Постанова

від 10.01.2024 по справі 643/10589/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 643/10589/21 Номер провадження 22-ц/814/824/24Головуючий у 1-й інстанції Блажко І.О. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

розглянув впорядку письмовогопровадження безвиклику учасниківцивільну справуза апеляційноюскаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 14 вересня 2023 року (час ухвалення судового рішення з 11:50:16 год. до 13:58:28; дата виготовлення повного тексту рішення 15 вересня 2023 року) у справі за позовом керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області Скуратовича Руслана Франаковича, в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

У С Т А Н О В И В:

У червні 2021 року керівник Салтівської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області Скуратович Р.Ф. в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до Московського районного суду м.Харкова з позовом до ОСОБА_1 , просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачкина користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 66 373,88 грн, вирішити питання судових витрат.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 26 травня 2015 року набула у власність нежитлову будівлю у АДРЕСА_1 . Земельна ділянка площею 0,459 га, на якій розташована нежитлова будівля, була сформована 28 грудня 2019 року, проте відповідачка уклала договір оренди земельної ділянки лише 17 червня 2020 року, отже у період з 01 січня 2020 року по 31 травня 2020 року, вона користувалася земельною ділянкою без належних правових підстав.

Розпорядженням голови Верховного Суду від 08.03.2022 №2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ, зокрема, справи підсудні Московського районному суду м. Харкова підлягають розгляду Октябрським районним судом м. Полтави.

26 січня 2023 року в провадження судді Октябрського районного суду м. Полтави Блажко І.О. згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2023 розподілена цивільна справа №643/10589/2021 (а.с.35, 36).

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 14 вересня 2023 року відмовлено в задоволенні позовних вимог за недоведеністю.

В апеляційнійскарзі заступник керівника Полтавської обласної прокуратури, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення про задоволення їх позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зроблено посилання на низку правових висновків Верховного Суду і стверджується, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, не врахував сталу судову практику та вимоги закону, що регулюють спірні правовідносини.

Зокрема, суд не врахував, що спірна земельна ділянка стала об`єктом цивільних правовідносин 28 грудня 2019 року, тобто з дати її формування і державної реєстрації, у зв`язку з чим у відповідачки як у власника нежитлової будівлі, що розташована на цій земельній ділянці, виник обов`язок сплачувати кошти за користування нею (землею).

У відзиві адвокат Павлуненко К.Л., представник ОСОБА_1 , посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Звертається увага на той факт, що власник земельної ділянки Харківська міська рада затвердила проект землеустрою (формування земельної ділянки) лише 22 квітня 2020 року і прийняла рішення про передачу цієї земельної ділянки в оренду, тобто до цієї дати відповідачка об`єктивно не могла укласти договір оренди і сплачувати кошти за землю.

Підкреслюється, що розрахунок розміру неотриманої орендної плати датований 09 квітня 2020 року, тобто лише з цієї дати власник землі Харківська міська рада, визначився із розміром плати за землю. Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку землі датований 07 травня 2020 року.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав:

Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №1386 від 26.05.2015 на праві власності належить нежитлова будівля літ. «И-1» загальною площею 0,0459 га у АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №214530704 від 01.07.2020 (а.с.23-27).

Рішенням Харківської міської ради від 26.10.2016 №399/16 ОСОБА_1 надано дозвіл нарозробку проектувідведення земельноїділянки площею, орієнтовно 0,0460 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «И-1» (магазин) по АДРЕСА_1 .

Земельна ділянка, на якій розташована нежитлова будівля літ. «И-1» загальною площею 0,0459 га у АДРЕСА_1 , сформована 28.12.2019 (а.с.18).

Рішенням Харківської міської ради №2095/20 від 22.04.2020 ОСОБА_1 затверджений проектземлеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 0,459 га (кадастровий №6310137500:05:029:0027) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «И-1» (магазин) по АДРЕСА_1 (а.с.100 і зворот).

Відповідно до виготовленої документації 24.06.2020 земельну ділянку було зареєстровано за даними ДЗК з відповідним номером.

17.06.2020 між Харківською міською радою та ОСОБА_1 укладено договіроренди землі, а 24.06.2020право орендизареєстровано (а.с.103-106).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що факт присвоєння орендної плати, притримання її у себе та неперерахування позивачу не підтверджується, оскільки Харківська міська рада лише 22.04.2020 затвердила проекти землеустрою (формування земельної ділянки) та прийняла рішення про передання її в оренду відповідачу.

Отже, до затвердження документації із землеустрою та прийняття рішення про надання ділянки в оренду, відповідачка не мала ні права, ні обов`язку зі сплати орендної плати, оскільки земельна ділянка знаходилась лише в процесі оформлення, а власником не було прийнято рішення про передачу її в оренду.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На переконання апеляційного суду рішення суду першої інстанції ухвалене без дотримання вимог статті 263 ЦПК України.

Предметом позову у цій справі є вимога стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

Предметом регулювання глави 83ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).

У межах розгляду цієї справи прокурор просить стягнути безпідставно збережені кошти за період з 01 січня 2020 року по 31 травня 2020 року, тобто за період, коли земельна ділянка вже була сформована (з 28 грудня 2019 року; а.с.18) у процедурі оформлення права оренди, проте власник Харківська міська рада, ще не уклав із відповідачкою договір оренди землі (17 червня 2020 року).

Тобто, предметом спору є стягнення неотриманої орендної плати на підставі статті 1212ЦК України за період до оформлення права оренди на цю земельну ділянку.

Норми статті 90 Земельного кодексу України, у випадку використання земельних ділянок, особами, що не є їх власниками, кореспондуються з нормами статті 96цього жКодексу відповідно до якої землекористувачі, зокрема, зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Матеріали справи не містять даних про те, що відповідачка як власник об`єкта нерухомого майна з часу набуття права власності на нього сплачувала земельний податок.

Частина перша статті 93Земельного кодексуУкраїни встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду, зокрема, громадянам та юридичним особам України (частина друга статті 93 ЗК України).

Передання в оренду земельних ділянок комунальної власності громадянам у разі розташування на цих ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 123Земельного кодексуУкраїни (частина третя статті 124 цього кодексу).

Надання земельних ділянок комунальної власності в користування здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу й об`єднання) та в інших випадках, якщо ділянка не зареєстрована в Державному земельному кадастрі, і право власності на неї не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни меж і цільового призначення такої земельної ділянки (частина перша статі 123 Земельного кодексу України).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (частина друга статті 123 Земельного кодексу України).

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок є різновидом документації із землеустрою (пункт "ґ" частини другої статті 25 Закону України "Про землеустрій").

Замовниками документації із землеустрою можуть бути, зокрема, органи місцевого самоврядування, землевласники та землекористувачі (частина перша статті 26 Закону України "Про землеустрій").

Розробники документації із землеустрою (юридичні особи, які мають не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, або фізичні особи-підприємці, які мають такий же статус) зобов`язані виконувати роботи зі складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору (пункт "г" частини другої статті 28 Закону України "Про землеустрій").

Орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частина шоста статті 123 Земельного кодексу України).

Отже, процедура оформлення особою права оренди земельної ділянки, на якій розташований належний їй об`єкт нерухомого майна (будівля), займає певний час і швидкість виконання встановлених законом дій (ухвалення рішень) не залежить повністю від особи, яка звернулася до органу місцевого самоврядування із клопотанням про оформлення документів, необхідних для набуття права оренди землі.

У постанові Верховного Суду від 10 лютого 2020 року (справа № 922/981/18) викладені такі висновки щодо застосування норми права (ст.1212 ЦК України) у спірних правовідносинах.

«5.23. Разом з тим, суд апеляційної інстанції, в цілому погодившись із встановленими судом першої інстанції обставинами, не погодився із висновком щодо наявності правових підстав для стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214Цивільного кодексуУкраїни за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності з огляду на те, що неоформлення договору оренди з ТОВ "Зеленбуд - Сервіс" є наслідком бездіяльності Харківської міської ради, тому звернення її до суду з вимогами про стягнення безпідставно збережених коштів за бездоговірне користування земельною ділянкою суперечить засадам справедливості та розумності.

Зазначений висновок було обґрунтовано тим, що договір оренди спірної земельної ділянки не було укладено саме з вини Харківської міської ради, а ТОВ "Зеленбуд-Сервіс" навпаки з 2008 року вчиняло всі дії для виконання свого обов`язку та належного оформлення прав користування земельною ділянкою.

5.24. Колегія суддів вважає зазначену позицію Східного апеляційного господарського суду необґрунтованою та такою, що не відповідає встановленим обставинам справи.

Так, дійсно суди під час розгляду справи № 922/2716/17 встановили, що матеріалами справи підтверджено факт надання ТОВ "Зеленбуд-Сервіс" повного пакета документів Харківській міській раді, а отже і наявності у Харківської міської ради обов`язку з укладення договору оренди землі за наявності чинних рішень органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду (2008 і 2009 років), якого Харківська міська рада не виконала, чим порушила право ТОВ "Зеленбуд-Сервіс" одержати спірну земельну ділянку в оренду. Зазначені дії (бездіяльність) Харківської міської ради зумовили звернення ТОВ "Зеленбуд-Сервіс" до суду за захистом свого порушеного права.

5.25. Разом з тим, неналежне виконання своїх обов`язків з боку Харківської міської ради не є підставою для звільнення ТОВ "Зеленбуд-Сервіс" від обов`язку сплачувати за користування сформованою земельною ділянкою.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику.

Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у ТОВ "Зеленбуд-Сервіс" не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання.

5.26. Таким чином, висновок Східного апеляційного господарського суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог з урахуванням поведінки Харківської міської ради під час укладання договору не відповідає нормам матеріального права, а також практиці застосування судами статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.»

З огляду на наведені висновки власник об`єкта нерухомого майна зобов`язаний сплатити кошти за користування землею, на якій розташований цей об`єкт, незалежно від причин, з яких не було оформлене право користування цієї земельною ділянкою.

У цій справі належними і допустимими доказами підтверджено, що земельна ділянка, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, сформована як об`єкт цивільних правовідносин 28 грудня 2019 року, а право оренди цієї земельної ділянки оформлене 17 червня 2020 року, отже у період з 01 січня 2020 року по 31 травня 2020 року мало місце користування земельною ділянкою без належних правових підстав, у зв`язку з чим відповідно до ст.1212 ЦК України відповідачка має сплатити власнику землі кошти у сумі 66373 грн 88 коп. як безпідставно збережені.

Отже, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 та п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи,звертаючись досуду зпозовом Салтівська окружнапрокуратура містаХаркова Харківськоїобласті сплатила2270грн (а.с.30),звертаючись запеляційною скаргоюна ухвалуОктябрського районногосуду м.Полтавивід 21.02.2023позивачем сплачено 2684грн судовогозбору (а.с.62,73),звертаючись запеляційною скаргоюна рішенняОктябрського районногосуду м.Полтавивід 14.09.2023позивачем сплачено 3405грн судовогозбору (а.с.185),а всього 8359 грн.

Позовні вимоги задоволено в повному обсязі, таким чином Салтівська окружна прокуратура міста Харкова Харківської області має право на стягнення зі ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 8359 грн.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 14 вересня 2023 року скасувати. ухвалити нове по суті заявлених вимог.

Позов керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області Скуратовича Руслана Франаковича, в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243, 61038, м.Харків, вул. Маршала Батицького 23) 66373 грн 88 коп. безпідставно збережених коштів.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243, 61038, м.Харків, вул. Маршала Батицького 23) судові витрати у розмірі 8359 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 10 січня 2024 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов