Постанова

від 11.01.2024 по справі 810/3210/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 року

м. Київ

справа № 810/3210/17

адміністративне провадження № К/9901/53136/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2017 (головуючий суддя Кушнова А.О., судді: Лисенко В.І., Панова Г.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2018 (головуючий суддя Кобаль М.І., судді: Епель О.В., Карпушова О.В.) у справі №810/3210/17 за позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «Оленівське» Інституту механіки та автоматики агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправною відмови, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Дослідне господарство «Оленівське» Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» (яке у подальшому перейменоване на Державне підприємство «Дослідне господарство «Оленівське» Інституту механіки та автоматики агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, далі також - Державне підприємство, платник податків, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі також - Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, податкова інспекція, податковий орган, відповідач 1) та Державної фіскальної служби України (далі також - ДФС України, відповідач 2), в якому (з урахуванням уточнень до позовної заяви) просило:

- визнати протиправною відмову Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області у неприйнятті як податкової звітності «загальну» декларацію платника єдиного податку четвертої групи реєстраційний №9024137657 від 20.02.2017, відомості про наявність земельних ділянок реєстраційний №9024137617 від 20.02.2017, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва реєстраційний №9024137644 від 20.02.2017, «звітну» декларацію платника єдиного податку четвертої групи реєстраційний №9024137597 від 20.02.2017, відомості про наявність земельних ділянок реєстраційний №9024137708 від 20.02.2017, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва реєстраційний №9024137553 від 20.02.2017;

- вважати поданими «загальну» декларацію платника єдиного податку четвертої групи реєстраційний №9024137657 від 20.02.2017, відомості про наявність земельних ділянок реєстраційний №9024137617 від 20.02.2017, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва реєстраційний №9024137644 від 20.02.2017, «звітну» декларацію платника єдиного податку четвертої групи реєстраційний №9024137597 від 20.02.2017, відомості про наявність земельних ділянок реєстраційний №9024137708 від 20.02.2017, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва реєстраційний №9024137553 від 20.02.2017 датою їх отримання податковим органом - 20.02.2017;

- зобов`язати названу податкову інспекцію зареєструвати «загальну» декларацію платника єдиного податку четвертої групи реєстраційний №9024137657 від 20.02.2017, відомості про наявність земельних ділянок реєстраційний №9024137617 від 20.02.2017, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва реєстраційний №9024137644 від 20.02.2017, «звітну» декларацію платника єдиного податку четвертої групи реєстраційний №9024137597 від 20.02.2017, відомості про наявність земельних ділянок реєстраційний №9024137708 від 20.02.2017, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва реєстраційний №9024137553 від 20.02.2017;

- визнати протиправним виключення позивача з Реєстру платників єдиного податку та скасувати рішення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про виключення позивача з Реєстру платників єдиного податку;

- зобов`язати ДФС України поновити Державне підприємство в Реєстрі платників єдиного податку з 20.02.2017.

В обґрунтування позову зазначено, що Державне підприємство, набувши починаючи з 01.01.2015 статус платника єдиного податку четвертої групи, в лютому 2017 року в черговий раз подало до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області пакет необхідних документів (а саме перелічену вище податкову звітність) для підтвердження такого статусу, проте отримало відмову в прийнятті такої звітності з посиланням на те, що позивач не може бути платником єдиного податку через обліковану станом на 31.12.2016 податкову заборгованість в сумі 0,31 грн. З урахуванням тих обставин, що на момент виникнення спірних правовідносин Державне підприємство вже було платником єдиного податку, підтвердило належними та достатніми документами умови перебування на особливому режимі оподаткування, а на іншому рахунку в межах того ж податку на додану вартість обліковувалася переплата (8 919,93 грн.), то підстави для позбавлення його цього статусу були відсутні.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2018, адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із вищезазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів, посилаючись, зокрема, на те, що у 2016 році позивач дійсно був платником єдиного податку четвертої групи. Однак станом на 01.01.2017 за ним обліковувався податковий борг у розмірі 0,31 грн., а тому, незважаючи на подані Державним підприємством документи для підтвердження статусу платника єдиного податку, останній в розумінні норм пункту 299.6 статті 299 Податкового кодексу України не міг бути зареєстрованим платником названого податку.

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Суди першої та апеляційної інстанцій з`ясували, що відповідно до установчих документів Державне підприємство «Дослідне господарство «Оленівське» Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» було створене як державне сільськогосподарське підприємство та відповідно до довідки Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 13.02.2014 №1202/10-07-15-02-11 про набуття (підтвердження) статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку з 13.02.2014 перебувало на податковому обліку як платник фіксованого сільськогосподарського податку.

У 2015 році, як вбачається зі змісту листа Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 16.04.2015 №3494/10/10-07-15-02-11 та довідки Головного управління ДФС у Київській області від 23.10.2017 №7260/10/10-36-12-11, у 2015 і 2016 роках Державне підприємство Дослідне господарство «Оленівське» Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» значилося таким, що має статус платника єдиного податку четвертої групи.

20.02.2017 позивач, керуючись вимогами підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України, для підтвердження наявного статусу подав до Фастівського відділення Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області пакет документів, а саме:

- загальну звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2017 рік (заповнена 20.02.2017, в якій задекларовано річну суму податку у розмірі 492 424,72 грн., а також відомості про наявність земельних ділянок (як додаток 1 до вказаної загальної податкової декларації);

- розрахунок частки сільськогосподарського виробництва за 2016 рік (заповнений 20.02.2017), в якому були відображені сума скоригованого доходу сільськогосподарського товаровиробника у розмірі 23 712 431,65 грн. та частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) період в обсязі 98,63%;

- звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2017 рік (заповнена 20.02.2017), в якій задекларовано річну суму податку у розмірі 492 424,72 грн., разом із відомостями про наявність земельних ділянок;

- розрахунок частки сільськогосподарського виробництва за 2016 рік (в якому продубльовано відомості з попереднього поданого такого ж розрахунку).

Перелічена податкова звітність прийнята контролюючим органом в той же день та зареєстрована за №№9024137657, 9024137553, 9024137597 і №9024137644, що підтверджується наявними у матеріалах справи електронними квитанціями №2.

Надалі листом від 22.02.2017 № 25/10-13-10-24-12-13 відповідач 1 повідомив позивача про відмову у прийнятті зазначеної податкової звітності з вказівкою на те, що відповідно до підпункту 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 Податкового кодексу України платниками єдиного податку четвертої групи не можуть бути суб`єкти господарювання, які станом на 1 січня податкового (звітного) року мають податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), а в листі від 22.02.2017 №26/10-13-10-24-12-08 зазначив наступне: в ході розгляду поданої платником податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2017 рік (реєстраційний №9024137675 від 20.02.2017) встановлено, що станом на 01.01.2017 в інтегрованій картці ДП «Дослідне господарство «Оленівське» обліковується податковий борг з податку на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями з продукцією тваринництва « 30/14011101/05» у розмірі 0,31 грн., а тому позивач не може бути зареєстрований платником єдиного податку четвертої групи.

При цьому, за змістом інформації про стан розрахунків Державного підприємства з бюджетом, наданої податковою інспекцією у вигляді листа від 18.08.2017 №5155/10/10-13-10-24-07-29 у відповідь на письмовий запит позивача, за даними інформаційної системи органів ДФС «Податковий блок» станом на 31.12.2016 в інтегрованій картці платника податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14010100) обліковувалася переплата в сумі 94,95 грн., а в інтегрованій картці платника податку на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами (код платежу 14010901) - нульове сальдо; в інтегрованій картці платника податку на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями із зерновими і технічними культурами (код платежу 14011001) обраховувалася переплата в сумі 8 919,93 грн.; також в інтегрованій картці платника податку на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями з продукцією тваринництва (код платежу 14011101) значився податковий борг у сумі 0,31 грн.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини Верховний Суд насамперед вважає за необхідне звернути увагу на таке.

У частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із приписами пунктів 291.2, 291.3 статті 291 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

В свою чергу згідно з положеннями підпункту 4 пункту 291.4 цієї ж статті ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на чотири групи платників єдиного податку, з них: четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відповідно ж до підпункту 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи суб`єкти господарювання, які станом на 1 січня базового (звітного) року мають податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1 - 298.8.4 пункту 298.8 статті 298 ПК України.

Так, за змістом підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки;

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

В той же час порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку врегульовано положеннями статті 299 ПК України.

Положеннями пункту 299.6 статті 299 ПК України визначено, що підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно: 1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу; 2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації; 3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

Водночас за приписами підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: 1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення; 2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення; 3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення; 4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків; 5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми; 6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення; 7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності; 8) у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів; 9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.

Таким чином, положення ПК України містять вичерпні підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи.

Відповідно ж до абзацу другого пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Системний правовий аналіз наведених норм Кодексу дає підстави для висновку, що законодавцем чітко розмежовано поняття переходу на спрощену систему оподаткування та щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку.

Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскільки позивач у 2015 - 2016 роках вже був платником єдиного податку четвертої групи, то у межах спірних відносин йдеться саме про підтвердження останнім статусу платника єдиного податку, а не про обрання або перехід на спрощену систему оподаткування.

Суд вважає неприйнятними доводи контролюючого органу про наявність податкового боргу по податку на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями з продукцією тваринництва в сумі 0,31 грн., як підставу відмови у підтверджені статусу платника єдиного податку з посиланням на приписи підпункту 291.5-1.3. пункту 291.5-1 статті 291 ПК України, оскільки ці норми встановлюють умови, за якими суб`єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи. Умовою, яка виключає набуття цього статусу, серед іншого, є податковий борг станом на 1 січня базового (звітного) року, і ця умова не стосуються підтвердження статусу такого платника.

Дані висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 22.07.2022 у справі №818/2056/18, від 06.02.2018 у справі №816/543/17, від 29.03.2018 у справі №804/2321/17, від 16.04.2018 у справі №808/657/16 та від 08.05.2018 у справі №816/1088/17.

Також, як було встановлено судами попередніх інстанцій, в даному випадку відповідач обмежився лише констатацією факту наявності у позивача станом на 01.01.2017 податкового боргу в сумі 0,31 грн., при цьому, в порушення приписів частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів існування у Товариства такого боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Крім того, відзначивши те, що способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом за наявності встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку, суди з`ясували, що відповідачем 1 не проводилась документальна перевірка позивача, а також не приймалося рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Враховуючи викладене, суди встановили, що у Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не було правових підстав для відмови Державному підприємству «Дослідне господарство «Оленівське» Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи в 2017 році, а також й у прийнятті описаної вище податкової звітності.

Отже суди першої та апеляційної інстанції, повно і всебічно встановивши обставини цієї справи на підставі наявних у ній доказів, оцінка яким надана з дотриманням положень Кодексу адміністративного судочинства України, дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не свідчать про допущення судами неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при ухваленні судових рішень за наслідками розгляду цієї справи, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно із частиною третьою статті 343 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.А. Гончарова