Постанова

від 11.04.2018 по справі 810/3210/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/3210/17 Судді першої інстанції: Кушнова А.О.,

Лисенко В.І., Панова Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кобаля М.І.,

Суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Кривді В.І.

за участю:

представника позивача: Ноета Ю.В.

представника відповідача: Лущий В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства Дослідне господарство Оленівське Національного наукового центру Інститут механізації та електрифікації сільського господарства до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та Державної фіскальної служби України про визнання відмови протиправною, визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство Дослідне господарство Оленівське Національного наукового центру Інститут механізації та електрифікації сільського господарства (далі по тексту - Позивач, ДП Дослідне господарство Оленівське ) звернулося до суду із адміністративним позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та Державної фіскальної служби України (далі - Відповідачі, Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, ДФС України) в якому просило (з урахуванням зміни позовних вимог):

- визнати протиправною відмову Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області у неприйнятті як податкової звітності загальну декларацію платника єдиного податку четвертої групи №9024137657 від 20.02.2017, відомості про наявність земельних ділянок №9024137617 від 20.02.2017, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва №9024137644 від 20.02.2017, звітну декларацію платника єдиного податку четвертої групи №9024137597 від 20.02.2017, відомості про наявність земельних ділянок №9024137708 від 20.02.2017, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва № 9024137553 від 20.02.2017;

- вважати поданими загальну декларацію платника єдиного податку четвертої групи №9024137657 від 20.02.2017, відомості про наявність земельних ділянок №9024137617 від 20.02.2017, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва №9024137644 від 20.02.2017, звітну декларацію платника єдиного податку четвертої групи №9024137597 від 20.02.2017, відомості про наявність земельних ділянок №9024137708 від 20.02.2017, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва №9024137553 від 20.02.2017 датою їх отримання податковим органом 20.02.2017 р.;

- зобов'язати Києво-Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області зареєструвати загальну декларацію платника єдиного податку четвертої групи №9024137657 від 20.02.2017, відомості про наявність земельних ділянок №9024137617 від 20.02.2017, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва №9024137644 від 20.02.2017, звітну декларацію платника єдиного податку четвертої групи №9024137597 від 20.02.2017, відомості про наявність земельних ділянок №9024137708 від 20.02.2017, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва №9024137553 від 20.02.2017;

- визнати протиправним виключення позивача з Реєстру платників єдиного податку та скасувати рішення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про виключення позивача з Реєстру платників єдиного податку;

- зобов'язати ДФС України поновити ДП Дослідне господарство Оленівське в Реєстрі платників єдиного податку починаючи з 20.02.2017 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ДП Дослідне господарство Оленівське зареєстроване Фастівською районною державною адміністрацією Київської області 03.06.1996, як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №092979.

Абзацом 1 пункту 1.1 Статуту позивача (нова редакція), затвердженого Президентом Національної академії аграрних наук України, академіком НААН Гадзало Я.М. 12.12.2016, встановлено, що Дослідне господарство Оленівське Національного наукового центру Інститут механізації та електрифікації сільського господарства засноване на основі державної власності, перебуває у відання Національної академії аграрних наук України, як органу управління майном.

Відповідно до п. 2.1 вказаного Статуту підприємство, як юридична особа, є державним сільськогосподарським підприємством, яке створене з метою організаційно-господарського забезпечення науковій установі умов для своєчасного та високоякісного проведення наукових досліджень та їх апробації, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння сільськогосподарських культур і сажанців, нових засобів захисту рослин і тварин, штамів мікроорганізмів, вирощування племінного молодняку тварин і птиці, проектування і виготовлення дослідних і макетних зразків нової техніки, тощо.

Згідно з п.3.1 вказаного Статуту підприємство є державним комерційним унітарним підприємством, що діє на основі державної форми власності, як самостійний суб'єкт господарювання (а.с.42-55).

Відповідно до довідки Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про набуття (підтвердження) статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку від 13.02.2014 №1202/10-07-15-02-11 ДП Дослідне господарство Оленівське з 13.02.2014 було взято на податковий облік як платник фіксованого сільськогосподарського податку (а.с.82).

Листом №3494/10/10-07-15-02-11 від 16.04.2015 Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області підтверджено статус ДП Дослідне господарство Оленівське як платника єдиного податку четвертої групи на 2015 рік (а.с.83).

Також, у 2016 році ДП Дослідне господарство Оленівське є платником єдиного податку четвертої групи, про що свідчить довідка Головного управління ДФС у Київській області від 23.10.2017 №7260/10/10-36-12-11 (а.с.84).

20.02.2017 позивачем було подано до Фастівського відділення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області наступні документи:

- загальну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2017 рік від 20.02.2017, в якій визначено річну суму податку у розмірі 492424,72 грн. (а.с.6-8), та відомості про наявність земельних ділянок (Додаток 1 до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи) від 20.02.2017 (а.с.9-10), які були прийняті контролюючим органом та зареєстровані за №9024137657, про що свідчить квитанція №2 від 20.02.2017 (а.с.11);

- розрахунок частки сільськогосподарського виробництва за 2016 рік від 20.02.2017, в якому зазначено суму скоригованого доходу сільськогосподарського товаровиробника у розмірі 23712431,65 грн. (а.с.12-13). Вказаний розрахунок був прийнятий контролюючим органом та зареєстрований за №9024137553, що підтверджується квитанцією №2 від 20.02.2017 (а.с.14);

- звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2017 рік від 20.02.2017, в якій визначену річну суму податку у розмірі 492424,72 грн. (а.с.15-17), та відомості про наявність земельних ділянок (Додаток 1 до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи) від 20.02.2017 (а.с.18-19), які були прийняті контролюючим органом та зареєстровані за №9024137597, про що свідчить квитанція №2 від 20.02.2017 (а.с.20);

- розрахунок частки сільськогосподарського виробництва за 2016 рік від 20.02.2017, в якому зазначено суму скоригованого доходу сільськогосподарського товаровиробника у розмірі 23712431,65 грн. (а.с.21-22). Вказаний розрахунок був прийнятий контролюючим органом та зареєстрований за №9024137644, що підтверджується квитанцією №2 від 20.02.2017 (а.с.23).

Між тим, листом № 25/10-13-10-24-12-13 від 22.02.2017 Про відмову у прийнятті податкової звітності Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області повідомила ДП Дослідне господарство Оленівське про те, що надіслана останнім податкова звітність не вважається поданою (а.с.27).

Також, листом №26/10-13-10-24-12-08 від 22.02.2017 Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області повідомила позивача про прийняте рішення, а саме: Про відмову переходу платника на єдиний податок четвертої групи , в якому зазначено, що при розгляді податкової декларації, поданої позивачем, встановлено, що станом на 01.01.2017 в інтегрованій картці ДП Дослідне господарство Оленівське обліковується податковий борг по податку на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями з продукцією тваринництва 30/14011101/05 у розмірі 0, 31 грн., а тому позивач не може бути зареєстрований платником єдиного податку четвертої групи (а.с.26).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Фастівського відділення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області з листом від 17.07.2017 вих.№27, в якому просив контролюючий орган надати інформаційну довідку про стан розрахунків з бюджетом станом на 31.12.2016, зокрема: з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), у тому числі: з податку на додану вартість за операціями із зерновими і технічними культурами; з податку на додану вартість за операціями із продукцією тваринництва; з податку на додану вартість за операціями з іншою сільськогосподарськими товарами/ послугами (а.с.24).

Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області листом від 18.08.2017 №5155/10/10-13-10-24-07-29 повідомила позивачу про те, що відповідно до інформаційної системи органів ДФС Податковий блок , станом на 31.12.2016 на рахунок податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14010100) обліковується переплата в сумі 94,95 грн.

Станом на 31.12.2016 на рахунку податку на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами (код платежу 14010901) обліковується 0,00 грн.

Станом на 31.12.2016 на рахунку податку на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями із зерновими і технічними культурами (код платежу 14011001) обліковується переплата в сумі 8919,93 грн.;

Станом на 31.12.2016 на рахунку податку на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями з продукцією тваринництва (код платежу 14011101) обліковується податковий борг у сумі 0,31 грн. (а.с.25).

Вважаючи, протиправними дії відповідачів, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом протиправно виключено позивача з реєстру платників єдиного податку, а тому необхідно зобов'язати ДФС України поновити позивача в Реєстрі платників єдиного податку з 20.02.2017 року, яка є датою подачі ним відповідної податкової звітності.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, до 01.01.2015 року Глава 2 Розділу XIV Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) регулювала порядок справляння фіксованого сільськогосподарського податку, платником якого з 2009 року по 2014 рік.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи № 71-VІІІ від 28.12.2014 року, який набув чинності 01.01.2015 року, до ПК України та деяких законодавчих актів України внесено зміни, зокрема, Главу 2 Фіксований сільськогосподарський податок виключено.

Між тим, п. 291.4 ст. 291 ПК України доповнено підпунктом 4, відповідно до якого сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, віднесено до четвертої групи суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Згідно з п. 299.1 ст. 299 ПК України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно з п. 299.2 ст.299 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Відповідно до пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року: загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку); звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Згідно з п. 299.13 ст. 299 ПК України з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку: податковий номер (для юридичної особи); найменування для юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові для фізичної особи; дату (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; ставку єдиного податку; групу платника податку; види господарської діяльності; дату виключення з реєстру платників єдиного податку.

Тобто, починаючи з 01.01.2015 року платники фіксованого сільськогосподарського податку автоматично стають платниками єдиного податку четвертої групи . Їх реєстрація у якості платників єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру платників єдиного податку.

Крім того, контролюючий орган додатково розміщує дані про таких платників на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті, а також на підставі наявної інформації надає підтвердження статусу платника єдиного податку.

Таким чином, позивач з 01.01.2015 року автоматично набув статусу платника єдиного податку четвертої групи, що також було підтверджено контролюючими органами у листі від 16.04.2015 №3494/10/10-07-15-02-11 та довідці від 23.10.2017 №7260/10/10-36-12-11, які були досліджені судом апеляційної інстанції в повному обсязі під час розгляду справи. Разом з тим, зазначене не спростовано податковим органом ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції.

Тобто, позивач маючи статус платника єдиного податку четвертої групи, надаючи 20.02.2017 перелік відповідних звітних документів контролюючому органу, не здійснював дій, спрямованих на перехід на спрощену систему оподаткування, а здійснював дії з щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку.

В свою чергу, Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не встановлено неподання у повному обсязі або наявність неточностей у документах, поданих для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку ДП Дослідне господарство Оленівське

Таким чином, колегія судів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що у податкового органу були відсутні підстави для не підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи за позивачем з 01.01.2017 року. Крім того, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що зазначене є прямим обов'язком контролюючого органу, а тому останній був зобов'язаний внести відповідні відомості до реєстру платників єдиного податку та інформаційних мереж, однак, цього не зробив, посилаючись на наявність у позивача податкового боргу з податку на додану вартість станом на 01.01.2017 року і п. 291.5-1.3 п. 291.5-1 ст. 291 ПК України.

Згідно з пп. 291.5-1.3 п. 291.5-1 ст. 291 ПК України, не може бути платником єдиного податку четвертої групи суб'єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованими та законним посилання позивача, що у разі наявності в контролюючого органу підстав вважати, що позивач не може бути платником єдиного податку, останній, згідно з п. 299.10 ст.299 ПК України, може прийняти рішення про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку, що відповідачем зроблено не було.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що наявність боргу на 01 січня поточного року є підставою для відмови у набутті статусу платника єдиного податку лише для тих хто вперше набуває цей статус.

Отже, вданому випадку, позивач був зобов'язаний з 01 січня поточного року (з 01.01.2017 року) підтвердити свій статус платника єдиного податку четвертої групи, а тому норми пп. 291.5-1.3 п. 291.5-1 ст. 291 ПК України щодо відмови у такій реєстрації за наявності податкового боргу до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що для тих суб'єктів господарювання, які вже були платниками єдиного податку, відповідно до вимог пп. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, податковий борг може бути підставою для втрати цього статусу лише у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Разом з тим, відповідно до листа Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 18.08.2017 №5155/10/10-13-10-24-07-29 на рахунку позивача з податку на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями з продукцією тваринництва (код платежу 14011101) обліковувався податковий борг у сумі 0,31 грн. лише станом на 31.12.2016. Отже, правила норми пп.291.5-1.3 п. 291.5-1 ст. 291 ПК України стосуються порядку самостійного переходу суб'єкта господарювання на спрощену систему оподаткування, а не правил автоматичного переходу на спрощену систему оподаткування.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 15.11.2016 (справа №814/2723/15).

Крім того, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції посилання податкового органу, що підставою для виключення позивача з Реєстру платників єдиного податку є наявність у позивача податкового боргу у сумі 0,31 грн., з огляду на наступне.

Згідно з приписами пп. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.87.1 ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти , у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також, зокрема, за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4 1 статті 43 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ст. 1 Бюджетного кодексу України бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування доходів, видатків, кредитування, фінансування бюджету, боргу відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Для сплати платником щомісячних грошових зобов'язань з податку на додану вартість наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 №11 Про бюджетну класифікацію були виділені спеціальні коди бюджетної класифікації.

У зв'язку із цим Державною казначейською службою України були відкриті відповідні рахунки для сплати платниками податку на додану вартість.

Так, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 14.01.2011 №11 Про бюджетну класифікацію станом до 04.01.2016 встановлено лише код бюджетної класифікації податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - 14010100.

Разом з тим, наказом Міністерства фінансів України від 05.01.2016 №2 Про затвердження Змін до бюджетної класифікації були змінені коди бюджетної класифікації податку на додану вартість, а саме:

- податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - 14060100;

- податок на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами - 14060900;

- податок на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями із зерновими та технічними культурами - 14061000;

- податок на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями з продукцією тваринництва - 14061100.

Згідно п. 3 Розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (далі - Порядок) оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Згідно п. 2 Розділу ІІІ Порядку підрозділ, який здійснює облік платежів та інших надходжень, на підставі інформації про відкриття (перевідкриття) рахунків за відповідними кодами класифікації доходів бюджету, отриманої від органу Казначейства, проводить процедуру перекодування ІКП за місцем її відкриття.

Аналізуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Більш того, погашення податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями з продукцією тваринництва за рахунок переплати з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт та послуг) та з податку на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями із зерновими і технічними культурами повинно здійснюватись відповідачем в автоматичному режимі без подання відповідної заяви позивачем , як того вимагають приписи п. 87.1 ст. 87 ПКу України, оскільки наявність іншого коду бюджетної класифікації, на якому обліковуються надходження з податку на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями з продукцією тваринництва, не є підставою вважати, що останній є окремим платежем чи податком, відмінним від податку на додану вартість.

За таких підстав, не зарахування відповідачем переплати з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 94,95 грн. та з податку на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями із зерновими і технічними культурами у розмірі 8919,93 грн., що загалом становить 9014,88 грн. в рахунок погашення податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями з продукцією тваринництва за рахунок надміру сплачених сум податку на прибуток є протиправною бездіяльністю відповідача.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції проаналізувавши вищезазначені правові положення та обставини справи приходить до висновку, що Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було необґрунтовано та безпідставно відмовлено позивачу у прийнятті поданої ним 20.02.2017 податкової звітності та незаконно виключено позивача з реєстру платників єдиного податку.

Як зазначено судом першої інстанції, під час розгляду справи відповідачами не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності відмови позивачу як платнику єдиного податку четвертої групи у прийнятті податкової звітності та виключення його з реєстру платників єдиного податку.

У зв'язку з цим, судом першої інстанції правомірно визнано вимоги позивача в частині визнання протиправною відмову Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області у неприйнятті як податкової звітності загальної декларації платника єдиного податку четвертої групи № 9024137657 від 20.02.2017, відомостей про наявність земельних ділянок №9024137617 від 20.02.2017, розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва №9024137644 від 20.02.2017, звітної декларації платника єдиного податку четвертої групи №9024137597 від 20.02.2017, відомостей про наявність земельних ділянок №9024137708 від 20.02.2017, розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва №9024137553 від 20.02.2017, визнання вказаної податкової документації поданою та зобов'язання Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області здійснити її реєстрацію обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, з огляду на безпідставність та необґрунтованість виключення ДП Дослідне господарство Оленівське з Реєстру платників єдиного податку на підставі рішення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 22.02.2017 №2 6/10-13-10-24-12-08 Щодо відмови переходу платника на єдиний податок четвертої групи , прийняття якого зумовлено помилковим застосуванням контролюючим органом положень ПК України, зазначене рішення є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання ДФС України поновити позивача в Реєстрі платників єдиного податку з 20.02.2017 року, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 299.1 ст.299 ПК України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Пунктом 299.2 ст.299 ПК України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Згідно із ст.19-2 ПК України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в частині забезпечення формування та реалізації податкової та митної політики виконує такі функції:здійснює координацію діяльності контролюючих органів;затверджує нормативно-правові акти з питань, що належать до компетенції контролюючих органів; прогнозує, аналізує надходження податків, зборів, платежів, визначених Податковим та Митним кодексами України, Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , джерела податкових надходжень, вивчає вплив макроекономічних показників, законодавства, угод про вступ до міжнародних організацій, інших міжнародних договорів України на надходження податків, зборів, платежів, надає пропозиції щодо збільшення їх обсягу та зменшення втрат бюджету; узагальнює практику застосування законодавства з питань оподаткування, законодавства з питань сплати єдиного внеску, розробляє проекти нормативно-правових актів;видає узагальнюючі податкові консультації відповідно до цього Кодексу; виконує інші функції, передбачені законом .

Відповідно до п.1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236, Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Згідно з пп.36 п.4 Положення ДФС відповідно до покладених на неї завдань здійснює в межах повноважень, передбачених законом, формування та ведення реєстрів , банків та баз даних, а також забезпечує ведення реєстру страхувальників єдиного внеску.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно частини 1, пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Саме по собі визнання протиправним та скасування рішення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 22.02.2017 №2 6/10-13-10-24-12-08 Щодо відмови переходу платника на єдиний податок четвертої групи не гарантує позивачу повний судовий захист його порушеного права.

Таким чином, законним є висновок суду першої інстанції, що з огляду на те, що позивача було протиправно виключено з Реєстру платників єдиного податку, для відновлення порушеного права та належного захисту законних прав та інтересів останнього, є необхідним зобов'язання ДФС України поновити ДП Дослідне господарство Оленівське в Реєстрі платників єдиного податку починаючи з 20.02.2017 року (дата подачі податкової звітності).

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі Пономарьов проти України (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд , яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доводів своїм діям та рішенням, відповідно до норм чинного законодавства.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області шляхом їх безспірного списання несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в розмірі 12000 грн. (дванадцять тисяч гривень) на рахунок Київського апеляційного адміністративного суду - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 329 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Суддя-доповідач: М.І. Кобаль

Судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова