Ухвала

від 11.01.2024 по справі 910/19592/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

м. Київ

11.01.2024Справа № 910/19592/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Ващенко Т.М., розглянувши матеріали позовної заяви Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5; ідентифікаційний код 40075815) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструмент-центр Дніпро" (04074, м. Київ, вул. Лугова, 2 А; ідентифікаційний код 43034279) про стягнення 2 280,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструмент-центр Дніпро" про стягнення 2 280,00 грн збитків, завданих порушенням строків реєстрації податкових накладних.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що до позовної заяви не додано доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками ні на його поштову адресу, ні в електронній формі через електронний кабінет (квитанція про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС).

У зв`язку з цим ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення виявлених недоліків.

28.12.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, у якій позивач послався на положення абз. 2 ч. 7 ст. 42 ГПК України та зазначив про відсутність у нього обов`язку направляти відповідачу копію позовної заяви і доданих до неї документів, оскільки останній не має зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Частиною 1 ст. 172 ГПК України передбачено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 42 ГПК України передбачено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 6 статті 42 ГПК України процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами (частина 7 статті 42 ГПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інструмент-центр Дніпро" є юридичною особою, тож згідно з ч. 6 ст. 6 ГПК України має зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов`язковому порядку.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу;

Згідно з частиною 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

З аналізу вищевикладеного слідує, що Господарським процесуальним кодексом України визначено чіткий перелік дій та подання документів у разі звернення із позовною заявою до господарського суду.

При цьому, положення частини 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України мають імперативний характер, що відповідно свідчить про обов`язковість надсилання позовної заяви з додатками до моменту звернення до суду з позовом чи то через електронний кабінет, чи то засобами поштового зв`язку у випадку відсутності такого кабінету.

З аналізу вищевикладеного слідує, що відповідно до вимог статті 172 Господарського процесуального кодексу України надіслання копії позовної заяви з доданими до неї документами іншим учасникам справи листом з описом вкладення є обов`язком позивача.

При цьому неповідомлення сторони у справі про звернення з позовною заявою до суду порушує процесуальні права цієї сторони, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.12.2020 у справі №911/4670/13, чинне господарське процесуальне законодавство чітко визначає коло випадків, коли копії заяви, скарги чи клопотання разом з копіями доданих до них документів мають надсилатися учасникам справи саме листом з описом вкладення і наразі такі випадки зокрема стосуються виключно позовної заяви.

Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання позовної заяви певних дій, у тому числі щодо направлення позовної заяви з доданими до неї документами іншій стороні, такі дії мають бути вчинені; суд позбавлений права прийняти позовну заяву до розгляду, а потім зобов`язувати позивача усувати вказані недоліки.

Проте позивачем відповідні вимоги Господарського процесуального кодексу були проігноровані, чим порушено положення пункту 7 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу, щодо виконання процесуальних обов`язків, визначених судом, та у встановлені ухвалою суду від 26.12.2023 строки не усунуто виявлені недоліки позовної заяви та не надано до суду належних та допустимих доказів направлення на адресу відповідача копії позовної заяви і доданих до неї документів.

При цьому суд наголошує, що національним законодавством України (стаття 172 Господарського процесуального кодексу України) передбачено забезпечення права відповідача на інформацію про подану позовну заяву та ознайомлення з її змістом і доданими документами, а також передбачено механізм реалізації такого права - шляхом встановлення обов`язку позивача, особи, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, надіслати учасникам справи відповідні копії позовної заяви та доданих до неї документів до відкриття провадження у справі.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Рішення ЄСПЛ у справі "Салов проти України" від 06 вересня 2005 року).

Згідно з частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Посилаючись на положення абзацу 2 частини 7 статті 42 Господарського процесуального кодексу України позивач залишає поза увагою положення абзацу 1 частини 7 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, якою також закріплено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншому учаснику у паперовій формі листом з описом вкладення у випадку відсутності у такого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у такого учасника справи електронного кабінету, та частину 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України, яка має імперативний характер.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно з частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

Відповідно до частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 6 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Самі лише посилання позивача у наданій до суду заяві про усунення недоліків, на те, що відповідач не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, у зв`язку із чим позивач на підставі абзацу 2 частини 7 статті 42 Господарського процесуального кодексу України звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи, без урахуванням позивачем вимог положення частини 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України, які мають імперативний характер, що, відповідно, свідчить про обов`язковість надсилання позовної заяви з додатками до моменту звернення до суду з позовом чи то через електронний кабінет, чи то засобами поштового зв`язку у випадку відсутності такого кабінету, не може бути підставою для невиконання вимог ухвали суду від 26.12.2023 щодо надання до суду доказів направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Крім того, суд приймає до уваги, що не повідомлення відповідача про звернення із позовною заявою до суду порушує процесуальні права останнього, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені у статті 2 Господарського процесуального кодексу України, адже не надсилання позивачем копії позовної заяви відповідачу позбавляє останнього, за відсутності її тексту, можливості надати свої заперечення, відзив, пояснення тощо.

Відповідно до частин 1, 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом

З аналізу вищевикладених норм слідує, що ухвала суду від 26.12.2023 про залишення позовної заяви без руху, якою було встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви у даній справі, є обов`язковою до виконання.

Проте, позивачем було проігноровано вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язковості виконання ухвали суду, що стало наслідком ненадання до суду доказів направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Частинами 4, 6 статті 174 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Оскільки встановлений ухвалою суду від 26.12.2023 строк на усунення недоліків сплинув, врахувавши обставини щодо введення воєнного стану в Україні, час доставки поштової кореспонденції та ненадходження на дату постановлення даної ухвали суду інших заяв позивача, суд дійшов висновку, що позовна заява є неподаною і повертається заявнику.

Керуючись статтями 6, 42, 162, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструмент-центр Дніпро" про стягнення 2 280,00 грн, вважати неподаною та повернути заявнику.

Ухвала набрала законної сили 11.01.2024 та її може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.М. Ващенко