Ухвала

від 10.01.2024 по справі 347/831/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 січня 2024 року

м. Київ

справа № 347/831/22

провадження № 61-18571ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу Івано-Франківського обласного центру зайнятості на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 23 серпня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року у справі за позовом Івано-Франківського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення сум матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг у зв`язку із встановленням недостовірності даних, наданих безробітним під час реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2022 року Івано-Франківський обласний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь отриману допомогу по безробіттю у розмірі 23 136,93 грн.

Позов обґрунтовано тим, що впродовж 2007-2021 років ОСОБА_1 звертався до Косівського районного центру зайнятості та Коломийської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. У заявах про надання статусу безробітного зазначав, що не має роботи, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно, не зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності. На підставі заяв та у зв`язку з відсутністю підходящої роботи йому був наданий статус безробітного та здійснювалась виплата допомоги по безробіттю. Згідно акта розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення Коломийської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості від 01 грудня 2021 року № 493 встановлено, що відповідач з 2006 року являється керівником виконавчого органу та одним із членів виробничого кооперативу «Фотон», що підтверджується листом Косівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 18 листопада 2021 року і витягом з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 18 листопада 2021 року. Тобто відповідачем надано недостовірні дані, внаслідок чого незаконного отримано статус безробітного та безпідставно отримано допомогу по безробіттю за період з 22 березня 2007 року по 28 серпня 2007 року, з 17 червня 2010 року по 13 березня 2011 року, з 25 червня 2012 року по 21 березня 2013 року та з 11 травня 2020 року по 04 лютого 2021 року на загальну суму 23 136,93 грн. Листом від 28 січня 2022 року № 244-14/30-22 ОСОБА_1 повідомлено про необхідність повернення допомоги по безробіттю. Однак сума безпідставно отриманої допомоги відповідачем не повернута.

Косівський районний суд Івано-Франківської області рішенням від 23 серпня 2023 року, яке залишив без змін Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 07 грудня 2023 року, відмовив у задоволенні позову.

27 грудня 2023 року Івано-Франківський обласний центр зайнятості звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 23 серпня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року, в якій просив скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Отже, зазначена справа не підлягає касаційному оскарженню.

Івано-Франківський обласний центр зайнятості зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Справа є досить складною, потребує вивчення.

Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктом «в» та «г» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі потребує належних, фундаментальних обґрунтувань.

З врахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовані.

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу rаtione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року.

З урахуванням того, що заявник подав касаційну скаргу на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Івано-Франківського обласного центру зайнятості на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 23 серпня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року у справі за позовом Івано-Франківського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення сум матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг у зв`язку із встановленням недостовірності даних, наданих безробітним під час реєстрації.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров