Постанова

від 09.01.2024 по справі 910/1244/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2024 р. Справа№ 910/1244/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Алданової С.О.

Суліма В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Державного підприємства "Головний навчально-методичний центр держпраці"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023

у справі № 910/1244/23 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ СЕРВІС 1"

до Державного підприємства "головний навчально-методичний центр держпраці"

про стягнення 115 994,21 грн,

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СБ СЕРВІС 1" до Державного підприємства "Головний навчально-методичний центр Держпраці" про стягнення заборгованості за договором № 02-Д від 01.03.2019 про надання охоронних послуг у розмірі 115 994,21 грн, з яких 108 600,00 грн основного боргу, 6 338,35 грн інфляційних втрат та 1 045,86 грн трьох відсотків річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі № 910/1244/23 позов задоволено повністю; стягнуто з Державного підприємства "Головний навчально-методичний центр держпраці" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ СЕРВІС 1" суму основного боргу у розмірі 108 600 грн 00 коп., 3% річних у розмірі 1 045 грн 86 коп., інфляційне збільшення боргу у розмірі 6 338 грн 35 коп. та судовий збір в розмірі 2 684 грн 00 коп.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2023, Державне підприємство "Головний навчально-методичний центр держпраці" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі № 910/1244/23 постановивши стягнути з відповідача 28 609,70 грн основного боргу (за липень 2022 року та 1-8 серпня 2022 включно); 2 052,62 грн інфляційних витрат; 415,67 грн в якості 3% річних; 719,12 грн судового збору за подання позову в першій інстанції після розподілу між сторонами; стягнути з позивача суми судових витрат на апеляційне оскарження.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує, що між сторонами з 01.03.2019 існували господарські відносини до 18.08.2022 включно, і в цю дату послуга надавалась востаннє, а з 19.08.2022 внаслідок припинення надання послуги позивачем, відповідач уклав новий договір з іншим охоронним підприємством щодо аналогічного пакету послуг.

Скаржник визнає наявність заборгованості за липень 2022р. та за період з 01.08.2022 по 18.08.2022, тобто по дату, коли позивачем послуга надавалась востаннє, натомість позивач заявляє також і стягнення сум за послуги, яких не надавав, тобто за період з 19.08.2022 по 31.12.2022, крім того, жодного доказу такого надання послуги не надано та і не може бути надано позивачем, оскільки акти, виготовлені позивачем самостійно, не засвідчені відповідачем. Відповідач неодноразово висловлював свою незгоду із актами наданих послуг, надсилаючи позивачу акти звіряння розрахунків, де спірні періоди не підтверджувались.

На думку скаржника, судом порушено принцип змагальності сторін спору та правило неупередженості, оскільки ухвалою від 25.04.2023 суд витребував у відповідача докази того, що в спірний період послуги з охорони вже надавались іншим підприємством, одночасно суд витребував у позивача - хоча б якісь докази того, що ним надавалась послуга в спірним період.

Також скаржник зазначає про те, що акти обстеження є двосторонніми документами, що фіксують певні обставини та складаються двома суб`єктами відносин: відповідачем та ПП "Сакура-М", відповідно у відповідача не було обов`язку надсилати такі акти іншому підприємству.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що за фактом отримання відповідних актів приймання-передачі, замовник жодного разу не направив стороні позивача зауважень до таких актів, що свідчить про прийняття наданих послуг замовником, натомість доводи скаржника, що сам факт відмови від засвідчення таких актів вже є вираженою незгодою зі змістом документу, є безпідставним.

Надані скаржником акти обстеження території, надані відповідачем після надання відзиву на позов є не тільки одностороннім доказом, а й за припущенням позивача, є складеними вже під час розгляду справи по суті, а тому є недопустимими доказами та недостовірними.

Позивач зазначає про те, що стверджуючи, що договір був припиненим, відповідач, але внаслідок отримання актів прийому-передачі послуг жодного разу не надав заперечення проти прийняття послуг, хоча б з підстави, що договір припинився та/або послуги не надавались. Відповідач відмовився від прийняття та оплати послуг виключно після припинення дії договору (31.12.2022), у формі односторонньої відмови від зобов`язання по оплаті про що зазначив у акті звірки, який попередньо направив йому позивач 31.12.2022.

Узагальнені доводи відповіді на відзив

Відповідач зазначає, що він неодноразово заперечував проти спроб позивача підтвердити нібито надання ним послуги, наявність таких заперечень відповідача, виражених у різних формах та наявних у матеріалах справи ігнорувати неможливо, натомість неповне дослідження судом першої інстанції матеріалів справи, власне, і призвело суд до висновку, що нібито, заперечень відповідач не висловлював.

Відповідач зазначає, що позивач порушив обов`язок надання послуг у спірний період, але рахунки за ненадані послуги надсилав систематично. Позивач так і не надав жодного доказу того, що ним надавались охоронні послуги в спірний період, натомість відповідач, належними та допустимими доказами довів факт надання охоронних послуг у спірний період іншим підприємством.

Узагальнені доводи заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу

Позивач зазначає, що ознайомившись із доводами відповіді на відзив, сторона позивача вважає їх аналогічними доводами, викладеним у апеляційній скарзі, відзив на яку позивачем надано до суду та просить суд, що зважаючи на аналогічність фактичних обставин та доводів сторін у справі № 910/1242/23, врахувати судові рішення у вказаній справі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу передачі судової справи, справу № 910/1244/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Головний навчально-методичний центр держпраці" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі № 910/1244/23. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Державного підприємства "Головний навчально-методичний центр держпраці" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі № 910/1244/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2023, для розгляду справи № 910/1244/23 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Алданова С.О., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 прийнято справу № 910/1244/23 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Алданова С.О., Сулім В.В.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, тимчасові непрацездатності суддів, перебування суддів у відпустках, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/1244/23 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.03.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір про надання охоронних послуг № 02-Д, відповідно до умов якого відповідач, за договором замовник, доручає, а позивач, за договором виконавець, приймає на себе зобов`язання надати послуги з охорони (код за ДК 021:2015 - 79710000-4) об`єкта, вказаного в пункті 1.2. договору, на умовах, визначених цим договором, а відповідач, зобов`язується оплатити такі послуги.

Назва та місце розташування об`єкта визначене у п.1.2. договору - м. Київ, вул. Вавілових, 10а.

Відповідно до п. 2.1. договору оплата послуг за договором здійснюється щомісячно до 10-го числа місяця, в якому надаються послуги, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у сумі місячної вартості послуг, визначеної у пункті 2.2. договору, на розрахунковий рахунок виконавця.

Відповідно до п. 2.2. договору вартість послуг за один місяць складає 18 100,00 грн.

Згідно з п. 6.1. договір діє до 31.12.2019, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами.

Додатковою угодою № 2 від 24.12.2019 сторони продовжили дію договору до 31.12.2020.

Додатковою угодою № 3 від 23.12.2020 сторони продовжили дію договору до 31.12.2021.

Додатковою угодою № 4 від 01.12.2021 сторони продовжили дію договору до 31.12.2022.

31.08.2022 за фактом надання послуг обумовлених договором в період з 01.07.2022 по 31.08.2022 позивачем направлено на адресу відповідача акт приймання-передачі послуг, який було отримано відповідачем 02.09.2022.

Разом з тим, позивач у позовній заяві зазначає, що відповідачем належної оплати послуг здійснено не було. Заперечень (зауважень) до такого акту позивачу не заявлено.

На початку вересня 2022 року на адресу позивача надійшов лист відповідача за № 249 від 26.08.2022, згідно з яким останній повідомив, що в нього відсутні додаткові угоди, якими було продовжено дії договору в період 2020-2022 рік та просив надати підтвердження продовження чинності договору.

27.09.2022 позивачем на лист відповідача № 249 від 26.08.2022 направлено на адресу відповідача копію додаткової угоди № 4 від 21.12.2021 та копії актів приймання передачі послуг за договором в період з 2020 по 2022.

30.09.2022 за фактом надання послуг обумовлених договором, з 01.09.2022 по 30.09.2022, позивачем направлено на адресу відповідача акт приймання-передачі послуг, який отримано відповідачем 03.10.2022.

28.10.2022 за фактом надання послуг обумовлених договором, з 01.10.2022 по 31.10.2022, позивачем направлено на адресу відповідача акт приймання-передачі послуг, який отримано відповідачем 01.11.2022.

02.12.2022 за фактом надання послуг обумовлених договором, 01.11.2022 по 30.11.2022, позивачем направлено на адресу відповідача акт приймання-передачі послуг, який отримано відповідачем 05.12.2022.

31.12.2022 за фактом надання послуг обумовлених договором, з 01.12.2022 по 31.12.2022, позивачем направлено на адресу відповідача акт приймання-передачі послуг, який отримано відповідачем 03.01.2023.

Як зазначає позивач, відповідачем належної оплати послуг здійснено не було. Заперечень (зауважень) до актів позивачу не заявлено.

Крім того, позивач у позовній заяві зазначає, що 18.11.2022, 22.12.2022 та 31.12.2022 позивачем направлені на адресу відповідача акти звірки взаєморозрахунків за січень - жовтень 2022 року, січень-листопад 2022 року, січень-грудень 2022 року, відповідно, однак, відповідачем акти звірки взаєморозрахунків не підписано та позивачу не направлено.

Таким чином, враховуючи наведене, позивач зазначає, що у відповідача існує заборгованість по сплаті послуг за договором в період з 01.07.2022 по 31.12.2022 включно в розмірі 108 600,00 грн та просить стягнути з відповідача на свою користь також 6 338,35 грн інфляційних втрат та 1 045,86 грн трьох відсотків річних.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваному рішенні, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "СБ СЕРВІС 1" надавались послуги з охорони відповідачу протягом 2022 року, що підтверджується актами наданих послуг № 4 від 31.01.2022, № 35 від 28.02.2022, № 42 від 31.03.2022, № 80 від 30.04.2022, № 106 від 31.05.2022, № 131 від 30.06.2022, № 156 від 31.07.2022, № 183 від 31.08.2022, № 214 від 30.09.2022, № 241 від 31.10.2022, № 268 від 30.11.2022, № 311 від 31.12.2022.

Спірні акти, зокрема, № 156 від 31.07.2022, № 183 від 31.08.2022, № 214 від 30.09.2022, № 241 від 31.10.2022, № 268 від 30.11.2022, № 311 від 31.12.2022 позивачем надсилались на адресу відповідача, що підтверджується описами вкладення до поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копії.

Відповідно до п. 2.1. договору оплата послуг за договором здійснюється щомісячно до 10-го числа місяця, в якому надаються послуги, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у сумі місячної вартості послуг, визначеної у пункті 2.2. договору, на розрахунковий рахунок позивача.

Таким чином, відповідно до ч. 1. до ст. 530 ЦК України та п.2.1. договору відповідача зобов`язаний був здійснити оплату послуг за договором, щомісячно до 10-го числа місяця, в якому надаються послуги, тобто авансом, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у сумі місячної вартості послуг.

В матеріалах справи наявна копія виписки з рахунку позивача, з якої вбачається надходження оплат за послуги з охорони, здійсненні відповідачем починаючи з 01.06.2020, однак, за надані послуги з охорони за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 у розмірі 108 600,00 грн відповідач не розрахувався, що призвело до звернення стягнення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 108 600,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено факт того, що на момент звернення позивача до суду грошові кошти за надані позивачем послуги, згідно з вказаними вище актів за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 , не були оплачені відповідачем, в результаті чого у відповідача перед позивачем існує заборгованість в розмірі 108 600,00 грн.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 108 600,00 грн, належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги про стягнення боргу у розмірі 108 600,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок, колегія суддів апеляційного господарського суду, враховуючи доведений факт прострочення відповідачем виконання зобов`язання за договором, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача є суми інфляційних втрат та 3% річних у розмірах 6 338,35 грн та 1 045,86 грн відповідно.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 108 600,00 грн, належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем не подано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення боргу у розмірі 108 600,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі № 910/1244/23, відсутні.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Доводи відповідача про те, що послуги з охорони були припинені 18.08.2022, однак припинення не було оформлено документально, колегія суддів апеляційного господарського суду оцінює критично, оскільки жодних повідомлень від відповідача про припинення договору або про фактичну відсутність охоронців на об`єкті матеріали справи не містять.

Крім того, за умовами п. 7.2 договору всі зміни та доповнення до договору вносяться у письмовій формі шляхом укладення додаткових угод, які підписуються сторонами та стають невід`ємними частинами Договору, таким чином, виходячи з умов договору його розірвання/дострокове припинення має оформлюватись шляхом підписання сторонами додаткової угоди, проте матеріли справи доказів укладення такої додаткової угоди сторонами, не містять.

Посилання відповідача на те, що через конфіденційні застереження, що наявні в договорі з новим охоронним підприємством, копії відповідного договору та актів відповідачем не надаються, та на те, що оскільки нове охоронне підприємство не є суб`єктом відносин, що вивчаються в цій судовій справі, надання таких документів має бути належно обґрунтованим, а вони будуть надані у випадку, якщо позивач буде на цьому наполягати а суд погодиться з необхідністю витребування таких доказів, колегією суддів до уваги не приймаються, так як відповідно до положень ГПК України саме відповідач повинен належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, тобто саме він має надати суду належні докази того, що у спірні періоди аналогічні послуги йому надавала інша особа.

Більше того, судом встановлено, що листом від 26.08.2022 року № 249, тобто, як стверджує відповідач, вже було припинено дію договору та послуги з охорони не надавались, відповідач повідомив позивача, що ревізією документів не вдалося підтвердити станом на серпень 2022 року чинність вищевказаних договорів та просив позивача у максимально стислі терміни надати інформацію з підтверджувальними документами стосовно продовження дії договорів з охорони на 2020-2022 роки. Тобто, жодної інформації про припинення господарських взаємовідносин між позивачем та відповідачем вказаний лист не містив.

Відповідач, системно отримуючи Акти наданих послуг, всупереч встановленої договором та законодавством процедури, жодного разу не направив на адресу позивача мотивованої відмови від підписання відповідних актів.

Крім того, дослідивши надані відповідачем акти обстеження території та її периметру, складені сумісно представниками ДП "ГНМЦ" та ПП "Сакура-М", якими засвідчується відсутність представників позивача на території об`єктів та на навколишньому периметру, на дати: 20.08.2022, 30.08.2022, 01.09.2022, 05.09.2022, 13.09.2022, 21.09.2022, 29.09.2022, 30.09.202, 07.10.2022, 10.10.2022, 18.10.2022, 26.10.2022, 01.11.2022, 03.11.2022, 11.11.2022, 21.11.2022, 30.11.2022, 01.12.2022, 05.12.2022, 13.12.2022, 21.12.2022, 29.12.2022, 31.12.2022, суд зазначає, що за своїм змістом вони фіксують лише факт начебто відсутності працівників позивача на об`єкті. Однак, оформлюючи вказані документи та, по суті, встановлюючи факт порушення умов договору позивачем, відповідач копії вказаних Актів позивачу жодного разу не направляв. Матеріали справи не містять доказів протилежного.

Доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення та не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі № 910/1244/23.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Державного підприємства "Головний навчально-методичний центр держпраці" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі № 910/1244/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі № 910/1244/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Головний навчально-методичний центр держпраці" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі № 910/1244/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі № 910/1244/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/1244/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді С.О. Алданова

В.В. Сулім