Постанова

від 20.03.2024 по справі 120/18183/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/18183/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик Віталій Володимирович Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.

20 березня 2024 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.09.2022 №3787 у переведенні його, ОСОБА_1 , на альтернативну (невійськову) службу; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення на альтернативну (невійськову) службу з урахуванням правової оцінки та висновків суду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду 08 січня 2024 року позовну заяву повернуто позивачеві.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми процесуального права.

Відповідно до статті 312 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, предметом цього позову є оскарження дій відповідача, що полягають у відмові ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.09.2022 №3787 у переведенні ОСОБА_1 на альтернативну (невійськову) службу.

05 грудня 2023 року позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 11.12.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої відповідно до статті 167 КАС України, із наданням відповідних доказів поважності причин пропуску такого строку та обґрунтованого клопотання про залучення третіх осіб відповідно до норм ст. 49 КАС України.

04.01.2024 до суду надійшла заява позивача про поновлення процесуального строку та обґрунтоване клопотання про залучення третіх осіб відповідно до норм ст. 49 КАС України.

У заяві про поновлення строку позивач зазначив, що відповідь на його звернення від 06.09.2022, зареєстрованого за вх. №6921 від 07.09.2022, він отримав тільки 17.11.2023 як додаток до листа-відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 від 17.11.2023 №8151.

Також вказав, що у відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 від 17.11.2023 №8151, окрім вкладеної копії відповіді на його звернення від 17.09.2022 №3787, не міститься документальних підтверджень надіслання та/або вручення йому відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 №3787 від 17.09.2022.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 грудня 2023 року позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом, в якому зазначив про протиправність відмови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.09.2022 №3787 у переведенні його, ОСОБА_1 , на альтернативну (невійськову) службу.

Частиною першою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з частиною третьою статті 169 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 1 та 9 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо зокрема позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Так, згідно з приписами частин першої, другої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з приписами частин п`ятої, шостої статті 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду 08 січня 2024 року позовну заяву повернуто позивачу.

Підставами для повернення судом першої інстанції позовної заяви стало визнання неповажними причин пропуску звернення до суду з адміністративним позовом у цій справі.

Таким чином, спірним питанням в межах даної справи є дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом та наявність причин для визнання поважними причин його пропуску та наявність підстав для поновлення останнього.

Відповідно до частини першої, другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, приписи адміністративного процесуального законодавства встановлюють шестимісячний строк звернення до суду з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження за даним позовом є визнання протиправною відмови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.09.2022 №3787 у переведенні ОСОБА_1 на альтернативну (невійськову) службу.

Відповідно до ст.20 Закону України "Про звернення громадян", якою визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому, загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Відтак, не отримавши листа про розгляд заяви від 06.09.2022 протягом встановленого місячного строку, позивач вже був обізнаний про порушення своїх прав, передбачених статтею 20 Закону України "Про звернення громадян".

Позивач не виявив належну зацікавленість щодо результатів його розгляду та жодних дій у встановлені законом строки для їх відновлення не вчинив.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску шестимісячного строку звернення до суду, позивач зазначив, що про оскаржувану відмову відповідача № 3787 від 17.09.2022 він дізнався лише 17.11.2023 у зв`язку з повторним зверненням до відповідача 08.11.2023.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, викладеною у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій, і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Варто зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 року у справі №510/1286/16-а вказала, що поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі №340/1019/19).

За наведених обставин заява позивача від 06.09.2022 була розглянута в порядку Закону України "Про звернення громадян", а тому про оскаржувану відмову позивач мав дізнатись після спливу відповідного місячного строку, тобто з 06.10.2022.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, із вказаним позовом позивач звернувся лише 05 грудня 2023 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, визначеного ст. 122 КАС України.

У клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду, поданому до суду першої інстанції, а також в апеляційній скарзі, позивач вважає, що строк звернення до суду пропущений з поважних причин.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що поважність причин пропуску строку підлягає оцінці у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Сторона, яка зацікавлена в ході судового розгляду справи, зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Запровадження воєнного стану може бути підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами.

При цьому, колегія суддів наголошує, що питання поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску, з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення процесуального строку у всіх абсолютно випадках.

Посилання апелянта на те, що введення воєнного стану в Україні є поважною причиною для поновлення процесуальних строків судом у розрізі спірних правовідносин, є необґрунтованим, оскільки активні бойові дії у Вінницькій області не відбувались, що є загальновідомим фактом, а саме по собі введення в Україні воєнного стану з огляду на приписи ч.2 ст.9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» не може бути самостійною і безумовною підставою для поновлення процесуального строку.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі частини другої статті 123 КАС України, оскільки позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду і поважних причин такого пропуску не повідомив. Не наведено таких підстав і в апеляційній скарзі.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

З викладеного вбачається, що об`єктивні та поважні причини пропуску зазначеного строку відсутні, а тому підстав для поновлення пропущеного позивачем строку суд не вбачає.

Відтак з огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі частини другої статті 123 КАС України.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування ухвали Вінницького окружного адміністративного суду 08 січня 2024 року.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.