Ухвала

від 29.02.2024 по справі 308/280/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/280/24

1-кс/308/861/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2024 року м. Ужгород

Слідчий суддяУжгородського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представників третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про накладення арешту ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023072030000174 від 22.11.2023

в с т а н о в и в:

на розгляд слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшли матеріали означеного клопотання про накладення арешту на майно.

Внесене клопотання обґрунтоване таким.

Ужгородською окружною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні за №42023072030000174 від 22.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

В ході опрацювання Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва та матеріалів з питань незаконного будівництва на території міста Ужгорода встановлено, що службові особи Ужгородської міської ради, зловживаючи владою та службових становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для забудовників, систематично розробляють детальні плани території, які фактично змінюють функціональне призначення територій, визначене Генеральним планом м. Ужгорода, затвердженим рішенням Ужгородської міської ради від 04.06.2004 № 313, та з урахуванням вказаних детальних планів територій в подальшому видають дозволи на розробку документації із землеустрою на земельні ділянки та дозвільні документи на проведення їх забудови.

Всупереч встановленому законом порядку службовими особами Ужгородської міської ради змінюються принципові напрямки розвитку, планування, забудови та іншого використання території м. Ужгорода, визначені Генеральним планом м. Ужгорода, затвердженим рішенням Ужгородської міської ради від 04.06.2004 № 313, зокрема зменшується кількість зелених зон, територій загального користування, прибудинкових територій багатоквартирних будинків, зон обслуговування населення тощо, чим завдається шкода охоронюваним законом громадським інтересам, а також інтересам окремих фізичних та юридичних осіб.

В ході досудового розслідування встановлено, що наказом управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради за № 114-М від 11.08.2023 затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки ЄДЕССБ MU01:6026-9181-7681-8530 для проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_1 ».

Гранично допустима висотність будівлі зазначена у 26 м від найнижчої планувальної відмітки землі до верхньої конструктивної відмітки даху (по проекту 7 поверхів).

Максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки - 40 % (табл. 6.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій»).

На даний час на земельній ділянці замовником будівництва - обслуговуючим кооперативом «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «БІОЛЕНД» (44935285) проводяться будівельні роботи на підставі дозволу на виконання будівельних робіт ЗК012231023220 від 08.11.2023.

Відповідне будівництво здійснюється на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:39:001:0359 площею 0,1657 га.

Вказана ділянка утворена шляхом об`єднання та зміни цільового призначення земельних ділянок 2110100000:39:001:0260 (надана із земель комунальної власності за рішенням Ужгородської міської ради від 07.1.2014 №25 громадянину ОСОБА_6 ), 2110100000:39:001:0135, 2110100000:39:001:0319, надані із земель комунальної власності за рішенням Ужгородської міської ради від 23.07.2020 №2068 громадянину ОСОБА_7 , та на даний час знаходиться у власності обслуговуючого кооперативу «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «БІОЛЕНД» (44935285).

За детальним планом території обмеженої вулицями Іллі Бродладковича, ОСОБА_8 , Шахтарів та Івана Котляревського, земельна ділянка розміщена на в зоні Ж-3 (Зона змішаної житлової забудови середньої поверховостіта громадської забудови).

Разом із тим, згідно з генеральним планом м. Ужгорода, затвердженим рішенням Ужгородської міської ради від 04.06.2004 № 313, земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:39:001:0359 площею 0.1657 га частково накладається на землі зелених насаджень загального користування.

До суду від адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах власника майна, про арешт якого просить сторона обвинувачення, надійшли заперечення, у яких представник просить слідчого суддю клопотання про арешт майна залишити без задоволення.

Заперечення обґрунтовані тим, що утворення земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:39:001:0359 здійснювалося на підставі проекту землеустрою, підготовленого ФОП ОСОБА_9 . У матеріалах цього проекту міститься викопіювання з детального плану території, обмеженої вулицями Іллі Бродладковича, АДРЕСА_2 , з якого чітко видно, що згадана земельна ділянка, як і її частина, не відноситься до зони зелених насаджень.

Крім того, в кримінальному провадженні №12021070000000240 від 15.09.2021 проводилися експертні дослідження, за результатами яких констатовано відповідність проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок 2110100000:39:001:0260, 2110100000:39:001:0135 та 2110100000:39:001:0319 вимогам Земельного кодексу України.

Означені обставини також досліджувалися слідчим суддею у справі №308/16148/21 у межах кримінального провадження №12021070000000240 від 15.09.2021 під час вирішення питання про скасування арешту майна.

Представник також звертає увагу слідчого судді на те, що земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:39:001:0359 не відповідає ознакам речового доказу, що встановлені ст. 98 КПК України.

Наголошує на тому, що накладення арешту призведе до наслідків, що суттєво вплинуть на права власника майна, тоді як прокурором не доведено наявності зв`язку між право власності ЖБК «БІОЛЕНД» та предметом кримінального провадження за №42023072030000174 від 22.11.2023. Наведені обставини, на переконання представника, у своїй сукупності свідчать про необґрунтованість заявленого стороною обвинувачення клопотання.

Також представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про накладення арешту, стверджує про те, що прокурором не доведено існування ризиків, наявність яких в силу положень ч. 11 ст. 170 КПК України, є передумовою для заборони або обмеження права користування чи розпорядження майном.

22.02.2024 до суду від адвоката ОСОБА_10 надійшли заперечення, у яких він клопотання сторони обвинувачення просив залишити без задоволення. Заперечення частково дублюють доводи правової позиції представника ОСОБА_4 .

Так, представник вказує про невідповідність земельної ділянки ознаками речових доказів, встановленим ст. 98 КПК України, недоведеність ризиків, передбачених ст. 170 КПК України, а також недоведеності факту накладання земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:39:001:0359 на землі зелених насаджень. З приводу останньої обставини вважає, що належним доказом її підтвердження може слугувати саме експертний висновок, якого стороною обвинувачення представлено не було.

Поряд із цим, представник зазначає про недоведеність існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення.

Наголошує на законності проведення будівельних робіт на земельній ділянці, так як ОК «ЖБК «Біоленд» отримало містобудівні умови та обмеження, замовило проектну документацію та уклало договір з генеральним підрядником.

Окрім цього, представник звертає увагу слідчого судді на непропорційність втручання у право власності, позаяк будівництво на земельній ділянці проводиться з неухильним дотриманням всіх приписів законодавства.

Також представник стверджує про те, що прокурором не було враховано негативні наслідки накладення арешту, оскільки накладення заборони проводити будівельні роботи завдає шкоди власнику земельної ділянки, членам кооперативу та генеральному підряднику.

У судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав та просив його задовольнити.

У судовому засіданні представники третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про накладення арешту, заперечили, просили слідчого суддю клопотання прокурора залишити без задоволення.

Вирішуючи подане клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, слідчий суддя виходив із такого.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (абзац перший ч. 3 ст. 170 КПК України).

Таким чином, накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів допускається без повідомлення певній особі про підозру та може накладатися на майно будь-якої фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

За правилами ч. 2 цитованої норми у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

На переконання слідчого судді, клопотання наведеним вимогам процесуального закону відповідає.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За приписами ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що перелік обставин, персоніфікованих статтею 91 КПК України, підлягає встановленню в межах досудового розслідування безвідносно до обов`язкових елементів складу кримінального правопорушення, що забезпечує дотримання принципу законності, передбаченого ст. 9 КПК України та який покладає на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого обов`язок всебічного, повного і неупередженого дослідження усіх обставини кримінального провадження.

Частиною 11 ст. 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Матеріалами клопотання підтверджується факт здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 364 КК України, тоді як вказане у клопотанні майно має значення для досудового розслідування та є доказом у кримінальному провадженні.

Накладення арешту є необхідним для збереження речового доказу, відтак задоволення клопотання призведе до досягнення мети арешту.

Згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Отже, застосування заходу забезпечення дійсно пов`язується з існуванням обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступеня тяжкості.

Між тим, установлення стандарту «обґрунтована підозра» залежить, зокрема, від етапу здійснення досудового розслідування та ступеня обмеження прав особи під час прийняття процесуального рішення.

Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органі мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження.

За таких обставин слідчий суддя відхиляє доводи заперечень про відсутність у матеріалах клопотання доказів на підтвердження істотності шкоди за ст. 364 КК України, оскільки на цьому етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості.

Понад це, на переконання слідчого судді, позиція представника не узгоджується із метою застосування заходів забезпечення кримінального провадження, яка полягає в забезпеченні дієвості цього провадження, тобто забезпеченні ефективної реалізації завдань кримінального провадження, закріплених ст. 2 КПК України, та завдань окремих стадій кримінального провадження.

Дійсно об`єктивація істотності шкоди в розумінні ст. 364 КК України дійсно може бути встановлена за результатами експертного дослідження. Однак приписи кримінального процесуального закону не ставлять у залежність застосування арешту як заходу забезпечення від встановлення усіх ознак та елементів кримінального правопорушення. Не викликає сумнівів, що проведення експертних досліджень не є одномоментним актом, оскільки проведення експертизи, як правило, може займати тривалий час.

У свою чергу, вказане впливає на доцільність та ефективність застосування заходів забезпечення кримінального правопорушення. Тобто прийнятність тлумачення представника третьої особи допускає існування ситуацій, за яких застосування заходів забезпечення кримінального провадження є можливим тоді, коли фактично відповідний захід забезпечення кримінального провадження виявиться уже неефективним.

Резюмуючи, слідчий суддя не погоджується із твердженнями представників третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, про те, що земельна ділянка за кадастровим 2110100000:39:001:0359 не відповідає ознакам речових доказів, встановленим ст. 98 КПК України, зважаючи на таке.

Слідчий суддя з`ясував, що згадана земельна ділянка утворена шляхом об`єднання та зміни цільового призначення земельних ділянок 2110100000:39:001:0260, 2110100000:39:001:0135 та 2110100000:39:001:0319 і на даний час знаходиться у власності обслуговуючого кооперативу «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «БІОЛЕНД» (код ЄДРПОУ 44935285). Вказані обставини учасниками процесу визнаються та не заперечуються.

Згідно з проектом землеустрою, підготовленим ФОП ОСОБА_9 , відведення земельної ділянки за кадастровим 2110100000:39:001:0359 проводилося на підставі детального плану території, обмеженої вулицями Іллі Бродлаковича, ОСОБА_11 , Шахтарів та Івана Котляревського.

При цьому слідчий суддя встановив, що відомості до ЄРДР внесені за фактом виявлення того, що службові особи Ужгородської міської ради, зловживаючи владою та службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для забудовників, систематично розробляють детальні плани території, які фактично змінюють функціональне призначення територій, визначене Генеральним планом м. Ужгорода.

Тобто згаданий об`єкт нерухомості з огляду на проведення розслідування можливих дій щодо зловживання службовим становищем органу місцевого самоврядування, які супроводжували процес формування земельної ділянки та переходу права власності на об`єкт нерухомості з комунальної власності у власність ОК «ЖБК «Біоленд» відповідає ознакам речових доказів.

Таким чином, на переконання слідчого судді, є достатні підстави вважати, що земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:39:001:0359 є речовими доказом, оскільки з огляду на обставини її утворення може бути об`єктом кримінально протиправних дій.

Доводи представників ОК «ЖБК «Біоленд» про те , що арештоване майно не відповідає критеріям речових доказів, є непереконливими, оскільки поняття «речові докази» включає в себе не лише ті предмети, які можуть бути фізично використані як доказ факту чи обставин вчинення кримінального правопорушення.

Зі змісту ч. 6 ст. 100 КПК України слідує, що речовими доказами можуть бути і предмети, що не містять слідів кримінального правопорушення. У даному випадку земельна ділянка з огляду на попередню кваліфікацію злочину, не може містити слідів злочину у їх буквальному значенні (сліди-відбитки, сліди-предмети, сліди-речовини). Утім, на переконання слідчого судді, існують обґрунтовані підстави вважати, що така земельна ділянка могла бути об`єктом кримінального правопорушення, а тому визнання її речовим доказом у кримінальному провадженні цілком узгоджується із критеріями, визначеними ст. 98 КПК України.

Слідчий суддя критично оцінює посилання представника ОК «ЖБК «Біоленд» на те, що з детального плану території, обмеженої вулицями Іллі Бродладковича, Климента Тімірязєва, Шахтарів та Івана Котляревського чітко видно, що земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:39:001:0359, як і її частина, не відноситься до зони зелених насаджень.

Так, означене твердження представника ґрунтується на тому, що відомості, відображені у детальному плані території відповідають дійсності та є безумовно правильними. Натомість вказане твердження є спірним, зважаючи на те, що за версією сторони обвинувачення детальний план території не відповідає Генеральному плану м. Ужгород. Тобто перелічені обставини власне і є предметом перевірки у межах досудового розслідування.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

За змістом ч. 1 ст. 19 Закону України «про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.

Отже, заслуговують на увагу твердження сторони обвинувачення про те, що детальний план території має узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому.

За таких обставин слідчий суддя констатує про те, що спірність твердження представників ОК «ЖБК «Біоленд» не зумовлює безспірність висновку, який на такому твердженні ґрунтується. Відтак аналізовані аргументи адвокатів не можуть вважатися такими, що спростовують доводи, викладені в досліджуваному клопотанні.

Слідчий суддя також відхиляє і посилання представників ОК «ЖБК «Біоленд» на експертні висновки, отримані в межах кримінального провадження №12021070000000240 від 15.09.2021, за змістом яких проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок за кадастровими номерами 2110100000:39:001:0260, 2110100000:39:001:0135 та 2110100000:39:001:0319 відповідають вимогам Земельного кодексу України, виходячи з такого.

Відповідність проектів землеустрою щодо перелічених земельних ділянок вимогам Земельного кодексу України справді констатовано в експертних висновках №1937-Е від 07.03.2023 та №4002-Е від 24.02.2023.

Утім, доцільно зауважити про те, що в розумінні Закону України «Про землеустрій» в редакціях, що діяли на момент затвердження вищенаведених проектів землеустрою, останні за своєю суттю були сукупністю нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель.

Вимоги до змісту проекту землеустрою встановлювалися у відповідних редакціях ст. 50 названого Закону.

Отже, висновок про відповідність проекту землеустрою вимогам земельного законодавства фактично означає належність сформованого пакету документів, що таким проектом охоплюється.

За обставин цього клопотання слідчий суддя вказує на те, що проекти землеустрою по перелічених вище земельних ділянках у матеріалах клопотання відсутні. Землевпорядна документація, що стала підставою для висновку про відповідність вимогам ЗК України, слідчому судді в обсязі, що досліджувався під час підготовки експертних висновків №1937-Е від 07.03.2023 та №4002-Е від 24.02.2023, також слідчому судді не представлена.

Більше того, на підтвердження своїх доводів представник третьої особи, що майна якої вирішується питання про накладення арешту, долучив виключно окремі сторінки висновків №1937-Е від 07.03.2023 та №4002-Е від 24.02.2023, тобто інформація, надана відповідним учасником процесу є фрагментарною, що позбавляє слідчого суддю можливості перевірити значимість та релевантність наданих експертами відповідей для обставин кримінального провадження, в межах якого наразі розглядається питання про арешт майна.

Отже, саме по собі посилання на факт констатації в іншому кримінальному провадженні відповідності проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за кадастровими номерами 2110100000:39:001:0260, 2110100000:39:001:0135 та 2110100000:39:001:0319 вимогам Земельного кодексу України являється недостатнім для висновку про необґрунтованість клопотання сторони обвинувачення щодо накладення арешту.

Не обмежуючись викладеним, слідчий суддя наголошує на тому, що у висновку №4002-Е від 24.02.2023 експерт не надав категоричної та ствердної відповіді про те, що земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:39:001:0260 не накладається на зону зелених насаджень.

У свою чергу, зі змісту експертного висновку №1937-Е від 07.03.2023 вбачається, що питання щодо накладення земельних ділянок за кадастровими номерами 2110100000:39:001:0135 та 2110100000:39:001:0319 на зону зелених насаджень експертом взагалі не досліджувалися.

Крім того, зміст вступної частини останнього з висновків не дозволяє встановити те, чи був Генеральний план м. Ужгорода предметом експертного аналізу в ході підготовки експертного дослідження.

Слідчий суддя звертає увагу на відсутність у матеріалах цього клопотання ухвали про закриття кримінального провадження №12021070000000240 від 15.09.2021 або ж виправдувального вироку, який набрав законної сили, тоді як саме по собі існування експертних висновків, на які покликаються представники ОК «ЖБК «Біоленд», в умовах незакінченого кримінального провадження не позбавляє сторону обвинувачення провести ряд інших повторних комплексних та комісійних експертиз для спростування висновків про відповідність проектів землеустрою положенням земельного законодавства.

Не заслуговують на увагу посилання на те, що відповідність проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок 2110100000:39:001:0260, 2110100000:39:001:0135 та 2110100000:39:001:0319 вимогам Земельного кодексу України досліджувалися слідчим суддею у справі №308/16148/21 у межах кримінального провадження №12021070000000240 від 15.09.2021 під час вирішення питання про скасування арешту майна.

Так, за правилами ст. 90 КПК України рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.

Отже, кримінальне процесуальне законодавство не встановлює приписів, за якими ухвали слідчих суддів мають преюдиційне значення.

У зв`язку з цим слідчий суддя, вирішуючи питання про накладення арешту на майно, не враховує висновків, викладених в ухвалі слідчого судді від 04.05.2023 по справі №308/16148/21.

Аргументи представників ОК «ЖБК «Біоленд» про законність будівельних робіт на земельній ділянці, отримання містобудівних умов та обмежень, замовлення проектної документації та укладення договору з генеральним підрядником слідчий суддя вважає помилковими, зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 26 цього ж Закону забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації (ч. 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

За змістом ст. 29 згаданого Закону основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Системний аналіз цитованого законодавства дозволяє стверджувати про те, що право на забудову земельної ділянки є похідним від наявності права на таку земельну ділянку. Як вже наголошувалося слідчим суддею, у цьому кримінальному провадженні предметом досудового розслідування є обставини щодо зловживання службовими особами органу місцевого самоврядування їх спеціальним статусом, що уможливило формування земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:39:001:0359 та її відведення у приватну власність з подальшим здійсненням забудови такої земельної ділянки. Тому доводи щодо здійснення будівельних робіт, які представники ОК «ЖК «Біоленд» вважають правомірними, з огляду на їх похідний характер не можуть свідчити про відсутність обставин, у зв`язку з якими прокурор звернувся з клопотання про арешт майна.

За обставин цього клопотання стороною обвинувачення на виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України доведено наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Вказане обумовлює висновок про те, що при задоволенні цього клопотання може бути досягнуте завдання арешту майна.

За визначеннями, наведеним у ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку; співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія;

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Отже, прибудинкова територія є об`єктом права спільної сумісної власності власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку.

Тобто земельна ділянка та розміщене на ній нерухоме майно тісно пов`язані, що знайшло своє втілення у цитованих приписах національного законодавства. Як наслідок, питання про накладення арешту на земельну ділянку в даному випадку слід розглядати комплексно, тобто з урахуванням того, що на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:39:001:0359 здійснюються будівельні роботи.

На переконання слідчого судді, висновок про існування ризиків, передбачених ст. 170 КПК України, обумовлюється тим, що, по-перше, оформлення права власності на квартири та приміщення комерційного призначення суттєво впливає на суб`єктний склад власників земельної ділянки, а, по-друге, подальше проведення будівельних робіт фактично зумовлює зміну земельної ділянки в її первісному вигляді.

Підстав сумніватися у співмірності обмеження прав завданням кримінального провадження слідчий суддя не вбачає, зважаючи на те, що обставини в кримінальному провадженні вимагають вжиття саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Таким чином, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у право власності, що свідчить про пропорційність заходу забезпечення кримінального провадження.

Аргументи про непропорційність арешту слідчий суддя відхиляє, зважаючи на те, що застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема, арешту майна, є втручанням у права і свободи особи/товариства, проте воно можливе, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання, що відповідає обставинам цього клопотання.

Долучені заперечення не містять відомостей про характер і розмір шкоди, яка, за словами представника ОК «ЖБК «Біоленд», заподіюється генеральному підряднику. Крім того, відсутні докази того, що обмеження у проведенні будівельних робіт з огляду на фінансовий стан підрядника, можуть вважатися надмірними. Понад це, матеріали клопотання не містять підтверджень того, що будівництво на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:39:001:0359 для підрядника являється єдиним об`єктом, будівництво якого він забезпечує.

Посилання нате,що накладенняарешту обмежуєчленів кооперативу,які очікуютьна забезпеченнявласних житловихпотреб слідчийсуддя оцінюєкритичного,зважаючи нате,що будівництвона вказанійземельній ділянцітриває (реєстраціядозволу напроведення будівельнихробіт проведена26.10.2023),а матеріализаперечень несвідчать проте,що окремічлени кооперативуочікували вирішеннясвоїх житловихпотреб найближчимчасом,тоді якнакладення арештусуттєво позбавляєїх можливостітерміново вирішити житлові проблеми.

Відповідно до ст. 51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації. Майданчики для занять спортом на відкритому повітрі, об`єкти фізичної культури і спорту, які не є об`єктами нерухомості, можуть бути розміщені на земельних ділянках усіх категорій земель.

Згідно з ч. 3 ст. 52 ЗК України на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. На таких землях (крім земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельних ділянок, зайнятих об`єктами фізичної культури і спорту, інших аналогічних об`єктів) допускається будівництво відповідно до чинної містобудівної документації об`єктів житлового та громадського призначення, що не порушують режим використання земель рекреаційного призначення.

Таким чином, слідчий суддя бере до уваги необхідність врахування того, що накладення арешту в даному випадку спрямоване, зокрема, забезпечити інтереси територіальної громади м. Ужгорода, оскільки будівництво на землях рекреаційного призначення є обмеженим.

Підсумовуючи викладене у сукупності, слідчий суддя доходить до висновку про необхідність задоволення внесеного клопотання.

Керуючись статтями 22, 170-174 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

клопотання прокурора про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:39:001:0359 площею 0,1657 га, що знаходиться у власності обслуговуючого кооперативу «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНОГО КООПЕРАТИВУ «БІОЛЕНД» (код ЄДРПОУ 44935285, м. Ужгород, вул. Бачинського Андрія, 92) у вигляді заборони відчуження, розпорядження та користування майном, у тому числі накладення заборони на проведення будь-яких будівельних робіт на ньому, здійснення будь-яких дій щодо поділу, об`єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду чи на іншому праві користування, проведення реєстраційних та нотаріальних дій.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1