Постанова

від 10.01.2024 по справі 686/12621/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/12621/23

Провадження № 22-ц/4820/138/24

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання: Заворотна А.В.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 травня 2023 року про передачу на розгляд іншого суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 доОбслуговуючого кооперативу«Житлово-будівельнийкооператив Рівненськабрама»,Дочірнього підприємства«Градобуд-Рівне»про визнанняправочину недійсним (суддя ЗаворотнаО.Л.).

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив Рівненська брама», Дочірнього підприємства «Градобуд-Рівне» про визнання недійсним договору уступки вимоги (цесії) від 18 червня 2015 року, укладеного між Дочірнім підприємством «Градобуд-Рівне» (цедентом) та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив Рівненська брама» (цесіонарієм), відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент передає цесіонарієві, а цесіонарій набуває належні цедентові права та обов`язки інвестора-2, що відноситься до будівництва за угодою №20 про дольову участь у будівництві житлових будинків з об`єктами соціально-культурного призначення на вулицях Костромській та Гагаріна у м. Рівному від 22.08.2007 та додаткових угод до неї, укладену між замовником Управління капітального будівництва Виконавчого комітету Рівненської міської ради, інвестором-1 Товариством з обмеженою відповідальністю «Реноме-Євробуд» та інвестором-2 Дочірнім підприємством «Градобуд-Рівне».

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25травня 2023року матеріалицивільної справиза позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив Рівненська брама», Дочірнього підприємства «Градобуд-Рівне» про визнання правочину недійсним передано на розгляд за підсудністю до Рівненського міського суду Рівненської області.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вважає оскаржувану ухвалу суду незаконною, необґрунтованою та постановленою з порушенням норм процесуального права. Вказує, що позовні вимоги у даній справі не стосуються нерухомого майна, а стосується факту укладення правочину всупереч норм цивільного законодавства. Вказує, що оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції позбавив її у доступі до правосуддя, адже вона як позивач згідно процесуального кодексу скористалася своїм правом альтернативної підсудності та звернулася до належного суду за місцем реєстрації юридичних осіб-відповідачів.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належними чином, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 4ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5ЦПК України).

Статтями 27, 28, 30 ЦПК України врегульовано питання загальної територіальної підсудності за місцем проживання (місцезнаходженням) відповідача, підсудності справ за вибором позивача та виключної підсудності.

За загальним правилом територіальної підсудності, яке закріплене в ч.ч.1,2 ст.27ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Виняток з вказаного правила становить альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України).

Згідно з ч. 1ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до п. п. 41, 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК, в чинній редакції -ст. 30 ЦПК України) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина першастатті 114 ЦПК, в чинній редакції -ст. 30 ЦПК України).

Згідно з положеннями статті 181 ЦК України, до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті364,367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті370,372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Як зазначено в п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07 лютого 2014 року, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права власності на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.

Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна та застосування наслідків недійсності пред`являються відповідно до частини першої статті 114 ЦПК за місцезнаходженням майна або основної його частини. Кваліфікація об`єктів як нерухомого майна здійснюється відповідно до статей 181, 190 та 191 ЦК України. При цьому, за місцезнаходженням нерухомого майна повинні пред`являтися також позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому (щодо інвестиційних договорів про будівництво нерухомого майна, договорів про участь у фонді фінансування будівництва тощо).

Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Таким чином, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив Рівненська брама», Дочірнього підприємства «Градобуд-Рівне» про визнання недійсним договору уступки вимоги (цесії) від 18 червня 2015 року, укладеного між Дочірнім підприємством «Градобуд-Рівне» (цедентом) та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив Рівненська брама» (цесіонарієм), відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент передає цесіонарієві, а цесіонарій набуває належні цедентові права та обов`язки інвестора-2, що відноситься до будівництва за угодою №20 про дольову участь у будівництві житлових будинків з об`єктами соціально-культурного призначення на вулицях Костромській та Гагаріна у м. Рівному від 22.08.2007 та додаткових угод до неї, укладену між замовником Управління капітального будівництва Виконавчого комітету Рівненської міської ради, інвестором-1 Товариством з обмеженою відповідальністю «Реноме-Євробуд» та інвестором-2 Дочірнім підприємством «Градобуд-Рівне».

З огляду на те, що предметом оспорюваної угоди є уступка права вимоги щодо дольової участі у будівництві житлових будинків з об`єктами соціально-культурного призначення на земельній ділянці орієнтовною загальною площею 4,7078 га на розі вулиць Костромської та Гагаріна у м. Рівному, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо підсудності даної цивільної справи Рівненському міському суду Рівненської області.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 11 січня 2024 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай