Постанова

від 11.01.2024 по справі 363/669/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2024 року м. Київ

Унікальний номер справи № 363/669/23

Апеляційне провадження № 22-ц/824/3731/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Ратнікової В.М., Ящук Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ОТП БАНК» на заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 серпня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «ОТП БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У січні 2023 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості за заявою-анкетою № 2023480113 від 08 квітня 2019 року станом на 15 листопада 2022 року у розмірі 86 416,77 грн. та судовий збір в розмірі 2 684,00 грн. (а.с. 1-8).

Позов обґрунтований тим, що 08 квітня 2019 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2023480113, згідно з яким відповідачу ОСОБА_1 був наданий кредит у розмірі 21 290,11 грн. на придбання товару, 350 грн. на сплату додаткових послуг банку, а саме послуга «СМС+Довідка» та 2 458,11 грн. на придбання послуг зі страхування. Загальний розмір кредиту становив 21 290,11 грн.

Відповідно до Додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 2025148904 від 08 квітня 2019 року у вигляді Графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту, з урахуванням усіх супутніх послуг, зазначено детально строк кредиту - 19 місяці, загальна сума кредиту - 21 291,88 грн.

На підтвердження отримання картки ОСОБА_1 було видано розписку, на якій він своїм підписом підтвердив видачу та отримання банківської платіжної картки АТ «ОТП Банк» та, що з правилами користування карткою та діючими тарифами АТ «ОТП Банк» ознайомлений.

Доказом придбання товарів є товарний чек № 000050013101385 від 08 квітня 2019 року, відповідно до якого було придбано ноутбук HP Laptop 15-da0255ur (4RQ61EA) вартістю 16 999,00 грн. та інші товари, загальною вартістю 18 982,00 грн. Придбання товарів також підтверджується чеком ТОВ ДІЄСТА від 08 квітня 2019 року та видатковою накладною № 50013101385 від 08 квітня 2019 року, на якій ОСОБА_1 поставив свій підпис.

Позивач свої зобов`язання виконав повністю, а відповідач взяті на себе зобов`язання щодо здійснення платежів згідно умов кредитного договору не виконував належним чином, що спричинило виникнення заборгованості станом на 30 жовтня 2022 року в загальному розмірі 86 416,77 грн., з яких 41 774,66 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 4 893,66 грн. - заборгованість за відсотками, 18 225,34 грн. - заборгованість за прострочене тіло кредиту, 21 522,82 - заборгованість за простроченими відсотками(а.с. 1-8).

Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 17 серпня 2023 року позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП БАНК» суму заборгованості за кредитним договором № 2023480113 від 08 квітня 2019 року в розмірі 60 000 грн., а також судовий збір в розмірі 2 684 грн., а всього 62 684 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 132-136).

Не погодившись із заочним рішенням районного суду, 21 вересня 2023 року представник АТ «ОТП БАНК» - Лісова В.Ю. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення в частині відмови заочне рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі (а.с. 144-149).

На обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що не погоджується з вказаним рішенням та вважає його незаконним в частині відмови та таким, що суперечить нормам матеріального права, в якому не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи та не досліджено докази, наявні в матеріалах справи.

Звертала увагу, що кредитний договір є змішаним, в якому містяться елементи різних договорів і клієнту надаються декілька різних видів послуг - кредитування та видача і обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) та/або (корпоративних). Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 отримав два типи кредиту одночасно, а саме: кредит у сумі 21 290,11 грн. на придбання товару у продавця на строк до 06 листопада 2020 року та кредитну лінію із встановленою сумою ліміту кредиту (з можливістю збільшення відповідно до кредитного договору) на строк 3 роки (з правом пролонгації).

Вказувала, що заборгованість виникла у зв`язку із користуванням кредитною лінією, тобто, на підставі п. 2 кредитного договору. Пунктом 2.1 кредитного договору визначено умови обслуговування кредитної лінії. За користування кредитом банк нараховує проценти, які розраховуються банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначено Тарифами банку та Інформаційним листком, який є невід`ємною частиною та додатком до договору.

Апелянт зазначала, що на дату укладення заяви-анкети розмір процентної ставки становив 5 % в місяць, а розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становив 0,01 % річних. Вказані умови передбачаються також паспортом споживчого кредиту. Звертала увагу, що оскільки в одному договорі банк надає одразу дві послуги, то у паспорті споживчого кредиту передбачена інформація як щодо п. 1 кредитного договору, так і щодо п. 2 кредитного договору. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що паспортом споживчого кредиту передбачена реальна річна процентна ставка 79,58 %, що не узгоджується з умовами кредитного договору. Однак, паспортом споживчого кредиту чітко зазначено, що процентна ставка становить 0,01% річних, що діє в пільговий період, 5 % діє після закінчення пільгового періоду, що повністю узгоджується з умовами кредитного договору. Таким чином, суд першої інстанції неналежним чином дослідивши умови кредитного договору дійшов до передчасного та помилкового висновку, що сторони не встановили розмір процентів за користування кредитом. Вважає рішення суду в цій частині необґрунтованим та таким, що порушує права та легітимні очікування АТ «ОТП Банк», оскільки п. 2.1. кредитного договору визначено умови обслуговування кредитної лінії, а саме встановлено розмір процентів, які нараховує банк за користування кредитом.

Крім того, вказувала, що відмовляючи у стягненні заборгованості за прострочені відсотки суд першої інстанції зазначив, що у анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді сплати прострочених відсотків за порушення зобов`язання та визначення їх розміру. Не погоджувалась з даним висновком суду, враховуючи, що ОСОБА_1 підписавши кредитний договір № 2023480113 від 08 квітня 2019 року зобов`язався щомісячно до кінця строку дії кожного платіжного періоду сплачувати мінімальний платіж, що включає в себе часткове погашення тіла кредиту та проценту за користування цими коштами. Посилалась на п. 2.1. кредитного договору, яким визначено умови обслуговування кредитної лінії. За користування кредитом банк нараховує проценти, які розраховуються банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається Тарифами банку та Інформаційний листком, який є невід`ємною частиною та додатком до договору. Вказувала, що у випадку несплати мінімального платежу заборгованість, яка не погашена клієнтом в термін (строк), установлений кредитним договором, переходить в прострочені боргові зобов`язання. В подальшому прострочені боргові зобов`язання додаються до мінімального платежу, який боржник має сплатити в наступному платіжному періоді. Тобто, фактично кожного платіжного періоду у випадку несвоєчасної сплати мінімального платежу відбувається перенесення поточної заборгованості в прострочену. Також, у випадку перевищення боржником кредитного ліміту нараховується плата за овердрафт. Зазначала, що підтвердженням того, що ОСОБА_1 був ознайомлений з необхідністю сплати мінімального платежу та іншими умовами договору та правил користування карткою є те, що він тривалий час виконував умови заяви-анкети та договору, вчасно сплачував мінімальний платіж, а отже був ознайомлений з порядком його нарахування та розміром.

Звертала увагу, що відповідач виконував умови договору та користувався кредитним лімітом понад 3 роки та не мав жодних заперечень щодо нарахованих відсотків, розміру мінімального обов`язкового платежу. Прострочена заборгованість по кредитній картці ОСОБА_1 виникла у січні 2022 року. Однак, з 01 березня 2022 року у зв`язку з введенням на території України воєнного стану, АТ «ОТП Банк» запровадив кредитні канікули за усіма кредитами фізичних осіб на умовах банку. Враховуючи подовження дії воєнного стану на всій території України, ОТП Банк продовжив дію канікул за кредитними катками до 01 червня 2022 року включно. Після закінчення періоду кредитних канікул, що діяли за ініціативою банку, АТ «ОТП Банк» повернув стандартні умови обслуговування за кредитними картками починаючи з 02 червня 2022 року. Таким чином, після закінчення дії кредитних канікул ОСОБА_1 був зобов`язаний сплатити платежі, які не було сплачено протягом дії кредитних канікул та чергові внесення мінімального платежу за кредитною заборгованістю по картці до поточної граничної дати погашення, адже кредитні канікули - це відтермінування повернення боргу, а не списання заборгованості. Зауважувала, що під час дії кредитних канікул у період з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року відповідачу не нараховувалась прострочена заборгованість з тілом кредиту.

Також не погоджувалась з твердженням суду першої інстанції, що оскільки прострочення відповідачем сплати платежів сталося під час дії воєнного стану, а остання банківська операція з поповнення рахунку відповідачем здійснена перед початком військового стану, проте, банк всупереч вимог Закону продовжив нарахування відсотків за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором в період з 09 лютого 2022 року по 30 жовтня 2022 року, внаслідок чого утворилась заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 21 522,82 грн. 82 коп. Оскільки вказані платежі за прострочення виконання за кредитним договором нараховано під час дії воєнного стану, вони підлягають списанню кредитодавцем, а не стягненню з відповідача. Однак, апелянт не погоджується з даним твердженням, адже, у розрахунку заборгованості немає нарахування неустойки, а наявне нарахування відсотків, які зазначені в розрахунку заборгованості та звіті-рахунку, що здійснюється відповідно до п. 2.1 кредитного договору та тарифів банку, які були погоджені при укладенні кредитного договору з відповідачем, а отже, із ними він був ознайомлений та погодився, і вони є складовою кредиту. Звертала увагу, що в період воєнного стану заборонено нараховувати штрафні санкції, а саме неустойку (штраф і пеня) і позичальник звільняється від обов`язку сплачувати їх у разі нарахування, однак, у даному випадку банк нараховував саме відсотки, які позичальник повинен сплачувати відповідно до чинного законодавства та укладеного кредитного договору із банком.

Вказувала, що ОСОБА_1 підписуючи кредитний договір погодився з його умовами, а також своїм частковим виконанням зобов`язань підтвердив розуміння цих умов, тому всі нараховані суми у розрахунку заборгованості по відповідачу є актуальними та підлягають задоволенню повністю, оскільки були нараховані відповідно до умов передбачених в заяві-анкеті та публічному договорі про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (а.с. 144-149).

За правилами частини 13 статті 7, частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга Акціонерного товариства «ОТП БАНК» на заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 серпня 2023 року розглянута апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 серпня 2023 року оскаржується апелянтом лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками та простроченими відсотками.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 08 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та АТ «ОТП БАНК» укладено кредитний договір № 2023480113, згідно з яким відповідачу ОСОБА_1 надано кредит на придбання товару та послуг, загальний розмір якого складає 21 290,11 грн. (а.с. 51-52).

Згідно п. 1.1 Кредитного договору, кредит надається у розмірі 18 482 грн. на придбання товару у продавця; 350 грн. на сплату додаткових послуг банку, а саме: послуга: «СМС+Довідка» та 2 458,11 грн. на придбання послуг зі страхування у Продавця 2. Продавець 1 - ТО ТОВ ДІЄСА, ЄДРПОУ: 36483471. Продавець 2 - Страхова Компанія: СК «Арсенал Лайф», ЄДРПОУ 39180855. Загальний розмір кредиту: 21 290,11 грн. (а.с. 51).

Дата остаточного повернення кредиту 08 листопада 2020 року. Строк на який надається кредит визначено графіком платежів. Річна база нарахування процентів, зокрема для розрахунку використовується фактична кількість днів у календарному місяці та у календарному році.

Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись: фіксована процентна ставка у розмірі 0.01 % річних.

Згідно п. 1.3. Кредитного договору, повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати Позичальником ануїтетних платежів на рахунок погашення боргових зобов`язань, реквізити якого визначені у додатку № 1 до кредитного договору.

Відповідно до п. 1.4. Кредитного договору, датою (моментом) надання Банком та отримання Позичальником Кредиту вважається дата підписання Позичальником Кредитного договору. Кредит надається шляхом перерахування за дорученням Позичальника коштів на поточний рахунок Продавця 1 на придбання Товару.

Відповідно до п. 1.5. Кредитного договору, підписанням Кредитного договору Позичальник заявляє, гарантує та підтверджує, що: 1) Банк надав Позичальнику в письмовій формі та в повному об`ємі інформацію передбачену Законодавством, що захищає права споживачів; 2) Позичальника перед укладенням Кредитного договору ознайомлено із інформацією, визначеною Паспортом споживчого кредиту, необхідною для отримання кредиту із порівнянням різних пропозицій Банку з метою прийняття обґрунтованого рішення щодо укладеного Кредитного договору; 3) Позичальник отримав Кредит на сприятливих для нього умовах; Банк надав Позичальнику підписаний зі Сторони Банку оригінальний примірник Кредитного договору зі всіма невід`ємними частинами та всіма додатками до Кредитного договору (зокрема, але не виключно, Графік Платежів з Розрахунком загальної вартості Кредиту); 4) З Правилами кредитування, зокрема з положеннями щодо відповідальності Позичальника, Тарифами Банку, які є невід`ємною частиною Кредитного договору та які розміщені на Офіційному сайті Банку https://www.otpbank.com.ua. у розділі «Кредитування», ознайомлений і згоден, а також зобов`язується належно та неухильно виконувати; примірники Правил кредитування та Тарифів Банку отримав; 5) Послуги Банку пов`язані із видачею Кредиту отримав в повному обсязі. Зауваження щодо якості та обсягу Послуг, у тому числі послуг, наданих Банком та оплати Комісійної винагороди за видачу Кредиту відсутні.

Відповідно до п. 2 Кредитного договору, попередньо ознайомившись із всіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із положеннями договорів та усіх додатків до них, невід`ємною частиною яких є Заява-Анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк», ОСОБА_1 висловив бажання оформити картковий рахунок та отримати електронний платіжний засіб.

08 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «ОТП Банк» із заявою про відкриття карткового рахунку, підписавши заяву анкету-заяву про надання кредиту (а.с. 53).

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору, клієнт отримав тип картки MC GOLD. Валюта рахунку - гривня, номер карткового рахунку - НОМЕР_1 .

Також пунктом 2.1. Кредитного договору, визначено умови обслуговування кредитної лінії (надалі - Кредит/Кредитна лінія). За користування Кредитом, Банк нараховує проценти, які розраховуються Банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається Тарифами Банку та Інформаційним листком, який є невід`ємною частиною та додатком до Договору (надалі - Інформаційний листок). На дату укладення Заяви-Анкети розмір процентної ставки становить: 5 % в місяць. На дату укладення Заяви-Анкети розмір процентної ставки впродовж Пільгового періоду становить 0,01 % річних. Заява-Анкета є невід`ємною частиною Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) та Правил користування карткою (надалі - Правила), Інформаційного листка. Тарифами Банку, які розміщені на Офіційному сайті Банку (у розділі «Дебетні та кредитні картки»). (а.с. 51-52).

У матеріалах справи також наявний паспорт споживчого кредиту, що містить підпис відповідача про його ознайомлення з умовами кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту (а.с. 59).

Паспортом споживчого кредиту встановлено 0,01 % (річних) - процентна ставка, що діє протягом пільгового періоду до 55 днів, 5% (в місяць) - процентна ставка, що діє після закінчення пільгового періоду. Тривалість пільгового періоду може коливатися від 52 до 55 днів, залежно від кількості календарних днів у місяцях, протягом яких він діє. Діє тільки для операцій, здійснених торгівельній мережі та мережі Інтернет (а.с. 59).

Відповідно до Додатку №1 до договору про надання споживчого кредиту № 2023480113 від 08 квітня 2019 року, Графіку платежів та розрахунку загальної вартості кредиту з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, строк кредиту становить 19 місяців, загальною сумою в розмірі 21 291,88 грн. Щомісячний платіж позичальника становить 1 121 грн., крім останнього - 1 113,88 грн. (а.с. 54).

Згідно з наданими АТ «ОТП Банк» розрахунку заборгованості та довідки про наявність заборгованості від 30 жовтня 2022 року станом на станом на 30 жовтня 2022 року за відповідачем рахується заборгованість у сумі 86 416,77 грн., яка складається із: 41 774,66 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 4 893,95 грн. заборгованість за відсотками; 18 225,34 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 21 522,82 грн. - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.11-26, 27).

Крім того, до позовної заяви було додано Звіт-рахунок за період з 09 квітня 2019 року по 20 жовтня 2022 року на ім`я клієнта ОСОБА_1 , у якому відображені усі операції з платіжної краткою, та з якого слідує, що відповідач активно користувалася кредитними коштами (а.с. 28-50).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку Банк).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач АТ «ОТП Банк» звернувся до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2023480113 від 08 квітня 2019 року в загальному розмірі 86 416,77 грн., з яких 41 774,66 грн. заборгованість за тілом кредиту, 4 893,66 грн. - заборгованість за відсотками, 18 225,34 грн. - заборгованість за прострочене тіло кредиту, 21 522,82 - заборгованість за простроченими відсотками.

Відповідно до п. 1 кредитного договору № 2023480113 від 08 квітня 2019 року відповідач отримав кредит у розмірі 21 290,11 грн. та зобов`язався повернутикредит 08 листопада 2020 року (а.с. 51-52).

Відповідно до Додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 2023480113 від 08 квітня 2019 року, Графіку платежів та розрахунку загальної вартості кредиту повернення кредиту відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів протягом 19 місяців до 08 листопада 2020 року (а.с. 54).

У кредитному договорі № 2023480113 від 08 квітня 2019 року сторонами було погоджено розмір процентної ставки: 5 % в місяць та впродовж пільгового періоду - 0,01 % річних.

Тобто, відповідач погодився у письмовому вигляді з усіма умовами кредитування, зокрема і щодо розміру відсотків.

Оскарживши рішення районного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача заборгованістьза відсотками у сумі 4 893,66 грн.та заборгованість за простроченими відсотками у сумі 21 522,82 грн. станом на 15 листопада 2022 року, при цьому, розрахунок заборгованості за відсотками здійснено після закінчення строку дії кредитного договору. Крім того, у наданому позивачем розрахунку не зазначено за якою процентною ставкою було нараховано заборгованість.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Тобто, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18, пункти 53,53) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

При цьому, очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Відповідна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Нарахування Банком відповідачу за вищезазначеним договором відсотків та прострочених відсотків за користування кредитом після закінчення строку дії договору - 08 листопада 2020 року є безпідставним.

Оскільки, після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечується ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому, позивач АТ «ОТП Банк» у даній справі позовних вимог в порядку ст. 625 ЦК не заявляв.

Крім того, позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків та прострочених відсотків, посилався на Договір про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) в редакції від 19 березня 2019 року та паспорт споживчого кредиту, як невід`ємні частини спірного договору.

Договір про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) (публічний), що долучений позивачем до матеріалів позовної заяви, підписів відповідача не містить, що свідчить про недоведеність факту ознайомлення відповідача саме з цим Договором та визначеними в ньому умовами.

Тобто, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Договір про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) (публічний) розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, а тому суд першої інстанції правильно надав оцінку наданому позивачем доказу та обґрунтовано не взяв його до уваги.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Крім того, паспорт споживчого кредиту від 08 квітня 2019 року, підписаний відповідачем, безспірно не свідчить про погодження всіх істотних умов договору укладеного з відповідачем, в тому числі щодо сплати відсотків, з огляду на таке.

В пункті 7 паспорту споживчого кредиту зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінці кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір його доходів, тощо. Ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 08 квітня 2019 року.

Стаття 9 Закону України «Про споживче кредитування» визначає інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) дійшла висновку про те, що «під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту».

Крім того, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просив стягнути заборгованість за відсотками та простроченими відсотками відповідно до умов п. 2.1. кредитного договору № 2023480113 від 08 квітня 2019 року. При цьому, позовних вимог в порядку ст. 625 ЦК позивачем не заявлялось.

Відтак, помилковими є посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішення на пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а саме, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення районного суду підлягає зміні із викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Інші доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Оскільки заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 серпня 2023 року було оскаржене позивачем лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками та простроченими відсотками, тому, відповідно до ст. 367 ЦПК України, в частині задоволення позовних вимог рішення районного суду не переглядалось судом апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати не підлягають задоволенню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргуАкціонерного товариства «ОТП БАНК» - задовольнити частково.

Заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 серпня 2023 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

В.М. Ратнікова

Т.І.Ящук