Постанова

від 10.01.2024 по справі 560/975/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року

м. Київ

справа №560/975/19

адміністративне провадження № К/9901/25141/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Берназюка Я.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Держпраці у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року (головуючий суддя Тарновецький І.І.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року (головуючий суддя Іваненко Т.В., судді: Сторчак В.Ю., Граб Л.С.) у справі № 560/975/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови ,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Хмельницькій області (далі також відповідач), у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 20 березня 2019 року № 22/116 про накладення штрафу у розмірі 751 140,00 гривень.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 16 липня 2019 року позов задовольнив.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року залишено без змін.

09 липня 2021 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, надіслана 07 липня 2021 року, у якій скаржник просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду 17 грудня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

13 серпня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як фізична особа - підприємець 01.11.2010 за № 26530000000001449. Основним видом економічної діяльності позивача є лісопильне та стругальне виробництво, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Управління захисту економіки в Хмельницькій області на адресу Управління Держпраці у Хмельницькій області надіслало лист вих. № 1467/39/121/01-2019 від 12 лютого 2019 року щодо необхідності перевірки офіційного працевлаштування у ФОП ОСОБА_1 на об`єкті переробки лісопродукції в с. Подолянське, Віньковецького району, Хмельницької області.

Посадовими особами Управління Держпраці у Хмельницькій області проведено відвідування ФОП ОСОБА_1 , що здійснює підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , з метою моніторингу стану дотримання законодавства про працю щодо оформлення трудових відносин, та зафіксовано виконання робіт по розпиленню та складанню деревини без належного оформлення позивачем із працівниками трудових відносин.

За результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування № ХМ731/1635/АВ від 26 лютого 2019 року (далі також акт №1635).

У висновках акта № 1635 зазначено про виявлення порушень вимог частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) та вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».

Так згідно із висновками, викладеними в акті № 1635, станом на 26 лютого 2019 року позивачем не оформлені трудові відносини із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Трудові договори ФОП ОСОБА_1 у письмовій формі із вищевказаними найманими працівниками (чи шляхом видання наказів про прийом) відповідно до вимог частин 1, 3 статті 24 КЗпП України не укладені, до початку допуску працівників до роботи своєчасно не подано відповідного повідомлення до органів ДФС, згідно із вимогами Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу». З цього приводу роботодавцем не надано підтверджуючих документів про оформлення трудових відносин із вищевказаними особами.

06 березня 2019 відповідачем прийнято рішення про призначення на 20 березня 2019 року розгляд справи про накладення штрафу за порушення статтею 265 КЗпП України, про що на адресу позивача направлено повідомлення № 1126/19 від 06 березня 2019.

Позивач не погодившись із висновками акта інспекційного відвідування, подав до Управління Держпраці у Хмельницькій області заперечення до акта інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю № ХМ731/1635/АВ від 26 лютого 2019 року.

12 березня 2019 року відповідачем розглянуто заперечення позивача та надано останньому відповідь, в якій управління зазначило, що висновки зроблені за результатами інспекційного відвідування та зафіксовані в акті інспекційного відвідування фізичної особи № ХМ731/1635/АВ від 26 лютого 2019 року дають підстави для внесення припису інспекторами праці на усунення порушення законодавства про працю у відповідності до вимог пунктів 23, 24, 27 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26 квітня 2017 року № 295 (далі також Порядок № 295). Наведені у листі підприємцем доводи не спростовують обставини, які встановлені під час інспекційного відвідування.

Також, позивачу роз`яснено, що у разі незгоди із зазначеною відповіддю він згідно із статтею 55 Конституції України та статтею 221 КЗпП України вправі звернутись із відповідним позовом до суду.

У зв`язку з виявленими порушеннями законодавства про працю, відповідачем також винесено припис № ХМ731/1635/АВ-П211 від 13 березня 2019 року про усунення виявлених порушень зі строком усунення до 14 квітня 2019 року.

20 березня 2019 року першим заступником начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області було прийнято постанову про накладення штрафу № 22/116 від 20 березня 2019 року, згідно з якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 751 140,00 гривень, на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України.

Позивач, вважаючи постанову протиправною, звернувся до суду за захистом своїх прав.

IIІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в його діях будь-яких правопорушень чинного трудового законодавства немає, оскільки між ним та фізичними особами ( ОСОБА_6 ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) існували виключно цивільно-правові відносини, про що свідчать цивільно-правові угоди між ними, проте відповідач цієї позиції при винесенні постанови № 22/116 від 20 березня 2019 року про накладення штрафу не врахував. За твердженням позивача, доводи, які покладені в основу оскаржуваного рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, а висновки про допущенні порушення є необґрунтованими.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувана в цій справі постанова Управління Держпраці у Хмельницькій області від 20 березня 2019 року № 22/116 про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 751 140,00 гривень є законною та обґрунтованою, винесеною відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наведені в акті інспекційного відвідування від 26 лютого 2019 року твердження не можуть бути підставою для висновків, що правовідносини між ФОП ОСОБА_1 та фізичними особами згідно цивільно-правових договорів не є відносинами цивільно-правового характеру.

За позицією судів попередніх інстанцій, дії ФОП ОСОБА_1 щодо укладення даних договорів не можуть бути розцінені як фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення статті 24 КЗпП України.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що основним видом діяльності позивача за КВЕД 16.10 є лісопильне та стругальне виробництво. Відповідно роботи по розпиленню лісопильних матеріалів та їх складання, які виконуються особами за цивільно-правовими договорами, належать до основного виду діяльності підприємця і мають виконуватися на постійній основі найманими працівниками за трудовими договорами. Зазначені роботи не є поодинокими епізодами, які в процесі здійснення господарської діяльності підприємця виникають додатково і можуть виконуватися за цивільно-правовими договорами. Вважає, що ФОП ОСОБА_1 здійснює свою господарську діяльність силами сторонніх осіб без заключення трудових договорів, оскільки немає найманих працівників.

Скаржник стверджує, що функції, які виконували вказані особи за договорами, не є самостійними, а здійснюються в межах виробничого процесу по розпиленню лісопильних матеріалів з систематичним виконанням цих функцій та з матеріалів, наданих позивачем, що виключає можливість роботи у будь-який зручний час.

Наполягає на тому, що судами попередніх інстанцій не враховано позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 30 березня 2021 року у справі № 380/1563/20, від 02 червня 2021 року у справі № 260/613/19, відповідно до якої, робота, виконувана особою на користь суб`єкта господарювання, збігається з видом його економічної діяльності або є роботою з обслуговування його діяльності, то робота такої особи повинна виконуватися на умовах трудового договору.

Також зазначає, що судами не враховано виконання ОСОБА_7 та ОСОБА_6 робіт по розпиленню лісопильних матеріалів на дошки на деревообробному обладнанні. Водночас, з покликанням на пункт 6 додатку 3 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою КМУ від 26 жовтня 2011 року № 1107, стверджує, що виконання таких робіт потребує отримання дозволу.

Проте, у позивача такий дозвіл відсутній, оскільки він офіційно не оформляв трудових відносин з жодним із працівників.

Звертає увагу на те, що зміст догорів суперечить загальним обсягам робіт, які виконувалися зазначеними особами. Додаткові угоди не надавалися під час перевірки, що, за твердженням відповідача, свідчить про виготовлення таких «задніми» числами.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає доводи відповідача необґрунтованими. Стверджує, що укладав цивільно-правові договори із підрядниками на виконання певної кількості послуг без визначеного систематичного процесу роботи та без мети отримання доходу від надання таких послуг. Свою підприємницьку діяльність здійснював самостійно, виключно власними силами та за допомогою обладнання, яке змайстрував самостійно. Іншу частину інструментів та приладдя, вказаних у цивільно-правових угодах, особи забезпечували самостійно.

Звертає увагу, що до справи долучений відеоматеріал, який свідчить, що на території, де проходило інспекційне відвідування відсутнє технологічне устаткування деревообробної промисловості, на яке необхідні дозволи. ОСОБА_6 та ОСОБА_3 виконували частину підрядної роботи за допомогою циркулярки, яка їм належить, з використанням належного позивачу матеріалу за наявної можливості та часу.

Щодо доводів відповідача про те, що згідно із змістом догорів розпилювали лісопильні матеріали 2 особи у загальній кількості 120 м. куб та інші чотири особи відносили лісопильні матеріали у подвійному розмірі 240 м. куб, позивач пояснює, що такі особи визначали місце складання на власний розсуд та за необхідності та зручності переносили готову обрізну дошку кілька разів на день по території.

Стверджує, що ініціаторами цивільно-правових договорів були саме фізичні особи.

Наполягає на тому, що відносини між позивачем та фізичними особами не мали характеру трудових відносин, останні не підпорядковувались правилам внутрішнього трудового розпорядку, самостійно організовували свою роботу, використовували при цьому свої матеріали та приладдя необхідні для виконання завдання та виконували її на власний ризик.

За виконану роботу позивачем було сплачено податок на доходи фізичних осіб, які виконали роботи за цивільно-правовими договорами, ЄСВ та військовий збір, що підтверджується платіжними дорученнями.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідач, Управління Держпраці у Хмельницькій області є суб`єктом владних повноважень - територіальним органом Державної служби України з питань праці, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у відповідній області.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Зі змісту наведеної норми слідує, що відповідальність за вказаною статтею настає у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Так, судом встановлено, що відповідачем прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу від 20 березня 2019 року № 22/116 на підставі висновків про порушення позивачем вимог частини першої та частини третьої статті 24 КЗпП України.

Щодо безпосередньо виявлених порушень, які стали підставою накладення штрафу у спірних правовідносин слід зазначити таке.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі також ЦК України). За вказаною нормою договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов`язується на свій ризик, виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору.

Частиною першою статті 854 ЦК України передбачено, що замовник виплачує належну підрядчику суму за результатами виконаної роботи.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Щодо наданих послуг винагорода за виконану роботу (надані послуги) виплачується виконавцю в розмірі, в терміни і в порядку, який встановлений в договорі (частина перша статті 903 ЦК України).

Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 815/5427/17, від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18, у справі № 1840/2507/18, у справі № 824/896/18-а та від 03 березня 2020 року у справі № 1540/3913/18.

Характерними ж ознаками трудових відносин є:

систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327 (далі також Класифікатор професій);

обов`язок роботодавця надати робоче місце;

дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Такий висновок щодо застосування норм права неодноразово викладений Верховним Судом у постановах від 14 травня 2020 року, від 09 липня 2020 року (справа №821/851/17), від 02 лютого 2021 року (справа № 0540/5987/18-а) та інших постановах Верховного Суду.

В залежності від характеру трудових функцій, обсягу роботи, її систематичності та постійності (сезонності) тощо, трудові договори можуть укладатись на невизначений строк (безстроковий договір), на визначений строк, встановлений за погодженням сторін (строковий договір) або ж на час виконання певної роботи. Таке правове регулювання трудових відносин щодо видів договорів наведено у статті 23 КЗпП України.

Водночас виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною, зокрема у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 06 березня 2019 року у справі № 802/2066/16-а, від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18, від 02 лютого 2021 року у справі № 0540/5987/18-а.

Верховний Суд враховує, що особа має право реалізовувати свої здібності до праці шляхом укладення трудового договору або цивільно-правового, водночас зазначене залежить від характеру праці і якщо ці відносини мають ознаки трудових, то відповідно до імперативних положень частини третьої статті 24 КЗпП України роботодавцю забороняється залучати працівника до роботи без укладення трудового договору в усній або письмовій формі.

Ці підходи є застосовними і до справи, що розглядається.

Визначальним для вирішення спору у цій справі є правильне встановлення змісту та сутності правовідносин, які виникли між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а саме за правилами КЗпП України або Цивільного кодексу України (ЦК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та фізичними особами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 укладено ряд цивільно-правових договорів, а саме:

14 лютого 2019 року між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та фізичною особою ОСОБА_6 (виконавець) укладено цивільно-правовий договір, відповідно до якого виконавець зобов`язується виконати за завданням замовника наступну роботу: розпиляти лісопильні матеріали круглі - породи дуб, класу якості А, В, С, на дошку необрізну товщиною 30 мм та 54 мм в обсязі 60 м куб. і здати результат замовнику. Замовник зобов`язується прийняти результат роботи і оплатити його. Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт). Виконавець зобов`язується надавати послуги (виконувати роботи) із використанням частини власних інструментів, технічних приладів, господарських підручних матеріалів, власного спецодягу за попередньою домовленістю із замовником. Факт надання відповідних послуг (робіт) буде засвідчуватися актом прийому наданих послуг (виконаної роботи). Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до пункту 5.1 Вартість послуг (робіт) по цивільно-правовому договору складає 6000 грн.

14 лютого 2019 року між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та фізичною особою ОСОБА_4 (виконавець) укладено цивільно-правовий договір, відповідно до якого виконавець зобов`язується виконати за завданням замовника наступну роботу: віднести від деревообробного обладнання (стрічкова пила) дошку необрізну товщиною 30 мм та 54 мм в обсязі 60 м куб. та скласти зазначену дошку. Замовник зобов`язується прийняти результат роботи і оплатити його. Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт). Виконавець зобов`язується надавати послуги (виконувати роботи) із використанням частини власних інструментів, технічних приладів, господарських підручних матеріалів, власного спецодягу за попередньою домовленістю із замовником. Факт надання відповідних послуг (робіт) буде засвідчуватися актом прийому наданих послуг (виконаної роботи). Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до пункту 5.1 Вартість послуг (робіт) по цивільно-правовому договору складає 3600 грн.

14 грудня 2019 року між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та фізичною особою ОСОБА_7 (виконавець) укладено цивільно-правовий договір, відповідно до якого виконавець зобов`язується виконати за завданням замовника наступну роботу: розпиляти лісопильні матеріали круглі - породи дуб, класу якості А, В, С, на дошку необрізну товщиною 30 мм та 54 мм в обсязі 60 м куб. і здати результат замовнику. Замовник зобов`язується прийняти результат роботи і оплатити його. Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку та сам організовує процес надання послуг (виконання робіт). Виконавець зобов`язується надавати послуги (виконувати роботи) із використанням частини власних інструментів, технічних приладів, господарських підручних матеріалів, власного спецодягу за попередньою домовленістю із замовником. Факт надання відповідних послуг (робіт) буде засвідчуватися актом прийому наданих послуг (виконаної роботи). Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до пункту 5.1 Вартість послуг (робіт) по цивільно-правовому договору складає 6000 гривень. Протягом п`яти робочих днів із моменту підписання договору - аванс у розмірі 1000,00 гривень

19 лютого 2019 року між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та фізичною особою ОСОБА_3 (виконавець) укладено цивільно-правовий договір, відповідно до якого виконавець зобов`язується виконати за завданням замовника наступну роботу: віднести від деревообробного обладнання (стрічкова пила) дошку необрізну товщиною 30 мм та 54 мм в обсязі 60 м куб. та скласти зазначену дошку. Замовник зобов`язується прийняти результат роботи і оплатити його. Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт). Виконавець зобов`язується надавати послуги (виконувати роботи) із використанням частини власних інструментів, технічних приладів, господарських підручних матеріалів, власного спецодягу за попередньою домовленістю із замовником. Факт надання відповідних послуг (робіт) буде засвідчуватися актом прийому наданих послуг (виконаної роботи). Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до пункту 5.1 Вартість послуг (робіт) по цивільно-правовому договору складає 3600 гривень.

19 лютого 2019 року між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та фізичною особою ОСОБА_5 (виконавець) укладено цивільно-правовий договір, відповідно до якого виконавець зобов`язується виконати за завданням замовника наступну роботу: віднести від деревообробного обладнання (стрічкова пила) дошку необрізну товщиною 30 мм та 54 мм в обсязі 60 м куб. та скласти зазначену дошку. Замовник зобов`язується прийняти результат роботи і оплатити його. Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт). Виконавець зобов`язується надавати послуги (виконувати роботи) із використанням частини власних інструментів, технічних приладів, господарських підручних матеріалів, власного спецодягу за попередньою домовленістю із замовником. Факт надання відповідних послуг (робіт) буде засвідчуватися актом прийому наданих послуг (виконаної роботи). Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до пункту 5.1 Вартість послуг (робіт) по цивільно-правовому договору складає 3600 гривень.

19 лютого 2019 року між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та фізичною особою ОСОБА_2 (виконавець) укладено цивільно-правовий договір, відповідно до якого виконавець зобов`язується виконати за завданням замовника наступну роботу: віднести від деревообробного обладнання (стрічкова пила) дошку необрізну товщиною 30 мм та 54 мм в обсязі 60 м куб. та скласти зазначену дошку. Замовник зобов`язується прийняти результат роботи і оплатити його. Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт). Виконавець зобов`язується надавати послуги (виконувати роботи) із використанням частини власних інструментів, технічних приладів, господарських підручних матеріалів, власного спецодягу за попередньою домовленістю із замовником. Факт надання відповідних послуг (робіт) буде засвідчуватися актом прийому наданих послуг (виконаної роботи). Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до пункту 5.1 Вартість послуг (робіт) по цивільно-правовому договору складає 3600 гривень.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що реальність правовідносин між позивачем та іншими сторонами цих договорів підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 26 березня 2019 року до цивільно-правових договорів від 14 лютого 2019 року та 19 лютого 2019 року.

Позивачем на підтвердження отримання фізичними особами - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 винагороди за виконану роботу (надані послуги) згідно вищезазначених цивільно-правових договорів, надано до суду копії видаткових касових ордерів від 27.03.2019 та платіжні доручення Хмельницької філії АТ КБ "Приватбанк" у Хмельницькій області № 62 від 27.03.2019, № 61 від 27.03.2019, № 62 від 27.03.2019, № 63 від 27.03.2019, № 60 від 27.03.2019, № 64 від 27.03.2019, № 65 від 27.03.2019.

Беручу до уваги основні ознаки цивільно-правих та трудових догорів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що договори між вказаними громадянами та ФОП ОСОБА_1 укладено для виконання конкретної роботи. Отже, предметом укладеного договору був кінцевий результат, а не процес праці. Відповідачем не встановлено, що вищевказані фізичні особи виконували систематично певні роботи, у встановлений строк (графік), як і того, що працівники самостійно не організовували свою роботу, виконували її не на власний ризик та розсуд, та підпорядковувалися позивачу.

За позицією судів попередніх інстанцій, зазначені відносини не мали постійного характеру, а укладені договори не врегульовували трудову організацію, а лише визначали умови досягнення результату із застосуванням власних інструментів, деталей, запасних частин, іншого приладдя.

Судами попередніх інстанцій взято до уваги, що в матеріалах справи наявні пояснення, а також під час розгляду справи повторно надані нотаріально завірені письмові пояснення осіб, а саме ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , які безпосередньо є учасниками спірних правовідносин, які свідчать про фактичні обставини та виконання певного роду робіт ними, а також їх особисте волевиявлення про такі умови виниклих договірних правовідносин із ФОП ОСОБА_1 .

Судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги твердження представника відповідача та посилання на пояснення двох осіб, що працювали у позивача, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , які відібрані працівниками Управління захисту економіки в Хмельницькій області, в яких останні пояснили, що здійснюють розпилення деревини, у той час як з ОСОБА_3 заключено цивільно - правовий договір на перенесення та складання деревини, оскільки з нотаріально завіреного письмового пояснення ОСОБА_3 встановлено, що пояснення, які відбирались в ОСОБА_3 працівниками поліції, надавались у нічний час, коли останній був у стані алкогольного сп`яніння і повертався зі святкування, та під диктовку працівників поліції. Також зазначив, що взагалі не вміє працювати на стрічковій пилорамі і не здійснював на ній ніяких робіт.

Проте Верховний Суд не погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо відсутності трудових відносин між позивачем та зазначеними особами з огляду на таке.

За змістом статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основним видом економічної діяльності позивача є «лісопильне та стругальне виробництво», що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З огляду на предмет догорів, вищезазначені особи виконували роботи в межах основного виду діяльності фізичної особи-підприємця, відповідно такі роботи повинні виконуватися шляхом оформлення трудового договору.

Беручи до уваги висновки Верховного Суду у постановах від 23 лютого 2023 року у справі № 815/1131/18, від 20 червня 2023 року у справі № 360/1915/19, від 21 вересня 2023 року у справі № 160/1434/19, від 22 листопада 2023 року у справі № 240/18367/20, колегія суддів вважає помилковою позицію судів попередніх інстанцій про те, що виконання особами роботи, яка збігається з видом його економічної діяльності, а саме «лісопильне та стругальне виробництво», не вказує на наявність трудових відносин між ними та позивачем.

Подібна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду, на які покликається скаржник у касаційній скарзі.

Обставин про те, що вказані особи були самостійними суб`єктами підприємницької діяльності у сфері надання послуг з використанням власних інструментів й вступали у відносини з позивачем саме у такому правовому статусі судами попередніх інстанцій не встановлено і у оскаржуваних судових рішення не відображено.

Верховний Суд вважає необґрунтованою позицію судів попередніх інстанцій про те, що зазначені особи не підпорядковувалися внутрішньому трудовому розпорядку та самостійно організовували свою роботу, оскільки роботи, які виконувалися на території підприємницької діяльності позивача зазначеними 6 особами, були взаємопов`язані між собою, а саме розпилювання лісопильних матеріалів на дошку необрізну та перенесення від деревообробного обладнання (стрічкова пила) дошку необрізну.

Отже, фактично зазначеними договорами було організовано послідовну роботу, виконання якої однією особою (розпилювання) надавало можливість виконання робити іншою особою (перенесення).

Також Верховний Суд критично оцінює покликання позивача на використання лише циркулярки, оскільки в самому договорі зазначено деревообробне обладнання (стрічкова пила).

Верховний Суд приймає до уваги зауваження відповідача на суперечності щодо обсягів виконував робіт за змістом догорів, які полягають у тому, що наймані працівники (2 особи) розпилювали лісопильні матеріали у об`ємі 120 м. куб, в той час як інші (4 особи) відносили матеріали у подвійному розмірі 240 м. куб.

Водночас Суд критично оцінює доводи позивача щодо цих розбіжностей тим, що наймані особи, що відносили дошку на свій розсуд визначали місце для її складання та за необхідності та зручності переносили готову обрізну дошку кілька разів на день, оскільки в договорі не може бути обумовлена кількість робіт в залежності від необхідності та зручності такого подвійного перенесення на власний розсуд.

Також колегія суддів зауважує, що положення частини третьої статті 24 КЗпП України повинні застосовуватися роботодавцями, які бажають використовувати найману оплачувану працю незалежно від того, чи наполягає на такому оформленні працівник чи ні.

Тотожна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 815/5427/17, від 11 березня 2021 року у справі № 2340/3415/18, від 22 лютого 2022 року у справі № 420/6582/18, від 22 листопада 2023 року у справі № 240/18367/20, від 21 вересня 2023 року у справі № 160/1434/19.

У постанові Верховного Суду від 04 вересня 2020 року у справі № 160/8039/18 акцентовано увагу, що "юридичні та фізичні особи-підприємці, залучаючи працівників до найманої оплачуваної праці та укладаючи з такими особами цивільно-правові договори, замість трудових, позбавляють останніх основних прав та гарантій, встановлених Конституцією (стаття 43-46) та законами України, а саме: на оплату праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, права на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня, на щорічні і додаткові оплачувані відпустки, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади тощо".

Встановлені у справі, що розглядається, обставини і наявні у ній докази, досліджені та оцінені судами попередніх інстанцій, доводять, що позивачем було порушено вимог законодавства про працю, оскільки останній фактично допустив до роботи 6 осіб без оформлення з ними трудового договору (контракту).

У зв`язку з цим, Верховний Суд переконаний, що відповідач, приймаючи оскаржувану позивачем постанову про накладення штрафу, діяв правомірно і обґрунтовано та за наявності передбачених законом правових підстав для реалізації таких повноважень.

За правилами частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у справі, повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України, дійшов висновку про те, що суди попередніх інстанцій задовольнили цей позов помилково і неправильно застосували норми матеріального, порушили норми процесуального права, у зв`язку з чим ухвалили судові рішення, які не відповідають закону та підлягають скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 340, 341, 349, 351, 355, 356, КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Держпраці у Хмельницькій області задовольнити.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року у справі № 560/975/19 скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Судді Верховного Суду С.М. Чиркін

А.А. Єзеров

Я.О. Берназюк