Рішення

від 18.12.2023 по справі 908/2729/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/162/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2023 Справа № 908/2729/23

м. Запоріжжя Запорізької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35)

до відповідача Комунального підприємства «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради, (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 129-А)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

про стягнення 3 036 540,61 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Батрак М.В.

За участю представників сторін:

від позивача Аксарін Р.М., на підставі довіреності № 1 від 01.01.2023 (адвокат);

від відповідача Балховітіна В.Г., на підставі довіреності № 01 від 30.12.2022;

від третьої особи Кулешова Л.В., на підставі довіреності № 333 від 15.12.2022 (адвокат) (в режимі відеоконференції);

29.08.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 8484 від 24.08.2023 (вх. № 2967/08-07/23 від 29.08.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», м. Запоріжжя до Комунального підприємства «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради про стягнення 3 136 540,61 грн. заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 24.03.2023, в тому числі 3 106 872,28 грн. основного боргу за спожиту електричну енергію, 19 931,07 грн. 3 % річних та 9 737,26 грн. інфляційних втрат.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2023 справу № 908/2729/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2729/23, справі присвоєно номер провадження справи 4/162/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача залучено Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя, підготовче засідання призначено на 04.10.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.10.2023 прийнято до розгляду зменшені позовні вимоги про стягнення з Комунального підприємства «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради 3 036 540,61 грн. заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 24.03.2023, в тому числі 3 006 872,28 грн. основного боргу за спожиту електричну енергію, 19 931,07 грн. 3 % річних та 9 737,26 грн. інфляційних втрат, продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/2729/23 до 04.12.2023, підготовче засідання відкладалося на 06.11.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.11.2023 закрито підготовче провадження у справі № 908/2729/23, справу призначено до розгляду по суті, судове засідання призначено на 05.12.2023.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 18.12.2023, про що зазначено в протоколі судового засідання від 05.12.2023.

В судове засідання 18.12.2023 з`явилися представники сторін і третьої особи, судове засідання проводилося в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв`язкуvkz.court.gov.ua.

До системи відеоконференцзв`язку 18.12.2023 приєднався представник третьої особи, представники позивача і відповідача приймали участь в судовому засіданні безпосередньо в залі господарського суду Запорізької області.

В судовому засіданні 18.12.2023 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 18.12.2023 судом розглянуті та вирішені по суті прийняті до розгляду ухвалою суду від 04.10.2023 у справі № 908/2729/23 зменшені позовні вимоги про стягнення з Комунального підприємства «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради 3 036 540,61 грн. заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 24.03.2023, в тому числі 3 006 872,28 грн. основного боргу за спожиту електричну енергію, 19 931,07 грн. 3 % річних та 9 737,26 грн. інфляційних втрат.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві, мотивовані посиланням на приписи ст., ст. 16, 526, 530, 610-612, 625, 629 ЦК України, ст., ст. 193, 230 ГК України, положення Закону України «Про ринок електричної енергії», норми Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 312 від 14.03.2018. Підставою для звернення з позовом до суду зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 24.03.2023 щодо своєчасної та повної оплати за надані послуги з постачання електричної енергії за період з квітня по червень 2023 року, внаслідок чого у відповідача, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, виникла заборгованість у розмірі 3 006 872,28 грн. У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих послуг з постачання електричної енергії позивач, керуючись приписами діючого законодавства та положеннями укладеного сторонами договору, нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 19 9361,07 грн. і інфляційні втрати в розмірі 9 737,26 грн. З урахуванням викладеного, позивач просив суд позов задовольнити повністю, а також покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, наведених у Відзиві на позовну заяву вих. № 12/0989 від 08.09.2023 (вх. № 1934108-08/23 від 11.09.2023). Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач посилається на наступне: КП «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради не заперечує проти наявності заборгованості перед ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 24.03.2023 за період квітень червень 2023 року, проте лише в сумі 1 245 892,84 грн., тобто лише за послуги спожиті структурними підрозділами відповідача на підконтрольних Україні територіях, з урахуванням оплати за травень 2023 року в сумі 100 000,00 грн., яка здійснена відповідачем 04.09.2023. У зв`язку із наявністю заперечень щодо суми основного боргу, відповідач не погоджується з наданим позивачем розрахунком річних відсотків та інфляційних нарахувань, та навів свій контррозрахунок. Як зазначає відповідач, свої заперечення щодо нарахувань за квітень і травень 2023 року він наводив в актах прийняття-передавання електричної енергії за вказані місяці, а тому ці акти підписані відповідачем із запереченнями щодо нарахувань за послуги, які нібито спожиті структурними підрозділами на тимчасово окупованій території. За червень 2023 року акт приймання-передавання електричної енергії виставлений позивачем лише на підстав обсягів наданих послуг на контрольованій території, у зв`язку із чим цей акт підписаний відповідачем без заперечень. Також у листі на адресу позивача вих. № 12/0814 від 04.08.2023 відповідачем наводилися свої доводи та заперечення щодо включення до актів приймання-передавання електричної енергії вартості наданих послуг на тимчасово окупованій території. Ці заперечення стосуються того, що з початку повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України та ведення на території України режиму воєнного стану під контролем російських військ та окупаційної адміністрації перебувають сім із восьми структурних підрозділів КП «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради, про що свідчить, зокрема, відкрите кримінальне провадження № 22022080000002489. Таким чином, відповідач вважає, що порушення умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 24.03.2023 сталося з незалежних від нього причин, внаслідок дії форс-мажорних обставин. На підставі зазначеного, відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує проти часткового задоволення позову в частині стягнення з нього на користь позивача 1 245 892,84 грн. основного боргу, 8300,92 грн. 3 % річних та 7 028,05 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позовних вимог відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Запоріжжяелектропостачання». Також відповідач просить суд розподілити судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач на підставі ст. 166 ГПК України надав Відповідь на відзив вих. № 8853 від 14.09.2023 (вх. № 20012/08-08/23 від 19.09.2023), в якій підтримав заявлені позовні вимоги з раніше наведених у позові фактичні обставини справи та нормативних посилань. Також позивач просить суд зауважити, що за умовами розділу 2 договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 24.03.2023 Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Відповідно до пункту 4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг. Спожитий відповідачем обсяг електричної енергії за спірний період підтверджується Повідомленням-листом № 007-66/4106 від 04.08.2023 адміністратора комерційного обліку, функції якого в Запорізькій області виконує ПАТ «Запоріжжяобленерго», щодо фактичного обсягу спожитої електричної енергії з щомісячною розбивкою за ЕІС-кодами точки комерційного обліку. Даним повідомленням ОСР підтверджує Постачальнику електричної енергії дані про фактичний обсяг, період споживання за ЕІС-кодами точками розподілу Споживача з щомісячною розбивкою. Відповідачем особисто були отримані рахунки з постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг з період квітень червень 2023 року, відповідно до яких обсяг використаної електричної енергії КП «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради складає 692 171 кВт/год на суму 3 985 379,08 грн. Відповідач акти приймання-передавання товарної продукції за спірний період підписав (за квітень і травень із зауваженнями). За спірний період відповідачем здійснена часткова оплата поставленої електричної енергії на загальну суму 978 506,80 грн. Таким чином, позивач вважає, що наведений у позовній заяві (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) розрахунок заявлених до стягнення основного боргу, 3 % річних та інфляційних нарахувань є цілком правильним та таким, що відповідає умовам договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 24.03.203 та положенням чинного законодавства. Також позивач зауважує, що ним нараховані лише компенсаційні нарахування (3 % річних та інфляційні нарахування), які мають на меті компенсувати втрати кредитора і за своєю суттю не є штрафними санкціями. Щодо наявність форс-мажорних обставин (військові дії, окупація), на які посилається відповідач, то позивач звертає увагу суду, що вказані обставини є підставою лише для не застосування заходів відповідальності (сплата неустойки: пені та штрафів), але не є підставою для звільнення від виконання основного зобов`язання: повернення кредиту та сплати процентів. Крім того, відповідачем не дотримані умови п. 12.4 договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 24.03.2023 щодо повідомлення іншу сторону договору про настання форс-мажорних обставин. З урахуванням зазначеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю.

Відповідачем заперечення на відповідь на відзив суду не надавалися.

04.10.2023 третьою особою надані письмові Пояснення по справі (б/н і б/д, вх. № 21048/08-08/23 від 04.10.2023), в яких ПАТ «Запоріжжяобленерго» погоджується з заявленими у справі № 908/2729/23 позовними вимогами та вважає наявними підстави для їх задоволення судом з наведених у позовній заяві обставин. Додатково тертя особа пояснила, що з 01.01.2019 ПАТ «Запоріжжяобленерго» здійснює господарську діяльність з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі отриманої ліцензії, що видана на підстав постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415. 01.01.2019 КП «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради приєдналось до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, який розміщено на офіційному сайті ПАТ «Запоріжжяобленерго» і є у загальному доступі. ПАТ «Запоріжжяобленерго» як Оператор системи розподілу підтверджує, що в період квітень, травень, червень 2023 року КП «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради за договором про надання послуг з розподілу надано послугу з розподілу електричної енергії в обсязі 692 171 кВт/год. При цьому, третя особа звертає увагу суду, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» здійснює визначення обсягів спожитої електричної енергії споживачами відповідно до вимог ПРРЕЕ, ККОЕЕ та договору про надання послуг з розподілу з урахуванням особливостей, встановлених Положенням про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства енергетики України № 148 від 13.04.2022, зокрема пункту 9 вказаного Положення.

10.10.2023 на електронну пошту суду з підтвердженим КЕП від відповідача надійшли Заперечення щодо письмових пояснень третьої сооби (вих. № 12/1113 від 10.10.2023, вх. № 215929/08-08/23 від 10.10.2023), в яких КП «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради зазначає, що посилання на застосування пункту 9 Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства енергетики України № 148 від 13.04.2022, є недоречним, оскільки засоби обліку структурних підрозділів КП «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради знаходяться на окупованих територіях, що позбавляє можливості фізично знімати показання враховуючи, що встановлені у цих структурних підрозділах лічильники не мають функції дистанційної передачі даних. Крім того, у позивача та третьої особи відсутні докази фактичного споживання саме відповідачем електричної енергії на окупованих територіях, оскільки з березня 2022 року по сьогоднішній день на окупованих підрозділах не працюють працівники КП «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради, а споживають електричну енергію саме окупанти, тому відповідач не зобов`язаний сплачувати кошти за фактично не надану йому послугу.

Розглянувши зібрані у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи,суд

УСТАНОВИВ

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Закон України «Про ринок електричної енергії» правову основу функціонування ринку електричної енергії становлять Конституція України, цей Закон, закони України «Про альтернативні джерела енергії», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про природні монополії», «Про захист економічної конкуренції», «Про охорону навколишнього природного середовища», міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.

Пунктом 5 ч. 2 статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема правилами роздрібного ринку.

Частиною 5 ст. 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником «останньої надії».

Пунктом 16 ч. 2 статті 3 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що функціонування ринку електричної енергії здійснюється на принципах, відповідальності учасників ринку за недотримання правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов договорів, що укладаються на цьому ринку.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, серед іншого, договір про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється на підставі договору постачання електричної енергії споживачу, що укладається між електропостачальником та споживачем.

19.04.2018 набрав чинності Кодекс систем розподілу, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 310 від 14.03.2018.

Відповідно до положень абз. 1, 22, 23 п. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VIII (зі змінами, внесеними згідно із Законом України № 2628-VIII від 23.11.2018) під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання. У разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов`язків: пов`язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 312 від 14.03.2018 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ).

Відповідно до п. 1.2.1 ПРРЕЕ на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.

Згідно з п. 3.1.1 ПРРЕЕ постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником «останньої надії». Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника «останньої надії» визначаються у встановленому законодавством порядку.

Пунктами 3.1.7, 3.1.8, 3.1.9 ПРРЕЕ визначено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції. Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (позивач у справі) є суб`єктом господарювання, який утворився під час здійснення заходів з відокремлення Оператора системи розподілу від постачання електричної енергії згідно п. 13 Розділу XVII Прикінцеві та перехідні Положення Закону України Про ринок електричної енергії, та починаючи з 01.01.2019 виконує функції постачальника універсальних послуг на території Запорізької області.

Відповідно до п. 8 постанови від 14.03.2018 № 312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (в редакції станом на 01.01.2019) Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Матеріали справи свідчать, що 24.03.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (Постачальник) та Комунальним підприємством «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради (відповідач у справі, Споживач) укладено Договір № 100 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір) шляхом підписання КП «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради заяви-приєднання.

Як зазначено в заяві-приєднанні початок постачання 22 березня 2023 року.

Текст публічного Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщеного на офіційному сайті ТОВ «Запоріжжяелектропостачання».

Частиною 1 статті 634 ЦК України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. (ч. 2 ст. 639 ЦК України)

Відповідачем належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, які спростовують факт укладення з позивачем з 24.03.2023 Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг суду не надано.

Відповідно до п. 1.1 Договору цей Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі Споживач) постачальником універсальних послуг (далі Постачальник) та укладається сторонами згідно наказу Міненерго України від 04.03.2022 № 104 з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання споживача до цього Договору згідно із заявою-приєднання, яка є додатком № 1 до цього Договору.

За умовами п. 2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію в кількості 2020580 кВт/год., найменування предмету закупівлі згідно ДК 021:2015-09310000-5 Електрична енергія Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору загальна вартість Договору становить 11 901 216,20 грн. разом з ПДВ. Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 3 до цього Договору.

Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. (п. 5.2 Договору)

Ціна (тариф) на електричну енергію, згідно з п. 5.7 Договору, має зазначатися Постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим Договором.

Пунктами 5.8, 5.9, 5.10 Договору сторонами узгоджено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника. Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.

Споживач, згідно з п. 6.2.1 Договору зобов`язався забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг, згідно з умовами цього Договору.

В свою чергу, відповідно до п. 7.1.1 Договору Постачальник має право, в тому числі, отримувати від Споживача оплату за поставлену електричну енергію та інші послуги, згідно з умовами цього Договору.

Згідно з п. 9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

В п., п. 12.1-12.5 Договору зазначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору. Строк виконання зобов`язань за цим договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до чинного законодавства. Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від оплати постачальнику послуг, які були надані до їх виникнення.

В пункті 13.1 встановлено, що Договір укладається на строк до 20.06.2023, зазначений в комерційні пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з дати подання Споживачем заяви-приєднання.

У додатку № 3 до Договору викладена Комерційна пропозиція «Універсальна бюджет» до договору про постачання електричної енергії споживачу ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» бюджетним установам на період з 22.03.2023 по 20.06.2023 (далі Комерційна пропозиція).

Відповідно до п. 4 Додатку № 3 до Договору «Спосіб та терміни оплати» розрахунковий період для обсягу спожитої електричної енергії становить один місяць, а саме: з 01 числа розрахункового місяця по останній день розрахункового місяця. Платежі за спожиту електричну енергію здійснюється у порядку: - 1 платіж до 20 числа розрахункового місяця у розмірі 50 % вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії за відповідний розрахунковий період на підставі акту прийняття-передавання товарної продукції та рахунку за спожиту електричну енергію; - 2 платіж за електричну енергію у розмірі різниці суми першого платежу та вартості спожитої в розрахунковому періоді електричної енергії в строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду на підставі акту прийняття-передавання товарної продукції та рахунку за спожиту електричну енергію. Підставою для формування Постачальником рахунку на оплату спожитої електричної енергії за цим Договором є підписаний сторонами акт прийняття-передавання товарної продукції.

Згідно з п. 6 Комерційної пропозиції Споживач здійснює оплату послуг з розподілу електричної енергії через Постачальника у складі ціни універсальної послуги.

При цьому, відповідно до п. 4.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 із змінами та доповненнями (далі ПРРЕЕ), дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. (п. 4.12 ПРРЕЕ)

Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку. (п. 4.13 ПРРЕЕ)

Матеріали справи не містять заяв сторін про розірвання Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 24.03.2023, отже у спірному періоді Договір є діючим.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору за спірний період позивачем складені та надані відповідачу на підпис Акти приймання-передавання товарної продукції за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 100 від 24.03.2023 на фактичний обсяг спожитої електричної енергії 692 171 кВт/год на загальну суму 3 985 379,08 грн. з ПДВ, а саме:

- за квітень 2023 року Акт приймання-передавання від 30.04.2023 на загальний обсяг 351 373 кВт/год на суму 2 095 664,26 грн.;

- за травень 2023 року Акт приймання-передавання від 31.05.2023 на загальний обсяг 221 511 кВт/год на суму 1 215 401,63 грн.;

- за червень 2023 року Акт приймання-передавання від 30.06.2023 на загальний обсяг 119 287 кВт/год на суму 674 313,19 грн.

При цьому, Акти приймання-передаванні товарної продукції від 30.04.2023 за квітень 2023 року і від 31.05.2023 за травень 2023 року підписані відповідачем із зауваженнями стосовно того, що відповідачем визнаються нарахування за спожиту електричну енергію лише тими електроустановками, які знаходяться на підконтрольній Україні території (живляться від мережі ЗМЕМ, Вільнянського МРРЕМ, Запорізького МРЕМ ПАТ «Запоріжжяобленерго»).

Акт приймання-передаванні товарної продукції від 30.06.2023 за червень 2023 року відповідачем підписаний без заперечень і зауважень стосовно обсягу наданої послуги з постачання електричної енергії, оскільки згідно наданих відповідачем пояснень при формуванні цього Акту до нього включенні лише електроустановки відповідача, що знаходяться на структурних підрозділах КП «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради, розташованих на підконтрольній Україні території.

Позивачем цей факт належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, не спростований.

У підтвердження факту споживання відповідачем вище зазначеного об`єму електричної у спірному періоді в загальному обсязі 692 171 кВт/год позивач посилається на Повідомлення-лист за вих. № 007-66/4106 від 04.08.2023 адміністратора комерційного обліку, функції якого у Запорізькій області виконує ПАТ «Запоріжжяобленерго», про фактичний обсяг, період споживання за ЕІС-кодами точками розподілу споживача.

Позивачем на оплату спожитої відповідачем електричної енергії за період квітень червень 2023 року були виписані відповідачу рахунки на оплату:

- № 45000100230419 від 10.05.2023 за квітень 2023 року на загальну суму 2 095 664,26 грн. з ПДВ, кінцевий термін сплати за рахунком: 17.05.2023. (Відповідачем рахунок отриманий, про що міститься підпис відповідальної особи Споживача на рахунку);

- № 45000100230519 від 07.06.2023 за травень 2023 року на загальну суму 1 215 401,63 грн. з ПДВ, кінцевий термін сплати за рахунком: 14.06.2023. (Відповідачем рахунок отриманий, про що міститься підпис відповідальної особи Споживача на рахунку);

- № 45000100230619 від 05.07.2023 за червень 2023 року на загальну суму 674 313,19 грн. з ПДВ, кінцевий термін сплати за рахунком: 12.07.2023. (Відповідачем рахунок отриманий, про що міститься підпис відповідальної особи Споживача на рахунку).

Як свідчать фактичні обставини справи, відповідачем вартість спожитої електроенергії за спірний період у передбачені Договором строки та в повному обсязі не оплачена. Відповідачем здійснена оплата по рахунку № 45000100230419 від 10.05.2023 за квітень 2023 року в розмірі 878 506,80 грн. (платіжна інструкція № 25691 від 30.06.2023) і по рахунку № 45000100230519 від 07.06.2023 за травень 2023 року в розмірі 100 000,00 грн. (платіжна інструкція № 2130 від 04.09.2023). Решту заборгованості за поставлену електричну енергію відповідач не сплатив.

25.07.2023 позивач звернувся до відповідача із Вимогою вих. № 7828 від 25.07.2023 про сплату заборгованості за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 24.03.2023 за квітень, травень, червень 2023 року в розмірі 3 106 872,28 грн.

Листом від 04.08.2023 вих. № 12/0814 на адресу ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» відповідач заперечив проти вимог позивача про сплату 3 106 872,28 грн. заборгованості за спожиту в квітні червні 2023 року електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 24.03.2023 з тих підстав, що є безпідставним включення до Актів приймання-передавання електричної енергії вартості наданих послуг на тимчасово окупованій території. Ці заперечення відповідачем мотивовані тим, що з початку повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України та ведення на території України режиму воєнного стану під контролем російських військ та окупаційної адміністрації перебувають сім із восьми структурних підрозділів КП «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради, про що свідчить, зокрема, відкрите кримінальне провадження № 22022080000002489. Таким чином, відповідач вважає, що порушення умов Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 24.03.2023 сталося з незалежних від нього причин, внаслідок дії форс-мажорних обставин.

Отже, станом на час вирішення спору судом позивач наполягає на тому, що заборгованість відповідача перед позивачем за спірний період становить 3 006 872,28 грн., з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та здійсненої відповідачем 04.09.2023 часткової оплати в розмірі 100 000,00 грн.

Відсутність своєчасної оплати відповідачем рахунків за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 24.03.2023 стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом положень статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Споживачі електричної енергії зобов`язані користуватися електричною енергією виключно на підставі договору та сплачувати обсяги електроенергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до п.3.1.1 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (надалі - ПРРЕЕ) постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником «останньої надії».

У статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.

Статтею 276 ГК України визначено, що загальна кількість енергії, яка відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі, виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.

Особливості визначення кількості (обсягів), якості, строків, ціни та порядку розрахунків за договором постачання електричної енергії споживачу встановлюються Закону України «Про ринок електричної енергії».

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», п.3.1.1 р. III ПРРЕЕ постачання електричної енергії споживачам здійснюється обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Постачання електричної енергії електропостачальником здійснюється з дотримання Правил роздрібного ринку. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу, який затверджує Регулятор (ч. 6, 7, 11 ст. 56 Закону «Про ринок електричної енергії»).

Відповідно до пункту 4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, позивачем поставлялася відповідачу електрична енергія за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 24.03.2023 за квітень червень 2023 року.

Відповідно до сформованих позивачем Актів приймання-передавання товарної продукції за спірний період відповідачу надано послугу з постачання електричної енергії на загальну суму 3 985 506,80 грн., яка станом на час вирішення спору судом відповідачем частково була оплачена в розмірі 978 506,80 грн. (30.06.2023 878 506,80 грн. і 04.09.2023 100 000,00 грн.)

Відповідачем факт наявності заборгованості перед позивачем з оплати послуг з постачання електричної енергії за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 24.03.2023 за квітень червень 2023 року визнається частково в розмірі 1 245 892,84 грн., а саме за квітень 2023 року відповідач визнав нарахування 878 506,80 грн. вартості наданих послуг, які ним сплачені повністю 30.06.2023, за травень 2023 року відповідач визнав нарахування 671 579,65 грн. вартості наданих послуги, з яких відповідачем сплачено 04.09.2023 100 000,00 грн., за червень 2023 року відповідач визнав нарахування 674 313,19 грн. вартості наданих послуг, які відповідачем не сплачені.

Таким чином, за розрахунком відповідача станом на час вирішення спору судом, КП «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради має заборгованість перед позивачем за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 24.03.2023 за квітень червень 2023 року в розмірі 1 245 892,84 грн., в тому числі за травень 2023 року в розмірі 571 579,65 грн. і за червень 2023 року в розмірі 674 313,19 грн.

Наданий суду свій контррозрахунок заборгованості відповідач обґрунтовує тим, що він не заперечує проти наявності заборгованості перед ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 24.03.2023 за спірний період лише за послуги спожиті структурними підрозділами відповідача на підконтрольних Україні територіях. Включення до Актів приймання-передавання електричної енергії за спірний період вартості наданих послуг на тимчасово окупованій території є безпідставним і необґрунтованим, оскільки з початку повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України та ведення на території України режиму воєнного стану під контролем російських військ та окупаційної адміністрації перебувають сім із восьми структурних підрозділів КП «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради, про що свідчить, зокрема, відкрите кримінальне провадження № 22022080000002489. Таким чином, відповідач вважає, що порушення умов Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 24.03.2023 сталося з незалежних від нього причин, внаслідок дії форс-мажорних обставин.

Пунктом 4.13 ПРРЕЕ закріплено, що для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Згідно з розділом 4 «Спосіб та терміни оплати» Комерційної пропозиції до Договору № 100 від 24.03.2023 платежі за спожиту електричну енергію здійснюється у порядку:

- 1 платіж до 20 числа розрахункового місяця у розмірі 50 % вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії за відповідний розрахунковий період на підставі акту прийняття-передавання товарної продукції та рахунку за спожиту електричну енергію;

- 2 платіж за електричну енергію у розмірі різниці суми першого платежу та вартості спожитої в розрахунковому періоді електричної енергії в строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду на підставі акту прийняття-передавання товарної продукції та рахунку за спожиту електричну енергію.

Підставою для формування Постачальником рахунку на оплату спожитої електричної енергії за цим Договором є підписаний сторонами акт прийняття-передавання товарної продукції.

Як свідчать матеріали справи, позивачем рахунки за розрахункові періоди за спожиту електричну енергію відповідачу надавалися та останнім отримані особисто, що сторонами у справі не заперечується.

Згідно з п. 5.10 Договору оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.

З огляду на зазначене, строк оплати відповідачем за фактично спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 100 від 24.03.2023 по рахункам № 45000100230419 від 10.05.2023, № 45000100230519 від 07.06.2023 і № 45000100230619 від 05.07.2023 є таким, що настав.

Статтею 509 ЦК України закріплено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов`язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як стверджує позивач та з чим погоджується третя особа у справі, у відповідача станом на час вирішення спору судом за Актами приймання-передаванні товарної продукції за квітень червень 2023 року існує заборгованість у загальному розмірі 3 006 872,28 грн.

Відповідно до п., п. 4.12, 4.13 розділу IV ПРРЕЕ розрахунок між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Згідно з п. 10 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.

Функції адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) з врахуванням положень п.9, п. 10 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 та відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України «Про ринок електричної енергії» покладаються на оператора системи передачі/оператора системи розподілу (далі - ОСП/ОСР).

На території міста Запоріжжя та Запорізької області функції АКО здійснює ПАТ «Запоріжжяобленерго» на підставі отриманої ліцензії виданої НКРЕКП постанова від 13.11.2018 № 1415.

У відповідності до п. 4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

За вимогами п. 9.1.1 розділу ІХ Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється у вигляді електронних документів відповідно до стандартів інформаційного обміну Датахаб, що розробляються адміністратором комерційного обліку (ПАТ «Запоріжжяобленерго») та затверджуються Регулятором.

Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію відповідача проведені на підставі переданих, у відповідності до наведених вимог НКРЕКП, даних обліку оператора системи розподілу - ПАТ «Запоріжжяобленерго».

Взаємовідносини між відповідачем та Оператором системи розподілу регулюються публічним Договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, про наявність якого у письмових поясненнях зазначило ПАТ «Запоріжжяобленерго».

Публічна форма такого договору розміщена на офіційному сайті ПАТ «Запоріжжяобленерго».

Позивач для складання Актів приймання-передаванні товарної продукції за спірний період зі Споживачем використовує дані надані оператором системи розподілу - ПАТ «Запоріжжяобленерго».

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» направлялися запити до ОСР (ПАТ «Запоріжжяобленерго») про обсяги електричної енергії, що використані на об`єктах КП «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради, на який від ПАТ «Запоріжжяобленерго» отримано відомості від 04.08.2023 за вих. № 007-66/4106.

Таким чином, обсяги споживання електричної енергії КП «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради у період з квітня по червень 2023 року визначені позивачем у загальному обсязі 692 171 кВт*год., у т.ч.: квітень 2023 року 351 373 кВт*год.; травень 2023 року 221 511 кВт*год.; червень 2023 року 119 287 кВт*год.

При цьому, відповідно до наданих суду пояснень ПАТ «Запоріжжяобленерго» здійснює визначення обсягів спожитої електричної енергії споживачами відповідно до вимог ПРРЕЕ, ККОЕЕ та договору про надання послуг з розподілу з урахуванням особливостей, встановлених Положенням про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства енергетики України № 148 від 13.04.2022, зокрема пункту 9 вказаного Положення.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Підпунктом 2) пункту 9 вказаного вище Положення передбачено, що обсяги споживання електричної енергії на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях визначаються:

- з урахуванням фактичних показів лічильника(ів) у разі отримання таких показів за допомогою засобів дистанційної передачі даних (АСКОЕ) або переданих споживачем чи персоналом оператора системи, або постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або постачальником електричної енергії (для населення);

- приймаються рівними нулю за період(и) відсутності електропостачання тривалістю більше ніж 24 години в розрахунковому періоді для споживачів, об`єкти яких заживлені від певного вузла/району/області електричних мереж оператора системи, з яких був відсутній відпуск електричної енергії споживачам;

- приймаються рівними нулю - з дня пошкодження/руйнування електроустановки споживача до непридатного для споживання стану відповідно до підтвердженої оператором системи або Держенергонаглядом заяви споживача;

- у порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку електричної енергії, для кожної категорії споживачів (побутові, малі непобутові, інші непобутові) за їх середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії, розрахованого для відповідного періоду та території ліцензованої діяльності оператора системи, що здійснюють розподіл електричної енергії відповідному споживачу.

Разом із тим, суд зауважує, що у спірних правовідносинах застосування норм п. 9 Положенням про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану є безпідставним та необґрунтованим, оскільки засоби обліку структурних підрозділів КП «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради знаходяться на окупованих територіях, що позбавляє можливості фізично знімати показання враховуючи, що встановлені у цих структурних підрозділах лічильники не мають функції дистанційної передачі даних. Крім того, з березня 2022 року по сьогоднішній день на окупованих підрозділах не працюють працівники КП «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради, що унеможливлює отримання інформації про відсутність/наявність електропостачання на структурних об`єктах відповідача, які розташовані на окупованих територіях, щодо пошкодження/руйнування електроустановок на структурних підрозділах відповідача.

За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідача, що у позивача та третьої особи відсутні докази фактичного споживання саме відповідачем електричної енергії на окупованих територіях.

Крім того, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, 24 лютого 2022 року Президентом України видано Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року в Україні запроваджено воєнний стан.

Наразі відповідними Указами Президента України строк, на який на території України введено режим воєнного стану, продовжений до 14.02.2024 включно. Активна фаза військової агресії Російської Федерації триває і зараз.

Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Великобілозерська сільська територіальна громада Василівського району Запорізької області, Василівська міська територіальна громада Василівського району Запорізької області (місцезнаходження структурних підрозділів відповідача) тимчасово окуповані Російською Федерацією.

Відповідач стверджує, що позбавлений можливості доступу до своїх структурних підрозділів та їх майна, які розташовані на тимчасово окупованій території.

Як слідує з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню: 22022080000002489 від 28.12.2022 щодо кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 438 КК України, у період часу з 24.02.2022 невстановлені особи з числа військовослужбовців збройних сил Російської Федерації в порушення законів та звичаїв війни, діючи умисно захопили будівлі та частково знищили майно об`єкту критичної інфраструктури КП «Облводоканал» ЗОР, а саме: Експлуатаційний цех по водопостачанню Західного групового водоводу (смт. Якимівка Мелітопольського району Запорізької області), Василівський експлуатаційний цех водопостачання та водовідведення (м. Василівка Василівського району Запорізької області), Таврійський експлуатаційний цех водопостачання та водовідведення (м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області), Великобілозерський експлуатаційний цех водопостачання та водовідведення (с. Велика Білозерка Василівського району Запорізької області), Куйбишевський експлуатаційний цех водопостачання та водовідведення (смт. Більмак Пологівського району Запорізької області), Розівський експлуатаційний цех водопостачання та водовідведення (с. Розівка Пологівського району Запорізької області), крім того, артилерійськими та ракетними обстрілами пошкодили споруди і майно Степногірського експлуатаційного цеху водопостачання та водовідведення (смт. Степногірськ Запорізької області) та Вільнянського експлуатаційного цеху водопостачання та водовідведення, тим самим завдали майнову шкоду, сума якої встановлюється.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що матеріалами справи доведений факт виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 24.03.2023 в період з квітня по червень 2023 року в частині надання відповідачу послуг з постачання електричної енергії на його електроустановки, розташовані на підконтрольній Україні території.

Відповідач за отриману ним електричну енергію повністю не розрахувався у встановлений Договором строк, у зв`язку із чим суд вважає, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 24.03.2023 за період з квітня по червень 2023 року у розмірі 1 245 892,84 грн. матеріалами справи підтверджується, позивачем належним чином доведена, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Суд відзначає, що навіть наявність факту споживання електроустановками структурних підрозділів відповідача, які територіально розташовані на тимчасово окупованій території, електричної енергії у спірний період не свідчить про споживання електроенергії саме відповідачем і не є підставою для покладення на відповідача витрат з вартості електричної енергії, яку він не споживав. Це є підставою для звернення з вимогою про таке відшкодування до держави-агресора з урахуванням норм Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 326 від 20.03.2022, яким передбачено, що відшкодуванню підлягають втрати підприємств недержавної форми власності від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях.

Відповідно до змісту ст., ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором № 100 від 24.03.2023 підтверджено матеріалами справи.

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 19 931,07 грн. 3 % річних і 9 737,26 грн. інфляційних втрат.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться, зокрема зобов`язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем розрахунків по Договору № 100 від 24.03.2023, вимоги про стягнення з нього 3 % річних і інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку вбачається, що позивачем заявлені до стягнення 19 931,07 грн. 3 % річних, які розраховані за загальний період з 18.05.2023 по 14.08.2023 по кожному рахунку за спірний період окремо виходячи із загальної суми боргу 3 106 872,28 грн.

Судом перевірений наданий позивачем розрахунок 3 % річних та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний неправильно, оскільки розмір основного боргу, на який позивачем здійснено нарахування річних відсотків, матеріалами справи не підтверджений.

Відповідачем наданий суду контррозрахунок 3 % річних, які розраховані за загальний період з 18.05.2023 по 14.08.2023 по кожному рахунку за спірний період окремо, згідно якого розмір 3 % річних становить 8 300,92 грн. При цьому, контррозрахунок здійснений відповідачем виходячи з сум заборгованості за спожиті послуги за спірний період, які ним визнаються (послуги надані на підконтрольній Україні території).

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий відповідачем контррозрахунок річних відсотків та встановлено, що цей розрахунок відповідачем виконаний правильно.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом частково в частині стягнення 8 300,92 грн. 3 % річних. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних в позові відмовляється.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Відповідно до розрахунку наданого позивачем до матеріалів справи позивачем заявлені до стягнення 9 737,26 грн. інфляційних втрат, які розраховані наступним чином: по рахунку за квітень 2023 року на суму 2 095 664,26 грн. за червень 2023 року (з урахування здійсненої відповідачем 30.06.2023 часткової оплати по цьому рахунку на суму 878 506,80 грн.).

Судом перевірений наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний неправильно, оскільки розмір основного боргу, на який позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат, матеріалами справи не підтверджений.

Відповідачем наданий суду контррозрахунок інфляційних втрат, які розраховані по рахунку за квітень 2023 року на суму 878 506,80 грн. (за послуги надані на підконтрольній Україні території) за період з 01.06.2023 по 29.06.2023, згідно якого розмір інфляційних втрат становить 7 028,05 грн.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий відповідачем контррозрахунок інфляційних втрат та встановлено, що цей розрахунок відповідачем виконаний правильно.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом частково в частині стягнення 7 028,05 грн. інфляційних втрат. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат в позові відмовляється.

Щодо доводів відповідача про наявність форс-мажорних обставин, що стали причиною невиконання ним своїх зобов`язань за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 24.03.2023, то суд зауважує на наступне.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

З урахуванням викладеного суд погоджується з твердженням позивача, що наявність форс-мажорних обставин (військові дії, окупація) є підставою лише для не застосування заходів відповідальності (сплата неустойки: пені та штрафів), але не є підставою для звільнення від виконання основного зобов`язання: повернення кредиту та сплати процентів.

Згідно з частиною 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. При цьому закон звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.

Отже, визначення форс-мажору передбачає, що сам по собі воєнний стан не може бути автоматично форс-мажором, для визнання його таким обов`язково щоб він безпосередньо спричинив неможливість виконати те чи інше договірне зобов`язання.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Відповідачем не надано суду таких документів Торгово-промислової палати України/інших компетентних органів, установ, які стосуються саме правовідносин сторін в рамках Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 24.03.2023.

Вище наведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Також судом враховано, що сторонами в Договорі про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 24.03.2023 визначено порядок повідомлення сторони про настання форс-мажорних обставин. Доказів дотримання цього порядку відповідачем не подано.

Крім того, суд вважає обґрунтованими в цьому контексті доводи позивача, що предметом позову у цій справі є нараховані позивачем лише компенсаційні нарахування (3 % річних та інфляційні нарахування), які мають на меті компенсувати втрати кредитора і за своєю суттю не є штрафними санкціями.

В прохальній частині позовної заяви позивач просив суд відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України в судовому рішенні зазначити, що органом (особою), що буде виконувати рішення, здійснювати нараховування 3 % річних на суму основного боргу починаючи з 01.08.2022 і до моменту остаточного виконання рішення суду.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до частини 10 статті 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Правовий аналіз наведених вище норми чинного законодавства свідчить про те, що остання передбачає право, а не обов`язок суду зазначити про нарахування відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу, і таке право надано суду для нарахування відсотків, або для нарахування пені, тобто за вибором позивача один з видів відповідальності.

За даних обставин суд відмовляє позивачу у зазначенні в рішенні про нарахування трьох відсотків річних до моменту виконання рішення.

В цій частині суд зауважує, що сторона не позбавлена права звернутися з окремим позовом про стягнення відповідних нарахувань на суму основного боргу у періоди, які не були охопленні під час розгляду даної справи.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 86 ГПК України)

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст.236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Позивач надав частково надав докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, наведені в обґрунтування заперечень на позовну заяву, враховані судом при прийнятті рішення у даній справі.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 245 892,84 грн. основного боргу за поставлену електричну енергію, 8 300,92 грн. трьох відсотків річних і 7 028,05 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позовних вимог в позові відмовляється.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивачем згідно з платіжною інструкцією № 16266 від 22.08.2023 при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 47 048,11 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1, ч., ч. 2, 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір» в разі зменшення розміру позовних вимог, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми. Сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Враховуючи викладене суд зазначає, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» позивачу за його клопотанням підлягає поверненню з Державного бюджету України за відповідною ухвалою судовий збір в розмірі 1 500,00 грн. у зв`язку із зменшенням позовних вимог у справі № 908/2729/23.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», м. Запоріжжя до Комунального підприємства «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя про стягнення 3 036 540,61 грн. заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 21.12.2022 задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради, (69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 129А, ідентифікаційний код юридичної особи 03327115) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35, ідентифікаційний код юридичної особи 42093239) 1 245 892 (один мільйон двісті сорок п`ять тисяч вісімсот дев`яносто дві) грн. 84 коп. основного боргу, 7 028 (сім тисяч двадцять вісім) грн. 05 коп. інфляційних втрат, 8 300 (вісім тисяч триста) грн. 92 коп. 3 % річних та 18 918 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот вісімнадцять) грн. 33 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

4. Після отримання відповідного клопотання ухвалою суду повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35, ідентифікаційний код юридичної особи 42093239) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 500,00 грн. у зв`язку із зменшенням позовних вимог у справі № 908/2729/23.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 10» січня 2024 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.