Постанова

від 10.01.2024 по справі 483/954/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року

м. Київ

справа № 483/954/21

провадження № 61-7919св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави,

відповідачі: ОСОБА_1 , Чорноморська сільська рада Очаківського району Миколаївської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури на постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 травня 2023 року у складі колегії суддів: Крамаренко Т. В., Темнікової В. І., Тищук Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області (далі - Чорноморська сільська рада) про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним протоколу земельних торгів, визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, повернення земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Чорноморської сільської ради від 28 травня 2020 № 9 вирішено розробити технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності, площею 0,15 га, кадастровий номер 4825184800:04:000:0505, з цільовим призначенням: для об`єктів рекреаційного призначення, для продажу прав оренди на земельних торгах, розташованої на Лагерній косі в с. Чорноморка в межах Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

Рішенням Чорноморської сільської ради від 11 серпня 2020 року № 9 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення з метою продажу прав оренди на земельних торгах.

Переможцем земельних торгів з продажу прав оренди на вказану земельну ділянку визначено ОСОБА_1 , про що 09 листопада 2020 року складено протоколу № 1.

10 листопада 2020 року між Чорноморською сільською радою та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, який 11 листопада 2020 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що внесено запис №39193424.

Прокурор зазначав, що оформлення прав оренди на земельну ділянку було проведено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги Чорного моря на відстані близько 28,4 м від урізу води та на неї поширюються обмеження щодо ведення господарської діяльності.

Крім того, надання в оренду земельної ділянки з вказаним цільовим призначенням суперечить містобудівній документації та чинному містобудівному законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам.

Прокурор вказував, що на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, виданої Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, та технічного паспорту від 11 січня 2021 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на громадський будинок - розважальний комплекс, загальною площею 43 кв. м, будівництво якого здійснено всупереч вимог водного та земельного законодавства, державних будівельних норм, стандартів та правил, а тому ОСОБА_1 не набула на нього права власності у визначений державою законний спосіб, а отже, реєстрація права власності підлягає скасуванню, а розважальний комплекс - знесенню.

Посилаючись на те, що Чорноморська сільська рада з порушенням закону передала спірну земельну ділянку в оренду для будівництва, унаслідок чого відбулося порушення інтересів територіальної громади, а відтак, прокурор звернувся до суду як позивач до Чорноморської сільської ради як відповідача, в якому просив суд:

- визнати незаконним і скасувати рішення Чорноморської сільської ради від 11 серпня 2020 року № 9 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення з метою продажу прав оренди на земельних торгах»;

- визнати протокол проведення земельних торгів з продажу прав оренди на земельну ділянку від 09 листопада 2020 року № 1, на підставі якого переможцем з продажу прав оренди земельної ділянки визначено ОСОБА_1 , недійсним;

- визнати укладений 10 листопада 2020 року між Чорноморською сільською радою та ОСОБА_1 договір оренди землі, який 11 листопада 2020 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що внесено запис № 39193424, недійсним;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкти нерухомого майна («А-1» - розважальний комплекс, «а» - відкрита веранда) по АДРЕСА_1 , про що 01 березня 2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено запис № 40832295;

- зобов`язати відповідачку ОСОБА_1 повернути на користь територіальної громади с. Чорноморка в особі Чорноморської сільської ради земельну ділянку, площею 0,1500 га, кадастровий номер 4825184800:04:000:0505, по АДРЕСА_1 у стані, який існував до порушення прав, шляхом демонтажу вказаних вище об`єктів нерухомого майна.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2021 року у складі судді Казанлі Л. І. у задоволенні позову заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що обґрунтування прокурором свого позову не відповідає обставинам справи, вимогам законодавства та положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Спірна земельна ділянка знаходиться у межах с. Чорноморка Очаківського району Миколаївської області і відповідно до проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки до земель водного фонду не відноситься, а відноситься до категорії земель - для розміщення об`єктів рекреаційного призначення. У ході розгляду справи прокурором не надано суду доказів того, що під час погодження проєкту землеустрою іншими контролюючими органами було встановлено факт віднесення спірної земельної ділянки до прибережної захисної смуги або до водоохоронної зони. На теперішній час новий генеральний план с. Чорноморка містить межі прибережної захисної смуги і земельна ділянка, що є предметом спору, не знаходиться в межах прибережно-захисної смуги. Відповідно до укладеного договору між Чорноморською сільської радою та ОСОБА_1 спірна земельна ділянка передана в оренду для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

ОСОБА_1 правомірно використовує надану їй в оренду земельну ділянку виключно за цільовим призначенням для відпочинку, спорту та оздоровлення і це не має негативного впливу на навколишнє природне середовище, а навпаки створює інфраструктуру для комфортного та якісного відпочинку громадян.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 10 травня 2023 року апеляційну скаргу першого заступника Миколаївської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури задоволено частково.

Визнано договір оренди землі від 10 листопада 2020 року, укладений між Чорноморською сільською радою та ОСОБА_1 , зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11 листопада 2020 року, запис № 39193424, недійсним.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, площею 0,1500 га, кадастровий номер 4825184800:04:000:0505, що розташована по АДРЕСА_1 , у власність територіальної громади с. Чорноморка в особі Чорноморської сільської ради. У задоволені решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення міськрайонного суду та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що спірна земельна ділянка знаходиться у прибережній захисній смузі, розташована на відстані 28,4 м від урізу води та належить до земель водного фонду. Тому передача вказаної земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 не відповідає обмеженням, встановленим земельним та водним законодавством щодо земельних ділянок у межах законодавчо визначеної прибережної захисної смуги Чорного моря. У зв`язку з цим наявні правові підстави, передбачені положеннями статей 203, 215 ЦК України, для визнання оспорюваного договору оренди недійсним, а відтак, обов`язок орендаря повернути спірну земельну ділянку є наслідком визнання недійсним відповідного договору.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про повернення земельної ділянки у стані, який існував до порушення прав, шляхом демонтажу об`єктів нерухомого майна, суд апеляційної інстанції виходив із того, що повернення земельної ділянки водного фонду та демонтаж об`єктів нерухомого майна («А-1» - розважальний комплекс, «а» - відкрита веранда) - це два негаторні позови, тобто дві вимоги (не можна повернути земельну ділянку шляхом демонтажу об`єктів нерухомого майна розважального комплексу). Проте, прокурор окремої позовної вимоги як демонтаж об`єктів нерухомого майна («А-1» - розважальний комплекс, «а» - відкрита веранда), що розташовані на спірній земельній ділянці, не заявляв, а тому відсутні підстави для задоволення такої вимоги.

При цьому, апеляційний суд зазначив, що вказане вище не перешкоджає зверненню до суду з відповідним негаторним позовом про усунення перешкод територіальній громаді у користуванні належної їй земельною ділянкою шляхом демонтажу розважального комплексу, що на ній розташований.

Апеляційний суд послався на відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі перший заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволені позову про повернення земельної ділянки у стані, який існував до порушення прав, шляхом демонтажу об`єктів нерухомого майна скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов прокурора в цій частині задовольнити.

Отже, у решті судові рішення судів попередніх інстанцій у касаційному порядку не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядаються.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 листопада 2023 року справу передано судді-доповідачеві Гульку Б. І. та визначено склад колегії суддів у цій справі: Коломієць Г. В., Луспеник Д. Д., у зв`язку із звільненням у відставку попереднього судді-доповідача Яремка В. В.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року справу за позовом заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_1 , Чорноморської сільської ради про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним протоколу земельних торгів, визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, повернення земельної ділянки, за касаційною скаргою першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури на постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 травня 2023 року призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури мотивована тим, що апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні вимоги прокурора про повернення земельної ділянки у стані, який існував до порушення прав, шляхом демонтажу об`єктів нерухомого майна, послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах: від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14, провадження № 14-473цс18; від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, провадження № 14-91цс20. Проте апеляційний суд не звернув уваги на те, що вказані висновки Великої Палати Верховного Суду сформовані за інших фактичних обставин і в них не вказано про неможливість вимагати у негаторному позові повернення земельної ділянки у придатному для використання стані шляхом демонтажу будівельних матеріалів. У справі, яка переглядається, прокурор звернувся до суду на захист власника земельної ділянки - територіальної громади села Чорноморка, в якому просив визнати незаконним і скасувати рішення Чорноморської сільської ради, визнати недійсним протокол проведення земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку від 09 листопада 2020 року № 1, визнати недійсним договір оренди землі, скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна та зобов`язати повернути на користь територіальної громади села Чорноморка в особі Чорноморської сільської ради земельну ділянку водного фонду у стані, який існував до порушення прав, шляхом демонтажу об`єктів нерухомого майна. Тобто прокурор звернувся до суду з позовом задля усунення перешкод у здійсненні права власності на землі водного фонду не тільки мешканцям села, а й народу України загалом, що відповідає меті негаторного позову. Повернення земельної ділянки та знесення незаконно споруджених на ній будівель є лише шляхом відновлення прав власника (народу України) на спірну земельну ділянку водного фонду, і лише такі позовні вимоги, враховуючи обставини цієї справи, спроможні відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав на неї.

Поєднуючи вимоги про повернення земельної ділянки та демонтаж збудованих на ній об`єктів нерухомого майна прокурор керувався їх нерозривністю, оскільки у такому випадку задоволення вимоги про повернення земельної ділянки без вирішення правової долі збудованих на ній будівель не призведе до відновлення порушеного права власника на земельну ділянку, яка фактично залишиться у ОСОБА_1 без будь-якої правової підстави.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Чорноморської сільської ради від 28 травня 2020 року № 9 постановлено розробити технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності, площею 0,15 га, кадастровий номер 4825184800:04:000:0505, з цільовим призначенням: 07.01 для об`єктів рекреаційного призначення, для продажу прав оренди на земельних торгах, розташованої на АДРЕСА_2 в межах Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області (т. 1, а. с. 18).

Рішенням Чорноморської сільської ради від 11 серпня 2020 року № 9 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості) з цільовим призначенням 07.01. - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення для продажу прав оренди на земельних торгах, а також вирішено продати право оренди на вказану земельну ділянку на земельних торгах терміном на 7 років (т. 1, а. с. 19).

09 листопада 2020 року проведені земельні торги з продажу прав оренди спірної земельної ділянки, переможцем яких визнано ОСОБА_1 , про що складено протокол № 1 (т. 1, а. с. 37-38).

10 листопада 2020 року на підставі протоколу земельних торгів між Чорноморською сільською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки на сім років, зареєстрований 11 листопада 2020 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис № 39193424 (т. 1, а. с. 39-43).

Відповідно до технічної документації із землеустрою, а саме пояснювальної записки, викопіювань з місця розташування та індексною кадастрової карти, Плану зон обмежень та сервітутів, а також витягу з державного земельного кадастру № НВ-4810966952021 від 21 січня 2021 року, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4825184800:04:000:0505 розташована в межах прибережної захисної смуги Чорного моря та на неї встановлені та діють обмеження типу 05.03 - прибережна захисна смуга вздовж морів, морських заток і лиманів (т. 1, а. с. 20-32, 34-36).

Крім того, у розділі «Інформація про об`єкт продажу» Протоколу № 1 проведення земельних торгів від 09 листопада 2020 року та у пункту 20 договору оренди землі від 10 листопада 2020 року зазначено, що на орендовану земельну ділянку, площею 0,15 га, встановлено обмеження - прибережна захисна смуга вздовж морів, морських заток і лиманів.

Згідно з витягу з Публічної кадастрової карти України, наданою прокурором, відстань від спірної земельної ділянки до урізу води Чорного моря становить 28,4 м (т. 1, а. с. 46).

З витягу з реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 01 березня 2021 року вбачається, що Управлінням Державної архітектурно-будівельною інспекцією у Миколаївський області була проведена реєстрація декларації про готовність для експлуатації об`єкта: нове будівництво - розважальний комплекс по АДРЕСА_1 , та 11 січня 2021 року Виробничо-комерційним приватним підприємством «Делен» виготовлено технічний паспорт на громадський будинок - розважальний комплекс, замовником якого є ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 50-58).

На підставі вказаних документів за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на громадський будинок - розважальний комплекс, загальною площею 43 кв. м («А-1» - розважальний комплекс, «а» - відкрита веранда), що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1, а. с. 41-45).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга першого заступника керівника Миколаївської обласної підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині зазначеним вимогам закону не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до пункту б) частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

У справі, яка Верховним Судом переглядається, прокурор звернувся до суду на захист територіальної громади села Чорноморка як власника земельної ділянки водного фонду, яка в силу положень закону належить до земель водного фонду та не може передаватися в оренду для будівництва нерухомого майна. Проте ОСОБА_1 було здійснено будівництво розважального комплексу і веранди на цій земельній ділянці, яка не могла бути відведена для цієї мети.

У пред`явленому позові прокурор просив:

- визнати незаконним і скасувати рішення Чорноморської сільської ради;

- визнати недійсним протокол проведення земельних торгів з продажу прав оренди на земельну ділянку від 09 листопада 2020 року № 1;

- визнати недійсним договір оренди землі;

- скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути на користь територіальної громади села Чорноморка в особі Чорноморської сільської ради земельну ділянку водного фонду у стані, який існував до порушення прав, шляхом демонтажу об`єктів нерухомого майна.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про повернення земельної ділянки у стані, який існував до порушення прав, шляхом демонтажу об`єктів нерухомого майна, суд апеляційної інстанції виходив із того, що повернення земельної ділянки водного фонду та демонтаж об`єктів нерухомого майна («А-1» - розважальний комплекс, «а» - відкрита веранда) - це два негаторні позови, тобто дві вимоги. Проте, прокурор такої окремої позовної вимоги як демонтаж об`єктів нерухомого майна («А-1» - розважальний комплекс, «а» - відкрита веранда), що розташовані на спірній земельній ділянці, не заявляв, а тому відсутні підстави для задоволення такої.

При цьому, апеляційний суд послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах: від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14, провадження № 14-473цс18; від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, провадження № 14-91цс20.

Разом з тим, апеляційний суд не звернув уваги на те, що вказані висновки Великої Палати Верховного Суду сформовані за інших фактичних обставин і в цих правових висновках не зазначено про неможливість вимагати шляхом пред`явлення негаторного позову повернення земельної ділянки у придатному для використання стані шляхом демонтажу будівельних матеріалів.

Так, у справі № 487/10128/14 прокурор звернувся до суду з позовом про повернення у власність територіальної громади земельної ділянки водного фонду без вимоги про знесення спорудженого на ній житлового будинку. Звернувши увагу, що на спірній земельній ділянці вже споруджений і експлуатується житловий будинок, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вирішення заявлених у цій справі позовних вимог, зокрема про повернення власникові спірної земельної ділянки не є вирішенням питання про право власності на житловий будинок, споруджений на частині цієї ділянки. А тому немає підстав вважати, що повернення власникові спірної земельної ділянки унеможливить реалізацію особи її прав на житловий будинок.

Тоді як у справі № 488/2807/17 спір виник щодо передачі у приватну власність земельної ділянки лісогосподарського призначення та її незаконної забудови, а позовні вимоги стосувалися витребування земельної ділянки лісового фонду шляхом знесення будівель. Велика Палата Верховного Суду у цій справі зазначила, що «у кожному випадку, коли володіючий власник просить про усунення йому перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом демонтажу спорудженого на ній об`єкта нерухомості, суд має перевіряти правомірність втручання держави у права на повагу до житла та мирного володіння на цей об`єкт шляхом його демонтажу, а саме: наявність підстави для такого втручання у законодавстві, легітимність мети цього втручання (його відповідність цілям, визначеним у пункті 2 статті 8 Конвенції та абзаці другому статті 1 Першого протоколу до Конвенції) та пропорційність демонтажу відповідній меті (можливість досягнення останньої проведенням демонтажу за відсутності менш обтяжливих для відповідача способів захисту прав позивача). Залежно від результату такої перевірки суд вирішує питання про задоволення чи відмову у задоволенні позову. При цьому у разі його задоволення відшкодування особі вартості майна, що підлягає демонтажу, не є можливим за відсутності для цього юридичних підстав (зокрема, правомірності його спорудження, добросовісності набуття права на нього, заявлення вимоги про відшкодування та її обґрунтованості)».

У справі, яка переглядається, прокурор звернувся до суду з позовом задля усунення перешкод у здійсненні права власності на землі водного фонду не тільки мешканцям села, а й народу України загалом, що відповідає меті негаторного позову. Повернення земельної ділянки та знесення незаконно споруджених на ній будівель є лише шляхом відновлення прав власника (народу України) на спірну земельну ділянку водного фонду і лише такі позовні вимоги, враховуючи обставини цієї справи, спроможні відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав на неї.

Апеляційний суд, встановивши наявність у територіальної громади села Чорноморка порушеного права і правових підстав вимагати їх відновлення у передбаченому статтею 391 ЦК України, частиною другою статті 152, пункту б) частини третьої статті 152 ЗК України порядку, відмовив прокурору у захисті вимог через поєднання двох вимог негаторного змісту в одній позовній вимозі, тобто через невірне лінгвістичне формулювання вимог.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див.: постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20, провадження № 11-416заі20; від 01 липня 2021 року у справі № 9901/381/20, провадження № 11-39заі21; від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18, провадження № 14-137цс20; від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14, провадження № 14-439цс19; від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16, провадження № 14-143цс20).

Водночас, саме такий спосіб захисту, як повернення земельної ділянки та демонтаж будівель, є адекватним наявним обставинам, дозволить у повному обсязі поновити порушене право дійсного власника земельної ділянки, надасть можливість володіти, користуватись та розпоряджатись нею, тобто, дасть найбільший ефект.

Поєднуючи вимоги про повернення земельної ділянки та демонтаж збудованих на ній об`єктів нерухомого майна прокурор керувався їх нерозривністю, оскільки у такому випадку задоволення вимоги про повернення земельної ділянки без вирішення правової долі збудованих на ній будівель не призведе до відновлення порушеного права власника на земельну ділянку, яка фактично залишиться у ОСОБА_1 без будь-якої правової підстави.

Отже, вирішення спору у такий спосіб не матиме наслідком фактичне відновлення порушених інтересів територіальної громади та загалом є невиконуваним через те, що позбавляє можливості власника земельної ділянки володіти, користуватись та розпоряджатись нею.

Натомість, дозволяє ОСОБА_1 безпідставно, безоплатно користуватися спірною земельною ділянкою внаслідок експлуатації незаконно збудованого не ній об`єкту.

Крім того, висновки апеляційного суду є взаємовиключними, оскільки, вказуючи на те, що прокурор окремої позовної вимоги як демонтаж об`єктів нерухомого майна («А-1» - розважальний комплекс, «а» - відкрита веранда), що розташовані на спірній земельній ділянці, не заявляв, то підстав для відмови у задоволенні такої вимоги в апеляційного суду теж не було.

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, тому судові рішення апеляційного суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Щодо судових витрат

У підпункті в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За загальним правилом, при розподілі судових витрат у резолютивній частині судового рішення за результатами розгляду та вирішення справи встановлюється обов`язок сторони, не на користь якої ухвалено таке судове рішення, відшкодувати (компенсувати) іншій стороні понесені судові витрати із вказівкою на чіткий розмір відповідних судових витрат.

У справі, що переглядається, касаційна скарга першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури підлягає задоволенню частково, а справа передається на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Тобто остаточного рішення по суті спору касаційним судом не було прийнято, а тому за таких обставин підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 травня 2023 року в частині позовних вимог прокурора про повернення земельної ділянки у стані, який існував до порушення прав, шляхом демонтажу об`єктів нерухомого майна скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець