Ухвала

від 08.01.2024 по справі 120/18183/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

08 січня 2024 р. Справа № 120/18183/23

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Дончик Віталій Володимирович, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Гайсинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в:

05.12.2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Гайсинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому просить:

- визнати протиправною відмову Гайсинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 17.09.2022 року № 3787 у переведенні ОСОБА_1 на альтернативну (невійськову) службу;

- зобов`язати Гайсинський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведенняна альтернативну (невійськову) службу, з урахуванням правової оцінки та висновків суду.

Ухвалою від 11.12.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої у відповідності до статті 167 КАС України, із наданням відповідних доказів поважності причин пропуску такого строку та обгрунтованого клопотання про залучення третіх особи у відповідності до норм ст. 49 КАС України.

04.01.2024 року до суду надійшла заява про поновлення процесуального строку та обгрунтоване клопотання про залучення третіх особи у відповідності до норм ст. 49 КАС України.

У заяві про поновлення строку позивач зазначив, що відповідь на його звернення від 06.09.2022 року, зареєстроване за вх. №6921 від 07.09.2022 року, позивач отримав тільки 17.11.2023 року як додаток до листа-відповіді Гайсинського РТЦК СП від 17.11.2023 року № 8151.

Також вказав, що у відповіді Гайсинського РТЦК СП від 17.11.2023 року № 8151, окрім вкладеної копії відповіді на його звернення від 17.09.2022 року № 3787, не міститься документальних підтверджень надіслання та/або вручення йому відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 № 3787 від 17.09.2022 року.

Відтак позивач вважає, що ним пропущено строк звернення до суду з поважних причин.

Визначаючись щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд виходить із наступного.

Положеннями частин 1, 2 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як слідує із змісту позовних вимог, предметом оскарження за даним позовом є визнання протиправною відмови Гайсинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 17.09.2022 року № 3787 у переведенні ОСОБА_1 на альтернативну (невійськову) службу.

Варто зазначити, що відповідно до приписів ст. 20 Закону України "Про звернення громадян", якою визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Відтак, не отримавши листа про розгляд заяви від 06.09.2022 року протягом встановленого місячного строку, позивач вже був обізнаний про порушення своїх прав, передбачених статтею 20 Закону України "Про звернення громадян".

Проте, позивач не виявив належну зацікавленість щодо результатів його розгляду та жодних дій у встановлені законом строки для їх відновлення не вчинив.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску шестимісячного строку звернення до суду, позивач зазначив, що про оскаржувану відмову відповідача № 3787 від 17.09.2022 року він дізнався лише 17.11.2023 року, у зв`язку з повторним зверненням до відповідача 08.11.2023 року.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, викладеною у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Варто зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 року у справі №510/1286/16-а вказала на те, що поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі №340/1019/19).

Відтак, враховуючи те, що заява позивача від 06.09.2022 року була розглянута в порядку Закону України "Про звернення громадян", а тому про оскаржувану відмову позивач мав дізнатись після спливу відповідного місячного строку, тобто з 06.10.2022 року.

Втім, до суду з даним адміністративним позовом позивач звернувся лише лише 05.12.2023 року, тобто більше ніж через рік, що є істотним пропуском строку передбаченого частиною 2 статті 122 КАС України.

Однак, в поданій заяві позивач не наводить жодних обставин, які б могли бути визнані поважними причинами пропуску строку звернення до суду.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Суд зауважує, що обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом "Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt", згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

Право на звернення до адміністративного суду не є абсолютним та підлягає законним обмеженням.

Крім того, в поданій заяві в обґрунтування поважності причин пропуску звернення до суду позивач зазначає, що закінчення строку звернення до суду припало на період бойових дій та введення воєнного стану в Україні, що є очевидною та безумовною обставиною неможливості своєчасно звернутися до суду.

На переконання суду, сам по собі факт введення на території України воєнного стану не є підставою для поновлення строку звернення до суду. Така обставина є поважною лише у тому випадку, якщо вона перешкоджала позивачу звернутися до суду з позовом у встановлений строк.

При цьому, суд наголошує, що питання поновлення строку на звернення до суду із позовною заявою у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення процесуального строку у всіх абсолютно випадках.

Аналогічних висновків дотримується Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові №240/9669/23 від 12 червня 2023 року.

У заяві позивачем не наведено доводів, яким чином дія воєнного стану перешкоджала позивачу вчасно звернутись до суду з даним позовом, як і не надано відповідних доказів.

У свою чергу, пунктами 6, 7 частини 5 статті 44 КАС України передбачено обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи) добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує особу, яка бере участь у справі (учасника справи) діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання обов`язків, встановлених законом або судом.

Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 10.11.2023 року у справі №120/9535/23.

Варто також звернути увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними (див. правову ухвали Верховного Суду від 02.03.2020 у справі №420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі № 186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

В даному ж випадку, представником позивача не наведено жодних обставин, які б вказували про об`єктивну неможливість позивача своєчасно звернутися до суду з цим позовом, а тому заява про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи вищевказане, суд не вбачає обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Тому, суд дійшов висновку, що вказані у заяві про поновлення строку звернення до суду підстави пропуску строку є неповажними, заява необґрунтована і задоволенню не підлягає, як наслідок позовну заяву разом з доданими до неї матеріалами слід повернути особі, яка її подала.

Водночас, слід звернути увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, повернення позовної заяви не є порушенням права позивача на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Дата постановлення ухвали обумовлена перебуванням головуючого судді Дончика В.В. у відпустці з 28.12.2023 року по 07.01.2024 року включно.

Керуючись ст.ст. 122, 123 169, 248, 256 КАС України, -

у х в а л и в :

Відмовити в задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Гайсинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Дончик Віталій Володимирович