Постанова

від 22.04.2024 по справі 361/2999/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/8206/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 361/2999/20

22 квітня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Каленського Владислава Ігоровича на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Дутчака І.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 а, до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи: Орган опіки та піклування Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, Служба у справах дітей та сім`ї Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Київської області Самко Ніна Тарасівна про визнання недійсним договору дарування та скасування рішення про державну реєстрацію прав,-

в с т а н о в и в:

У травні 2020 року ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом, вимоги якого уточнені,до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи: Орган опіки та піклування Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, Служба у справах дітей та сім`ї Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Київської області Самко Ніна Тарасівна про визнання недійсним договору дарування та скасування рішення про державну реєстрацію прав.

Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що 04 липня 2016 року Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - Дніпровський ВДВС) на підставі виконавчого листа № 376/2035/15 від 24 грудня 2015 року з виконання рішення Сквирського районного суду Київської області від 24 грудня 2015 року про стягнення із ОСОБА_1 на її користь аліментів на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн., відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4.

У ході виконавчого провадження державним виконавцем здійснено виклик боржника ОСОБА_1 для надання пояснень, який вручено йому особисто.

03 березня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та здійснено виклик боржника для надання пояснення за фактом невиконання ним вимог виконавчого листа, а також повідомлення про заходи, які ним вживаються з метою виконання рішення суду.

15 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського ВДВС із заявою, у якій просив приєднати платіжний документ на суму 500 грн. та рішення Сквирського районного суду Київської області від 04 листопада 2016 року про зменшення розміру аліментів, що стягуються з нього на сина ОСОБА_2 .

Однак, 25 квітня 2017 року рішенням Апеляційного суду Київської області вказане рішення суду першої інстанції від 04 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на сина ОСОБА_5 , що стягуються за рішенням Сквирського районного суду Київської області 24 грудня 2015 року, відмовлено.

Разом з тим, 26 травня 2020 року, не виконуючи своїх батьківських обов`язків по утриманню сина ОСОБА_2 , маючи заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 122 250,00 грн, боржник ОСОБА_1 уклав зі своєю матір`ю ОСОБА_4 договір дарування належної йому на праві особистої приватної власності квартири АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що цей договір дарування квартири ОСОБА_1 укладено зі своєю матір`ю ОСОБА_4 для приховування свого майна та з метою уникнення ним відповідальності за несплату аліментів, оскільки він, будучи обізнаним про відкрите виконавче провадження № НОМЕР_4 про стягнення з нього аліментів на сина, наявність заборгованості з їх сплати та існування постанови державного виконавця про арешт майна, всупереч вимогам законодавства вчинив цей правочин, тому, на підставі положень ч. 1 ст. 203, ст. 234 ЦК України, даний правочин має бути визнаний судом недійсним. Визнання цього правочину недійсним та повернення квартири у власність ОСОБА_1 дозволить захистити права їхнього сина ОСОБА_2 , оскільки за рахунок реалізації вказаної квартири можливо буде виконати рішення Сквирського районного суду Київської області від 24 грудня 2015 року.

Посилаючись на викладені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , просила суд: визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 26 травня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Самко Н.Т., зареєстрований в реєстрі за № 838, та скасувати рішення приватного нотаріуса Самко Н.Т. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 35388257 від 26 травня 2017 року про реєстрацію права власності на вказану вище квартиру за ОСОБА_4 , а також стягнути судові витрати.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2023 рокупозов ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи: Орган опіки та піклування Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, Служба у справах дітей та сім`ї Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Київської області Самко Ніна Тарасівна про визнання недійсним договору дарування та скасування рішення про державну реєстрацію прав, задоволено.

Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , який укладений 26 травня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Самко Ніною Тарасівною, зареєстрований в реєстрі за № 838.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Броварського міського нотаріального округу Київської області Самко Ніни Тарасівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 35388257 від 26 травня 2017 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 .

Стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір у розмірі по 1051 (одній тисячі п`ятдесят одній) грн. із кожного.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Каленський Владислав Ігорович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 .

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не оцінив і не з`ясував усіх обставин справи.

Зазначає, що згідно з судовою практикою, яка склалася, для кваліфікації договору, як фраудаторного, єтакі ознаки: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена, тощо); майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи);після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Саме ці обставини і є вирішальними при доведенні фраудаторності правочину і перевіряються у сукупності.

Звертаючись до суду із позовом, позивачка посилалася на те, що договір дарування квартири укладений відповідачами з порушенням прав та законних інтересів малолітньої дитиниОСОБА_2 , виключно з метою унеможливлення виконання рішення Сквирського районного суду Київської області від 24.12.2015 року у справі №376/2035/15 щодо сплати аліментів шляхом звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості по сплаті аліментів.

Сторона відповідача вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки позивачка не довела, що мета укладення оспореного правочину полягала в ухиленні у подальшому платника аліментів від виконання свого обов`язку по сплаті аліментів на користь позивача згідно судового рішення, а також порушення інтересів сина сторін спору внаслідок укладення спірного договору.

При цьому, наявність рішення Сквирського районного суду Київської області від 24.12.2015 у справі №376/2035/15 про стягнення із апелянта на користь позивачки аліментів на утримання дитини при відсутності заборгованості по аліментах не свідчить про укладення договору дарування з метою ухилення платника аліментів від виконання судового рішення або про порушення прав дитини.

Крім того, місцевий суд також не враховув висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 759/15303/16-ц, де касаційний суд, зокрема, досліджував питання у подібних правовідносинах, щодо відсутності заборгованості зі сплати аліментів, як на підставу для відмови у задоволенні позову про визнання договору недійсним.

Отже, наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (постанова Верховного Суду від 02 травня 2023 року у справі № 904/648/22).

З матеріалів справи вбачається, що станом на момент укладення спірного правочину між відповідачами, заборгованість апелянта складала 19 500 грн, що встановлено місцевим судом у тексті оскаржуваного рішення, що є незначною заборгованістю.

На момент прийняття рішення була погашена основна сума заборгованості і частково погашена сума індексації. Незначна непогашена сума індексації на момент прийняття оскаржуваного рішення уточнювалаль у виконавчій службі та у суді. На момент подання апеляційної скарги заборгованість зі сплати аліментів відсутня.

Також, при розгляді справи №376/211/18 щодо зменшення розміру аліментів, суди не встановлювали обставини на момент вчинення оспорюваного правочину. Розглядались обставини, які виникли через значний проміжок часу після правочину і були суттєво іншими, змінилась сума заборгованості, сімейний стан платника аліментів та інші обставини.

При цьому, обставини встановлені в інших справах, на які посилається місцевий суд, не звільнені від доказування. У цих справах безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом обставини щодо розміру аліментів, щодо якого мав місце спір. Правова оцінка спірних відносин не має преюдиційного значення у справі, яка переглядається.

Отже, сторона відповідача вважає, що висновок суду першої інстанції не відповідає критеріям фраудаторності та в основу висновку про задоволення позову покладені обставини, яких не було на момент вчинення правочину та які втратили актуальність.

Доводи позивачки про те, що ОСОБА_6 ий ОСОБА_7 може ухилятися від сплати аліментів, а тому уклав оскаржуваний договір дарування з метою уникнення звернення стягнення заборгованості за аліментами на належне йому майно у примусовому порядку, грунтуються на припущеннях та не узгоджуються із поведінкою платника аліментів щодо виконання покладених на нього обов`язків згідно судового рішення про стягнення аліментів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , просить апеляційну скаргу відповідача Шаргородського ОСОБА_8 а залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заначає, що висновки суду першої інстанції щодо обставин, які дозволяють кваліфікувати суду оспорюваний договір, як фраудаторний, є правильними та законними. Уданій справі такими обставинами є те, що відповідач ОСОБА_1 здійснив відчуження майна після пред`явлення до нього ОСОБА_3 позову про стягнення аліментів на сина, після ухвалення судом рішення про задоволення вимог ОСОБА_3 та відкриття виконавчого провадження з виконання судового рішення про стягнення аліментів; при його обізнаності про відкрите виконавче провадження № НОМЕР_5 про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_3 на сина ОСОБА_2 ; наявності заборгованості зі сплати аліментів; накладення у зв`язку з несплатою ним аліментів постановою державного виконавця арешту на все його майно; станом на момент укладення 26 травня 2017 року оспорюваного договору дарування, хоча заборгованість відповідача зі сплати аліментів й становила незначний розмір 19500 грн., однак після відчуження майна заборгованість відповідача стала зростати та станом на момент звернення ОСОБА_3 до суду з цим позовом уже становила 122 250,00 грн., що свідчить про умисне невиконання боржником рішення суду та обізнаність про безкарність такого невиконання, зокрема, що його майно не буде реалізоване за наявну заборгованість, оскільки відчужене, що дозволяло діяти йому недобросовісно та не здійснювати регулярні платежі зі сплати аліментів; майно відчужене на підставі безвідплатного договору на користь близького родича (матері); після відчуження цього майна у відповідача ОСОБА_1 інше майно, за рахунок якого він може нести відповідальність за своїми зобов`язаннями по сплаті аліментів на дитину у виконавчому провадженні № НОМЕР_5, відсутнє.

Такі висновки узгоджуються з правовими висновками, зробленими у постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19). Також, у ряді інших постанов Верховного Суду , а саме: № 754/2450/18 від 14.07.2020 року; № 704/1410/18 від 24.03.2020 року; № 489/5148/18 від 14.01.2020 року№ 755/17944/18 від 10 травня 2023 року.

Аргументи відповідача ОСОБА_1 про те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення у даній справі ним була погашена основна сума заборгованості і частково погашена сума індексації; що незначна непогашена сума індексації на момент прийняття рішення уточнювалась у виконавчій службі та у суді; що згідно з наявними в матеріалах справи документами, зокрема, розрахунком заборгованості по аліментам від 18.10.2023 року, який складений старшим державним виконавцем в рамках ВП НОМЕР_4, заборгованість на цю дату становила 30307,49 грн.; що погашення залишку заборгованості підтверджується заявою у ВДВС Дніпровського району м. Києва про долучення платіжок до даного провадження на суму 33 660,10 грн., а також відповідними копіями платіжок; що поточні платежі оплачуються вчасно; що всі платіжки за період з 18.10.2023рокупо 31.01.2024 року щодо сплати заборгованості та поточних платежів присутні у додатках до цієї скарги; що на момент подання апеляційної скарги заборгованість зі сплати аліментів відсутня (апелянт подав 31.10.2023 року до ВДВС у Дніпровському районі м. Києва заяву про долучення платіжок з оплати поточних платежів і проханням надати новий актуальний розрахунок, який буде наданий суду додатково), позивач вважає безпідставними.

Зазначає, що невиконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків та рішення Сквирського районного суду Київської області від 24 грудня 2015 року у справі № 376/2035/15 призвело до виникнення у ОСОБА_1 заборгованості перед ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , у загальному розмірі 241 540,06 грн, яка на сьогоднішній день апелянтом не оплачена, що свідчить про його подальший намір ухилятися від виконання своїх обов`язків.

Додані відповідачем до апеляційної скарги нові докази не можуть бути взяті до уваги та підлягають відхиленню, з огляду на те, що відповідач мав об`єктивну можливість подати усі необхідні докази і заперечення до відзиву на позовну заяву або в суді першої інстанції. Оскільки відповідач не навів поважних причин неподання цих доказів до суду першої інстанції, не заявляв відповідних клопотань у відзиві на позовну заяву особисто або через свого представника про необхідність надання додаткового часу для подання доказів, то дані докази Київським апеляційним судом не можуть бути прийняті до уваги.

Щодо врахування судом першої інстанції обставин, які були визначені в інших судових процесах, вказує, що з мотивувальної частини постанови Київського апеляційного суду від 12.12.2018 року у справі № 376/211/18 вбачається, що ОСОБА_1 мав матеріальну можливість сплатити аліменти,присуджені рішенням суду від 24.12.2015 року, оскільки мав у власності квартиру, відчуження якої здійснив на користь своєї матері, що підтверджується копією інформаційної довідки №115631151 від 28.02.2018 року. А тому, колегія суддів погодилася із висновком суду першої інстанції у тому, що таке відчуження позивач ОСОБА_9 здійснив з метою уникнення відповідальності за непогашення заборгованості по аліментах, розмір якої є значним, та про його ухилення від сплати аліментів. Суд вірно встановив, що із пропозицією укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на вказане нерухоме майно до відповідача ОСОБА_3 не звертався.

Звертає увагусуду на те, що ОСОБА_1 вирішив подарувати квартиру своїй матері одразу після того, як 25.04.2017 року Апеляційний суд Київської області, розглянувши в судовому засіданні цивільну справу № 376/1734/16-цта відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів.

Зважаючи на викладене, позивач вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи: Орган опіки та піклування Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, Служба у справах дітей та сім`ї Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Київської області Самко Ніна Тарасівна про визнання недійсним договору дарування та скасування рішення про державну реєстрацію прав, дійшов правильних висновків при вирішенні вказаного спору, що свідчить про його правильність та законність.

З огляду на зазначене, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2023 року по справі № 361/2999/20 задоволенню не підлягає.

Від інших учасників справи відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Каленський Владислав Ігорович підтримав доводи апеляційної скарги та просив скаргу задовольнити.

Позивач ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , та представник позивача адвокат Стрикаль Олександр Васильовичпросили апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач ОСОБА_10 , предстаники третіх осіб: Органу опіки та піклування Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, Служби у справах дітей та сім`ї Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, третя особа: приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Київської області Самко Ніна Тарасівнав судове засідання не з?явились. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції повідомлялись у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності відповідача Шаргородської Алли Павлівни, третіх осіб: Органа опіки та піклування Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, Служби у справах дітей та сім`ї Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, приватного нотаріуса Броварського міського нотаріального округу Київської області Самко Ніни Тарасівни.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Сквирського районного суду Київської області від 24 грудня 2015 року задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів (справа № 376/2035/15-ц).

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Могилів - Подільський, Вінницької області, жителя АДРЕСА_2 , щомісячно аліменти в розмірі 3000 грн. на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до досягнення ним повноліття. Стягнення аліментів проводити в особі матері ОСОБА_3 , починаючи з 25.09.2015 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Могилів - Подільський, Вінницької області, жителя АДРЕСА_2 , щомісячно, аліменти в розмірі 2000 грн. на утримання дружини, ОСОБА_3 , до досягнення сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 трьох років, починаючи з 25.09.2015 року (а.с. 23-25 том 1).

Судове рішення у справі №376/2035/15-ц набрало законної сили та пред`явлено позивачем (стягувачем) до органу, який здійснює примусове виконання рішень.

04 липня 2016 року постановою головного державного виконавця Дніпровського ВДВС Мироненко Н.М. на підставі виконавчого листа № 376/2035/15, виданого 24 грудня 2015 року Сквирським районним судом Київської області, з виконання рішення суду від 24 грудня 2015 рокупро стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 та вчинені виконавчі дії з виконання даного виконавчого листа (а.с. 28 -29, 30-32 том 1).

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 04 листопад 2016 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі по 1500 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на користь ОСОБА_3 1000 гривень щомісячно до досягнення дитиною трьохрічного віку (справа № 376/1734/16-ц) - а.с 38-40 том 1.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 25 квітня 2017 року скасовано рішення Сквирського районного суду Київської області від 04 листопада 2016 року у справі 376/1734/16-ц та ухвалено нове рішенняпро відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів (а.с. 41 - 45 том 1).

У порядку виконання судового рішення в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_4 державним виконавцем Дніпровського ВДВС Мироненко Н.М. 03 березня 2017 року винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 (а.с. 33 - 34 том 1).

26 травня 2017 року між ОСОБА_1 , як дарувальником, та ОСОБА_4 , як обдарованою, був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Самко Н.Т., зареєстрований в реєстрі за № 838 (а.с. 175-176 том 1).

Згідно з пунктом 2 вказаного договору, відчужувана квартира належить дарувальнику на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Семко Н.Т. 21 квітня 2010 року, за реєстровим номером 928, зареєстрованого в Комунальному підприємстві Броварської міської ради «Броварське бюро технічної інвентаризації» 23 квітня 2010 року, реєстраційний номер 27601302, номер запису 1-9562 в книзі № 65.

Актуальні відомості про наявність обтяжень і реєстрації іпотек на відчужувану в цьому договорі квартиру, а також обтяження на ім`я дарувальника відсутні, що підтвердується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна від 26 травня 2017 року за номерами: 8134564; 88134749 - пункт 6 договору.

Пунктом 13 договору дарування визначено, що дарувальник Шаргородський ОСОБА_11 , у заяві, яка залишається у справах приватного нотаріуса, стверджує, що вищезазначена квартира належить йому на праві особистої приватної власності, не є об`єктом спільної сумісної власності, на момент її придбання він у зареєстрованому шлюбі ні з ким не перебував і однією сім`єю без реєстрації шлюбу ні з ким не проживав.

Того ж дня, 26 травня 2017 року рішенням приватного нотаріуса Броварського міського нотаріального округу Київської області Самко Н.Т. до Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено відомості про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 35388257 про реєстрацію права власності на вказану вище квартиру за відповідачем ОСОБА_4 (а.с. 46-48 том 1).

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 11 червня 2018 року у справі 376/211/18 відмовлено в задоволенні позовуОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів (а.с. 41 - 45 том 1). Вказане рішення було залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року, з виключенняміз мотивувальної частини рішення посилання суду на те, що Шаргородський ОСОБА_7 здавав квартиру АДРЕСА_1 в оренду (а.с. 55-61 том 1).

Із розрахунку суми заборгованості у виконавчому провадженні № НОМЕР_4, складеного старшим державним виконавцем Дніпровського ВДВС Ясінською К.М., вбачається, що боржник ОСОБА_1 аліменти на сина ОСОБА_2 сплачував нерегулярно, станом на 01 травня 2020 року у нього наявна заборгованість по сплаті аліментів за виконавчим листом № 376/2035/15 від 24 грудня 2015 року в загальному розмірі 122 250,00 грн (а.с. 108 том 1).

Із вказаної довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів судом встановлено, що станом на травень 2017 року, тобто, на момент укладення 26 травня 2017 року договору дарування між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , заборгованість боржника за виконавчим провадженням зі сплати аліментів становила розмір 19 500,00 грн.

Під час судового розгляду справи сторонами надавалися вибіркові матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_4, у тому числі, постанова від 08 лютого 2023 року про накладення штрафу на боржника ОСОБА_12 за невиконання рішення про стягнення аліментів на утримання дитини, платіжні документи щодо погашення боргу за ВП № НОМЕР_4 та розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 05 жовтня 2023 року, що становить 55 922,98 грн (а.с. 40-41, 68-86, 128, 129, 195-196 том 3).

Крім того, сторони посилались на судові рішення у цивільних справах: №755/4829/23 за позовом Шаргородської ОСОБА_13 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів; №376/2035/15-ц за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, в якій він просив скасувати постанову головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стамко І.М. від 08.02.2023 року ВП НОМЕР_6 про накладення штрафу (а.с. 106-107, 108-111 том 3).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 , який укладений 26 травня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , із скасуванням рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що до обставин, які дозволяють суду кваліфікувати оспорюваний договір, як фраудаторний, у даній справі відноситься те, що відповідач ОСОБА_1 здійснив відчуження майна після пред`явлення до нього ОСОБА_3 позову про стягнення аліментів на сина, після ухвалення судом рішення про задоволення вимог ОСОБА_3 та відкриття виконавчого провадження з виконання судового рішення про стягнення аліментів; при його обізнаності про відкрите виконавче провадження № НОМЕР_5 про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_3 на сина ОСОБА_2 ; наявності заборгованості зі сплати аліментів; накладення у зв`язку з несплатою ним аліментів постановою державного виконавця арешту на все його майно; станом на момент укладення 26 травня 2017 року оспорюваного договору дарування, хоча заборгованість відповідача зі сплати аліментів й становила незначний розмір 19500 грн, однак після відчуження майна заборгованість відповідача стала зростати та станом на момент звернення ОСОБА_3 до суду з цим позовом уже становила 122 250,00 грн, що свідчить про умисне невиконання боржником рішення суду та обізнаність про безкарність такого невиконання, зокрема, що його майно не буде реалізоване за наявну заборгованість, оскільки відчужене, що дозволяло діяти йому недобросовісно та не здійснювати регулярні платежі зі сплати аліментів; майно відчужене на підставі безвідплатного договору на користь близького родича (матері); після відчуження цього майна у відповідача ОСОБА_1 інше майно, за рахунок якого він може нести відповідальність за своїми зобов`язаннями по сплаті аліментів на дитину у виконавчому провадженні № НОМЕР_5, відсутнє.

Виходячи з наведеного, враховуючи, що дії відповідача ОСОБА_1 щодо укладення спірного договору дарування квартири на користь матері ОСОБА_4 , хоча й не порушили конкретних імперативних норм, але очевидно є недобросовісними, направлені на уникнення ним звернення стягнення на це майно у виконавчому провадженні № НОМЕР_5, враховуючи відсутність у нього іншого майна, та зводяться до зловживання ним своїм правом, установлені судами в інших судових справах обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорюваний договір дарування є фраудаторним, а тому наявні підстави для визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 , який укладений 26 травня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Самко Н.Т., зареєстрований в реєстрі за № 838, із скасуванням державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ОСОБА_4 .

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає з наступних підстав.

У справі, яка переглядається, обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсним нотаріально посвідченого договору дарування квартири АДРЕСА_1 , який укладений 26 травня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , із скасуванням рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, позивач посилалась на те, що цей договір дарування квартири ОСОБА_1 укладено зі своєю матір`ю ОСОБА_4 для приховування свого майна та з метою уникнення ним відповідальності за несплату аліментів, оскільки він, будучи обізнаним про відкрите виконавче провадження № НОМЕР_4 про стягнення з нього аліментів на сина, наявність заборгованості з їх сплати та існування постанови державного виконавця про арешт майна, всупереч вимогам законодавства вчинив цей правочин.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що визнання правочину недійсним є одним з визначених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Заінтересована особа має право звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підстави визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Зазначені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц та постановах Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 372/3541/16-ц, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 20 травня 2020 року у справі № 922/1903/18.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18 зазначено, що «договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника)».

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, якими передбачено право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернулася до суду, яке саме право порушене, в чому полягає порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, вказують на те, що рішенням Сквирського районного суду Київської області від 24 грудня 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Могилів - Подільський, Вінницької області, жителя АДРЕСА_2 , щомісячно аліменти в розмірі 3000 грн на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до досягнення ним повноліття. Стягнення аліментів проводити в особі матері ОСОБА_3 , починаючи з 25.09.2015 року (справа № 376/2035/15-ц).

04 липня 2016 року постановою головного державного виконавця Дніпровського ВДВС Мироненко Н.М. на підставі виконавчого листа № 376/2035/15, виданого 24 грудня 2015 року Сквирським районним судом Київської області, з виконання рішення від 24 грудня 2015 року про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 та вчинені виконавчі дії з виконання виконавчого листа (а.с. 28 -29, 30-32 том 1).

У порядку виконання судового рішення в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_4 державним виконавцем Дніпровського ВДВС Мироненко Н.М. 03 березня 2017 року винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 (а.с. 33 - 34 том 1).

Із розрахунків сум заборгованості у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 з вересня 2015 року, виданих органом державної виконавчої служби, вбачається, що боржник ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_2 сплачував нерегулярно, має заборгованість, яку погашає, про що надав суду відповідні докази.

Шаргородському ОСОБА_14 на праві особистої приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 на підсаві договору купвлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київськї області Самко Н.Т. 21 квітня 2010 року за реєстровим № 928.

26 травня 2017 року між ОСОБА_1 , як дарувальником, та ОСОБА_4 , як обдарованою, був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Самко Н.Т., зареєстрований в реєстрі за № 838 (а.с. 175-176 том 1).

Того ж дня, 26 травня 2017 року рішенням приватного нотаріуса Броварського міського нотаріального округу Київської області Самко Н.Т. до Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено відомості про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 35388257 про реєстрацію права власності на вказану вище квартиру за відповідачем ОСОБА_4 (а.с. 46-48 том 1).

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом зокрема із правочинів.

Відповідно до статі 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до статті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно з статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до вимог частини другої статті 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 722 ЦК Українипередбачено, що право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Частиною четвертою статті 722 ЦК України передбачено, що прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.

Тобто, моментом виникнення права власності на нерухомість за договором дарування є момент прийняття дарунку, а саме прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності (або символів речі).

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК Україниправочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 234 ЦК Українифіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Під час розгляду справи колегія суддів враховує правовий висновок Великої палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц про те, що позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства й недопустимості зловживання правом, та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена в статті 234 ЦК України, так і інша, наприклад, передбачена в статті 228 ЦК України.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Згідно із частинами другої-третьої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (у тому числі й дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Правовий аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що позивач, на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним, повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на наявність умислу в діях відповідача щодо умисного ухилення від виконання рішення суду про стягнення аліментів.

У справі, яка переглядається, надані позивачем докази не є достатніми для висновку, що воля сторін спірного правочину, укладеного 26 травня 2017 року між ОСОБА_1 , як дарувальником, та ОСОБА_4 , як обдарованою, не відповідала їх зовнішньому прояву, а останній було вчинено умисно, з метою унеможливлення виконання судового рішення про стягнення аліментів.

При цьому, апеляційний суд враховує ту обставину, що станом на травень 2017 року, тобто, на момент укладення 26 травня 2017 року договору дарування між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , заборгованість боржника за виконавчим провадженням зі сплати аліментів становила розмір 19 500,00 грн.

Поведінка відповідача Шаргородського ОСОБА_15 та надані ним докази свідчить про зацікавленість останього погасити заборгованість по аліментах. В судовому засіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_3 а також підтвердила, що відповідачем здійснюються дії щодо погашення заборгованості та регулярно сплачуються щомісячні платежі по аліментах на утримання дитини.

Матеріали справи також не містять доказів того, що обидві сторони правочину при його вчиненні не мали на меті його виконання, а уклали його умисно, з метою порушення прав та інтересів малолітньої дитини.

Доводи позивача про те, що ОСОБА_6 ий ОСОБА_11 в подальшому може ухилятися від сплати аліментів, а тому уклав оспорюваний договір дарування з метою уникнення звернення стягнення на належне йому майно у примусовому порядку, ґрунтуються на припущеннях та не узгоджуються із поведінкою платника аліментів.

Посилання суду першої інстанції на преюдиційне значення судового рішення Київського апеляційного суду від 12грудня 2018 року у справі № 376/211/18за результатом перегляду рішення Сквирського районного суду Київської області від 11 червня 2018рокупро відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, де у мотивувальній частині постанови Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року зазначено про те, що ОСОБА_1 мав матеріальну можливість сплатити аліменти, присуджені рішенням суду від 24грудня 2015 року, оскільки мав у власності квартиру, відчуження якої здійснив на користь своєї матері та із пропозицією укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на вказане нерухоме майно до відповідача Шаргородської ОСОБА_13 не звертався, є помилковим.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною сьомою статті 82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в наведеній вище справі № 376/211/18Київський апеляційний суд за результатом перегляду рішення Сквирського районного суду Київської області від 11 червня 2018 року про відмову в задоволенні позовуОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, надав зазначеному факту правову оцінку, а не встановив обставину, яка не підлягає доказуванню під час розгляду іншої справи.

Щодо посилань позивача на недійсність спірного правочину, оскільки державним виконавцем у виконавчому провадженні було накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець, за потреби, може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Відповідно до статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на час укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу (далі - Закон № 1952-IV), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справ, приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Самко Н.Т. при посвідченні договору дарування квартири АДРЕСА_1 перевірена відсутність обтяжень на спірне майно та у пункті 6 договору зазначено, що актуальні відомості про наявність обтяжень і реєстрації іпотек на відчужувану в цьому договорі квартиру, а також обтяження на ім`я дарувальника відсутні, що підтвердується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна від 26 травня 2017 року за номерами: 8134564; 88134749.

Отже, саме по собі винесення державним виконавцем постанови про накладення арешту на нерухоме майно відповідача, за відсутності на час укладення договору дарування у відповідному державному реєстрі запису про таке обтяження, а також - доказів щодо обізнаності боржника про встановлену заборону відчужувати майно, не може бути підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, яка переглядається, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 при укладенні договору дарування квартири АДРЕСА_1 умислу на ухилення, як платника аліментів, від виконання свого обов`язку по сплаті аліментів на користь позивача згідно судового рішення, а також порушення інтересів дитини сторін спору внаслідок укладення спірного договору.

Отже, доводи відповідача ОСОБА_1 , наведені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження.

Вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення учасників справи, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору дарування та скасування рішення про державну реєстрацію прав без оцінки вказаних обставин у сукупності не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України.

Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, а це, відповідно до статті 376 ЦПК України, є підставою для скасування судового рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2023 року, ухваленого у цій справі, та прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи: Орган опіки та піклування Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, Служба у справах дітей та сім`ї Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Київської області Самко Ніна Тарасівна, про визнання недійсним договору дарування та скасування рішення про державну реєстрацію прав.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.

Оскільки позовні вимоги Шаргородської ОСОБА_13 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , залишені без задоволення, тому судові витрати за подання позовної заяви до суду не відшкодовується та покладається на особу, яка подала позов до суду.

Понесені відповідачем ОСОБА_6 им ОСОБА_16 ем та документально підтвердженні судові витрати, що складаються з судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 522,40 грн, вимоги якої задовольняються, слід покласти на позивача ОСОБА_17 у.

Керуючисьст.ст. 3, 13, 15, 16, 202, 203, 215, 234, 316, 328, 334, 717, 719, 722 ЦК України, ст.ст. 82, 141, 263, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Каленського Владислава Ігоровича задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи: Орган опіки та піклування Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, Служба у справах дітей та сім`ї Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Київської області Самко Ніна Тарасівна, про визнання недійсним договору дарування та скасування рішення про державну реєстрацію прав залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) у відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги - 2 522,40 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 03 травня 2024 року.

Головуючий: Судді: