Рішення

від 12.01.2024 по справі 922/5097/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2024 р. Справа № 922/5097/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мега мед маркет (адреса: 52071, Дніпропетровська обл., с. Дослідне, вул. Наукова, буд. 1; код ЄДРПОУ 40433374) до Товариства з додатковою відповідальністю "Росс" (адреса: 61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 129; код ЄДРПОУ 0022323) про стягнення 256417,22 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Мега мед маркет (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Росс" (далі - відповідач) 256417,22 грн, з яких:

220800,00 грн - заборгованості;

9201,01 грн - 3% річних;

26416,21 грн - інфляційних втрат.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № П-236/19-07 від 19.07.2021 щодо поставки обумовленого договором товару належної якості, та не повернення грошових коштів, внесених позивачем як оплата за цей товар в обумовлений строк.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.10.2023 позовну заяву залишено без руху; надано позивачу п`ятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви; визначено спосіб усунення недоліків; попереджено про наслідки не усунення недоліків.

Позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою (вх. № 33650 від 06.12.2023), до якої додав документи, відсутність яких стало підставою для залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.12.2023 відкрито провадження у справі № 922/5097/23; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом трьох днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень протягом трьох днів з дня отримання відповіді на позов.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами електронного та поштового направлено копію вищевказаної ухвали.

Зокрема, копію зазначеної ухвали доставлено до електронного кабінету позивачем в підсистемі «Електронний суд», ро що свідчить залучена до матеріалів справи довідка про доставку електронного листа до електронного кабінету від 11.12.2023.

Також копію зазначеної ухвали направлено засобами поштового зв`язку на адресу реєстрації відповідача, яка зазначена у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, копія ухвали повернулася на адресу суду з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою (а. с. 28-32). Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.

Згідно з вимогами п. п. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення, зокрема є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляд справи, а останні в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.12.2023.

Позивач надав суду клопотання (вх. № 35978 від 29.12.2023) в якому просить суд за наслідками розгляду справи стягнути з відповідача на свою користь понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000 грн.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 19.07.2021 між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, укладено договір поставки № П-236/19-07 (далі за текстом договір; а. с. 23-24), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію, яка іменується в подальшому товар, в кількості та ціні товару, вказаних у рахунках та/або специфікаціях постачальника, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.1 договору).

За змістом п. п. 3.1-3.2, 3.5 договору датою поставки продукції є дата підписання представниками сторін видаткової накладної. Постачальник поставляє товар на умовах, вказаних у рахунках та/або специфікаціях постачальника.

Товар вважається прийнятим покупцем:

по кількості згідно видаткової накладної;

по якості і комплектації згідно паспорта.

Постачальник разом з товаром надає покупцеві наступні документи:

оригінал рахунку-фактури;

оригінал видаткової накладної;

паспорт, сертифікат якості товару.

Відповідно до п. 4.3 договору загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, поставленого протягом дії цього договору.

На виконання умов договору між сторонами складено та підписано специфікацію № 1 від 19.07.2021, за змістом якої сторони узгодили наступні умови поставки: до поставки підлягають сигналізатори ЗОНД-1-57 з вбудованим датчиком у кількості 46 штук на суму 220800 грн.; умови оплати попередня оплата в розмірі 50% протягом 5 банківських днів від дня отримання рахунку-фактури та за три дні до відвантаження товару; поставка продукції здійснюється на умовах EXW («Франко-Склад») постачальника, за рахунок покупця шляхом самовивозу зі складу продавця (відповідно до правил з інтерпретації торгових термінів «Інкотермс» в редакції 2000 року з урахуванням особливостей, пов`язаних з внутрішньодержавним характером цього договору); термін поставки - протягом 55 (п`ятдесяти п`яти) робочих днів з моменту надходження від покупця передоплати за продукцію в розмірі 50% вартості даної специфікації на поточний рахунок постачальника.

Як свідчать матеріали справи, відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 13 від 13.07.2021 на суму 220800 грн.

На виконання умов договору позивач перерахував на користь відповідача попередню оплату в розмірі 50% вартості товару, а саме позивач платіжним дорученням № 1108 від 19.07.2021 сплатив на користь відповідача 110400 грн. (а. с. 7).

Згідно з видатковою накладною № 1102903 від 29.10.2021 відповідач поставив на користь позивача обумовлений договором товар, а саме, сигналізатори ЗОНД-1-57 з вбудованим датчиком у кількості 46 штук на суму 220800 грн.

Платіжним дорученням № 1206 від 27.10.2021 позивач сплатив на користь відповідача решту вартості поставленого товару в сумі 110400 грн.

Однак, як зазначає позивач, в подальшому ним було встановлено, що поставлений відповідачем товар - сигналізатори ЗОНД-1-57 з вбудованим датчиком у кількості 46 штук не відповідають вимогам щодо якості, і з цих підстав сторонами було досягнуто згоди щодо повернення позивачем цього товару відповідачу.

Як свідчать матеріали справи, згідно з накладною про повернення товару № 1 від 03.02.2022 позивач повернув відповідачу товар - сигналізатори ЗОНД-1-57 з вбудованим датчиком у кількості 46 штук на загальну суму 220800 грн.

В зв`язку з повернення товару відповідач надав позивачу гарантійний лист від 03.02.2022 в якому зобов`язався повернути позивачу сплачену за товар суму 220800 грн. до 01.07.2022

Однак, як зазначає позивач, своїх зобов`язань з повернення грошових коштів відповідач не виконав.

З наведених підстав позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 1 від 07.11.2023 (а. с. 11-12) в якій вимагав повернення сплачених за товар грошових коштів у сумі 220800,00 грн.

Однак, грошові кошти відповідачем позивачу повернуті не були.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі в якому позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача сплачених за товар грошових коштів у сумі 220800,00 грн. Крім того, в зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України також нараховано до стягнення з відповідача 9201,01 грн 3% річних та 26416,21 грн інфляційних втрат за період прострочення з 02.07.2022 по 21.11.2023.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст. ст. 691, 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1-2 ст. 678 ЦК України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

В даному випадку, як вже зазначалося, позивачем на виконання умов договору поставки № П-236/19-07 від 19.07.2021 сплачено на користь відповідача вартість товару сумі 220800,00 грн.

Відповідач виконав свої зобов`язання з поставки товару позивачу здійснивши відповідну поставку видатковою накладною № 1102903 від 29.10.2021. Однак, в подальшому було встановлено, що поставлений товар є неналежної якості, в зв`язку з чим, сторони дійшли згоди про його повернення позивачем відповідачу згідно з накладною про повернення товару № 1 від 03.02.2022.

З огляду на зазначені обставини, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивач скористався своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 678 ЦК України на відмову від договору і вимоги від відповідача, як продавця, щодо повернення сплаченої за товар грошової суми.

В зв`язку з поверненням товару у відповідача на підставі ч. 2 ст. 678 ЦК України виник обов`язок повернення позивачу сплаченої за товар грошової суми. Таким обов`язок відповідач визнав, зокрема надавши позивачу гарантійний лист від 03.02.2022.

Однак, оскільки відповідач не надав суду доказів виконання зазначеного обов`язку, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині вимог, та стягнення з відповідача на користь позивача 220800,00 грн. заборгованості.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з ч. 2ст. 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Як вже зазначалося, у зв`язку з повернення позивачу товару у відповідача виник обов`язок з повернення сплачених за нього грошових коштів.

Оскільки відповідач не повернув позивачу сплачені за товар грошові кошти, в даному випадку відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

З огляду на викладене, позивач має право на нарахування відповідачу інфляційних та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України за весь час прострочення.

Як свідчить здійснений позивачем розрахунок, позивач нарахував відповідачу 9201,01 грн 3% річних та 26416,21 грн інфляційних втрат за період прострочення з 02.07.2022 по 21.11.2023.

Перевіривши за допомогою інструменту Калькулятори системи інформаційно-правового забезпечення Ліга: закон складений позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних, суд констатує його часткову арифметичну невірність..

З цього приводу суд враховує, що згідно з вимогами ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову в даній частині вимог, та стягнення з відповідача на користь позивача 9201,01 грн 3% річних та 26416,21 грн інфляційних втрат за період прострочення з 02.07.2022 по 21.11.2023.

Щодо клопотання позивача (вх. № 35978 від 29.12.2023) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. ч. 1-3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з порушенням з боку відповідача прав та інтересів позивача та зумовленої у зв`язку з цим необхідності в судовому захисті, позивач (далі клієнт), уклав з адвокатським об`єднанням «Смарт юрист» договір про надання правничої допомоги № 274 від 16.10.2023, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору приймання-передача наданих послуг щомісячно оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, по факту надання послуг, але не пізніше 5 числа кожного місяця, наступного за місяцем, в якому надані послуги, клієнт протягом 3-х календарних днів з моменту отримання акту приймання-передачі наданих послуг повинен підписати його і направити адвокатському об`єднанню або надати у цей же строк мотивовану відмову. Після закінчення зазначеного терміну акт приймання-передачі наданих послуг вважається прийнятим та підписаним клієнтом і підлягає оплаті клієнтом без заперечень.

У додатковій угоді № 1 від 16.10.2023 (а. с. 39) сторони узгодили, що в рамках наведеного договору адвокатське об`єднання надає клієнту послуги (згідно з переліком) щодо подання позову про стягнення з відповідача існуючого боргу та його юридичного супроводу в суді в процесі його розгляду. Також сторони узгодили що вартість послуг є фіксованою, та становить 20000 грн.

Також матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та адвокатським об`єднанням «Смарт юрист» складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 22.12.2023, за умовами якого сторонами узгоджено, що послуги щодо підготовки та подачі до Господарського суду Харківської області позовної заяви до ТДВ «Росс» про стягнення грошових коштів, що передбачені додатковою угодою № 1 від 16.10.2023 до договору про надання правничої допомоги № 274 від 16.10.2023 виконані адвокатським об`єднанням в повному обсязі, їх вартість становить 20000,00 грн.

Платіжною інструкцією № 1454 від 25.10.2023 позивач сплатив за надані послуги на користь адвокатського об`єднання 20000 грн.

З посиланням на зазначені обставини, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.

Суд констатує, що відповідач в порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України не надав суду доказів неспіврозмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, та не заявляв клопотань про їх зменшення.

Разом з тим, судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

При цьому, суд також враховує, що згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Разом з тим, згідно з ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268).

У даному випадку, як зазначалось, позивач просить суд за наслідками розгляду справи стягнути з відповідача 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У розумінні статті 126 ГПК України розмір заявлених до стягнення витрат є співрозмірним щодо вказаних у даній статті критеріїв.

Разом з тим враховуючи, що позов у даній справі задоволено повністю, суд керуючись ст. 123, 126, 129 ГПК України покладає на відповідача 20000 грн понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Також, з урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 3846,26 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Росс" (адреса: 61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 129; код ЄДРПОУ: 0022323) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мега мед маркет (адреса: 52071, Дніпропетровська обл., с. Дослідне, вул. Наукова, буд. 1; код ЄДРПОУ: 40433374):

220800,00 грн - заборгованості;

9201,01 грн - 3% річних;

26416,21 грн - інфляційних втрат.

20000 грн - витрат на професійну правничу допомогу;

3846,26 грн. - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяО.І. Байбак