Рішення

від 17.01.2024 по справі 910/1244/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.01.2024Справа № 910/1244/23Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., розглянувши матеріали заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ СЕРВІС 1" про стягнення понесених позивачем витрат на оплату правничої допомоги у справі №910/1244/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ СЕРВІС 1" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 14-А, кв. 113, код ЄДРПОУ 39440650)

до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ГОЛОВНИЙ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ДЕРЖПРАЦІ" (04060, м. Київ, вул. Вавілових-10-А, код ЄДРПОУ 23379396)

про стягнення 115 994,21 грн,

Без виклику представників учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СБ СЕРВІС 1" до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ГОЛОВНИЙ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ДЕРЖПРАЦІ" про стягнення заборгованості за договором № 02-Д від 01.03.2019 про надання охоронних послуг у розмірі 115 994,21 грн, з яких 108 600,00 грн основного боргу, 6 338,35 грн інфляційних втрат та 1 045,86 грн трьох відсотків річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено процесуальні строки для подання пояснень по суті спору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 позов задоволено повністю; стягнуто з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ГОЛОВНИЙ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ДЕРЖПРАЦІ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ СЕРВІС 1" суму основного боргу у розмірі 108 600 грн 00 коп., 3% річних у розмірі 1 045 грн 86 коп., інфляційне збільшення боргу у розмірі 6 338 грн 35 коп.

18.09.2023 позивачем подано заяву про стягнення понесених витрат на оплату правничої допомоги у справі №910/1244/23. У поданій заяві позивач просить суд покласти на відповідача 45 000,00 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду даної справи.

20.09.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло заперечення на клопотання про стягнення понесених витрат на оплату правничої допомоги.

21.09.2023 року до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Північного апеляційного господарського суду надійшла ухвала від 21.09.2023 року, якою у зв`язку з надходженням апеляційної скарги на рішення суду витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1244/23.

Відповідно до п. 17, 17.3 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи такі дії вчиняються в такому порядку: розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі.

Враховуючи необхідність направлення матеріалів справи № 910/1244/23 до Північного апеляційного господарського суду у зв`язку з розглядом апеляційної скарги відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 року у даній справі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2023 відкладено вирішення питання щодо прийняття до розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 у справі №910/1244/23 рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі №910/1244/23 залишено без змін.

15.01.2024 матеріли справи повернулись до Господарського суду міста Києва.

Розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ СЕРВІС 1" про стягнення понесених позивачем витрат на оплату правничої допомоги у справі №910/1244/23, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи, що розгляд справи № 910/1244/23 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за необхідне розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення в справі № 910/1244/23 без виклику сторін.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1-3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи викладені вимоги Господарського процесуального кодексу України, оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Водночас у даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому, з огляду на розгляд справи № 910/1244/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, вказаний строк обчислюється з урахуванням дати отримання стороною копії рішення суду.

Враховуючи, що рішення ухвалено судом 11.09.2023, заява надійшла до суду 18.09.2023 суд приходить до висновку, що останнім не пропущено строк для подання доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, а тому клопотання позивача про поновлення строку на звернення з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Матеріалами справи встановлено, що при зверненні до суду з позовом позивач у позовній заяві вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції складає 45 000,00 грн.

Зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 вбачається, що судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем, а саме витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до поданої заяви про ухвалення додаткового судового рішення зазначено про розмір фактично понесених витрат на правничу допомогу становить 45 000,00 грн, які він просить покласти на відповідача.

На підтвердження понесених ним судових витрат позивач долучив до матеріалів справи:

- копію договору про надання правової допомоги № 05/01/23-1 від 05.01.2023 року;

- копію додаткової угоди № 05/01/23-2 від 05.01.2023 року до договору про надання правової допомоги № 05/01/23-1 від 05.01.2023 року;

- копію акту №1 приймання-передачі правничої допомоги від 18.09.2023 до договору про надання правової допомоги № 05/01/23-1 від 05.01.2023 року;

- копію рахунок-фактури № ДПП 05/01/23-1/ДУ-05/01/23-2/1 від 18.09.2023;

- копію рахунок-фактури № ДПП 05/01/23-1/ДУ-05/01/23-2/2 від 18.09.2023;

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката Тарасун В.Г.;

- ордер.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній справі у заявленому розмірі 45 000,00 грн, судом враховано, що відповідно до акту прийому-передачі наданих правових послуг від 18.09.2023 загальна вартість наданих послуг складає 45 000,00 грн.

Так, судом встановлено, що у зазначеному акті наданих послуг сторони погодили, що загальна вартість гонорару адвоката за надану правничу допомогу на користь клієнта становить 45 000,00 грн, з яких: 30 000,00 грн - гонорар та 15 000,00 грн - гонорар успіху.

Стосовно стягнення з відповідача 15 000,00 грн як гонорару успіху адвоката у справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 2.1. додаткової угоди № 1 сторонами було погоджено фіксований розмір гонорару за надану правничу допомогу. Так, за надання правової допомоги в межах представництва Клієнта в суді першої інстанції клієнт зобов`язується сплатити на користь Адвоката у фіксованому розмірі наступний гонорар в розмірі 30 000,00 грн, без урахування ПДВ.

Відповідно до п. 2.3 додаткової угоди № 1, у випадку задоволення позову в повному обсязі, а так само частково, якщо сума присудженого до стягнення становитиме не менше 75% від ціни позову у Справі, Клієнт зобов`язується сплатити на користь Адвоката гонорар-успіху в розмірі 15 000,00 грн, без урахування ПДВ.

Отже, окрім фактичного розміру вартості наданих послуг, вказаного у п. 2.3 додаткової угоди, позивач також погодився сплатити адвокату додаткову винагороду за стягнення заборгованості («гонорар успіху») в розмірі.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6.672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3.000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Суд дійшов висновку, що в частині стягнення «гонорару успіху» в розмірі 15 000,00 грн такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у позивача буде відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування «гонорару успіху» за рахунок відповідача.

Також слід зазначити, що спір у даній справі належить до розрахункових спорів, і така категорія спорів не є до складними. Вивчення нормативно-правового регулювання таких правовідносин відбувається під час здобуття вищої освіти в галузі права і не потребує додаткових зусиль і часу адвоката, який професійно займається діяльністю багато років.

Суд зазначає, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ, вирішуючи питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху», зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Таку правову позицію, щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Судом враховано, що відповідачем подані заперечення на заяв позивача про ухвалення додаткового рішення, в якому останній, серед іншого, зазначає, що обґрунтування послуг адвоката позивача не має ніякої фактичної прив`язки до конкретної справи та може бути лише шаблонним текстом, що встановлюється і різні позови; в описі послуг адвоката позивача ніяк не обґрунтовано таку високу заявлену вартість послуг адвоката у співвідношенні до обставин та перебігу конкретної справи, окрім як посиланням на професійні здобутки конкретного адвоката в минулому.

Крім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у справі №910/7032/17.

З огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги обсяг наданих послуг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, враховуючи, що справа №910/1244/23 є малозначною, розгляд якої проводиться за правилами спрощеного позовного провадження (без проведення судового засідання), враховуючи ціну позову, виходячи з характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів позовної заяви, розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн є явно завищеними порівняно зі складністю справи та підлягають зменшенню.

Враховуючи те, що відповідачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг, а також не співмірність розміру витрат із складністю справи, суд дійшов висновку що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача частково в сумі 10 000,00 грн.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 221, 244 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ СЕРВІС 1" про стягнення понесених позивачем витрат на оплату правничої допомоги у справі №910/1244/23 задовольнити частково.

2. Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ГОЛОВНИЙ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ДЕРЖПРАЦІ" (04060, м. Київ, вул. Вавілових-10-А, код ЄДРПОУ 23379396) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ СЕРВІС 1" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 14-А, кв. 113, код ЄДРПОУ 39440650) витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.

3. У задоволенні заяви у решті суми витрат на правову допомогу відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку, передбаченому розділом ІV ГПК України.

Додаткове рішення складено 17.01.2024

Суддя І.О. Андреїшина