Рішення

від 19.10.2023 по справі 361/2999/20

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/2999/20

провадження № 2/361/168/23

19.10.2023

РІШЕННЯ

Іменем України

19 жовтня 2023 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретарів: Зазимко А.Ю., Панек А.С., Лебідя В.Ю.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуцивільну справуза позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Орган опіки та піклування Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, Служба у справах дітей та сім`ї Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Київської області Самко Ніна Тарасівна про визнання недійсним договору дарування та скасування рішення про державну реєстрацію прав,

в с т а н о в и в :

У травні 2020 року ОСОБА_2 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до суду з позовом, у якому, враховуючи уточнення позовних вимог (т. 2 а.с. 28-34), просила визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 26 травня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Самко Н.Т., зареєстрований в реєстрі за №838, та скасувати рішення приватного нотаріуса Самко Н.Т. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 35388257 від 26 травня 2017 року про реєстрацію права власності на вказану вище квартиру за ОСОБА_4 .

В обґрунтування позову зазначала, що 04 липня 2016 року Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві (далі Дніпровський ВДВС) на підставі виконавчого листа №376/2035/15 від 24 грудня 2015 року з виконання рішення Сквирського районного суду Київської області від 24 грудня 2015 року про стягнення із ОСОБА_3 на її користь аліментів на сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн., відкрито виконавче провадження №51541034.

У ході виконавчого провадження державним виконавцем здійснено виклик боржника ОСОБА_3 , який вручено йому особисто, для надання останнім пояснень. 03 березня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та здійснено виклик боржника для надання пояснення за фактом невиконання ним вимог виконавчого листа, а також повідомлення про заходи, які ним вживаються з метою виконання рішення суду.

15 березня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Дніпровського ВДВС із заявою, у якій просив приєднати платіжний документ на суму 500 грн. та рішення Сквирського районного суду Київської області від 04 листопада 2016 року про зменшення розміру аліментів, що стягується з нього на сина ОСОБА_1 . Однак, 25 квітня 2017 року рішенням Апеляційного суду Київської області вказане рішення суду першої інстанції від 04 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на сина ОСОБА_5 , що стягується за рішенням Сквирського районного суду Київської області 24 грудня 2015 року відмовлено.

Разом з тим, 26 травня 2020 року, не виконуючи своїх батьківських обов`язків по утриманню сина ОСОБА_1 , маючи заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 122250 грн,. боржник ОСОБА_3 уклав зі своєю матір`ю ОСОБА_4 договір дарування належної йому на праві особистої приватної власності квартири АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що цей договір дарування квартири ОСОБА_3 укладено зі своєю матір`ю ОСОБА_4 для приховування свого майна та з метою уникнення ним відповідальності за несплату аліментів, оскільки він, будучи обізнаним про відкрите виконавче провадження №51541034 про стягнення з нього аліментів на сина, наявність заборгованості з їх сплати та існування постанови державного виконавця про арешт майна, всупереч вимогам законодавства вчинив цей правочин, тому на підставі положень ч. 1 ст. 203, ст. 234 ЦК України даний правочин має бути визнаний судом недійсним. Визнання цього правочину недійсним та повернення квартири у власність ОСОБА_3 дозволить захистити права їхнього сина ОСОБА_1 , оскільки за рахунок реалізації вказаної квартири можливо бути виконати рішення Сквирського районного суду Київської області від 24 грудня 2015 року.

Позивач ОСОБА_2 та її представник адвокат Стрикаль О.В. у суді позов підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеному, просили задовольнити позов повністю.

Відповідач ОСОБА_3 у суді позов не визнав, подав до суду відзив на позов, у якому заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, доводи позивача про наявність передбачених ст. 203 ЦК України підстав для визнання договору дарування квартири АДРЕСА_1 , укладеного 26 травня 2017 року між ним та його матір`ю ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Самко Н.Т., зареєстрованого в реєстрі за №838, відсутні, оскільки постанова від 03 березня 2017 року державного виконавця про накладення арешту на майно боржника сторонам виконавчого провадження не направлялася, будь-які докази її направлення у матеріалах справи відсутні. 26 травня 2020 року при посвідченні спірного договору дарування приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Самко Н.Т. вчиненні всі відповідні дії, передбачені законодавством, для посвідчення договору, перевірено в реєстрах заборони та обтяження, та у даному випадку обтяження зазначеної квартири було відсутнє. Вважає, що без реєстрації вказаної постанови у відповідному державному реєстрі, ця постанова будь-якої юридичної сили не має. Також зазначав, що укладений договір дарування квартири будь-яких прав позивача не порушує. Крім того, на його утриманні перебуває ще одна дитина, дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому син ОСОБА_1 не є єдиною його дитиною. Також вказував на те, що квартира АДРЕСА_1 ним придбана 21 квітня 2010 року за кошти, які йому надала матір ОСОБА_4 , за такою домовленістю, що ця квартира у подальшому буде подарована матері. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, її представник адвокат Тараненко Я.Ю. у суді позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечував, подав до суду відзив на позов, у якому, посилаючись на те, що 26 травня 2020 року при посвідченні договору дарування квартири приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Самко Н.Т. вчиненні всі відповідні дії, передбачені законодавством для посвідчення такого договору, перевірено в реєстрах заборони та обтяження, та у даному випадку обтяження вказаної квартири було відсутнє. Вважає, що позивач не є стороною цього правочину та нею не наведено конкретних обставин, які б свідчили про недійсність договору дарування. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, Орган опіки та піклування Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області у судове засідання не з`явилися, їхній представник ОСОБА_7 подала до суду заяву, у якій просила суд здійснювати розгляд цієї за відсутності їх представника.

Третя особа: приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Київської області Самко Н.Т. у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила.

З`ясувавши позицію учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

24 грудня 2015 року рішенням Сквирського районного суду Київської області позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дитину задоволено. Ухвалено стягувати із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , аліменти на сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3000 грн., щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, та стягувати щомісячно аліменти на дружину ОСОБА_2 у розмірі 2000 грн. до досягнення трьох років сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (справа №376/2035/15-ц).

04 липня 2016 року постановою головного державного виконавця Дніпровського ВДВС Мироненко Н.М. на підставі виконавчого листа №376/2035/15, виданого 24 грудня 2015 року Сквирським районним судом Київської області з виконання рішення від 24 грудня 2015 року, відкрито виконавче провадження №51541034.

Дана постанова державним виконавцем направлена сторонам виконавчого провадження, стягувачу ОСОБА_2 та боржнику ОСОБА_3

14 липня 2016 року державним виконавцем Дніпровського ВДВС Мироненко Н.М. було здійснено виклик боржника, яким ОСОБА_3 повідомлено про необхідність з`явитися до державного виконавця 19 серпня 2016 року з 12.00 год. до 13.00 год. за адресою: місто Київ, вулиця Краківська, буд. 20, каб. 11 (4 поверх), для вирішення питання щодо подальшої сплати боржником аліментів на дитину. Цей виклик 16 серпня 2016 року вручений особисто боржнику ОСОБА_3 , що підтверджується його підписом у цьому виклику.

04 листопада 2016 року Сквирський районний суд Київської області у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів ухвалив рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнив частково та зменшив розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Сквирського районного суду Київської області від 24 грудня 2015 року, із твердої грошової суми в розмірі 3000 грн. до твердої грошової суми в розмірі 1500 грн., виконавчий лист, виданий Сквирським районним судом Київської області від 24 грудня 2015 року на виконання рішення цього суду від 24 грудня 2015 року відкликав з виконання (справа №376/1734/16-ц).

10 грудня 2016 року державний виконавець Дніпровського ВДВС Мироненко Н.М. направила на адресу стягувача ОСОБА_2 лист, у якому повідомляла, що у матеріалах виконавчого провадження №51541034 докази про сплату боржником ОСОБА_3 аліментів на дитину відсутні та роз`яснила, що вона (стягувач) має право самостійно звернутися до правоохоронних органів із заявою про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за ст. 164 КК України за злісне ухилення від сплати аліментів.

03 березня 2017 року в ході виконавчого провадження №51541034 державним виконавцем Дніпровського ВДВС Мироненко Н.М. винесено постанову про арешт майна боржника, якою в порядку виконання рішення суду про стягнення аліментів на дитину було накладено арешт на майно боржника ОСОБА_3 .

Того ж дня, 03 березня 2017 року, державним виконавцем Дніпровського ВДВС Мироненко Н.М. здійснено повторний виклик боржника ОСОБА_3 , яким останнього зобов`язано з`явитися до виконавця 17 березня 2017 року для вирішення питання щодо сплати боргу за виконавчим листом №376/2035/15 або надання ним підтверджуючих документів про сплату аліментів.

15 березня 2017 року боржник ОСОБА_3 звернувся до начальника Дніпровського ВДВС із заявою, у якій просив приєднати до матеріалів виконавчого провадження №51541034 платіжний документ від 10 січня 2017 року на суму 500 грн. та рішення Сквирського районного суду Київської області від 04 листопада 2016 року про зменшення розміру аліментів та повідомив, що до кінця цього місяця він сплатить аліменти на дитину в розмірі 5000 грн.

25 квітня 2017 року Апеляційний суд Київської області, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 04 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, ухвалив рішення, яким апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив, рішення Сквирського районного суду Київської області від 04 листопада 2016 року скасував та ухвалив у цій справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів відмовив повністю.

Дане рішення суду набрало законної сили 24 квітня 2017 року.

26 травня 2017 року між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Самко Н.Т., зареєстрований в реєстрі за №838.

Того ж дня, 26 травня 2017 року рішенням приватного нотаріуса Броварського міського нотаріального округу Київської області Самко Н.Т. до Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено відомості про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 35388257 про реєстрацію права власності на вказану вище квартиру за відповідачем ОСОБА_4

11 червня 2018 року Сквирський районний суд Київської області, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зменшення аліментів, ухвалив рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовив.

Із мотивувальної частини цього рішення суду вбачається, що в ході розгляду справи судом встановлено, що 26 травня 2017 року ОСОБА_3 , не виконуючи свої батьківські обов`язки по утриманню сина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до досягнення сином трьох років, з метою не погашення заборгованості по аліментах, відчужив, шляхом дарування двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 своїй матері ОСОБА_4 , що підтверджується копією інформаційної довідки №115631151 від 28 лютого 2018 року, що свідчить про ухилення ОСОБА_3 від сплати ним аліментів, при цьому з пропозицією укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, тощо) до матері дитини ОСОБА_2 не звертався. Згідно із рішенням Сквирського районного суду Київської області від 24 грудня 2015 року ОСОБА_3 має заборгованість за аліментами в розмірі 93833 грн. 30 коп.

12 грудня 2018 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 11 червня 2018 року задоволено частково, змінено рішення суду першої інстанції, виключивши з його мотивувальної частини посилання суду на те, що позивач ОСОБА_3 здавав в оренду квартиру АДРЕСА_1 , в іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ця постанова Київського апеляційного суду набрала законної сили 12 грудня 2018 року.

Зі змісту постанови апеляційного суду вбачається, що в ході розгляду справи суд встановив, що ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини належним чином не сплачує, у зв`язку з чим виникла заборгованість; крім того, ОСОБА_3 мав матеріальну можливість сплатити аліменти присуджені рішенням суду від 24 грудня 2015 року, оскільки мав у власності квартиру, відчуження якої здійснив на користь своєї матері; таке відчуження він здійснив з метою уникнення відповідальності за непогашення заборгованості по аліментах, розмір якої є значним, та про його ухилення від сплати аліментів; із пропозицією укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на вказане нерухоме майно до ОСОБА_2 він не звертався; про вчинення позивачем ОСОБА_3 дій, спрямованих на навмисне зменшення розміру аліментів, свідчить також його повторне звернення до суду з аналогічними позовними вимогами. Так, рішенням Сквирського районного суду Київської області від 04 листопада 2016 року частково задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 25 квітня 2017 року рішення Сквирського районного суду Київської області від 04 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 . Зі змісту цих судових рішень вбачається, що ОСОБА_3 намагається зменшити розмір аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , присуджений рішенням суду від 24 грудня 2015 року, посилаючись при цьому на різні підстави, зокрема, ремонт автомобіля, стан здоров`я, відсутність доходу, тощо.

Із розрахунку суми заборгованості у виконавчому провадженні №51541034, складеного старшим державним виконавцем Дніпровського ВДВС Ясінською К.М., видно, що боржник ОСОБА_3 аліменти на сина ОСОБА_1 сплачував нерегулярно, станом на 01 травня 2020 року у нього наявна заборгованість по сплаті аліментів за виконавчим листом №376/2035/15 від 24 грудня 2015 року в загальному розмірі 122250 грн.

Позивач вважаючи, що укладений 26 травня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений з метою уникнення сплати ОСОБА_3 аліментів на малолітнього сина ОСОБА_1 , на її переконання цей правочин є фіктивним та таким, що порушує законні права його сина ОСОБА_1 , оскільки дії сторін цього договору під час його укладення були направлені не на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором дарування, а на фіктивний перехід права власності на належну ОСОБА_3 квартиру на свою матір ОСОБА_4 , з метою приховання цього нерухомого майна від можливого майбутнього звернення стягнення на квартиру в рахунок погашення заборгованості за аліментами та виконання рішення суду про їх стягнення, що є підставою для визнання цього договору дарування недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України, звернулася в інтересах малолітнього сина ОСОБА_1 до суду з цим позовом.

У ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У ч. 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав та інтересів розуміють закріплені законом або договором матеріально-правові заходи, спрямовані на відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Згідно із ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів міститься у ч. 2 ст. 16 ЦК України. Одним із таких способів захисту є визнання правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У ст. 234 ЦК України визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Верховний Суд у постанові від 24 липня 2019 року у справі №405/1820/17 роз`яснив, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто дії учасників повинні відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку). Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь родича після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення суми заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину, тобто правочин, що вчинений боржником на шкоду кредиторам. Коли боржник хоче вчинити правочин, спрямований на зменшення свого майна з метою приховування його від звернення стягнення кредиторів.

При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №369/11268/16-ц виклала правовий висновок та роз`яснила, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

Верховний Суд у постанові від 10 травня 2023 року у справі №755/17944/18 дійшов висновку, що договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 , укладеного 26 травня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Самко Н.Т., зареєстрованого в реєстрі за №838, суд виходить з наступного.

До обставин, які дозволяють кваліфікувати суду оспорюваний договір як фраудаторний, у даній справі відносяться: відповідач ОСОБА_3 здійснив відчуження майна після пред`явлення до нього ОСОБА_2 позову про стягнення аліментів на сина, після ухвалення судом рішення про задоволення вимог ОСОБА_2 та відкриття виконавчого провадження з виконання судового рішення про стягнення аліментів; при його обізнаності про відкрите виконавче провадження №515410334 про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 на сина ОСОБА_1 ; наявності заборгованості зі сплати аліментів; накладення у зв`язку з несплатою ним аліментів постановою державного виконавця арешту на все його майно; станом на момент укладення 26 травня 2017 року оспорюваного договору дарування, хоча заборгованість відповідача зі сплати аліментів й становила незначний розмір 19500 грн., однак після відчуження майна заборгованість відповідача стала зростати та станом на момент звернення ОСОБА_2 до суду з цим позовом уже становила 122250 грн., що свідчить про умисне невиконання боржником рішення суду та обізнаність про безкарність такого невиконання, зокрема, що його майно не буде реалізоване за наявну заборгованість, оскільки відчужене, що дозволяло діяти йому недобросовісно та не здійснювати регулярні платежі зі сплати аліментів; майно відчужене на підставі безвідплатного договору на користь близького родича (матері); після відчуження цього майна у відповідача ОСОБА_3 інше майно, за рахунок якого він може нести відповідальність за своїми зобов`язаннями по сплаті аліментів на дитину у виконавчому провадженні №515410334, відсутнє.

Виходячи з наведеного, враховуючи, що дії відповідача ОСОБА_3 у виді укладення спірного договору дарування квартири на користь матері ОСОБА_4 , хоча й не порушили конкретних імперативних норм, але очевидно є недобросовісними, направлені на уникнення ним звернення стягнення на це майно у виконавчому провадженні №515410334, враховуючи відсутність у нього іншого майна, та зводяться до зловживання ним своїм правом. Встановлені судами в інших судових справах обставини, дозволяють суду дійти висновку, що оспорюваний договір дарування є фраудаторним, тому суд вважає, що як наслідок наявними є підстави для визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 , який укладений 26 травня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Самко Н.Т., зареєстрований в реєстрі за №838, тому позов у цій частині вимог знайшов своє підтвердження в суді, ґрунтується на вимогах закону та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У ч. ч. 1-3 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочинне створюєюридичних наслідків,крім тих,що пов`язаніз йогонедійсністю. Уразі недійсностіправочину кожнаіз сторінзобов`язанаповернути другійстороні унатурі все,що вонаодержала навиконання цьогоправочину,а вразі неможливостітакого повернення,зокрема тоді,коли одержанеполягає укористуванні майном,виконаній роботі,наданій послузі, відшкодувативартість того,що одержано,за цінами,які існуютьна моментвідшкодування. Якщоу зв`язкуіз вчиненнямнедійсного правочинудругій стороніабо третійособі завданозбитків таморальної шкоди,вони підлягаютьвідшкодуванню винноюстороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Особливі умови, які можливо застосувати до наслідків недійсності правочинів встановлено, зокрема, у Законі України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року №1952-ІV (далі Закон №1952-ІV).

За змістом ч. 2 ст. 3 Закону №1952-ІV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону №1952-ІV державним реєстратором є нотаріус.

У ч. 1 ст. 9 Закону №1952-ІV передбачено, що до повноважень суб`єктів державної реєстрації прав належить забезпечення проведення державної реєстрації прав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 26 Закону №1952-ІV відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Рішенням приватного нотаріуса Броварського міського нотаріального округу Київської області Самко Н.Т., індексний номер: 35388257 від 26 травня 2017 року, зареєстровано права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 на підставі оспорюваного договору дарування, який зареєстрований в реєстрі за №838.

Єдиною умовою скасування державної реєстрації права власності, обтяження та іншого речового права є рішення суду, яке набрало законної сили.

Оскільки суд у ході розгляду цієї справи дійшов висновку про визнання недійсним оспорюваного договору дарування квартири АДРЕСА_1 , який був укладений 26 травня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Самко Н.Т., зареєстрований в реєстрі за № 838, наявні підстави для скасування державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ОСОБА_4 .

Виходячи з наведеного, враховуючи висновки суду, що договір дарування квартири АДРЕСА_1 , який укладений 26 травня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Самко Н.Т., зареєстрований в реєстрі за №838, є фраудаторним та порушує вимоги законодавства, суд вважає, що позов ОСОБА_2 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню і в цій частині вимог.

Також відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України із двох відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачений при подачі до суду цього позову судовий збір у розмірі 2102 грн., по 1051 грн. із кожного.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 79, 81, 89, 259, 263 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , який укладений 26 травня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Самко Ніною Тарасівною, зареєстрований в реєстрі за №838.

Скасувати рішення приватного нотаріуса Броварського міського нотаріального округу Київської області Самко Ніни Тарасівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 35388257 від 26 травня 2017 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір у розмірі по 1051 (одній тисячі п`ятдесят одній) грн. із кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.