок) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно п. 8 Порядку середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Як вбачається з правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (постанова у справі № 6-64 цс 13 від 03.2013 року) згідно із ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд погоджується із доводами представника позивача, що відповідачем не надано підтверджуючих документів: відомості про виплачену заробітну плату з особистим підписом ОСОБА_2 в період з 01.01.2021 року до моменту виплати платежу, документи службового розслідування по підприємству, яким визначено заборгованість ОСОБА_2 перед підприємством, фінансові документи про зарахування боргу ОСОБА_2 на користь підприємства за рахунок його заробітної плати, документальну підставу про виплату заробітної плати та інших платежів ОСОБА_2 готівкою, оригінал довідки про нараховану заробітну плату за період з 01.01.2022 року по дату звільнення ОСОБА_2 із зазначенням всіх складових, з яких формується заробітна плата останнього, що не було спростовано представником відповідача під час розгляду справи.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в сумі 12379,63 грн. підлягає задоволенню.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України та ст.24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Оскільки, під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, було встановлено, що працівникові ОСОБА_2 не були виплачені належні йому від підприємства суми в день звільнення, суд на підставі статті 117 КЗпП України, прийшов до висновку про стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, оскільки відповідач не довів відсутності в цьому своєї вини. При цьому суд зауважує, що сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Порядок здійснення відповідних розрахунків визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Абзацом 2 п.8 даного Порядку передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати. Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі ( календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі №6-648цс15 за позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Так як відповідачем не надано належних та допустимих доказів отримання заробітної плати позивачем за червень 2022 року, а також компенсації за невідбуту відпустку, в тому числі й доказів щодо проведення службового розслідування про заборгованість позивача перед відповідачем, погоджене з профспілковим комітетом, тому нараховані позивачем суми заборгованості мають бути в повному обсязі сплачені відповідачем.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінивши зібрані докази, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_2 обґрунтований, знайшов своє підтвердження у судовому засіданні та підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача здійснити перерахування до бюджету податків та зборів утриманих, але не сплачених з заробітної плати ОСОБА_2 , а саме податку на доходи з фізичних осіб 18% та військовий збір 1,5%, також збір на ЄСВ в розмірі 22% за період з квітня 2022 року по червень 2022 року включно, то вказана вимога не підлягає задоволенню оскільки в повній мірі не обґрунтована, заявлена передчасно та не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні.

Щодо стягнення витрат зі сплати правової допомоги у розмірі 10000 грн., то вказана вимога підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В матеріалах справи міститься платіжна інструкція №07/07/2023 від 07.07.2023 року, відповідно до якої за послуги надання правничої допомоги сплачено 3000 грн. (а.с. 109), що також зазначено відповідно до рахунку-фактури №43/07-1 від 06.07.2023 року (а.с. 108).

У зв`язку із чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст.ст.9, 10, 12, 13, 258, 259, 264, 265, 268, 293, 315-319, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 116, 117 КзпП України, суд -

У Х В АЛ И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Державного підприємства експериментальна база «Дачна» про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства експериментальна база «Дачна» Селекційно-генетичного інституту - національного центру насіннєзнавства та сортовивчення, код ЄДРПОУ: 32539624, місце знаходження: Одеська область, Одеський район, с.Дачне, вул.Гаркавого, буд.5 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 грошові кошти, з яких:

- невиплаченої заробітної плати при звільненні за червень 2022 року в сумі 12379 гривень 22 копійки;

- невиплаченої компенсації за невідбуту відпустку в сумі 15062 гривень 16 копійок;

- середнього заробітку за час затримки виплати всіх сум під час звільнення в сумі 116718 гривень;

- витрати, пов`язані зі сплатою правової допомоги в сумі 3000 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Суддя І.М. Горяєв

З урахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Біляївському районному суду Одеської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку виготовлення повного тексту рішення суду, яке було виготовлене 09 січня 2024 року.