Рішення

від 17.10.2016 по справі 911/2892/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"17" жовтня 2016 р. Справа № 911/2892/16

за позовом публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" , м. Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" , м. Вишгород,

про стягнення 112 086,95 доларів та 335 306,52 грн.

Суддя О.В. Конюх

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, уповноважений, довіреність від 10.09.2016р.;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", м. Київ, звернулось до господарського суду Київської області з позовом від 31.08.2015р. № 12-4-10/3090 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн", м. Вишгород Київської області, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 112 086,95 доларів США та 335 306,52 грн. пені, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.03.2016р. становить 3 280 967,70 грн., з яких: 90 526,97 доларів США заборгованість по кредиту, 21 559,98 доларів США заборгованість по процентам, 70 300,44 грн. пені за прострочення сплати відсотків та 265 006,08 грн. пені за прострочення повернення тіла кредиту.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач, як позичальник, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором від 01.08.2008р. №CL-SME009/389/2008 в редакції додаткових договорів до нього, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем. Зокрема згідно графіку платежів, затвердженого додатковим договором №6 від 23.08.2012р., сторонами було погоджено погашення частинами шляхом щомісячної оплати до 01.08.2016р. включно, яке відповідачем забезпечено не було, в результаті чого сума 90 526,97 доларів США по тілу кредиту залишилася непогашеною. Відповідно до пункту 2.1.2 додаткового договору №6 від 21.08.2012р. передбачена сплата процентів, виходячи з процентної ставки 14,5% (додаток №1 до кредитного договору, додатковий договір №5 від 21.12.2011р.), за весь час користування кредитними коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, отже позивач нарахував відповідачу проценти за користування кредитом станом на 29.03.2016р. в сумі 21 559,98 доларів США. Пунктом 4.1.1 кредитного договору за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочки, у зв'язку з чим банк нарахував відповідачу 70 300,44 грн. пені за прострочення сплати відсотків та 265 006,08 грн. пені за прострочення повернення тіла кредиту виходячи із ставки 1% в день за шість місяців з моменту виникнення прострочення кожного з щомісячних платежів.

Ухвалою суду від 09.09.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 911/2892/16 та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 26.09.2016р. Цією ж ухвалою позивача зобов'язано подати додаткові документи (меморіальні ордери, банківські виписки по рахунку відповідача) та привести у відповідність до вимог закону розрахунок пені; відповідача зобов'язано подати документи (платіжні документи, банківські виписки), що підтверджують оплату коштів за кредитним договором від 01.08.2008р. №CL-SME009/389/2008 та запропоновано подати відзив на позов з документальним та правовим обґрунтуванням заперечень.

Ухвалою від 26.09.2016р. розгляд справи було відкладено на 17.09.2016р. у зв'язку із неподанням сторонами витребуваних документів та нез'явленням в судове засідання представника відповідача.

17.10.2016р. представником позивача подано витребувані судом валютні меморіальні ордери та банківській виписки по рахункам відповідача.

Представник відповідача в судові засідання 26.09.2016р. та 17.10.2016р. не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не подав, про причини нез'явлення та невиконання вимог суду не повідомив.

Залучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення свідчить про те, що відповідач копію ухвали про порушення провадження отримав 26.09.2016р. Рекомендоване поштове відправлення, яким суд направляв відповідачу копію ухвали від 26.09.2016р., на адресу суду не повернулось.

Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (підпункт 3.9.1 пункту 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» ).

Господарський суд належним чином направляв відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві, яка відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань згідно залученого до матеріалів справи Спеціального витягу від 08.09.2016р. № 22219741 копії ухвал рекомендованими листами з повідомленнями.

Згідно підпункту 3.9.2. пункту 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 В«Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, що матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, відповідно до права суду, наданого ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши позов публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», м. Київ (далі по тексту - ПАТ «ОТП Банк», банк), до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Лайн», м. Вишгород (далі по тексту - ТОВ «Авто-Лайн), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

01.08.2008р. між ПАТ «ОТП Банк» (банк) та ТОВ «Авто-Лайн» (позичальник) було укладено кредитний договір №CL-SME009/389/2008 (далі по тексту - кредитний договір), відповідно до умов якого:

- банк надає позичальнику кредит в розмірі 422 800,00 доларів США двома траншами (по 211 400,00 доларів США) на придбання чотирьох автомобілів YUTONG модель ZK 6831 (автобус пасажирський) з датою остаточного повернення кредиту до 01.08.2013р. під фіксовану процентну ставку 14,5%. (пункти 2, 3 Кредитного договору);

- щомісячне погашення кредиту відбувається рівними частинами з нарахуванням процентів на залишок заборгованості по кредиту (пункт 4 договору);

- проценти нараховуються щомісяця у день сплати процентів, але не пізніше дати повернення кредиту, визначеної у графіку платежів (додаток №1) на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення (пункт 1.4.1.2 Кредитного договору);

- у випадку порушення позичальником своїх зобов'язань, встановлених будь-яким з пунктів 2.3.7 - 2.3.9 Договору, фіксована процентна ставка підвищується на 2% річних (пункт 1.4.1.5.1 Кредитного договору);

- повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та у строки, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу або безготівковим перерахуванням на рахунок (пункт 1.5.1 Кредитного договору);

- позичальник має право у будь-який час, але не раніше чим через 30 календарних днів з моменту отримання суми кредиту, здійснити дострокове погашення за умови, що нараховані банком проценти та всі інші суми, які повинні бути сплачені на відповідну дату дострокового виконання будуть сплачені позичальником в повному обсязі (пункт 1.8.1 Кредитного договору);

- всі платежі для повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом повинні здійснюватись позичальником у валюті кредиту (пункт 1.11.1 Кредитного договору);

- банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань у випадку невиконання позичальником та/або поручителем та/або майновим поручителем зобов'язань за договором. При цьому зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому настає з дати відправлення банком відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання відповідної вимоги (пункт 1.9.1 Кредитного договору);

- за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитними коштами в обумовлені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочки (пункт 4.1.1 Кредитного договору);

- всі вимоги і повідомлення, що надсилаються сторонами одна одній повинні бути здійснені у письмовій формі та відправлені рекомендованим листом, кур'єром або доставлені особисто за вказаними юридичними адресами (пункт 7.5 Кредитного договору).

Сторонами також було підписано додаток №1 до Кредитного договору (графік платежів).

В подальшому сторонами було укладено ряд додаткових договорів (№1 від 26.03.2009р., №2 від 30.08.2010р., №3 від 20.09.2010р., №4 від 21.03.2013р., №5 від 21.12.2011р., №6 від 21.08.2013р.), які залучені до матеріалі справи та були досліджені судом.

Так, додатковим договором №6 від 21.08.2012р. сторонами викладено графік платежів в новій редакції, відповідно до якої повернення відповідної частини кредиту та сплати процентів буде здійснюватись шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів протягом 49 місяців, з датою остаточного повернення кредиту 01.08.2016р. Щомісячний платіж було визначено в сумі 4 336,33 долари США, в тому числі погашення частини основної суми кредиту та процентів в розмірах, визначених графіком, з процентною ставкою 16,44 %.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України та ст. 345-346 Господарського кодексу України.

Як вбачається зі змісту кредитного договору від 01.08.2008р. №CL-SME009/389/2008, сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного правочину. Оскільки сторонами не надано доказів його припинення або визнання у встановленому порядку недійсним, виходячи зі встановленої ст.204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, суд вважає вищевказану угоду дійсною та обов'язковою для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов Кредитного договору від 01.08.2008р. №CL-SME009/389/2008 позивачем надано відповідачу кредит в розмірі 422 800,00 доларів США, що підтверджується наявними в матеріалах справи валютними меморіальними ордерами від 01.08.2008р. №1 та від 18.08.2008р. №2 та виписками з банківського рахунку з 01.08.2008р. по 30.12.2011р., з 01.01.2011р. по 27.02.2013р., та з 27.02.2013р. по 29.03.2016р. відповідача.

Відповідно до умов Кредитного договору (із змінами та доповненнями) відповідач зобов'язувався повернути кредитні кошти в повному розмірі до 01.08.2016р. включно, в порядку визначеним умовами Договору.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На твердження позивача, відповідач обов'язок забезпечувати повернення грошових коштів у строк, визначений умовами Договору належним чином не виконав, в зв'язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість по кредиту.

Судом встановлено, зокрема з наданих позивачем виписок по рахунку відповідача, що всупереч умовам договору, відповідач не здійснив погашення суми заборгованості по кредиту у встановлений договором строк та розмірі, чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання.

За приписами ст. 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затверджене постановою правління Національного банку України №566 від 30.12.1998р. (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003р. №254, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8.07.2003 р. за №559/7880, визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції та їх обов'язкові реквізити.

Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.

До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітністьВ» . Доказом наявності заборгованості у спорах, що виникають з кредитних відносин, є первинний бухгалтерський документ у формі виписки банку по рахунку позичальника, де відображаються усі операції, які відбуваються з коштами.

З огляду на наведене, банківські виписки по рахункам ТОВ «Авто-Лайн» є належними доказами в розумінні ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують факт здійснення господарських операцій між банком та позичальником, виконання банком у повному обсязі своїх зобов'язань за Кредитними договорами (із змінами та доповненнями), надання відповідачу (позичальнику) кредитних коштів у відповідних розмірах та не виконання останнім своїх грошових зобов'язань за зазначеними Кредитним договором (із змінами та доповненнями).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, господарський судом встановлено, за відповідачем станом на 29.03.2016р. рахувалася заборгованість по кредиту у розмірі 90 526,97 доларів США.

Відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Кредитним договором сторони погодили фиксовану процентну ставку 14,5 %, що підвищується на 2% річних у разі порушення позичальником умов договору, із сплатою процентів щомісячно за фактичний час користування кредитом, включаючи дату надання і виключаючи дату повернення. Графіком погашення платежів в останній редакції підписаним сторонами у додатковому договорі №6 від 21.08.2012р., сторонами погоджено процентну ставку 16,44%.

Виходячи з вищевикладеного, судом встановлено, що станом на 29.03.2016р. за відповідачем утворилася заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 21 559,98 доларів США.

Суд зазначає, що відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а частина 2 ст. 614 ЦК України обов'язок доведення відсутності вини у порушення зобов'язання покладає на сторону, яка порушила зобов'язання.

Суд ухвалами витребував у відповідача докази, що підтверджують погашення ТОВ «Авто-Лайн» тіла кредиту, процентів та пені за кредитним договором. Відповідач відзив на позов не подав, доказів належного виконання своїх зобов'язань за Договором не представив та доводи позивача не спростував.

За таких обставин, судом встановлено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем станом на 29.03.2016р. в розмірі 90 526,97 доларів США (в тому числі простроченої 69 589,69 доларів США та строкової 20 937,28 доларів США) по тілу кредиту та 21 559,98 доларів США (21 492,52 доларів США простроченої та 67,46 доларів США строкової) по процентам за користування кредитом.

У зв'язку із порушенням позичальником грошових зобов'язань банк скористався своїм правом, передбаченим частиною 2 ст. 1050 ЦК України та пунктом 1.9 Кредитного договору та направив відповідачу вимогу від 15.04.2016р. № 73-12-4-10/1522, якою вимагав погасити існуючу заборгованість в повному обсязі, включаючи тіло кредиту, проценти та пеню. Вказана вимога була направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням 22.04.2016р. та отримана відповідачем 12.05.2016р. (копія вимоги, опису вкладення в лист, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення залучені до матеріалів справи) за таких обставин, в порядку пункту 1.9.1 Кредитного договору позичальником повне погашення боргових зобов'язань мало бути проведено протягом 30 календарних днів, тобто до 11.06.2016р. включно.

Суд звертає увагу, що станом на день розгляду справи остаточний строк повернення кредиту, визначений графіком платежів в останній редакції додаткового договору №6 від 21.08.2012р., а саме 01.08.2016р. також сплив.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Серед способів захисту цивільних прав та інтересів частина 2 зазначеної статті визначає примусове виконання обов'язку в натурі. За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 90 526,97 доларів США по тілу кредиту та 21 559,98 доларів США по процентам за користування кредитом є обґрунтованими, законними та такими, які належить задовольнити повністю.

У зв'язку із простроченням відповідачем грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд також стягнути з відповідача: пеню за прострочення повернення кредиту, розраховану за ставкою 1% від суми простроченої заборгованості за період з 21.05.2014р. по 20.11.2014р. в сумі 10 083,89 доларів США (що за курсом НБУ станом на 29.03.2016р.) становить 265 006,08 грн. та пеню за прострочення процентів, розраховану за ставкою 1% від суми простроченої заборгованості за період з 21.05.2014р. по 20.11.2014р. в сумі 2 675,04 доларів США (що за курсом НБУ станом на 29.03.2016р. становить 70300,04 грн.), всього 355306,52 грн. пені.

Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно до визначення частини 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Згідно частини 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з умов кредитного договору, а саме пункту 4.1.1 за несвоєчасне повернення кредиту та/або несвоєчасну сплату процентів позичальник сплачує банку пеню у розмірі 1% від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочки платежу.

Разом із тим, відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною 1 статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. Оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні, в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ що діяла на момент прострочення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2014 року по справі №909/660/14, а також в постанові Верховного Суду України від 01.04.2015р. у справі № 3-29гс15.

Крім того, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до частини 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Оскільки інший період нарахування пені в Кредитному договорі сторонами не встановлено, нарахування пені має розпочатися наступного дня після спливу передбаченого відповідними Доповненнями строку оплати (щодо кожного з визначених графіками погашення кредиту та сплати процентів платежу), та припинитися або в переддень виконання грошового зобов'язання (оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені - пункт 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року № 14) або через шість місяців у відповідне число останнього місяця строку після кінцевого строку оплати.

У відповідності до вищевикладеного суд ухвалами від 09.09.2016р. та від 26.09.2016р. зобов'язував позивача привести у відповідність до вимог закону розрахунок пені. Розрахунок пені по кредиту та по процентам за період з 21.05.2014р. по 20.11.2014р. позивачем поданий до судового засідання 17.10.2016р.

Перевіривши поданий розрахунок, суд встановив, що його виконано невірно. Так, позивач розраховує пеню виходячи із ставки 1% в день в доларах США , та щоденно отриману суму пені за курсом НБУ переводить в гривню. Разом із тим, відповідно до вищенаведених вимог закону для цілей розрахунку пені існуючу прострочену заборгованість станом на кожен день слід перевести в гривню за офіційним курсом НБУ, та на отриману суму заборгованості в національній валюті нараховувати пеню, виходячи з максимального обмеженого законом розміру - подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу , протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Відповідно до вказаних норм закону, здійснивши власний розрахунок пені, суд встановив, що вірно розрахована пеня за заявлений період (з 21.05.204р. по 20.11.2014р.) становить: 1178,99 грн. за прострочення сплати процентів (з врахуванням часткового погашення пені в сумі 1262,74 грн.) та 5 634,03 грн. за прострочення повернення кредиту (з врахуванням часткового погашення пені в сумі 3330,19 грн.), а всього 6813,02 грн.

Відповідно до пункту 3 ст. 14 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 18.12.2009р. "Про судове рішення", суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової заборгованості в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій в порядку передбаченому законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 55 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у гривнях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Курс НБУ долара саном на дату подання позову 07.09.2016р. становив 2684,8462 грн. за 100 доларів США.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки, надані позивачем, суд задовольняє позов публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" частково та приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" заборгованості по кредиту в сумі 90 526,97 доларів США, заборгованості по процентам в сумі 21 559,98 доларів США та 6 813,02 грн. пені за прострочення виконання грошових зобов'язань.

У зв'язку із частковим задоволенням позову, керуючись ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, будинок 9А, ідентифікаційний код 32108002)

на користь публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (01033, м. Київ, Голосіївський район, вул. Жилянська, будинок 43, ідентифікаційний код 21685166)

90 526,97 доларів США (дев'яносто тисяч п'ятсот двадцять шість доларів дев'яносто сім центів) боргу по кредиту ,

21 559,98 доларів США (двадцять одну тисячу п'ятсот п'ятдесят дев'ять доларів дев'яносто вісім центів) процентів за користування кредитом ,

6813,02 грн. (шість тисяч вісімсот тринадцять гривень дві копійки) пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань;

45242,63 грн . (сорок п'ять тисяч двісті сорок дві гривні шістдесят три копійки) судового збору .

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог про стягнення пені відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 08.11.2016р.

Суддя О.В. Конюх