Ухвала

від 22.04.2024 по справі 280/1787/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 квітня 2024 року

м. Київ

справа №280/1787/23

адміністративне провадження № К/990/14833/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В,

суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі №280/1787/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НПФ Оберон» до Головного управління ДПС у Львівській області, Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

установив:

23 березня 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НПФ Оберон» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому позивач просив:

- визнати протиправним бездіяльність Головного управління ДПС у Запорізький області щодо неприйняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 12.01.2021;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну за №1 від 12.01.2021 датою її фактичної подачі, а саме 12.01.2021;

- визнати протиправним бездіяльність Головного управління ДПС у Запорізький області щодо неприйняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 12.01.2021;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну за №2 від 12.01.2021 датою її фактичної подачі, а саме 12.01.2021;

- визнати протиправним бездіяльність Головного управління ДПС у Запорізький області щодо неприйняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №3 від 19.01.2021;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну за №3 від 19.01.2021 датою її фактичної подачі, а саме 25.01.2021;

- визнати протиправним бездіяльність Головного управління ДПС у Запорізький області щодо неприйняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №5 від 28.01.2021;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну за №5 від 28.01.2021 датою її фактичної подачі, а саме 08.02.2021;

- визнати протиправним бездіяльність Головного управління ДПС у Запорізький області щодо неприйняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №5 від 15.09.2020;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну за № 5 від 15.09.2020 датою її фактичної подачі, а саме 30.09.2020;

- визнати протиправним бездіяльність Головного управління ДПС у Запорізький області щодо неприйняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 19.01.2021;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати Податкову накладну за №4 від 19.01.2021 датою її фактичної подачі, а саме 25.01.2021.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, а розгляд справи призначено без повідомлення/виклику представників сторін.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року залучено до участі у справі №280/1787/23 в якості співвідповідача Головне управління ДПС у Львівській області.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо не прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо податкових накладних №1 від 12.01.2021, №2 від 12.01.2021, №3 від 19.01.2021, №5 від 28.01.2021, №5 від 15.09.2020, №4 від 19.01.2021, №4 від 19.01.2021, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «НПФ ОБЕРОН».

Зобов`язано Головне управління ДПС у Львівській області прийняти рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо податкових накладних №1 від 12.01.2021, №2 від 12.01.2021, №3 від 19.01.2021, №5 від 28.01.2021, №5 від 15.09.2020, №4 від 19.01.2021, №4 від 19.01.2021, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «НПФ ОБЕРОН».

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2023 року витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року апеляційну скаргу повернуто на підставі частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки вона підписана особою, яка не має права її підписувати та подавати (не надано суду оформлений належним чином документ про право підписувати апеляційну скаргу від імені Головного управління ДПС у Львівській області).

08 січня 2024 року відповідач повторно подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статей 295 та 296 України (в частині сплати судового збору).

На виконання вимог зазначеної ухвали скаржником було надіслано клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій останнім було наведено розрахунок суми судового збору та в якій ставилося питання про поновлення строку на апеляційне провадження.

Так, в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою відповідач зазначав, що з первинною апеляційною скаргою він звернувся у строк визначений ст. 295 КАС України, а тому враховуючи, що він намагався вчинити усі дії, спрямовані на реалізацію свого права на апеляційне оскарження, просив врахувати, що апеляційну скаргу подано в межах строку, визначеного статтею 299 КАС України, та просив його поновити.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем пропущено передбачений статтею 295 КАС України строк звернення до суду, а причини пропуску такого строку є неповажними.

Так, апеляційний суд зауважив, що обставини пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють орган державної влади від обов`язку своєчасної його сплати.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому наведені ним обставини щодо відсутності (зменшення) бюджетного фінансування не повинні впливати на можливість неухильного виконання суб`єктом владних повноважень покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги, в тому числі щодо своєчасної оплати судового збору.

Також апеляційний суд зазначив про те, що з повторною апеляційною скаргою скаржник звернувся у січні 2024 року, тоді як 19 вересня 2023 року він отримав ухвалу суду апеляційної інстанцій про повернення апеляційної скарги, тобто зі спливом тримісячного строку після отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги та зі спливом п`ятимісячного строку після отримання копії оскаржуваного судового рішення.

Щодо посилань скаржника на Указ Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, то апеляційний суд зауважив, що сам по собі факт введення в Україні воєнного стану не може вважатися достатньою підставою для продовження скаржнику строку на усунення недоліків скарги.

Крім того, скаржником жодних доказів, яким чином введення воєнного стану вплинуло на можливість своєчасної сплати судового збору за подання апеляційної скарги, надано не було. Зазначене клопотання обґрунтоване лише введенням воєнного стану в України, тобто скаржник посилався лише на загальні підстави неможливості усунути недоліки апеляційної скарги у відведений час, та не надав докази неможливості вчинення процесуальної дії.

Не погодившись з ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з вищенаведеним висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги.

За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).

Крім того, згідно з частиною другою статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання зазначених відповідачем підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційного оскарження неповажними.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява № 26737/95).

Ураховуючи те, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі №280/1787/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НПФ Оберон» до Головного управління ДПС у Львівській області, Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко