Ухвала

від 09.01.2024 по справі 1-11/10

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/138/24 Справа № 1-11/10 Категорія: виключні обставини Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаряОСОБА_5 прокурораОСОБА_6

засудженого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 28 лютого 2023 року, якою залишено без задоволення заяву засудженого ОСОБА_7 про перегляд за виключними обставинами вироку Апеляційного суду Черкаської області від 25.05.2010,

в с т а н о в и л а :

Засуджений ОСОБА_7 звернувся до суду першої інстанції з заявою про перегляд вироку щодо нього за виключними обставинами.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 28 лютого 2023 року заяву засудженого ОСОБА_7 залишено без задоволення.

Приймаючи рішення про залишення заяви без задоволення, місцевий суд зазначив, що заявником та його захисником не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність виключних обставин у даному кримінальному провадженні.

Не погоджуючись з ухвалою суду засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить її скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ухвала місцевого суду порушує його конституційні права, судом першої інстанції порушені вимоги кримінального процесуального закону, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Допущена Апеляційним судом Черкаської області в межах виконання своїх повноважень (судівський розсуд), при прийнятті судового рішення вироку Апеляційного суду Черкаської області від 25.05.2010 про засудження до кримінального покарання у виді довічного позбавлення волі, добросовісна судова помилка в частині охоплюваних повноважень суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, щодо обрання між альтернативами кожна з яких є законною, правовим наслідком чому становить юридичний факт - порушення судом домінуючого державного підходу, відповідно до якого людська гідність як конституційне право є абсолютною її не може бути обмежено та порушено за жодних умов.

Районний суд залишив поза увагою та не надав жодного висновку з приводу правової та законодавчої ситуації яка була чинною на час ухвалення Апеляційним судом Черкаської області обвинувального вироку від 25.10.2010 в контексті - дотримання прав засудженої особи на людську гідність при визначенні міри кримінального покарання.

Вважає, що суд першої інстанції самовідсторонився від здійснення правосуддя на засадах рівності усіх громадян перед законом і судом, заявлені у зверненні факти виключних обставин в контексті допущеної добросовісної судової помилки, яка призвела до порушення судом домінуючого державного підходу, відповідно до якого людська гідність як конституційне право є абсолютною, її не може бути обмежено та порушено за жодних умов - встановлюють вагомі та непереборні обставини, які відповідають обґрунтованим поясненням щодо перегляду остаточного судового рішення вироку Апеляційного суду Черкаської області від 25.05.2010, як забезпечення у відновленні законності та справедливості у кримінальному судочинстві України.

Заслухавши суддю-доповідача, думку засудженого ОСОБА_7 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, доводи прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом належним чином. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ці вимоги закону судом виконані в повному обсязі.

Статтею 459 КПК України передбачені підстави для здійснення кримінального провадження за виключними обставинами.

Відповідно до ст. 460 КПК України учасники судового провадження мають право подати заяву про перегляд за виключними обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили.

Заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами має відповідати вимогам, передбаченим ст. 462 КПК України.

Згідно ч.3 ст.459 КПК України підстави перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є:

- встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане;

- встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом;

- встановлення вини судді у вчиненні кримінального правопорушення або зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження, внаслідок якого було ухвалено судове рішення.

Залишаючи без задоволення заяву засудженого ОСОБА_7 про перегляд за виключними обставинами вироку Апеляційного суду Черкаської області від 25.05.2010, місцевий суд у відповідності до Глави 34 КПК України законно та обґрунтовано прийняв дане рішення.

Виключною обставиною згідно п.1 ч.3 ст.459 КПК України є встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи. Тобто для існування виключної обставини має бути наявність двох складових: встановлена Конституційним Судом України неконституційність правового акту і вказаний акт мав бути вже застосований судом при вирішенні справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що жодна із цих складових відсутня, оскільки Конституційний Суд України у зазначеному ОСОБА_7 рішенні не встановив неконституційність покарання, призначеного Бахмачу покарання за ч.1 ст.81, ч.2 ст.82 КК України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України Другий Сенат від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)2021 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), частину першу статті 81, частину першу статті 82 Кримінального кодексу України в тім, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Вказаним Рішенням, зобов`язано Верховну Раду України невідкладно привести нормативне регулювання, установлене статтями 81, 82 Кримінального кодексу України, у відповідність до Конституції України та цього Рішення.

Колегія суддів вважає, що приписи органу конституційної юрисдикції підлягають виконанню насамперед шляхом унесення Верховною Радою України змін до законодавчих норм, що регулюють умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміну його невідбутої частини більш м`яким з метою поширення цих кримінально-правових інститутів на осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, є цілком вірним з огляду на наступне.

Єдиним органом законодавчої влади - є Верховна Рада України, що вповноважена ухвалювати закони та вносити зміни до законодавчих норм.

Тобто, з метою реалізації статей 3, 23, 28 Конституції та приведення Кодексу у відповідність до Конституції, а також з огляду на міжнародні зобов`язання, що їх взяла на себе Україна шляхом набуття членства в Раді Європи, обов`язком Верховної Ради є законодавчо забезпечити реалістичну перспективу звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, від подальшого відбування такого покарання шляхом унормування порядку заміни довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням або умовно-дострокового звільнення. При цьому потрібно враховувати, що заміна невідбутої частини покарання у вигляді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням не має бути передумовою умовно-дострокового звільнення.

Отже, суди наділені правом проводити розгляд даного питання лише тоді, коли воно буде закріплено на законодавчому рівні органом, який наділений на це своїми повноваженнями.

Крім того, колегія суддів зауважує, що вирок Апеляційного суду Черкаської області від 25.05.2010 набрав законної сили 07.12.2010, однак може бути переглянутий за нововиявленими або виключними обставинами.

Виключними обставинами, засуджений ОСОБА_7 вказує вищезгадане Рішення Конституційного Суду України відповідно до якого зобов`язано Верховну Раду України законодавчо забезпечити реалістичну перспективу звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, від подальшого відбування такого покарання шляхом унормування порядку заміни довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням або умовно-достроковим звільненням.

Відповідно до вимог статей 537, 539 КПК України питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та/або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням вирішується судом під час виконання вироків у межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.

Рішення Європейського суду з прав людини щодо неконституційності ч.1 ст. 81, ч.1 ст. 82 Кримінального кодексу України в тім, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі вказують лише на системну проблему в українському законодавстві, що належить подолати заходами загального характеру, шляхом унесення до чинних законів змін, шляхом запровадження в Україні процедур, котрі на законодавчому рівні забезпечували у перспективі можливість звільнення або дострокового звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідно до п.12 ч.1 ст.51 КК України, одним із видів покарання є довічне позбавлення волі, яке передбачено ст.64 КК України. При цьому Рішення Конституційного Суду України від 16.09.2021 №6-р(II)2021 норма кримінального закону, що передбачає такий вид покарання як довічне позбавлення волі, неконституційною не визнавалася.

Обставини, які зазначені засудженим в апеляційній скарзі та які на думку останнього є підставою для перегляду судового рішення за виключними обставинами не мають тих складових, які не були відомі суду на час розгляду справи та вплинули на правильність судового рішення, і які належить переглянути.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги засудженого ОСОБА_7 , а рішення місцевого суду про залишення без задоволення заяви ОСОБА_7 про перегляд за виключними обставинами є законним та обґрунтованим.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б слугували підставою для скасування або зміни ухвали суду, колегією судді не встановлено.

Керуючись статтями, 404, 405, 407, 459, 419 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 28 лютого 2023 року, якою залишено без задоволення заяву засудженого ОСОБА_7 про перегляд вироку Апеляційного суду Черкаської області від 25.05.2010 за виключними обставинами - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий - суддя -

Судді -