Ухвала

від 12.01.2024 по справі 904/416/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

12.01.2024 року м. Дніпро Справа № 904/416/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

розглянувши матеріали апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023р. ( суддя Кеся Н.Б.., м. Дніпро) прийнятої за результатами розгляду заяви Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут", м. Полтава

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", Дніпропетровська область, м. Жовті Води

про стягнення заборгованості у розмірі 66 511 890, 71 грн.

за участю: Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023р. виправлено описку в четвертому абзаці описової частини ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2023р. у справі №904/416/21, зазначивши: "надати дозвіл на звернення стягнення на кошти у розмірі 23497,52 грн (двадцять три тисячі чотириста дев`яносто сім грн 52 коп.), що містяться на рахунках, що належать Державній установі "Кіровоградський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України" код ЄДРПОУ: 38435613, яке має дебіторську заборгованість перед......".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023р. зупинено провадження по розгляду заяви Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про надання дозволу на звернення стягнення на кошти у розмірі 23497,52 грн., що містяться на рахунках, що належать Державній установі "Кіровоградський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України", яке має дебіторську заборгованість перед Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", з метою виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області №904/416/21 від 02.12.2021р. до повернення справи з Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Не погодившись із зазначеними ухвалами суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", в якій просить суд скасувати ухвали Господарського суду Запорізької області від 16.11.2023р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити у повному обсязі. Одночасно, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, в обгрунтування якого, заявник посилається на те, що про винесення оскаржуваних ухвал суду йому стало відомо з Єдиного реєстру судових рішень лише 28.11.2023р..

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.01.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Дармін М.О., Чус О.В..

Перевіривши матеріали апеляційної скарги, апеляційний господарський суд вважає за необхідне залишити її без руху, з огляду на наступне.

Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги встановлені статтею 258 ГПК України.

Із змісту апеляційної скарги вбачається, що скаржник у поданій апеляційній скарзі ставить перед апеляційним судом вимоги стосовно одночасного оскарження двох різних ухвал суду першої інстанції від 16.11.2023р., різних за своєю правовою природою

Разом з тим, ГПК України не передбачено можливості одночасного перегляду в апеляційному порядку різних за своєю правовою природою процесуальних актів по одній справі. Натомість перегляд конкретного судового рішення має здійснюватися в окремому апеляційному провадженні на підставі окремо поданої апеляційної скарги.

Центральний апеляційний господарський суд звертає увагу скаржника на те, що одночасне оскарження різних процесуальних документів суду першої інстанції, які є окремими самостійними об`єктами апеляційного оскарження в одній апеляційній скарзі перешкоджає їх одночасному розгляду в апеляційному порядку та суперечить ст.ст. 255 та 258 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.02.2020р. у справі №2/118.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Частиною 2 ст.123 ГПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Законом України "Про судовий збір" визначено правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги об`єктом оскарження є ухвали суду першої інстанції.

Згідно з підп. 9 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) ставка судового збору за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тлумачення змісту підп. 9 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" приводить до висновку, що законодавцем визначено необхідність сплати судового збору за подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено вказаним Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.

Близький за змістом висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 29.05.2018 р. у справі № 915/955/15.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня було встановлено у розмірі 2 684,00 грн.

Таким чином, за подання апеляційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір в розмірі 5368,00 грн. ( по 2 684,00 грн. за кожний окремий оскаржуваний процесуальний документ).

Проте, Скаржником при поданні апеляційної скарги не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Частиною 2 ст.260 ГПК України регламентовано, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 258 цього Кодексу, застосовуються положення ст.174 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 174 ГПК України).

Зважаючи на викладене, апелянту надається право протягом встановленого судом строку усунути недоліки апеляційної скарги та сплатити судовий збір у встановленому порядку та розмірі.

Крім того, відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 цього Кодексу.

Отже, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами ч. 2 ст. 256 ГПК України. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 256 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

При цьому, ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Таким чином, у кожному випадку, суд, з врахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, що наведені в обгрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

В обґрунтування поважності причин пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвал Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023р. скаржник, посилається на те, що про винесення оскаржуваних ухвал суду йому стало відомо з Єдиного реєстру судових рішень лише 28.11.2023р..

Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвал, та перевіривши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Оскаржувані ухвали суду першої інстанції ухвалено 16.11.2023р. отже останнім днем строку подання апеляційної скарги є 27.11.2023р., оскільки 26.11.2023р. був вихідним днем.

Апеляційну скаргу направлено поштою до Господарського суду Дніпропетровської області 01.12.2023р., про що свідчить відповідна відмітка на поштовому конверті.

Отже, апеляційна скарга подана з пропуском процесуального строку для її подання, встановленого ч. 1 ст. 256 ГПК України.

Судом апеляційної інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 13.11.2023р., через систему "Електронний суд" представником Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" було подано до Господарського суду Дніпропетровської області заяву, в якій він просив суд надати йому можливість приймати участь в судовому засіданні у даній справі, призначеному на 16.11.2023р., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, через підсиситему відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою від 14.11.2023р. в задоволенні вказаної заяви Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" відмовлено.

В судове засідання 16.11.2023р. представник Відповідача не з`явився, проте подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Судом апеляційної інстанції досліджено, що електронна копія ухвал Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023р. у справі № 904/416/21 були направлені на електронну пошту Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (vostgok@emeil.dp.ua) 17.11.2023р. о 13:53:17 та о 13:54:36.

Крім того, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень та оприлюднені 21.11.2023р., а тому скаржник не був позбавлений можливості ознайомитись із оскаржуваними судовими рішеннями в електронній формі.

Отже, апелянт, який є учасником справи, мав бути обізнаним про прийняття оскаржуваного судового рішення та, з урахуванням покладених на нього процесуальних прав та обов`язків передбачених ст. 42 ГПК України, якими він, як сторона по справі, повинен користуватися добросовісно на рівні з іншими сторонами, мав вчасно скористатися своїм правом на його оскарження в апеляційному порядку.

Також колегія суддів вважає за необхідне наголосити заявнику на наступних положеннях.

За змістом ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. При цьому із правового контексту наведених норм вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено: "…право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.".

Апеляційний суд зазначає, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України, за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку і залежно від встановленого постановити ухвалу про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України зазначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Апеляційний суд вважає наведені апелянтом обставини для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі необгрунтованими, а тому недостатніми для визнання їх поважними, у зв`язку з чим відповідне клопотання не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд, також враховує, що згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який полягає, inter alia, у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

Згідно ч. 3 ст. 260 ГПК України, апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

За таких обставин, дійшовши висновку про неповажність причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою, судова колегія приходить до висновку про надання скаржнику можливості зазначити інші підстави для поновлення цього строку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідно до положень ст. 260 ГПК України наявні підстави для залишення апеляційної скарги без руху, з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що за положеннями п. 4 ч.1 ст. 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 119, 174, 234, 256, 260 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023р. у справі №904/416/21 залишити без руху, надавши апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків шляхом подання окремих апеляційних скарг на оскаржувані ухвали суду першої інстанції та докази сплати судового збору по 2 684,00 грн. за кожний окремий оскаржуваний процесуальний документ з наданням суду обґрунтування інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023р. у справі №904/416/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв