Рішення

від 12.01.2024 по справі 910/20893/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.01.2024Справа № 910/20893/21Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/20893/21.

За позовом Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 6; ідентифікаційний код: 35210739; фактичне місцезнаходження: 04073, м. Київ, вул. Копилівська, буд. 67, корп. 10)

До Приватного акціонерного товариства "Виробничо-комерційна компанія "СТС" (03170, м. Київ, вул. Зодчих, буд. 74, кв. 121; ідентифікаційний код: 21457896)

Про стягнення 8 289, 33 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Виробничо-комерційна компанія "СТС" (далі - відповідач) про стягнення 8289,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.07.2015 між сторонами укладено Договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНН-2015-07/56 (далі - Договір).

У відповідності до умов Договору позивач 13.11.2018 листом №053/05-4434 повідомив відповідача про розірвання Договору в односторонньому порядку. Зазначений лист відповідач отримав 15.11.2018 і таким чином в силу п. 8.3. Договору, Договір вважається розірваним з 17.12.2018.

Проте, як стверджує позивач, відповідач на день звернення до суду (16.12.2021) не здійснив оплати за період з листопада по грудень 2018 року, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 6 500, 00 грн.

У зв`язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача 8 289, 33 грн. з яких: основний борг - 6 500, 00 грн, інфляційні втрати - 1 219, 40 грн, 3 % річних - 569, 93 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.

23.12.2021 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з дня вручення ухвали від 23.12.2021.

13.01.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача на виконання вимог ухвали суду від 23.12.2021, якою позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/20893/21, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін; запропоновано надати відповідачу відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та заперечення на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив, в свою чергу, позивачу відповідь на відзив - протягом 15 днів з дня отримання відзиву на позов (якщо такий буде поданий) та поінформовано сторін, що подання ними додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотань, заяв, пояснень, можуть бути подані до суду в межах строків передбачених ГПК України та встановлених судом.

08.02.2022 до відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив, в якому останній просить залишити позовну заяву без розгляду, посилаючись на зловживання позивачем процесуальними правами, а також через наявність між сторонами господарського спору про визнання недійсним Договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНН-2015-07/56, що є предметом розгляду у справі № 910/17304/21, який ініційований саме відповідачем у даній справі і підстав неналежного виконання КП "Київпарктрансервіс" зобов`язань по договору щодо надання місць для паркування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2022 провадження у справі № 910/20893/21 зупинено на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, а саме до набрання законної сили судовим рішенням у справі Господарського суду міста Києва № 910/17304/21. Зобов`язано сторін негайно повідомити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі.

06.10.2023 від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Підставою зупинення провадження у справі слугувало те, що позовні вимоги у даній справі базуються на твердженні позивача, що КП "Київтранспарксервіс" належним чином виконував зобов`язання по договору від 30.07.2015 №ДНН-2015-07/56, і через неналежне виконання відповідачем зобов`язань - саме позивача розірвав вказаний договір в односторонньому порядку. Разом з тим, предметом розгляду у справі № 910/17304/21 є те, що ПАТ "Виробничо-комерційна компанія "СТС" наполягає на неналежному виконання договору, стверджує, що договір від 30.07.2015 №ДНН-2015-07/56, укладений між сторонами, є не розірваним, а є недійсним. За таких обставин, суд позбавлений можливості в даному спорі у справі № 910/20893/21 встановлювати факти щодо того чи є договір розірваним, чи є він дійсним/недійсним та перевірити належність виконання сторонами договору взятих на себе зобов`язань, оскільки ці обставини є предметом розгляду в іншій справі №910/17304/21. При цьому, оцінка факту, чи виконано свої зобов`язання по договору від 30.07.2015 №ДНН-2015-07/56 КП "Київтранспарксервіс" є передчасним та не можливим до розгляду справи № 910/17304/21.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі № 910/17304/21, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 та постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 17.08.2023 позовні вимоги ПрАТ "Виробничо-комерційна компанія "СТС" задоволені повністю. Визнано недійним правочин щодо одностороннього розірвання листом №053/05-4434 від 13.11.2018 Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" Договору №ДНН-2015-07/56 від 30.07.2015 року про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, укладеного з Приватним акціонерним товариством "Виробничо - комерційна компанія "СТС".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 поновлено провадження у справі № 910/20893/21 та продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

30.07.2015 між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (позивач) та Приватним акціонерним товариством «Виробничо-комерційна компанія «СТС» (відповідач) уклали договір № ДНП-2015-07/56 (надалі - Договір), у відповідності до умов якого, позивач надає відповідачу право на організацію та експлуатацію 40 (сорок) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 4 (чотири) спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул.. Зодчих, 66-68, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (надалі - «Фіксовані місця для паркування»), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.

Згідно пунктів 1.2., 1.3. ,1.4. Договору, під «Фіксованими місцями для паркування» в цьому Договорі визначено 40 (сорок) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 4 (чотири) спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул.. Зодчих, 66-68, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва. «Фіксовані місця для паркування» вважаються переданими в експлуатацію відповідача з моменту набрання чинності Договору. «Фіксовані місця для паркування» вважатимуться повернутими позивачу з експлуатації через 60 (шістдесят) календарних днів з дати припинення (розірвання) Договору, крім випадків, передбачених п. 6.10. Договору.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2., 3.3. Договору, плата відповідача позивачу згідно умов даного Договору становить 6, 50 грн (шість гривень 50 коп.) за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу, в тому числі: (1) вартість послуги без ПДВ та збору за місця для паркування транспортних засобів - 1, 92 (одна грн 92 коп.); (2) ПДВ - 0, 38 (0 грн 38 коп.); (3) збір за місця для паркування транспортних засобів - 4, 20 (чотири грн 20 коп.) (пункт 3.1.). Загальна сума щомісячних платежів відповідача позивачу по Договору визначена в Графіку платежів (пункт 3.2.). Розрахунок за цим Договором здійснюється шляхом оплати відповідачем у розмірі 100% щомісячного платежу не пізніше 25 (двадцять п`ятого) числа поточного місяця відповідно до Графіку платежів (пункт 3.3.).

Між сторонами 18.11.2015 укладено додаткову угоду № 1 до Договору, 30.12.2015 додаткову угоду № 2, 30.12.2016 додаткову угоду № 3, 30.06.2017 додаткову угоду № 4, 30.01.2018 додаткову угоду № 5, 31.08.2018 додаткову угоду № 6.

Додатковою угодою № 6 від 31.08.2018 сторони погодили викласти пункт 3.1. Договору в наступній редакції: «вартість послуг позивача відповідачу становить 6, 50 (шість грн. 50 копійок) за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу в тому числі: (1) вартість послуги без ПДВ та збору за місця для паркування транспортних засобів - 4, 35 (чотири грн 35 коп.); (2) ПДВ - 0, 87 (0 грн 87 коп.); (3) збір за місця для паркування транспортних засобів - 1, 28 (одна грн 28 коп.)».

Також зазначеною додатковою угодою сторони погодили графік платежів в період з липня 2018 по грудень 2018, у відповідності до якого до сплати відповідачем позивачу за листопад 2018 підлягає 7 800, 00 грн та за грудень 2018 підлягає 8 060, 00 грн.

Пунктами 3.4. та 3.5. Договору, сторони узгодили, що позивач зобов`язаний не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним підготувати в двох примірниках Акт здачі наданих послуг. Відповідач зобов`язаний не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, отримати Акт здачі наданих послуг, протягом п`яти робочих днів підписати його та повернути позивачу один примірник Акту (пункт 3.4.). Якщо установлений строк позивач не одержить підписаний Акт здачі наданих послуг або мотивовану відмову від його підписання, послуги вважаються прийнятими без зауважень (пункт 3.5.).

30.11.2018 та 16.12.2018 позивач виставив відповідачу акт надання послуг № 6606 на загальну суму 7 800, 00 грн та акт надання послуг № 7495 на загальну суму 4 160, 00 грн. Відповідач в свою чергу прийняв зазначені акти.

В силу пункту 3.8. Договору, оплата відповідачем позивачу згідно умов даного Договору проводиться за період з дати підписання Договору по дату повернення «Фіксованих місць для паркування» згідно п. 1.4. Договору.

У відповідності до підпункту 2.2.6. пункту 2.2. Договору, відповідач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки з позивачем згідно з розділом 3 цього Договору.

Відповідач здійснив часткову оплату в розмірі 5 460, 00 грн за актом № 6606 від 30.11.2018.

В пункті 4.1. Договору сторони дійшли згоди, що за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність згідно умов Договору та чинного законодавства України.

Згідно пункту 6.1. та 6.3. Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту погодження схеми ОДР в ГУ МВС УДАІ м. Києва й затвердження в Департаменті транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (київської міської державної адміністрації), і діє до 29 липня 2018 року (пункт 6.1.). Якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії Договору жодна з сторін не попередить письмово другу сторону про свій намір припинити Договір, його дія продовжується на такий самий термін (пункт 6.3.).

В силу пункту 1. Додаткової угоди № 1 від 18.11.2015 до Договору сторони погодили, викласти пункт 6.1. Договору в наступній редакції: «Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з 18.11.2015 року і діє до 29.07.2018 року».

Відповідно до пункту 6.5. і 6.6. Договору, відповідач має право достроково розірвати цей Договір в односторонньому порядку у будь-якому з наступних випадків: а) у випадку, якщо відповідач три рази підряд прострочив оплату послуг позивачу більше, ніж на 5 (п`ять) робочих днів; б) у випадку використання «Фіксованих місць для паркування» не за цільовим призначенням (пункт 6.5.). Про дострокове розірвання Договору відповідно до п. 6.5., позивач надсилає відповідач письмове повідомлення не менш ніж за 15 днів календарних днів до дати розірвання Договору. Повідомлення про розірвання Договору надсилається в порядку визначеному п. 8.3. даного Договору. Договір є розірваним на тридцять перший календарний день з дати отримання повідомлення відповідачем (пункт 6.6.).

Пунктом 8.3. Договору, сторони встановили, що усе листування між сторонами здійснюється за поштовими адресами, зазначеними в цьому Договорі. Повернення стороні поштового відправлення, яке направлялося іншій стороні цього Договору, із відміткою про відсутність адресата за вказаною в цьому Договорі адресою (або адресою, вказаною в письмовому повідомленню про зміну адреси для надсилання кореспонденції, яке було отримане стороною до відправлення поштового відправлення), або з відміткою про неявку представника сторони до відділення поштового зв`язку за адресованим йому поштовим відправленням, вважається належним повідомленням іншої сторони про обставини, які містились у письмовому повідомленні, що містилось у поштовому відправленні, яке повернулось.

Позивач листом вих. № 053/05-4434 від 13.11.2018, повідомив відповідача про розірвання Договору на підставі підпункту «б» пункту 6.5. Договору та в якому зазначив, що Договір є розірваним з 22.11.2018. Зазначений лист відповідач отримав 15.11.2018, але в позовній заяві позивач зазначає, що Договір є розірваним з 17.12.2018.

Позивач листом-вимогою вих. № 053/05-1349 від 16.04.2019 звернувся до відповідача щодо виконання зобов`язань зо Договором в якому вимагав сплатити суму заборгованості за Договором у розмірі 6 500, 00 грн.

Згідно пункту 7.1. Договору, всі спори, розбіжності, вимоги та претензії, які виникають при виконанні даного Договору, у зв`язку з ним або випливають з нього, підлягають вирішенню господарським судом за підсудністю, визначеною чинним законодавством.

Однак, відповідачем не здійснено оплату в повному обсязі за листопад-грудень 2018 року в загальному розмірі 6 500, 00 грн, що в свою чергу стало підставою звернення позивача до суду.

У зв`язку з вище зазначеним, позивач просить стягнути з відповідача борг за передані фіксовані місця для паркування за період з листопада 2018 по грудень 2018 в загальному розмірі 6 500, 00 грн. Окрім цього, за прострочення здійснення оплати, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 1 219, 40 грн та 3 % річних в розмірі 569, 93 грн.

ІІ. Предмет позову.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за передані фіксовані місця для паркування за період з листопада 2018 по грудень 2018 в загальному розмірі 6 500, 00 грн. А також інфляційні втрати в розмірі 1 219, 40 грн та 3 % річних в розмірі 569, 93 грн

Юридичними підставами позову є статті 901, 903 Цивільного кодексу України

Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем умов Договору № ДНП-2015-07/56 від 30.07.2015.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взятих на себе зобов`язань, встановлених Договором № ДНП-2015-07/56 від 30.07.2015, а саме щодо оплати в повному обсязі акта № 6606 від 30.11.2018 та акта № 7495 від 16.12.2018.

IV. Заперечення відповідача у справі.

Заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог зводяться до того, що відповідач через обставини, що не залежали від нього, а саме ремонт Великої Кільцевої дороги, санкціонований органами державної влади та органами місцевого самоврядування, не здійснював використання «Фіксованих місць для паркування», оскільки фізично не міг використовувати автостоянку, однак регулярно здійснював платежі за Договором на користь позивача.

З огляду на зазначене, відповідач просить залишити позовну заяву без розгляду на підставі частини 2, 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, через зловживання позивачем процесуальними правами.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи були порушені відповідачем обов`язки по повній та своєчасній оплаті за надані позивачем послуги у відповідності до умов Договору № ДНП-2015-07/56 від 30.07.2015?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Пунктом 2 частини 2 зазначеної статті внормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу приписів частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Судом визначено, що до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі Договору № ДНП-2015-07/56 від 30.07.2015, слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як підтверджено матеріалами справи, 30.07.2015 сторони уклали Договір № ДНП-2015-07/56 за яким позивач надав відповідачу право на організацію та експлуатацію 40 (сорок) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 4 (чотири) спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул.. Зодчих, 66-68, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (надалі - «Фіксовані місця для паркування»), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.

В силу приписів частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 3.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 6 до Договору, вартість послуг позивача відповідачу становить 6, 50 (шість грн. 50 копійок) за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу в тому числі: (1) вартість послуги без ПДВ та збору за місця для паркування транспортних засобів - 4, 35 (чотири грн 35 коп.); (2) ПДВ - 0, 87 (0 грн 87 коп.); (3) збір за місця для паркування транспортних засобів - 1, 28 (одна грн 28 коп.).

Згідно пункту 3.2. Договору Загальна сума щомісячних платежів відповідача позивачу по Договору визначена в Графіку платежів.

Додатковою угодою № 6 до Договору, сторонами узгоджено «Графік платежів» в період з липня 2018 по грудень 2018, зазначеним графіком, зокрема встановлено, що плата за користування місцями для паркування транспортних засобів за листопад 2018 становить 7 800, 00 грн та за грудень 2018 становить 8 060, 00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до пункту 3.8. Договору, розрахунок за цим Договором здійснюється шляхом оплати відповідачем у розмірі 100% щомісячного платежу не пізніше 25 (двадцять п`ятого) числа поточного місяця відповідно до Графіку платежів.

Згідно пункту 3.4. Договору, позивач зобов`язаний не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним підготувати в двох примірниках Акт здачі наданих послуг. Відповідач зобов`язаний не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, отримати Акт здачі наданих послуг, протягом п`яти робочих днів підписати його та повернути позивачу один примірник Акту.

30.11.2018 позивач виставив відповідачу акт надання послуг № 6606 на загальну суму 7 800, 00 грн.

16.12.2018 позивач виставив відповідачу акт надання послуг № 7495 на загальну суму 4 160, 00 грн.

Як вбачається з вище зазначених актів, відповідач прийняв акти, підписав їх та повернув позивачу.

В силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом.

Відповідно до підпункту 2.2.6. пункту 2.2. Договору, відповідач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки з позивачем згідно з розділом 3 цього Договору.

Однак, відповідач в порушення умов Договору № ДНП-2015-07/56 від 30.07.2015 здійснив лише часткову оплату за актом № 6606 від 30.11.2018 в розмірі 5 460, 00 грн.

З огляду на що в відповідача виникла наявна заборгованість за актом № 6606 від 30.11.2018 в розмірі 2 340, 00 грн та за актом № 7495 від 16.12.2018 в розмірі 4 160, 00 грн. Загальна заборгованість - 6 500, 00 грн.

Проте, доказів оплати відповідачем позивачу заборгованості в загальному розмірі 6 500, 00 грн в строк визначений умовами Договору № ДНП-2015-07/56 від 30.07.2015 або в будь - який інший строк матеріали справи не містять.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, просить залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку із зловживанням позивачем процесуальними правами на підставі частини 2, 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач через обставини, що не залежали від нього, а саме ремонт Великої Кільцевої дороги, санкціонований органами державної влади та органами місцевого самоврядування, не здійснював використання «Фіксованих місць для паркування», оскільки фізично не міг використовувати автостоянку, однак регулярно здійснював платежі за Договором на користь позивача.

Суд констатує, що не вбачає з дій позивача зловживання процесуальними правами, відповідач також не конкретизував та не мотивував, яка саме дія/дії, які передбачені частиною 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України є на його думку зловживанням процесуальними правами. Разом з тим дослідивши наявні докази, суд вбачає суперечливість поведінки, як в позивача, так і у відповідача, що в тім не є підставою для визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами та залишення позову без розгляду на підставі частини 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Натомість є підстави для відмови в задоволенні позову, з огляду на наступне.

Окрім цього, відповідач в відзиві посилається на справу № 910/17304/21 предметом розгляду, якої є визнання недійсними одностороннього правочину щодо розірвання Договору, а саме листом № 053/05-4434 від 13.11.2018 та у зв`язку з якою суд ухвалою від 18.04.2022 зупинив провадження у справі № 910/20893/21.

Однією із загальних засад цивільного законодавства в силу пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України є добросовісність.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц).

Відповідач наголошує, що він фактично не використовував «Фіксовані місця для паркування» через обставини, що не залежали від нього, і про які було відомо позивачеві.

Суд констатує, що дане питання досліджувалося судами у справі № 910/17304/21, де відповідачем доведено зазначені мотиви, а саме те, що відповідач фактично не користувався місцями для паркування, про що достеменно знав позивач та на підставі чого, суд задовольнив позовні вимоги у справі № 910/17304/21 - визнав недійсним односторонній правочин про розірвання Договору №ДНН-2015-07/56 від 30.07.2015.

Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» внормовано, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

У відповідності до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частини 2 статті 903 Цивільного кодексу України, у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

В межах даної справи, з урахуванням обставин, встановлених в справі № 910/17304/21, суд приходить до висновку, що позивач знав про ремонт дороги, отже відповідно і знав про неможливість відповідача забезпечити організацію місць паркування, однак продовжував виставляти рахунки, виступати ініціатором внесення змін до Договору, збільшення тарифу.

Відповідач, поряд з цим, хоч і підписував додаткові угоди щодо внесення змін до Договору, погоджувався на зміну тарифів та погоджувався з «графіком платежів», проте заперечує факт використання місць для паркування та заперечує можливість організації таких місць для паркування.

З огляду на суперечливу поведінку обох сторін при укладенні та виконанні договору, а також встановлені обставини не можливості використання місць паркування через ремонт дороги, не дивлячись на документальне оформлення правовідносин сторін таке оформлення первинними бухгалтерськими документами не відповідає фактичним обставинам та можливостям забезпечення паркування та експлуатації місць паркування під час ремонту дороги, суд приходить до висновку, що надані сторонами докази не можуть підтверджувати належне виконання зобов`язань за договором обома сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77, частиною 1 статті 78, частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

З огляду на вище зазначене, оскільки відповідач з 2016 року не мав можливості фактично використовувати місця для паркування, у зв`язку з існуванням обставин, які не залежали від нього, позивач в свою чергу знав про такі обставини, що підтверджується фактами, що встановлені в межах розгляду справи № 910/17304/21, суд вважає, що позивач не підтвердив належне виконання договору зі свого боку, що унеможливлює стягнення обумовленої плати за договором, а отже суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 6 500, 00 грн.

Окрім цього, відповідач також заявив вимоги до відповідача щодо стягнення 3% річних в загальному розмірі 569, 93 грн та інфляційні втрати в розмірі 1 219, 40 грн.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення основного боргу, а вимога про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є похідними від основного боргу, суд також відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

VІ. Розподіл судових витрат.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, суд покладає судовий збір на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 232, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні позову Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" до Приватного акціонерного товариства "Виробничо-комерційна компанія "СТС" про стягнення 8 289, 33 грн.

2. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких