Постанова

від 06.03.2024 по справі 483/954/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

06.03.24

22-ц/812/339/24

Провадження № 22-ц/812/339/24 Суддя першої інстанції Казанлі Л.І.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 березня 2024 року м. Миколаїв Справа № 483/954/21

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання Біляєвій В.М.,

за участю прокурора Волкожи С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Казанлі Л.І., в залі судового засідання в м. Очаків, повний текст якого складено 04 листопада 2021 року, за позовом заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави до Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним протоколу земельних торгів, визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

18 червня 2021 року заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області (далі Чорноморська сільська рада) про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним протоколу земельних торгів, визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивував тим, що рішенням Чорноморської сільської ради від 28 травня 2020 року № 9 вирішено розробити технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності, площею 0,15 га, кадастровий номер 4825184800:04:000:0505, з цільовим призначенням: для об`єктів рекреаційного призначення, для продажу прав оренди на земельних торгах, розташованої на Лагерній косі в с. Чорноморка в межах Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

Рішенням Чорноморської сільської ради від 11 серпня 2020 року № 9 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення з метою продажу прав оренди на земельних торгах.

Переможцем земельних торгів з продажу прав оренди на вказану земельну ділянку визначено ОСОБА_1 , про що 09 листопада 2020 року складено протоколу № 1.

10 листопада 2020 року між Чорноморською сільською радою та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, який 11 листопада 2020 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що внесено запис № 39193424.

Оформлення прав оренди на земельну ділянку було проведено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги Чорного моря на відстані близько 28,4 м від урізу води та на неї поширюються обмеження щодо ведення господарської діяльності.

Крім того, надання в оренду земельної ділянки з вказаним цільовим призначенням суперечить містобудівній документації та чинному містобудівному законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам.

На підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, виданої Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, та технічного паспорту від 11 січня 2021 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на громадський будинок розважальний комплекс, загальною площею 43 кв. м, будівництво якого здійснено всупереч вимог водного та земельного законодавства, державних будівельних норм, стандартів та правил, а тому ОСОБА_1 не набула на нього права власності у визначений державою законний спосіб, а отже, реєстрація права власності підлягає скасуванню, а розважальний комплекс знесенню.

Чорноморська сільська рада з порушенням закону передала спірну земельну ділянку в оренду для будівництва, унаслідок чого відбулося порушення інтересів територіальної громади.

Посилаючись на викладене позивач просив суд:

- визнати незаконним і скасувати рішення Чорноморської сільської ради від 11 серпня 2020 року № 9 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення з метою продажу прав оренди на земельних торгах»;

- визнати протокол проведення земельних торгів з продажу прав оренди на земельну ділянку від 09 листопада 2020 року № 1, на підставі якого переможцем з продажу прав оренди земельної ділянки визначено ОСОБА_1 , недійсним;

- визнати укладений 10 листопада 2020 року між Чорноморською сільською радою та ОСОБА_1 договір оренди землі, який 11 листопада 2020 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що внесено запис № 39193424, недійсним;

-скасувати державнуреєстрацію прававласності ОСОБА_1 наоб`єктинерухомого майна(«А-1»-розважальний комплекс,«а» -відкрита веранда)по АДРЕСА_1 ,, про що 01 березня 2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено запис № 40832295;

-зобов`язати ОСОБА_1 повернути накористь територіальноїгромади с.Чорноморка вособі Чорноморськоїсільської радиземельну ділянку,площею 0,1500га,кадастровий номер4825184800:04:000:0505,по АДРЕСА_1 , у стані, який існував до порушення прав, шляхом демонтажу вказаних вище об`єктів нерухомого майна.

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2021 року в задоволенні позову заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що обґрунтування прокурором свого позову не відповідає обставинам справи, вимогам законодавства та положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). Спірна земельна ділянка знаходиться у межах с. Чорноморка Очаківського району Миколаївської області і відповідно до проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки до земель водного фонду не відноситься, а відноситься до категорії земель для розміщення об`єктів рекреаційного призначення. У ході розгляду справи прокурором не надано суду доказів того, що під час погодження проекту землеустрою іншими контролюючими органами було встановлено факт віднесення спірної земельної ділянки до прибережної захисної смуги або до водоохоронної зони. На теперішній час новий генеральний план с. Чорноморка містить межі прибережної захисної смуги і земельна ділянка, що є предметом спору, не знаходиться в межах прибережно-захисної смуги. Відповідно до укладеного договору між Чорноморською сільської радою та ОСОБА_1 спірна земельна ділянка передана в оренду для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Не погодившись з рішенням суду, перший заступник Миколаївської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвали нове, яким вимоги позову задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на час відведення спірної земельної ділянки законодавцем було визначено єдину землевпорядну документацію, якою можуть бути встановленні прибережні захисні смуги проект землеустрою щодо встановлення відповідних меж.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 813/4060/17, прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються за проектами землеустрою, а не автоматично.

Також у своїх постановах Верховний суд вказує, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством.

Сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги, пляжної зони та їх законодавчо встановлений розмір.

При цьому, доказами розташування земельної ділянки в межах прибережних смуг можуть бути матеріали землевпорядної документації, а саме: план меж земельної ділянки та експлікація земельних угідь, пояснювальні записки до проекту землеустрою, погодження проектів землеустрою відповідними органами виконавчої влади, матеріали контролюючих органів, у тому числі щодо фактичної відстані від урізу води тощо.

Суд першої інстанції не застосував зазначені положення законодавства діючі на час виникнення спірних правовідносин, а також висновки Верховного Суду, не надав належної оцінки вказаним доказам та дійшов хибного висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 4825184800:04:000:0505 розташована поза межами пляжної зони прибережної захисної смуги Чорного моря.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення врахував визначену Генеральним планом прибережну захисну смугу.

Проте судом під час розгляду справи має застосовуватись той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення спірних правовідносин.

Однак суд першої інстанції під час розгляду справи вказаного принципу не дотримався та усупереч зазначених положень законодавства врахував визначені Генеральним планом межі прибережної захисної смуги.

Разом з тим, зазначений Генеральний план взагалі не може бути належним, допустимим і достатнім доказом визначення прибережної захисної смуги, адже містобудівна документація також має відповідати вимогам закону.

Однак, при відображенні меж прибережної захисної смуги у зазначеному Генеральному плані порушено вимоги статті 47 Закону України «Про землеустрій» та пункту 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронюваних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 486 від 08 травня 1996 року.

Зокрема межі прибережних захисних смуг в натурі (на місцевості) ніким не виносились, Міндовкіллям, Держводагентством та територіальними органами Держгеокадастру містобудівна документація не погоджувалась.

Також як зазначено у листі Департаменту містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проектів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації від 16 липня 2021 року, на кресленнях Генерального плану прибережні захисні смуги належним чином не позначені.

Більш того, згідно з Генеральним планом, спірна земельна ділянка розташована у зонах «КВТ» - Зона установ відпочинку та туризму та «Р-2»- Рекреаційна зона активного відпочинку.

Відповідно до плану зонування території с. Чорноморка (у складі генерального плану), зона «Р-2» призначена для виконання активних рекреаційних функцій. До неї входять сільські території загального користування з відповідними об`єктами для активного відпочинку населення (існуючі пляжі, пляжна зона з набором необхідних споруд).

Використання зони підпорядковується природоохоронній та оздоровчій функції відповідно до ВК України в ДБН 360-92**. Зона повинна бути упорядженою та містити споруди та обладнання, що забезпечують повноцінний відпочинок та користування водною поверхнею.

До переважних видів використання цієї зони належать пляжі, обладнання місця відпочинку, сезонні спортивні центри з плавальними басейнами, рятувальні станції і т.д. Ні до супутніх ні до допустимих видів використання зони «Р-2» не віднесено можливість будівництва та обслуговування об`єктів нерухомого майна.

Отже, навіть генеральним планом не передбачено можливість будівництва на спірній земельній ділянці розважального комплексу.

Також не можна погодитись з висновками Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області щодо відсутності підстав для втручання у право ОСОБА_1 .

Зважаючи на зовнішні ознаки розташування спірної земельної ділянки у ОСОБА_1 мали виникнути обґрунтовані сумніви щодо правомірності набуття права користування розташованої біля урізу води Чорного моря земельною ділянкою з метою будівництва нерухомого майна розважального комплексу з відкритою верандою.

Проявивши розумну обачність, ОСОБА_1 могла і повинна була знати, що здійснюючи капітальне будівництво на цій території діє незаконно та на власний ризик, тобто передбачати можливі наслідки.

Усунення перешкод територіальній громаді села Чорноморка у здійсненні нею права користування та розпорядження земельною ділянкою переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоби таке використання відбувалось за цільовим призначенням.

Таке використання прибережних захисних смуг, яке не сприятиме досягненню зазначених цілей, може призводити до забруднення та засмічення поверхневих водних об`єктів, а також до втрати ними водності, виснаження водного об`єкта, що впливатиме на можливість задоволення потреб великої кількості людей, у тому числі на безперешкодний та безоплатний доступ до Чорного моря.

Таким чином, контроль за використанням земельних ділянок водного фонду, зайнятих прибережними захисними смугами, згідно з їх цільовим призначенням є важливим для суспільства загалом і для певної територіальної громади.

З огляду на наведене, а також враховуючи недобросовісність дій як з передання, так і з набуття у користування земельної ділянки пляжної зони прибережної захисної смуги поблизу урізу води Чорного моря, загальний інтерес у контролі за використанням зайнятої прибережною захисною смугою земельної ділянки за її цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та не погіршення екологічної ситуації у цій справі переважає над приватним інтересом у користуванні такою ділянкою.

ОСОБА_1 надавала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення без змін.

Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходило.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 10 травня 2023 року апеляційну скаргу першого заступника Миколаївської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури задоволено частково.

Визнано договір оренди землі від 10 листопада 2020 року, укладений між Чорноморською сільською радою та ОСОБА_1 , зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11 листопада 2020 року, запис № 39193424, недійсним.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, площею 0,1500 га, кадастровий номер 4825184800:04:000:0505, що розташована по АДРЕСА_1 , у власність територіальної громади с. Чорноморка в особі Чорноморської сільської ради. У задоволені решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова суду мотивована тим, що спірна земельна ділянка знаходиться у прибережній захисній смузі, розташована на відстані 28,4 м від урізу води та належить до земель водного фонду. Тому передача вказаної земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 не відповідає обмеженням, встановленим земельним та водним законодавством щодо земельних ділянок у межах законодавчо визначеної прибережної захисної смуги Чорного моря. У зв`язку з цим наявні правові підстави, передбачені положеннями статей 203, 215 ЦК України, для визнання оспорюваного договору оренди недійсним, а відтак, обов`язок орендаря повернути спірну земельну ділянку є наслідком визнання недійсним відповідного договору.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про повернення земельної ділянки у стані, який існував до порушення прав, шляхом демонтажу об`єктів нерухомого майна, суд апеляційної інстанції виходив із того, що повернення земельної ділянки водного фонду та демонтаж об`єктів нерухомого майна («А-1» розважальний комплекс, «а» відкрита веранда) це два негаторні позови, тобто дві вимоги (не можна повернути земельну ділянку шляхом демонтажу об`єктів нерухомого майна розважального комплексу). Проте, прокурор окремої позовної вимоги як демонтаж об`єктів нерухомого майна («А-1» розважальний комплекс, «а» відкрита веранда), що розташовані на спірній земельній ділянці, не заявляв, а тому відсутні підстави для задоволення такої вимоги.

При цьому, вказане вище не перешкоджає зверненню до суду з відповідним негаторним позовом про усунення перешкод територіальній громаді у користуванні належної їй земельною ділянкою шляхом демонтажу розважального комплексу, що на ній розташований.

Постановою ВерховногоСуду від 10 січня 2024 року касаційну скаргу першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури задоволено частково.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 травня 2023 року в частині позовних вимог прокурора про повернення земельної ділянки у стані, який існував до порушення прав, шляхом демонтажу об`єктів нерухомого майна скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга в частині, що переглядається, підлягає задоволенню виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що на підставі рішення Чорноморської сільської ради від 28 травня 2020 року № 9 було постановлено розробити технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 0,15 га з кадастровим номером 4825184800:04:000:0505 з цільовим призначенням: 07.01 для об`єктів рекреаційного призначення, для продажу прав оренди на земельних торгах, розташованої на Лагерній Косі в с. Чорноморка в межах Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

Рішенням Чорноморської сільської ради від 11 серпня 2020 року № 9 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до технічної документації із землеустрою та Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4810966952021 від 28 січня 2021 року земельна ділянка має призначення для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Згідно з протоколом № 1 проведення земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку комунальної власності від 09 листопада 2020 року переможцем земельних торгів з продажу права оренди на зазначену земельну ділянку стала відповідачка ОСОБА_1

10 листопада 2020 року на підставі протоколу проведення земельних торгів між Чорноморською сільською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, за умовами якого Чорноморська сільська рада надає, а ОСОБА_1 приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови комунальної власності не наданих у власність чи користування для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення з кадастровим номером 4828184800:04:000:0505, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Площа земельної ділянки становить 0,1500 га, на ній відсутні об`єкти нерухомого майна.

Пунктами 14, 15 вказаного договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. Цільове призначення земельної ділянки: 07.01 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині відмови в задоволені позовних вимог прокурора про повернення земельної ділянки у стані, який існував до порушення прав, шляхом демонтажу об`єктів нерухомого майна, тому апеляційний суд переглядає оскаржуване судове рішення в апеляційному порядку на предмет законності і обґрунтованості саме у цій частині та в межах доводів, наведених заявником в апеляційній скарзі.

В іншій частині постанова апеляційного суду від 10 травня 2023 року судом касаційної інстанції залишена без змін, тому апеляційний суд не вдається до оцінки і аналізу її законності і обґрунтованості у нескасованій частині.

Переглядаючи спір в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на таке.

При попередньомурозгляді справисудом апеляційноїінстанції встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться у прибережній захисній смузі, розташована на відстані 28,4 м від урізу води та належить до земель водного фонду. Томупередача вказаної земельноїділянки в оренду ОСОБА_1 не відповідає обмеженням, встановленим земельним та водним законодавством щодо земельних ділянок у межах законодавчо визначеної прибережної захисної смуги Чорного моря. У зв`язку з цим наявні правові підстави, передбачені положеннями статей203,215 ЦК України, для визнання оспорюваного договору оренди недійсним.

Наслідком недійсності правочину про оренду земельної ділянки, за яким передано земельну ділянку в оренду, є повернення земельної ділянки орендодавцю.

Як встановлено матеріалами справи на спірній земельній ділянці ОСОБА_1 на підставі дозвільних документів побудувала у 2021 році об`єкт нежитлової нерухомості - розважальний комплекс, позначений в технічному паспорті літ. А-1 та відкриту веранду, позначену літ. а, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

01 березня 2021 року ОСОБА_2 зареєструвала своє право власності на зазначений об`єкт загальної площею 43 кв.м, до складу якого увійшли: розважальний комплекс літ. А-1 та відкрита веранда літ. а за вказаною адресою.

Відповідно до частин 10, 11, 12 статті 88 Водного Кодексу України (далі ВК України) у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, алене менше 100 метрів від урізу води, що включає: території, розташовані між лінією максимального відпливу та лінією максимального напливу хвиль, зареєстрованих під час найсильніших штормів, а також територію берега, яка періодично затоплюється хвилями; прибережні території - складені піском, гравієм, камінням, ракушняком, осадовими породами, що сформувалися в результаті діяльності моря, інших природних чи антропогенних факторів; скелі, інші гірські утворення.

Пляжна зона не встановлюється у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів на земельних ділянках, віднесених до земель морського транспорту, а також на земельних ділянках, на яких розташовані військові та інші оборонні об`єкти, рибогосподарські підприємства.

Користування пляжною зоною у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів здійснюється з дотриманням вимог щодо охорони морського середовища, прибережної захисної смуги від забруднення та засмічення і вимог санітарного законодавства.

За приписами частини 3 статті 62 Земельного Кодексу України (далі ЗК України)у межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.

Частиною 13 статті 88 ВК України визначено, що до узбережжя морів, морських заток і лиманів у межах пляжної зони забезпечується безперешкодний і безоплатний доступ громадян для загального водокористування, крім земельних ділянок, на яких розташовані гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори.

З огляду на наведені норми права на спірну земельну ділянку поширюються обмеження, передбачені для пляжної зони прибережної захисної смуги. У такій зоні можуть бути розміщені гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори. За їхньої відсутності до вказаної ділянки має бути забезпечений безперешкодний і безоплатний доступ громадян для загального водокористування. Використання земельної ділянки у межах пляжної зони для будівництва об`єктів нежитлової забудови доступу громадян для загального водокористування буде перешкоджатиме, а відтак така забудова є неможливою.

Вказані вимогиводного таземельного законодавстває доступнимита зрозумілими,а результатиза наслідкамитакої забудовиє очевидними, як для органу, який надав спірну земельну ділянку в оренду для такої забудови так і для особи, яка, маючи знати про відповідні обмеження встановлені законом, діючи на свій розсуд отримує таку ділянку для вказаної мети.

Таким чином ОСОБА_1 , уклавши оспорюваний договір оренди, використала спірну земельну ділянку у цілях, що заборонені чинним законодавством України. Вимога прокурора повернути спірну земельну ділянку є наслідком визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, а демонтаж об`єкта нежитлового будівництва, зведеного на ній, є різновидом позову про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном.

Саме у такий спосіб відбудеться захист цивільних прав та інтересів територіальної громади та буде відновлено становище, яке існувало до порушення її прав на спірну земельну ділянку.

Саме щодо ефективного способу захисту прав та інтересів Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричинених цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

При цьомуапеляційний судвважає,що поверненняспірної земельноїділянки устані,який існувавдо їїзабудови переслідуєлегітимну метуконтролю завикористанням відповідноїземельної ділянкизгідно іззагальними інтересами,щоби такевикористання відбувалосяза цільовимпризначенням.Важливість цихінтересів зумовлюється,зокрема,особливим статусомспірної земельноїділянки,що належитьдо земельводного фонду,а самедо прибережноїзахисної смуги, розташована на відстані 28,4 м від урізу води.

Забудова спірноїземельної ділянкиоб`єктами нежитловоїзабудови,зокрема будівництво розважальногокомплексу, може призводити до забруднення та засмічення поверхневих водних об`єктів, а також до втрати ними водності, виснаження водного об`єкта, що впливатиме на можливість задоволення потреб великої кількості людей, а тому таке використання прибережних захисних смуг не буде створювати сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку (частина 1статті 87 ВК України).

Дотримання всіма особами встановлених заборон є необхідною умовою використання земельної ділянки, на яку поширюється режим прибережної захисної смуги, зокрема пляжної зони, з тією метою, щоби попередити завдання шкоди загалом навколишньому природному середовищу і зокрема частині світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною, і конкретному водному об`єкту.

У численних постановах Великої Палати Верховного Суду зазначалось, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршені екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина першастатті 50 Конституції України, частина третястатті 1 ЗК України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті18,19, пункти «а» і «б» частини першої статті91, пункти «а» і «б» частини першої статті96 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. постанови від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 127), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц (пункт 90), від 14 листопада 2018 року № 183/1617/16 (пункт 148), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 53), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 117)).

З огляду на зазначене апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги, що у втручанні держави у право мирного володіння ОСОБА_1 , як орендарем спірною земельною ділянкою водного фонду у межах пляжної зони прибережної захисної смуги є легітимна мета контролю за використанням цієї ділянки за цільовим призначенням згідно із загальними інтересами.

Крім того,у цій справі з огляду на характер спірних правовідносин, установлені апеляційним судом обставини та застосовані юридичні норми, відсутня невідповідність заходу втручання держави у право оренди ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання у це право.

У даному випадку загальний інтерес у контролі за використанням спірної земельної ділянки водного фонду за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та не погіршення екологічної ситуації, безумовно, переважає приватний інтерес однієї особи ОСОБА_1 у збереженні права оренди цієї ділянки, отриманої з метою, що прямо суперечить закону. Остання беззаперечно в силу явних зовні та видимих природних ознак орендованої земельної ділянки розуміла, що земельна ділянка розташована у прибережній захисній смузі на незначній відстані від урізу води, а тому водночас могла розуміти, що забудова такої земельної ділянки порушує вимоги законодавства.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла до переконання, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні вимог в частині повернення

на користьтериторіальної громадис.Чорноморка вособі Чорноморськоїсільської радиземельної ділянки,площею 0,1500га,кадастровий номер4825184800:04:000:0505,по АДРЕСА_1 , у стані, який існував до порушення прав, шляхом демонтажу об`єктів нерухомого майна. При цьому колегія суддів вважає за можливе уточнити час до порушення права, зазначивши, що земельна ділянка підлягає поверненню у стані,який існувавна деньукладання договоруоренди землівід 10листопада 2020року.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або з

Приписами частини 13 статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, відповідно змінює розподіл судовий витрат, до яких відповідно до статті 133 ЦПК України віднесені витрати з судового збору.

За результатами перегляду рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги прокурора про повернення земельної ділянки у стані, який існував до порушення прав шляхом демонтажу об`єктів нерухомого майна, апеляційну скаргу було задоволено, та в цій частині ухвалено нове рішення, вказану позовну вимогу задоволено в повному обсязі.

Отже витрати по сплаті судового збору за вказану вимогу майнового характеру при поданні позовної заяви до суду першої інстанції у розмірі 2 270 грн та за подання апеляційної скарги відповідно 3 405 грн, що загалом складає 5 675 грн, підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 . При цьому колегія суддів враховує, що зазначені судові витрати вже були розподілені судом апеляційної інстанції в постанові від 10 травня 2023 року, яка в цій частині судом касаційної інстанції не змінена та не скасована.

З огляду на зазначене розподілу підлягають витрати сплачені Миколаївською обласною прокуратурою за подання касаційної скарги у розмірі 4540 грн.

Постановою Верховного Суду касаційну скаргу першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури задоволено частково, постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 травня 2023 року в частині позовних вимог прокурора про повернення земельної ділянки у стані, який існував до порушення прав, шляхом демонтажу об`єктів нерухомого майна скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Оскільки за результатами повторного апеляційного перегляду справи в цій частині апеляційну скаргу прокурора задоволено, то з ОСОБА_1 на користь Миколаївської обласної прокуратури підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати за подання касаційної скарги у розмірі 4540 грн.

Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури в частині, що переглядається, задовольнити.

Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про повернення на користь територіальної громади с. Чорноморка в особі Чорноморської сільської ради земельної ділянки, площею 0,1500 га, кадастровий номер 4825184800:04:000:0505, по АДРЕСА_1 , у стані, який існував до порушення прав, шляхом демонтажу об`єктів нерухомого майна: розважальний комплекс літ. А-1; відкрита веранда літ а, скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення цих вимог.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути на користь територіальної громади с. Чорноморка в особі Чорноморської сільської ради земельну ділянку, площею 0,1500 га, кадастровий номер 4825184800:04:000:0505, що розташована по АДРЕСА_1 , у стані, який існував на день укладання договору оренди землі від 10 листопада 2020 року, шляхом демонтажу об`єктів нерухомого майна: розважальний комплекс літ. А-1; відкрита веранда літ. а.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївської обласної прокуратури 4540 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 06 березня 2024 року.