Ухвала

від 10.01.2024 по справі 5005/3581/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

за результатом розгляду скарги на бездіяльність державного виконавця

10.01.2024м. ДніпроСправа № 5005/3581/2011

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: Савіна А.С.;

від відповідача (скаржника): Покотило Д.Ю.;

від відділу державної виконавчої служби: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

скаргу Фізичної особи - підприємця Ананьєвої Олени Вікторівни (м. Дніпро)

на бездіяльність державного виконавця

у справі:

за позовом Дочірнього підприємства "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" (м. Дніпро)

до Фізичної особи - підприємця Ананьєвої Олени Вікторівни (м. Дніпро)

про стягнення 64 852 грн. 99 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

За участю секретаря судового засідання Фещенко Ю.В.

Представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2011 року Дочірнє підприємство "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Фізичної особи - підприємця Ананьєвої Олени Вікторівни (далі - відповідач) борг в сумі 21 158 грн. 16 коп., інфляційні втрати в сумі 6 487 грн. 79 коп., 3% річних в сумі 1 597 грн. 90 коп., штрафні санкції у розмірі 35 609 грн. 14 коп., посилаючись на невиконання відповідачем зобов`язань за договором № 19/08-А від 01.01.2008.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2011 (суддя Широбокова Л.П.) позовні вимоги задоволено частково, а саме: стягнуто з Фізичної особи -підприємця Ананьєвої Олени Вікторівни на користь Дочірнього підприємства "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" борг - 21 158 грн. 16 коп., інфляційні втрати - 6 487 грн. 79 коп., 3% річних - 1 597 грн. 90 коп., штраф - 17 804 грн. 57 коп., витрати по сплаті держмита - 648 грн. 53 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236 грн. 00 коп.; в решті позовних вимог було відмовлено.

На примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2011 було видано наказ від 31.05.2011.

Від Фізичної особи - підприємця Ананьєвої Олени Вікторівни надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця (вх. суду № 61410/23 від 29.11.2023), в якій остання просить суд:

- поновити строк на подання скарги на бездіяльність начальника Соборного Відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Овсюк Олени Андріївни;

- визнати незаконною бездіяльність начальника Соборного Відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Овсюк Олени Андріївни щодо не зняття арешту з усього майна, в тому числі з нерухомого майна, що належить Ананьєвій Олені Вікторівні та скасувати заборону відчуження такого майна, що накладено в рамках завершеного та знищеного виконавчого провадження № 27276193 з виконання судового наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 5005/3581/11 від 31.05.2011 та виключити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна стосовно майна;

- зобов`язати начальника Соборного Відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з усього майна, в тому числі з нерухомого майна, що належить Ананьєвій Олені Вікторівні та скасувати заборону відчуження такого майна, що накладені в рамках завершеного та знищеного виконавчого провадження № 27276193 з виконання судового наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 5005/3581/11 від 31.05.2011 та виключити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна стосовно майна.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області №626 від 30.11.2023 призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи по вх. суду № 61410/23.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2023 матеріали справи № 5005/3581/2011 передано судді Фещенко Ю.В.

Судом було здійснено запит до архіву Господарського суду Дніпропетровської області, на який отримано матеріалів справи № 5005/3581/2011 - 05.12.2023.

Так, статтею 339 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Судом було враховано, що відповідно до статті 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Разом з тим, з метою надання часу для висловлення правових позицій щодо поданої скарги всіма учасниками судового процесу, а також, надання можливості сторонам скористатись процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, суд дійшов висновку про необхідність призначення до розгляду вказаної скарги в судовому засіданні в межах розумного строку.

Враховуючи вказане, суд вважав наявними підстави для поновлення строку на звернення зі скаргою, та ухвалою суду від 06.12.2023 скаргу Фізичної особи - підприємця Ананьєвої Олени Вікторівни на бездіяльність державного виконавця було прийнято до розгляду та призначено її розгляд у судовому засіданні в межах розумного строку на 19.12.2023.

Від Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" за допомогою системи "Електренний суд" надійшло клопотання (вх. суду № 64741/23 від 18.12.2023), в якому він просить суд поновити строк на подання заяви про надання можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та надати можливість представнику позивача прийняти участь у судовому засіданні 19.12.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначає про те, що ним отримано ухвалу суду від 06.12.2023 лише за добу до дати призначеного засідання, у той же час, представник АСК "Укррічфлот" мешкає в іншому регіоні України та бажає взяти участь у судовому засіданні та скористатися своїми процесуальними правами.

У судове засідання 19.12.2023 з`явився представник скаржника (відповідача), представники позивача та відділу державної виконавчої служби у вказане засідання не з`явились, при цьому, судом враховано наявність клопотання позивача про надання можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке господарський суд вважав за доцільне задовольнити щодо наступного судового засідання.

Щодо відділу державної виконавчої служби, то останній повідомлений про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 06.12.2023 до його Електронного кабінету в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучена Довідка про доставку електронного листа, згідно з якою ухвала суду від 06.12.2023 доставлена до Електронного кабінету відділу державної виконавчої служби - 07.12.2023 (а.с. 73).

Судом було відзначено, що матеріали справи не містять пояснень чи заперечень на скаргу від позивача та відділу державної виконавчої служби, крім того, судом враховано наявність клопотання позивача про надання можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, з урахуванням чого, суд вбачає підстави для відкладення розгляду скарги.

При цьому, з метою надання можливості учасникам судового процесу скористатись процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду скарги в межах розумного строку.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 19.12.2023 розгляд скарги на бездіяльність державного виконавця було відкладено в межах розумного строку на 26.12.2023.

Від Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" за допомогою системи "Електронний суд" надійшли пояснення щодо розгляду скарги (вх. суду № 65651/23 від 25.12.2023), в яких товариство просить суд у задоволенні скарги відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- відповідно до відомостей витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 17.07.2023, Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" є правонаступником Дочірнього підприємства "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот". Обґрунтовуючи вимоги скарги, заявник посилається на відсутність заборгованості ФОП Ананьєвої О.В. перед АСК "Укррічфлот", проте не надає доказів погашення сум, стягнутих рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2023, а також не зазначає про сплату боргу;

- АСК "Укррічфлот" заявляє, що на рахунки підприємства не надходили кошти на виконання вказаного рішення суду, що свідчить про його невиконання боржником;

- на підставі аналізу статей 3, 8, частин 1, 2 статті 55, статті 129, частин 1, 2 статті 129-1 Конституції України у їх системному зв`язку, Конституційний Суд України у рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтею 326 Господарського процесуального кодексу України та статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів";

- враховуючи, що скаржник не виконав рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2023, порушуючи тим самим основні засади судочинства, вимоги, викладені у скарзі, є безпідставними та такими, що не можуть бути задоволені.

У судове засідання 26.12.2023 з`явилися представники стягувача (позивача) та скаржника (відповідача), представник відділу державної виконавчої служби у вказане засідання не з`явився, при цьому останній повідомлений про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 19.12.2023 до його Електронного кабінету в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучена Довідка про доставку електронного листа, згідно з якою ухвала суду від 19.12.2023 доставлена до Електронного кабінету відділу - 19.12.2023 (а.с. 86).

У судовому засіданні 26.12.2023 представником скаржника було заявлене усне клопотання про відкладення розгляду скарги, оскільки судом не були отримані надіслані через систему "Електронний суд" письмові пояснення щодо розгляду скарги. Вказане клопотання скаржника було задоволено судом.

Враховуючи вказане, з метою надання можливості учасникам судового процесу скористатись процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду скарги в межах розумного строку.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 26.12.2023 розгляд скарги на бездіяльність державного виконавця було відкладено в межах розумного строку на 10.01.2024.

Від скаржника через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення (вх. суду № 1330/24 від 10.01.2024), в який він, посилаючись на існуючу судове практику з аналогічних обставин справи, просить суд задовольнити скаргу на бездіяльність державного виконавця.

У судове засідання 10.01.2024 з`явилися представники стягувача (позивача) та скаржника (відповідача), представник відділу державної виконавчої служби у вказане засідання не з`явився, при цьому останній повідомлений про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 26.12.2023 до його Електронного кабінету в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучена Довідка про доставку електронного листа, згідно з якою ухвала суду від 26.12.2023 доставлена до Електронного кабінету відділу - 26.12.2023 (а.с.110).

Відповідно до статті 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Одночасно, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, в зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, в зв`язку з поведінкою заявників.

Згідно з приписами статті 114 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій; строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

В даному випадку, суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

При цьому, під час розгляду справи суд зобов`язаний забезпечити повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, та які викладені у відзиві на скаргу, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті скарги, заслухавши пояснення представників скаржника (відповідача) та стягувача (позивача),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2011 (суддя Широбокова Л.П.) позовні вимоги задоволено частково, а саме: стягнуто з Фізичної особи -підприємця Ананьєвої Олени Вікторівни на користь Дочірнього підприємства "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" борг - 21 158 грн. 16 коп., інфляційні втрати - 6 487 грн. 79 коп., 3% річних - 1 597 грн. 90 коп., штраф - 17 804 грн. 57 коп., витрати по сплаті держмита - 648 грн. 53 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236 грн. 00 коп.; в решті позовних вимог було відмовлено.

Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Так, на примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2011 було видано наказ від 31.05.2011.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом тощо.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Користуючись вказаним правом, Фізична особа - підприємець Ананьєва Олена Вікторівна звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, в якій просить суд:

- поновити строк на подання скарги на бездіяльність начальника Соборного Відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Овсюк Олени Андріївни;

- визнати незаконною бездіяльність начальника Соборного Відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Овсюк Олени Андріївни щодо не зняття арешту з усього майна, в тому числі з нерухомого майна, що належить Ананьєвій Олені Вікторівні та скасувати заборону відчуження такого майна, що накладено в рамках завершеного та знищеного виконавчого провадження 27276193 з виконання судового наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 5005/3581/11 від 31.05.2011 та виключити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна стосовно майна;

- зобов`язати начальника Соборного Відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з усього майна, в тому числі з нерухомого майна, що належить Ананьєвій Олені Вікторівні та скасувати заборону відчуження такого майна, що накладені в рамках завершеного та знищеного виконавчого провадження № 27276193 з виконання судового наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 5005/3581/11 від 31.05.2011 та виключити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна стосовно майна.

Подана скарга обґрунтована бездіяльністю держаного виконавця щодо не зняття арешту з майна боржника в межах завершеного та знищеного виконавчого провадження №27276193.

Судом встановлено, що постановою про відкриття виконавчого провадження від 24.06.2011 державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби м.Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області було відкрито виконавче провадження № 27276193 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2011 по справі № 5005/3581/11.

У подальшому постановою Соборного відділу державної виконавчої служби м.Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області від 28.04.2012 було повернуто виконавчий документ - наказ Господарського суду Дніпропетровської області № 5005/3581/11 від 31.05.2011 на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Вказане вбачається з наявної в матеріалах справи інформації щодо виконавчого провадження № 27276193 (а.с.52).

З матеріалів справи також вбачається, що скаржник (відповідач, боржник) звертався до Соборного Відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про скасування арешту майна від 06.10.2023, з посиланням на те, що виконавче провадження № 27276193 було завершено, а матеріали виконавчого провадження знищенні.

На вказану заяву Соборним Відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було надано відповідь - лист від 13.10.2023 № 27276193/14, в якій вказано про те, що 28.04.2012 виконавче провадження № 27276193/14 було завершено на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження"; станом на 13.10.2023 судовий наказ №5005/3581/11 від 31.05.2011 повторно до Відділу державної виконавчої служби не пред`являвся та на виконані не перебуває; підстави для винесення постанови про зняття арешту з майна боржника відсутні; арешт можу бути знятий за рішенням суду (а.с.44-45).

З приводу вказаних обставин, а також з приводу обставин та вимог скарги суд зазначає таке.

Частинами 1, 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (який був чинним протягом 2012-2013 років) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають, зокрема, накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Соборному відділі державної виконавчої служби м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області перебувало виконавче провадження № 27276193 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2011 № 5005/3581/2011 про стягнення з Фізичної особи -підприємця Ананьєвої Олени Вікторівни на користь Дочірнього підприємства "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" боргу - 21 158 грн. 16 коп., інфляційних втрат - 6 487 грн. 79 коп., 3% річних - 1 597 грн. 90 коп., штрафу - 17 804 грн. 57 коп., витрат по сплаті держмита - 648 грн. 53 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236 грн. 00 коп.

Так, постановою про відкриття виконавчого провадження від 24.06.2011 державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області було відкрито виконавче провадження № 27276193 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2011 по справі №5005/3581/11.

У порядку примусового виконання виконавчого документа та з метою повного фактичного виконання рішення суду, 25.06.2011 державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області винесено постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах звернення стягнення 47 932 грн. 95 коп., якими накладено арешт на майно Фізичної особи - підприємця Ананьєвої Олени Вікторівни.

Доказів погашення заборгованості за наказом Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2011 по справі № 5005/3581/11 матеріали справи не містять.

У подальшому державним виконавцем було встановлено, що у боржника відсутнє майно та кошти, на які можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу. Враховуючи викладене, постановою державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області від 28.04.2012 було повернуто виконавчий документ - наказ Господарського суду Дніпропетровської області №5005/3581/11 від 31.05.2011 на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Стаття 25 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 (в редакції Закону, чинного на час відкриття виконавчого провадження № 27276193) визначає, що державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 (в редакції Закону, чинного на час відкриття виконавчого провадження ВП № 27276193) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 (в редакції Закону, чинного на час вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 27276193) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до частин 4, 5 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Частина 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 визначає підстави закінчення виконавчого провадження. Так, виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;

3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;

6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;

7) визнання боржника банкрутом;

8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону.

14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (частина 2 статті 50 Закону в наведеній редакції).

Згідно з частинами 1, 3, 4, 5 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Проаналізувавши наведені норми Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999, суд дійшов висновку про те, що наслідки повернення виконавчого документа на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачали зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Оскільки норми Закону України "Про виконавче провадження" у редакціях, чинних на час вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 27276193, не передбачали зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на протиправну бездіяльність Соборного Відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з майна Фізичної особи - підприємця Ананьєвої Олени Вікторівни при поверненні виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 27276193.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги Фізичної особи - підприємця Ананьєвої Олени Вікторівни в частині визнання протиправною бездіяльності Соборного Відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з майна Фізичної особи - підприємця Ананьєвої Олени Вікторівни при поверненні виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 27276193.

Щодо решти вимог скарги Фізичної особи - підприємця Ананьєвої Олени Вікторівни, суд зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2011 по справі № 5005/3581/11 був дійсний для пред`явлення до 01.06.2012, тобто протягом року.

Як було зазначено вище, 28.04.2012 державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, керуючись пунктом 2 частини 1 статті 47, статтею 50 Закону України "Про виконавче провадження" (у чинній на той час редакції), винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (останню в часі).

Отже, з урахуванням приписів статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 (в редакції Закону, чинного на час повернення виконавчого документа у виконавчому провадженні № 27276193), суд дійшов висновку про те, що строк пред`явлення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2011 по справі № 5005/3581/11 до виконання було перервано його пред`явленням та річний строк його пред`явлення знову почав свій відлік з моменту повернення, а саме з 28.04.2012.

Суд звертає увагу, що Законом України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 було встановлено строк для пред`явлення до виконання наказу суду, виданого на виконання судового рішення, в один рік з дня, наступного за днем набрання рішенням суду законної сили (частини 1, 2 статті 22 цього Закону).

05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016, яким збільшено строк пред`явлення виконавчих документів до виконання до трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили (частини 1, 2 статті 12 цього Закону).

Приписами пункту 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Отже, законодавець збільшив до трьох років після набрання рішенням законної сили строк пред`явлення до виконання як наказів суду, виданих після набрання чинності 05.10.2016 Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016, так і наказів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016 та строк пред`явлення яких до виконання не сплив станом на 05.10.2016.

Однак, у даному випадку строк після повернення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2011 по справі № 5005/3581/11 сплив 28.04.2013, тобто задовго до набрання чинності 05.10.2016 Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016.

Доказів повторного пред`явлення вищенаведеного наказу до виконання, що могло б свідчити про чергове переривання строку, матеріали справи не містять.

Крім того, у матеріалах справи відсутні й докази звернення стягувача до суду з відповідною заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, суд дійшов висновку про те, що строк пред`явлення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2011 по справі № 5005/3581/11 сплив ще у 2013 році.

Натомість, на час розгляду скарги Фізичної особи - підприємця Ананьєвої Олени Вікторівни в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна містяться обтяження нерухомого майна Фізичної особи - підприємця Ананьєвої Олени Вікторівни шляхом його арешту на підставі постанов державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області від 25.06.2011 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах звернення стягнення 47 932 грн. 95 коп., якими накладено арешт на майно Фізичної особи - підприємця Ананьєвої Олени Вікторівни.

Судом враховано, що повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 не встановлювало для державного виконавця прямого обов`язку знімати арешт з майна боржника.

У той же час, застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених Закону України "Про виконавче провадження" щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Зокрема, арешт майна боржника, право на застосування якого надано державним виконавцем, є заходом, який забезпечує збереження майна боржника з метою реального виконання рішення, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню.

Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених Законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Господарський суд повинен реалізовувати своє основне завдання (2 Господарського процесуального кодексу України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У той же час, у даній правовій ситуації відмова в задоволенні скарги в частині зняття арешту з майна відповідача та вчинення дій по вилученню обтяження, накладеного у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у виконавчому провадженні №27276193 з формальних підстав, а саме у зв`язку з відсутністю в діях державного виконавця протиправної бездіяльності, унеможливлює в подальшому здійснення належного захисту майнових прав Фізичної особи - підприємця Ананьєвої Олени Вікторівни в частині зняття арешту з його майна.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.11.2021 у справі № 21/170-08.

Згідно з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №2/0301/806/11, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Також при розгляді поданої скарги судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 712/12136/18, відповідно до якої за змістом положень чинного законодавства боржник у виконавчому провадженні не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме: оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця.

Оскільки у даному випадку підстави для зняття арешту з майна, передбачені частинами 3, 4 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" відсутні, арешт з майна боржника може бути знятий в судовому порядку відповідно до частини 5 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконавчий документ повернутий стягувачу, строк пред`явлення виконавчого документу для виконання закінчився і необхідність забезпечення виконання рішення суду шляхом накладення арешту фактично відпала.

Суд звертає увагу на положення частини 5 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" (у чинній редакції), за змістом якої у всіх інших випадках (не передбачених попередніми частинами означеної статті) арешт може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи наведене, з метою усунення порушення прав скаржника щодо розпорядження своїм майном, суд дійшов висновку, що скарга Фізичної особи - підприємця Ананьєвої Олени Вікторівни в частині вимог про зобов`язання Соборного Відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з майна відповідача та вчинити дії по вилученню обтяження, накладеного у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Суд звертає увагу на положення статті 345 Господарського процесуального кодексу України, за якими про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення скарги Фізичної особи - підприємця Ананьєвої Олени Вікторівни на бездіяльність державного виконавця.

Слід також відзначити, що у прохальній частині скаржником було некоректно сформульовано вимогу щодо зобов`язання зняти арешт, у зв`язку з чим, з метою забезпечення виконуваності цієї ухвали, суд вважає за доцільне уточнити вказане формулювання. Слід відзначити, що вказане уточнення не призводить до зміни його змісту, а спрямоване лише на забезпечення виконуваності судового рішення (ухвали) в цій частині.

Керуючись статтями 231, 234, 235, 339 - 345 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Фізичної особи - підприємця Ананьєвої Олени Вікторівни на бездіяльність начальника Соборного Відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Овсюк Олени Андріївни - задовольнити частково.

Зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу Соборного Відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з усього майна, що належить Фізичній особі - підприємцю Ананьєвій Олені Вікторівні (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), накладений відповідно до постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.06.2011 у виконавчому провадженні № 27276193 з виконання судового наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 5005/3581/11 від 31.05.2011, а також вчинити дії по вилученню обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В задоволенні решти вимог скарги - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 10.01.2024 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений та підписаний 11.01.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко