Постанова

від 11.01.2024 по справі 2-1093/2010

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-1093/2010 Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С. С. Провадження № 22-ц/802/65/24 Доповідач: Шевчук Л. Я.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Шевчук Л. Я.,

суддів Данилюк В. А., Киці С. І.,

секретар с/з Трикош Н. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Унікредит Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 березня 2010 року,

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «УніКредит Банк» звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, який обґрунтований тим, що 03 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством (далі ВАТ) «УніКредит Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № MRTG-000000013206, за умовами якого позичальнику ОСОБА_1 був наданий кредит у розмірі 309 679,45 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,0 % річних з терміном повернення кредиту до 03 червня 2028 року.

Позивач також зазначав, що 03 червня 2008 року між ВАТ «УніКредит Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № CLTR-000000013207, за умовами якого ОСОБА_1 був наданий кредит у розмірі 70 320,55 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,0 % річних з терміном повернення кредиту до 03 червня 2028 року.

Позичальник ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитними договорами належним чином не виконував, у зв?язку з чим станом на 06 жовтня 2009 року загальна сума заборгованості за укладеними кредитними договорами складає 3337 738,44 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача у свою користь заборгованість за кредитними договорами у розмірі 3 337 738,44 грн та понесені судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача в користь банку заборгованість за кредитними договорами, яка виникла станом на 19 лютого 2010 року у розмірі 3 460 377,27 грн та понесені судові витрати по справі.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 березня 2010 року у цій справі позов задоволено.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 в користь ВАТ «УніКредит Банк» заборгованість за кредитними договорами № MRTG-000000013206, № GLTR-000000013207 від 03 червня 2008 року в розмірі 3 460 377,27 грн.

Стягнуто з відповідача в користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1 700 грн.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 жовтня 2023 року у цій справі заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 березня 2010 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у позові ВАТ «УніКредит Банк».

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені про час і місце розгляду справи, а тому апеляційний суд розглянув справу у їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ВАТ «УніКредит Банк» про стягнення заборгованості за кредитними договорами, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував своїх зобов`язань за кредитними договорами, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку слід стягнути з відповідача в користь позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону.

За матеріалами справи судом встановлено, що 03 червня 2008 року між ВАТ «УніКредит Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № MRTG-000000013206, за умовами якого позичальнику ОСОБА_1 був наданий кредит у розмірі 309 679,45 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,0 % річних з терміном повернення кредиту до 03 червня 2028 року.

Окрім того 03 червня 2008 року між ВАТ «УніКредит Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № CLTR-000000013207, за умовами якого позичальнику ОСОБА_1 був наданий кредит у розмірі 70320,55 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,0 % річних з терміном повернення кредиту до 03 червня 2028 року.

Також судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував своїх зобов?язань за укладеними кредитними договорами, внаслідок чого станом на 19 лютого 2010 року утворилась заборгованість за кредитними договорами у розмірі 3 460 377,27 грн, що підтверджується наданими позивачем розрахунками заборгованості.

Як передбачено статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За положеннями частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому судом встановлено, що позичальник ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитними договорами належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 19 лютого 2010 року виникла заборгованість у розмірі 3460 377,27 грн.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ВАТ «УніКредит Банк».

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини 1, 6 статті 81 ЦПК України).

Всупереч зазначених вимог закону відповідач не надав суду будь-яких доказів на спростування зазначених обставин, хоча відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 березня 2010 року у цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді