Ухвала

від 08.01.2024 по справі 34/463

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у прийнятті скарги

08.01.2024Справа № 34/463

за скаргою на бездіяльність за позовом ОСОБА_1 Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Акціонерного товариства "Геліотроп" до проСуб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 стягнення заборгованості у розмірі 38 385 грн. 94 коп.

Суддя Чинчин О.В.

Представники: без повідомлення представників сторін

ВСТАНОВИВ

05.01.2024 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшла скарга на бездіяльність Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) по справі №34/463, в якій скаржник просить визнати бездіяльність Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо зняття арешту з частини квартири АДРЕСА_1 неправомірною, зобов`язати Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з частини квартири АДРЕСА_1 .

Розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва від 05.01.2024 року призначено повторний автоматичний розподіл справи №34/463 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_3 .

Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, справу №34/463 передано до розгляду у складі судді Чинчин О.В.

Суд, дослідивши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) по справі №34/463, приходить до висновку про відмову у прийнятті скарги з наступних підстав.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно зі ст. 340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Як встановлено у ст. 341 Господарського процесуального кодексу України, скаргу може бути подано до суду:

а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права;

б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

При зверненні до суду з вказаною скаргою ОСОБА_1 просить суд визнати бездіяльність Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо зняття арешту з частини квартири АДРЕСА_1 неправомірною, зобов`язати Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з частини квартири АДРЕСА_1 .

Як вбачається з матеріалів скарги, 01.03.2005 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №113/5 при примусовому виконанні наказу №34/463 виданого 03.12.2004 року Господарським судом міста Києва про стягнення з Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Геліотроп" боргу у сумі 38 385 грн. 94 коп., якою накладено арешт на частини квартири АДРЕСА_1 .

26.05.2005 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції складено Акт опису й арешту май1на №113/5.

Як вбачається з інформації з Діловодства спеціалізованого суду, 16.04.2009 року на адресу суду від ВДВС Дарницького РУЮ у місті Києві надійшла постанова про закінчення виконавчого провадження (наказ від 03.12.04).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною першою статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 339 та частини першої статті 340 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Судом встановлено, що сторонами виконавчого провадження у справі №34/463 були Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 та Акціонерне товариство "Геліотроп".

При зверненні до суду з вказаною скаргою ОСОБА_1 зазначає, що він є спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Проте, Суд зазначає, що станом на момент проведення виконавчих дій до моменту закінчення виконавчого провадження ОСОБА_1 не був учасником виконавчого провадження. Крім того, до матеріалів скарги останнім не додано доказів прийняття спадщини у визначеному чинним законодавством України порядку й переходу до правонаступника прав й обов`язків померлої особи.

За таких підстав, Суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження з примусового виконання наказу №34/463 виданого 03.12.2004 року Господарським судом міста Києва про стягнення з Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Геліотроп" боргу у сумі 38 385 грн. 94 коп., а тому відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України не має права на звернення до суду із вказаною скаргою по справі №34/463.

При цьому, Суд звертає увагу, що частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Проте, юридично забезпечена можливість здійснювати правомочності щодо володіння, користування і розпорядження власника належним йому майном не може виходити за рамки, встановлені правовими нормами, що регулюють відносини у сфері власності (абзац другий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 травня 2005 року № 4-рп/2005 у справі про права акціонерів ЗАТ).

Так, відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту даної правової норми право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв`язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно. Тобто, у позивача є право власності на певне майно і має місце факт оспорювання належного позивачу права.

Як роз`яснено в п.п.1-2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 р. № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

Таким чином, за змістом ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.

Враховуючи викладене, Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 має право у передбаченому чинним законодавством України порядку звернутися з позовом про зняття арешту з майна.

За таких підстав, оскільки Заявник не є стороною виконавчого провадження, Господарський суд міста Києва відмовляє у прийнятті скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) по справі №34/463.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 233, 234, 235, 339, 340 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ

1. У прийнятті скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) по справі №34/463 - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 08 січня 2024 року.

Суддя О.В. Чинчин