Ухвала

від 08.01.2024 по справі 202/7190/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/92/24 Справа № 202/7190/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_5 ,

адвоката ОСОБА_6 ,

власника майна ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділуДніпропетровської обласноїпрокуратури ОСОБА_8 наухвалу слідчогосудді Індустріальногорайонного судум.Дніпропетровська від13грудня 2023року проарешт майна,у кримінальномупровадженні №12023040000000139, за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч.4 ст. 191 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді від 13 грудня 2023 року накладено арешт навилучене в ході проведеного 11.12.2023 року обшуку транспортного засобу «КАМАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності директору ТОВ «Парт-Солар» ОСОБА_7 , а саме: подорожні листи б/н за 11.12.2023 та 09.12.2023 виписані на автомобіль КАМАЗ д.н.з. НОМЕР_1 , ТОВ «Автоплюс Д» код ЄДРПОУ 44767947, а також 6 аналогічних незаповнених бланків; товарно-транспортні накладні б/н від 09.12.2023; порізані дерева (дрова) в загальній кількості близько 6-7 м?. В іншій частині клопотання відмовлено.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що майно на яке накладено арешт відповідає критеріям речових доказів, тому на підставі ст. 170 КПК України, слідчий суддя наклав арешт. Відмовляючи в арешті транспортного засобу, свідоцтва про реєстрацію на нього, та грошові кошти слідчий суддя зазначив про відсутність даних щодо відповідності даному майну речовому доказу.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою повністю задовольнити клопотання про арешт майна.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовані тим, що рішення слідчого судді незаконне, і є підстави для накладення арешту також на автомобіль, свідоцтва про реєстрацію, протоколу перевірки тех.стану ТЗ, страхового полісу, грошових коштів, які визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

В апеляційному суді адвокат та ОСОБА_7 просили залишити без змін рішення слідчого судді.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників перегляду, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів клопотання видно, щопроводиться досудове слідство по кримінальному провадженні №12023040000000139 від 10 лютого 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України.

Так в клопотанні про арешт майна слідчий зазначає, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України і може мати доказове значення у кримінальному провадженні, а також з метою конфіскації майна просив накласти на вилучене в ході обшуку подорожні листи, товарно транспортні накладні, свідоцтва про реєстрацію ТЗ, протокол перевірки тех. Стану ТЗ, грошові кошти, порізані дерева та транспортний засіб.

Згідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

За правилами ч.3, ч.5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченомупунктом 1частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:1) правову підставу для арешту майна;2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Задовольнивши частково клопотання слідчий суддя прийшов до висновку, що слідчий довів достатність підстав вважати, що подорожні листи б/н за 11.12.2023 та 09.12.2023 виписані на автомобіль КАМАЗ д.н.з. НОМЕР_1 , ТОВ «Автоплюс Д» код ЄДРПОУ 44767947, а також 6 аналогічних незаповнених бланків; товарно-транспортні накладні б/н від 09.12.2023; порізані дерева (дрова) в загальній кількості близько 6-7 м?, має доказове значення для забезпечення кримінального провадження та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч.ч. 2, 4 ст. 173 КПК України та ст. 172 КПК України, зміст ухвали слідчого судді в цілому відповідає вимогам ч. 5 ст. 173 КПК України, з чим погоджується апеляційний суд.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Відповідно до пунктів 69,73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Тому, слідчий суддя відмовив в задоволенні клопотання в частині накладення арешту на транспортного засобу, свідоцтва про реєстрацію на нього, та грошові кошти, оскількивказані у клопотанні обставини не є достатніми для арешту вказане майно, так як необхідність арешту ґрунтується лише на припущеннях, клопотанням не доведено необхідність такого заходу забезпечення кримінального провадження, про який ідеться в клопотанні і що цей захід виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи осіб, яким належить майно, що є правові підстави для такого арешту, а також можливі наслідки здійснення арешту, а саме обмеження права власності, є розумними і співрозмірними із завданням кримінального провадження.

Крім цього, як зазначалося вище, що арешт з метою конфіскації майна накладається на майно обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. Таких даних до клопотання не надано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді обґрунтованою та належним чином мотивованою і підстав для її скасування, за доводами апеляційної скарги прокурора, не вбачає.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2023 року, якою накладено арешт навилучене в ході проведеного 11.12.2023 року обшуку транспортного засобу «КАМАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності директору ТОВ «Парт-Солар» ОСОБА_7 , а саме: подорожні листи б/н за 11.12.2023 та 09.12.2023 виписані на автомобіль КАМАЗ д.н.з. НОМЕР_1 , ТОВ «Автоплюс Д» код ЄДРПОУ 44767947, а також 6 аналогічних незаповнених бланків; товарно-транспортні накладні б/н від 09.12.2023; порізані дерева (дрова) в загальній кількості близько 6-7 м? залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4