Ухвала

від 05.01.2024 по справі 911/2892/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"05" січня 2024 р. Справа № 911/2892/16

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Лайн»

про стягнення 112086,95 доларів США та 335306,52 грн,

без участі представників учасників справи у зв`язку з неявкою,

встановив:

У вересні 2016 року до Господарського суду Київської області звернулося Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» із позовною заявою № 12-4-10/3090 від 31.08.2016 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Лайн», у якій просило суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 112086,95 доларів США, з яких 90526,97 доларів США заборгованість по кредиту та 21559,98 доларів США заборгованість по процентам, а також пеню в розмірі 335306,52 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.10.2016 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Лайн» на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» 90526,97 доларів США боргу по кредиту, 21559,98 доларів США процентів за користування кредитом, 6813,02 грн пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та 45242,63 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог про стягнення пені суд відмовив.

На примусове виконання вказаного рішення Господарський суд Київської області видав 14.12.2016 наказ.

Через канцелярію Господарського суду Київської області 25.12.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» надійшла заява (вх. № 23458/23) про заміну сторони виконавчого провадження, у якій заявник просить суд замінити стягувача у виконавчому провадженні щодо виконання рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Лайн» суми, а саме Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2023 вказану заяву передано на розгляд судді Щоткіну О.В.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.12.2023 призначено до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження на 05.01.2024.

Представник заявника в судове засідання не з`явився, однак на адресу суду 04.01.2023 направив клопотання (вх. номер 158/24), в якому просив розгляд заяви здійснювати за його відсутності.

Представник боржника в судове засідання також не з`явився. Конверт з ухвалою про призначення розгляду заяви, направлений боржнику, повернутий 03.01.2023 поштовим відділенням АТ «Укрпошта» з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Судом враховано, що відповідно до частини третьої статті 334 Господарського процесуального кодексу України неявка учасників справи не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Таким чином, розгляд заяви здійснюється без участі заявника та боржника.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» і додані до заяви докази в сукупності з матеріалами справи, судом встановлено наступне.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що обов`язковість виконання рішення є однією із засад здійснення виконавчого провадження.

Частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; обов`язковість судового рішення.

За змістом статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Таким чином, оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України «Про виконавче провадження», який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Питання процесуального правонаступництва врегульовані частиною першою статті 52 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Наявність або відсутність процесуального правонаступництва підлягає встановленню окремо у кожному випадку.

Верховний Суд у постанові від 07.04.2022 у справі № 910/8252/21 зазначив, що для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав правопопередника. Тобто підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав у матеріальних правовідносинах.

Отже процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 Господарського процесуального кодексу України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Водночас відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з положеннями статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17, від якої Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу.

Згідно зі статтею 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Київської області від 17.10.2016 (суддя О.В. Конюх) позов задоволено частково.

На примусове виконання вказаного рішення Господарський суд Київської області видав 14.12.2016 наказ, згідно яким ТОВ «Авто-Лайн» є боржником, а ПАТ «ОТП Банк» кредитором (стягувачем).

У поданій Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заяві останній стверджує, що внаслідок укладеної між ним та ПАТ «ОТП Банк» угоди Договору про відступлення права вимоги, до нього як нового кредитора перейшли всі права грошової вимоги за Кредитним договором від 01.08.2008 № CL-SME009/389/2008 в редакції додаткових договорів до нього, стягнення за якими було предметом розгляду справи № 911/2892/16.

Суд перевірив зазначені доводи і подані на підтвердження матеріали, а також дослідив Договір про відступлення права вимоги та встановив наступне.

За Договором про відступлення права вимоги № 16/11/23 від 16.11.2023, укладеним між сторонами, первісний кредитор АТ «ОТП Банк» передав новому кредитору ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги за Кредитними договорами, перелік яких міститься в Додатку № 1 до даного Договору (надалі «Кредитні договори») та які укладені між первісним кредитором та позичальниками (далі за текстом «боржники»), що забезпечені заставою за Договорами застави/іпотеки, перелік яких міститься в Додатку №1 до даного Договору (надалі «Договори застави/іпотеки») та які укладені між первісним кредитором та боржниками/Третіми особами (надалі «заставодавці»), сторони домовились: в порядку та на умовах, визначених цим Договором, первісний кредитор передає у повному обсязі, а новий кредитор приймає на себе у повному обсязі право вимоги, що належить первісному кредитору за Договорами застави/іпотеки, а саме: первісний кредитор передає новому кредитору право вимоги виконання заставодавцями зобов`язань за Договорами застави/іпотеки, включаючи, але не обмежуючись, право звертати стягнення на заставлене майно.

Пунктом 3 Договору визначено, що первісний кредитор повинен передати новому кредитору копії Договорів застави/іпотеки, а також інших документів за вимогою нового кредитора, які засвідчують права, що відступаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (пункт 9).

Умовою задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача) в цій справі є встановлення обставин переходу майнових прав та обов`язків позивача (стягувача) ПАТ «ОТП Банк» до іншої юридичної особи ТОВ «Діджи Фінанс», які з урахуванням наведеного мають підтверджуватись Договором та викладеними в ньому умовами.

Водночас із аналізу зазначеного вище Договору про відступлення права вимоги неможливо встановити за якими саме Кредитними договорами до заявника перейшло право вимоги та чи дійсно новий кредитор отримав беззаперечне право грошової вимоги за Кредитним договором від 01.08.2008 № CL-SME009/389/2008 в редакції додаткових договорів до нього, стягнення за якими було предметом розгляду справи № 911/2892/16, оскільки примірника Додаткової угоди № 1, мова про який йде в пункті 1 Договору, заявник не надав.

Згідно із частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 Господарського процесуального кодексу України)

Оскільки ТОВ «Діджи Фінанс» не довело факт матеріального правонаступництва в частині переходу до нього права вимоги до боржника на стягнення заборгованості за Кредитним договором, у суду відсутні підстави для заміни стягувача Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» у виконавчому провадженні.

Враховуючи викладене, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задоволенню не підлягає.

Додатково суд вважає за необхідне вказати, що до заяви про заміну сторони ТОВ «Діджи Фінанс» додало копії Договору факторингу № 23/11-16 від 23.11.2026 та Додатку № 1 до цього Договору, які укладені між юридичними особами, які не є сторонами (учасниками) справи № 911/2892/16, а перелік Кредитних договорів боржника, вказаний в Додатку № 1, не відповідає номеру Кредитного договору, який є підставою стягнення грошових коштів в цій справі. Як наслідок, вказані документи не можуть бути прийняті судом як докази, подані в обґрунтування заяви, оскільки не стосуються процесуальних прав та обов`язків сторін у цій справі.

Суд також зауважує, що відмова у задоволенні цієї заяви не позбавляє права повторного звернення ТОВ «Діджи Фінанс» із заявою з відповідними вимогами до суду із наданням доказів на підтвердження переходу майнових прав та обов`язків від первісного кредитора до нового кредитора.

Керуючись статтями 52, 234, 334 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 235 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін