Ухвала

від 11.01.2024 по справі 308/280/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/280/24

1-кс/308/110/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2024 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42023072030000174 від 22.11.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України про накладення арешту на майно,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з клопотанням про арешт майна в межах кримінального провадження №42023072030000174 від 22.11.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

В рамках даного клопотання просить з метою забезпечення збереження речових доказів накласти арешт на земельну ділянку за кадастровими номерами 2110100000:23:001:0115 площею 0.02 га, які перебуває у власності ОСОБА_4 у вигляді заборони відчуження, розпорядження та користування майном, у тому числі шляхом накладення заборони на проведення будь-яких будівельних робіт на ньому, здійснення будь-яких дії щодо поділу, об`єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду чи на іншому праві користування, проведення реєстраційних та нотаріальних дій.

Прокурор ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд клопотання у його відсутності, клопотання підтримав та просив задовольнити.

Власник майна, щодо якого вирішується питання про накладення арешту та його представник в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду клопотання, заяв та заперечень до суду не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст.172 КПК України неприбуття слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, у зв`язку з чим слідчий суддя розглянув подане клопотання про арешт майна у відсутності вказаних осіб. Застосування технічних засобів фіксування кримінального провадження під час розгляду клопотання не здійснювалось відповідно до статті 107 КПК.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

ОСОБА_4 , здійснюється будівництво магазину на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єктах з незначними наслідками (СС1) ЗК051230729374 від 02.08.2023 на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:23:001:0115 площею 0,02 га по АДРЕСА_1 .

Земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:23:001:0115 площею 0,02 га по АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_4 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майн (номер інформаційної довідки 360803333 від 03.01.2024).

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Таким чином, арешт може бути накладено на майно у вигляді речей, документів (в тому числі цінних паперів, грошей (у будь якій валюті готівкою або безготівковому вигляді), на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права.

Частиною 11 ст. 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим,третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частинами 1, 2 статті 173 КПК України визначено обов`язок слідчого судді відмовити у накладенні арешту на майно, якщо особа, яка звернулася з таким клопотанням не доведе необхідність такого арешту. При вирішенні питання про арешт майна суддя враховує в тому числі і розумність та співрозмірність обмеження права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Постановою слідчого від 22.12.2023 року земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:23:001:0115 площею 0,02 га, яка перебуває у власності ОСОБА_4 визнано речовим доказом в межах даного кримінального провадження.

Проте ні в клопотанні, ні у вказаній вище постанові слідчого не мотивовано, які саме ознаки речового доказу в межах даного кримінального провадження містить земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:23:001:0115 площею 0,02 га.. В клопотанні прокурор тільки зазначає, земельна ділянка за кадастровим номером що 2110100000:23:001:0115 містить на собі на собі сліди кримінального правопорушення та інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, не конкретизуючи їх та по суті тільки цитуючи ст. 98 КПК України.

Інкриміноване кримінальне правопорушення відноситься до злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг, а відтак слідчий суддя дійшов висновку, що прокурором не доведено, що безпосередньо сама земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:23:001:0115 площею 0,02 га. може містити на собі на собі сліди даного кримінального правопорушення, а відтак є речовим доказом.

За наведених обставин у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 170, 171-173, 175, 309, 395, 532 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42023072030000174 від 22.11.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України про накладення арешту на майно відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду: ОСОБА_1