Рішення

від 04.01.2024 по справі 914/527/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.01.2024 Справа № 914/527/23

За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вівівал», м. Пустомити, Львівська область

про відшкодування витрат на правову допомогу

у справі № 914/527/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вівівал», м. Пустомити, Львівська область

до відповідача: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», м. Львів

про визнання недійсним і скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення та скасування акту-розрахунку необлікованого об`єму газу

Суддя Наталія Мороз

При секретарі Соломії Дицькій

Представники:

Від позивача (заявника): не з`явився

Від відповідача: Куцик В. Б.

Встановив:

В провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вівівал» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про визнання недійсним і скасування рішення комісії по розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРМ від 14.12.2021 АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», винесеного за результатами розгляду і задоволення акту про порушення № LV000549 від 11.11.2021, складеного за результатами перевірки проведеної в ТзОВ «Вівівал» по об`єкту, що знаходиться за адресою: м. Пустомити, вул. Фабрична, 19 та скасування акту-розрахунку (для непобутових споживачів) необлікованого (донарахованого) об`єму газу від 14.12.2021, здійсненого АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» за результатами прийнятого комісією по розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРМ рішення від 14.12.2021 АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», винесеного за результатами розгляду акту № LV000549 від 11.11.2021, складеного за результатами перевірки проведеної в ТзОВ «Вівівал» по об`єкту, що знаходиться за адресою: м. Пустомити, вул. Фабрична, 19.

Рішенням господарського суду від 21.12.2023 позовні вимоги задоволено частково.

Повний текст рішення складено 27.12.2023.

27.12.2023 через службу діловодства господарського суду позивачем подано заяву від 22.12.2023 про ухвалення додаткового судового рішення.

Ухвалою суду від 27.12.2023 заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання щодо вирішення судових витрат на 04.01.2024.

03.01.2024 через систему «Електронний суд» відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

В судове засідання 04.01.2024 представник позивача не з`явився. На електронну пошту господарського суду надіслав заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, просить суд зменшити заявлені позивачем витрати на правничу допомогу до 6 700,00 грн.

При вирішенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частина 7 ст. 43 Конституції України передбачає, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частинами 1, 3 ст. 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Зазначеним положенням Конституції України кореспондує ст. 16 ГПК України, нормами якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Із системного аналізу положень ГПК України що стосуються судових витрат слідує, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що позивач, звертаючись із заявою про стягнення з відповідача 43 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу обґрунтував ці вимоги договором доручення на представництво інтересів та надання правничої (правової) допомоги від 08.02.2023 (укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вівівал» та Адвокатським об`єднанням «Сенатор»), актом про надання правової допомоги (приймання наданих послуг) № 1 від 21.12.2023.

У клопотанні про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від 02.01.2024 відповідач зазначив, що оскільки рішенням суду позовні вимоги задоволено частково, на підставі п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, стягненню з АТ Львівгаз підлягають 50% заявлених витрат на правову допомогу. Крім того, вказав, що заявлена сума судових витрат (43 000,00 грн) є істотно вищою ніж заявлена позивачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку сума судових витрат в розмірі 30 000,00 грн. Вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критерію розумності, а тому, з метою недопущення надмірного збагачення позивача за рахунок стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, просить суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 6 700,00 грн.

Надаючи оцінку викладеним сторонами доводам і запереченням, суд виходить з наступного.

Пунктом 9 ч.1 ст.1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 зазначеного Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Таким чином, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, зокрема, підготовку процесуального документа, виступ в суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 01.12.2021 у справі № 641/7612/16-ц, які враховані господарським судом при прийнятті додаткового рішення у даній справі.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Чинним процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ГПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану її учасників.

Встановивши недотримання положень ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята цієї статті). Разом з тим, таке зменшення розміру витрат на правничу допомогу є не обов`язком, а правом суду.

За змістом положень ч.5 ст. 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, а у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги судом враховується як пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу наданих юридичних послуг так і доцільність понесених витрат.

Суд частково погоджується з доводами відповідача, викладеними в запереченнях на заяву позивача про розподіл судових витрат як таких, що не відповідають критеріям співмірності та розумності, виходячи з наступного.

Перелічена в акті про надання правової допомоги (приймання наданих послуг) № 1 від 21.12.2023 підготовка додаткових письмових пояснень та клопотань про відкладення розгляду справи здійснювалась з власної ініціативи позивача, а відтак розцінюються судом як складові правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта, що дає суду прийти до висновку про завищений об`єм послуг адвоката, а звідси і про підстави зменшення стягнення судових витрат в цій частині.

Крім того, суд зазначає, що роботи по підготовці супровідного листа на виконання вимог ухвали суду від 20.02.2023 про залишення позовної заяви без руху не є необхідними витратами, а обумовлені процесуальною поведінкою позивача та відносяться до робіт/послуг з підготовки та подання позовної заяви в цілому, оскільки зазначені витрати позивач поніс не для захисту порушеного права, а для усунення недоліків власного документа, поданого суду.

Судом також взято до уваги положення імперативно встановлені ст. 129 ГПК України, згідно з якими у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, дослідивши опис наданих послуг адвоката, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, відповідність запропонованої адвокатом правової позиці правовим висновкам суду, відображеним у рішенні, суд дійшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами, витраченим часом, обсягом цих послуг.

Беручи до уваги наведене, враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає співмірними зі складністю справи, наданий адвокатом обсяг послуг, що відповідають критерію реальності, розумності їхнього розміру витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14 250,00 грн.

При цьому, суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача).

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням позивачу правничої допомоги, судом враховано те, що розмір гонорару визначається за погодженням виконавця з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Проте, суд вважає неприпустимим штучне збільшення обсягу наданих адвокатом послуг.

Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок позивача повинно бути встановлено, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим, що передбачено у ст.126 ГПК України та у ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд при ухваленні додаткового рішення враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при ухваленні додаткового рішення не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених сторонами в обґрунтування вимог про зменшення витрат на правову допомогу, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час прийняття додаткового рішення у даній справі.

Таким чином, враховуючи наведене, суд дійшов висновку заяву ТзОВ «Вівівал» задоволити частково та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 250,00 грн, що є співмірним зі складністю справи, наданими адвокатом послугами, витраченим часом, обсягом цих послуг та відповідає критерію реальності, розумності їхнього розміру. Решта витрат на професійну правничу допомогу залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 2, 123, 126, 129, 234, 244 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вівівал» про відшкодування витрат на правову допомогу задоволити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (79039, м. Львів, вул. Золота, 42, ідентифікаційний код 03349039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вівівал» (81100, Львівська обл, Пустомитівський р-н, м. Пустомити, вул. Наливайка, 5 ідентифікаційний код 39551025) 14 250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті заявлених вимог відмовити.

Додаткове рішення складено 10.01.2024

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після його перегляду апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.