Ухвала

від 09.01.2024 по справі 280/1787/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 січня 2024 року м. Дніпросправа № 280/1787/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НПФ Оберон» про вирішення питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу у справі №280/1787/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НПФ Оберон» до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НПФ Оберон» задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо не прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо податкових накладних №1 від 12.01.2021 року, №2 від 12.01.2021 року, №3 від 19.01.2021 року, №5 від 28.01.2021 року, №5 від 15.09.2020 року, №4 від 19.01.2021 року, №4 від 19.01.2021 року, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «НПФ ОБЕРОН».

Зобов`язано Головне управління ДПС у Львівській області прийняти рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо податкових накладних №1 від 12.01.2021 року, №2 від 12.01.2021 року, №3 від 19.01.2021 року, №5 від 28.01.2021 року, №5 від 15.09.2020 року, №4 від 19.01.2021 року, №4 від 19.01.2021 року, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «НПФ ОБЕРОН».

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ТОВ «НПФ ОБЕРОН» судовий збір в розмірі 18788,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Додатковим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2023 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 року, заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НПФ ОБЕРОН» витрати на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

25 грудня 2023 року до Третього апеляційного адміністративного суду від позивача надійшла заява про вирішення питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу у справі №280/1787/23, в якій заявник просив стягнути солідарно з відповідачів понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «НПФ Оберон» витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн..

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року зазначена вище заява призначена до розгляду в порядку письмового провадження.

29.12.2023 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці.

У період з 01.01.2024 року по 08.01.2024 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на днях відпочинку.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що заява про стягнення витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.06.2018 року у справі №904/8308/17 встановлено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

В обґрунтування заяви про стягнення з відповідачів витрат на правничу допомогу представником позивача надано наступні документи:

- копія договору про надання правової допомоги від 14.07.2022 року №20220714;

- рахунок-фактура від 26.09.2023 року №20230926;

- акт приймання-передавання правової допомоги (послуг) №11 від 05.10.2023;

- копія квитанції від 26.09.2023 року №450 на суму 8500 грн.;

- ордер на надання правничої допомоги від 17.03.2023 року №АН1131162;

- копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЖТ №000861.

Зі змісту наданого договору встановлено, що на замовлення Клієнта (позивач), Бюро зобов`язується надати правову допомогу на умовах, що зазначені у Договорі, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

У пункті 6 рахунку-фактури від 26.09.2023 року №20230926 зазначено, що правова допомога (послуги) складаються з наступного:

- підготовка та подача відповіді на відзив ГУ ДПС у Вінницькій області, ДПС України в справі за №280/6319/23 - 4500,00 грн.;

- підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу в справі №280/1787/23 - 4000,00 грн.

Загальна вартість наданих послуг з правової допомоги складає 8500,00 грн..

Згідно акту приймання-передавання правової допомоги (послуг) №11 від 05.10.2023, виконавець (Бюро) надав, а Клієнт (Товариство) прийняв наступну правову (правничу) допомогу підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу в справі за №280/1787/23 згідно з рахунком-фактурою №20230926 - 4000,00 грн..

Аналізуючи наведене вище, апеляційний суд зазначає, що наданими доказами належним чином не підтверджено обсяг витрат позивача на правничу допомогу у цій справі.

А ні договір про надання правничої допомоги, а ні рахунок-фактура чи акт приймання-передавання правової допомоги не містять конкретизованого обсягу виконаних послуг та витраченого часу за надані послуги.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 57 КАС України представником в суді може бути адвокат або законний представник.

Разом з тим, надані документи не містять посилання, яким саме адвокатом здійснювалась правова допомога у цій, конкретній справі (договір на правову допомогу укладений з Адвокатським бюро, акт приймання передачі наданої правової допомоги складений та підписаний між ТОВ «НПФ Оберон» та директором Адвокатського бюро).

Крім того, аналізуючи наведені вище норми законодавства та надані докази стосовно понесених витрат на правничу допомогу, апеляційний суд зазначає, що заявлена сума витрат за надання правничою допомоги, а саме підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу по справі №280/1787/23 є неспірозмірною та необґрунтованою.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що вказана справа розглядалась як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції в порядку письмового провадження, будь-яких додаткових доказів або пояснень у позивача судом апеляційної інстанції не витребовувалось та ним не надавалось, справа є нескладною, а спірні правовідносини - поширеними та типовими.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу фактично дублюють висновки суду першої інстанції та позицію позивача, викладену у позовній заяві.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно із практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04).

Таким чином, зважаючи на предмет спору, складність адміністративної справи, яка не є складною та відсутність належного обґрунтування зазначеної в заяві суми, апеляційний суд вважає що заявлені в заяві витрати на правову допомогу в апеляційній інстанції в розмірі 4000 гривень не є співмірними зі складністю адміністративної справи та часом, витраченим адвокатом на надання правової допомоги, а також не підтверджені належним чином, у зв`язку із чим колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви про стягнення з відповідачів витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини п`ятої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 77, 134-139, 143, 243, 250, 252, 315, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НПФ Оберон» про ухвалення додаткового судового рішення з питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу у справі №280/1787/23 відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко