Ухвала

від 11.01.2024 по справі 520/9277/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 січня 2024 року

м. Київ

справа № 520/9277/23

адміністративне провадження № К/990/85/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року у справі № 520/9277/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стратег-Агро» до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стратег-Агро» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Рівненській області про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 09 вересня 2022 року № 7320067/413060446 про відмову в реєстрації податкової накладної від 06 квітня 2022 року № 72 на загальну суму 144 854,12 грн, у тому числі ПДВ 24 142,35 грн; від 09 вересня 2022 року № 7320066/41306046 про відмову в реєстрації податкової накладної від 08 квітня 2022 року № 73 на загальну суму 109 510,09 грн, у тому числі ПДВ - 18 252,68 грн; від 01 вересня 2022 року № 7283324/41306046 про відмову в реєстрації податкової накладної від 02 лютого 2022 року № 44 на загальну суму 302 630,83 грн, у тому числі ПДВ - 50 438,47 грн; від 26 серпня 2022 року № 7257919/41306046 про відмову в реєстрації податкової накладної від 21 лютого 2022 року № 57 на загальну суму 5567 775,00 грн, у тому числі ПДВ - 927 962,50 грн; від 01 вересня 2022 року № 7283352/41306046 про відмову в реєстрації податкової накладної від 02 лютого 2022 року № 46 на загальну суму 726 726,37 грн, у тому числі ПДВ 121 121,06 грн; від 26 серпня 2022 року № 7257918/41306046 про відмову в реєстрації податкової накладної від 18 лютого 2022 року № 54 на загальну суму 4 401 150 грн, у тому числі ПДВ - 733 525,00 грн; від 26 серпня 2022 року № 7257921/41306046 про відмову в реєстрації податкової накладної від 18 лютого 2022 року № 55 на загальну суму 1 152 900,00 гри, у тому числі ПДВ - 192 150,00 грн; від 26 серпня 2022 року № 7257920/41306046 про відмову в реєстрації податкової накладної від 20 лютого 2022 року № 56 на загальну суму 1 106 235,00 грн, у тому числі ПДВ - 184 372,50 грн; від 26 серпня 2022 року № 7257917/41306046 про відмову в реєстрації податкової накладної від 24 лютого 2022 року № 60 на загальну суму 1 070 550,00 грн, у тому числі ПДВ - 178 425,00 грн;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні датою їх подання: від 06 квітня 2022 року № 72 на загальну суму 144 854,12 грн, у тому числі ПДВ - 241 42,35 грн; від 08 квітня 2022 року № 73 на загальну суму 109 510,09 грн, у тому числі ПДВ - 18 252,68 грн; від 02 лютого 2022 року № 44 на загальну суму 302 630,83 грн, у тому числі ПДВ - 50 438,47 грн; від 21 лютого 2022 року № 57 на загальну суму 5 567 775,00 грн, у тому числі ПДВ - 927 962,50 грн, від 02 лютого 2022 року № 46 на загальну суму 726 726,37 грн, у тому числі ПДВ - 1 121,06 грн; від 18 лютого 2022 року № 54 на загальну суму 4 401 150,00 грн, у тому числі ПДВ - 733 525,00 грн; від 18 лютого 2022 року № 55 на загальну суму 1 152 900,00 грн, у тому числі ПДВ - 192 150,00 грн; від 20 лютого 2022 року № 56 на загальну суму 1 106 235,00 грн, у тому числі ПДВ - 184 372,50 грн; від 24 лютого 2022 року № 60 на загальну суму 1 070 550,00 грн, у тому числі ПДВ - 178 425,00 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року, позов задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі скаржник покликається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.

При цьому, Суд звертає увагу скаржника на те, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, прийнятність доводів про ненадання оцінки усім доказам у справі можливе виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу, яких у касаційній скарзі не викладено.

Відсутність у касаційній скарзі належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, які передбачені пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, унеможливлюють перевірку такої умови.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно оцінив наявні у матеріалах справи докази.

Крім того, відповідач, обґрунтовуючи можливість касаційного оскарження у цій справі судових рішень, покликається й на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастовчої практики.

Верховний Суд зауважує, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, то у ній мають зазначатися, щонайменше, новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджуванні питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Аргументи та доводи, викладені у касаційній скарзі, не відповідають вказаним вище критеріям, адже вони абстрактні і декларативні, не містять жодних доказів кількісного та якісного виміру щодо наявності питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Під «значним суспільним інтересом» необхідно розуміти серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає загальнодержавне значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчий процес (референдум), обороноздатність держави, її суверенітет, найвищі соціальні цінності, визначені Конституцією України, тощо.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року у справі № 520/9277/23 повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О. О. Шишов