Постанова

від 12.01.2024 по справі 460/5236/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/5236/23 пров. № А/857/18968/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Рівненської обласної організації Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів" на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року (головуючий суддя Поліщук О.В., м. Рівне ) у справі № 460/5236/23 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до Рівненської обласної організації Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів" про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Рівненській області звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Рівненської обласної організації Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» (з урахуванням заяви про зміну підстав позову та збільшення позовних вимог), у якому просило:

стягнути з Рівненської обласної організації Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, суму податкового боргу 777218,35 грн:

647693,18 грн з орендної плати з юридичних осіб;

129525,17 грн. із земельного податку з юридичних осіб.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Рівненської обласної організації Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» до бюджету податковий борг в сумі 777218,35 грн., а саме:

647693,18 грн з орендної плати з юридичних осіб;

129525,17 грн. із земельного податку з юридичних осіб.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Рівненської обласної організації Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів», оскаржила його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати частково та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Головного управління ДПС у Рівненській області в частині стягнення заборгованості в розмірі 129525,17 грн. із земельного податку за землю із кадастровим номером 2610100000:01:024:0275 відмовити, а врешті задовольнити.

В апеляційній скарзі зазначає, що позивач в адміністративному позові зазначає, що станом на даний час за Рівненською обласною організацією Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» обліковується заборгованість - 129525,17 грн. із земельного податку з юридичних осіб, що виникла на підставі самостійно визначених але не сплачених податкових зобов`язань за деклараціями за період з 03.09.2020 по 07.03.2023.

Судом першої інстанції не взято до уваги, що згідно договорів купівлі-продажу від 11.11.2011, Рівненська обласна організація Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» продала два приміщення гр. ОСОБА_1 , які розташовані на земельній ділянці за кадастровим номером 2610100000:01:024:0275, яка на той час належить продавцю на праві постійного користування на підставі Державного акту на право постійного користування землею, виданого Рівненською міською радою 19.12.2001 П-РВ №001627, тобто за умовами даних договорів купівлі-продажу, Відповідач відчужив третій особі вказані об`єкти нерухомого майна.

Згідно із підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Статтею 269 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Відповідно до підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

За нормою статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

Згідно ч.1 ст.377 ЦК України - до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувана (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувана, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувана (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Пунктом «е» частини 1 Земельного кодексу України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

В той же час, відповідно до пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Таким чином, гр. ОСОБА_1 11.11.2011 набув право власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці площею 2353 кв.м., за кадастровим номером 2610100000:01:024:0275, яка перебувала в постійному користуванні у Відповідача. Відповідно, з цієї дати у гр. ОСОБА_1 виник встановлений податковим законом обов`язок сплачувати податок за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним нерухоме майно. З цієї ж дати припинилися відносини щодо користування цієї земельної ділянки попереднім власником об`єктів нерухомого майна - Рівненською обласною організацією Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів».

Виходячи з вищенаведеного, Рівненська обласна організація Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 129525,17 грн. із земельного податку за землю із кадастровим номером 2610100000:01:024:0275 безпідставними та необґрунтованими.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно інтегрованої картки платника податків за відповідачем обліковується заборгованість в загальній сумі 777218,35 грн: 647693,18 грн з орендної плати з юридичних осіб; 129525,17 грн із земельного податку з юридичних осіб.

Дана заборгованість виникла на підставі самостійно задекларованих, але не сплачених сум, застосованих штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податків та нарахованої пені.

У зв`язку з несплатою відповідачем грошових зобов`язань позивачем 13.01.2020 було винесено податкову вимогу форми «Ю» № 150-50, яку надіслано рекомендованим листом та вручено платнику податків 22.01.2020.

Зазначена заборгованість відповідачем у добровільному порядку не сплачена.

Постановляючи рішення суду першої інстанції виходив з того, що підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.

Грошове зобов`язання платника податків відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України- сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно із пунктом 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом, для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У свою чергу, відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1- 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами, визначеними пунктом 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як уже зазначалось вище за відповідачем рахується заборгованість з податку на додану вартість, земельного податку з юридичних осіб, екологічного податку, яка утворилась в результаті несплати самостійно задекларованих сум грошового зобов`язання та відповідно до податкових повідомлень-рішень.

Відповідачу було виставлено податкову вимогу форми «Ю» № 150-50 від 13.01.2020, яку надіслано рекомендованим листом та вручено платнику податків 22.01.2020, а отже контролюючим органом дотримано вимог п. 42.2 статті 42 Податкового кодексу України. Зазначена податкова вимога залишилась без належного виконання.

На час розгляду справи судом, податковий борг відповідача в сумі 777218,35 грн підтверджено довідкою про стан розрахунків з бюджетом Рівненської обласної організації Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів», витягом з інтегрованої картки платника податків.

Відхиляючи доводи відповідача щодо неправомірності нарахування контролюючим органом податкових зобов`язань із земельного податку з юридичних осіб, а також про продаж цього майна в 2011 році, як підставу для відмови в задоволенні позову, суд першої інстанції слушно зауважив, що наведені відповідачем обставини не входять до предмету доказування у цій справі.

Питання законності нарахування контролюючим органом податкових зобов`язань може вирішуватися в спорі платника податку з цим органом про скасування відповідних рішень контролюючого органу в процедурі їх адміністративного/судового оскарження.

При цьому в спорі про стягнення податкового боргу суд перевіряє інші обставини:

чи узгоджене грошове зобов`язання (в цій ситуації узгоджене, оскільки платник податку отримав рішення контролюючого органу та не оскаржив його у встановлені законом строки);

якщо узгоджене то чи сплачене платником податку у встановлені законом строки (в цій ситуації прострочене).

Суд першої інстанції зґясував, що відповідач податкові повідомлення-рішення в судовому порядку не оскаржував, докази на підтвердження протилежного у матеріалах справи відсутні.

У відповідності до статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Отже, відповідно до приписів статті 56 ПК України грошові зобов`язання, зазначені у поданій платником податків податковій декларації є узгодженими та підлягали до сплати відповідачем у строк, встановлений пунктами 57.1 та 57.3 статті 57 ПК України.

Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, його територіальні органи.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.2 статті 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Враховуючи наявність у відповідача податкового боргу, наявність відкритих у нього банківських рахунків, та те, що позивачем дотримано процедуру звернення з цим позовом до суду, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків податковий борг у сумі 777218,35 грн.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Рівненської обласної організації Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів" залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року у справі № 460/5236/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді О. І. Мікула А. Р. Курилець