Ухвала

від 12.01.2024 по справі 227/2467/23

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12.01.2024 227/2467/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2023 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Здоровиці О.В.

за участю

секретаря судового засідання Сисенко Ю.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальінстю «ДТЕК Добропіллявугілля» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- стягнути з ТОВ « ДТЕК Добропіллявугілля» на його користь розрахункові грошові кошти в сумі 105492,57 грн;

- стягнути з ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» на його користь середній заробіток з розрахунку 1229,55 грн за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.

Ухвалою суду від 25.09.2023 року провадження у даній справі було відкрито та призначено судовий розгляд по суті на 30.10.2023 року. Вказану справу вирішено розглядати в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

30.10.2023 року сторони будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду до суду не з`явились.

При цьому суд зазначає, що позивач повідомлявся про судовий розгляд 30.10.2023 року шляхом надіслання останньому судової повістки за адресою, зазначеною ним в позові (а.с.21,23) та шляхом передання телефонограми (а.с.22).

Поштовий конверт з судовою повісткою на ім`я позивача на 30.10.2023 року повернувся до суду без вручення з зазначенням, що адресат відсутній за вказаною адресою, що відповідно до вимог п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України, свідчить про вручення судової повістки позивачу.

Контактний телефон позивача, зазначений ним в позові при спробі суду передати телефонограму 03.10.2023 року був відключений (а.с.22).

До 30.10.2023 року заяв з повідомленням про іншу (нову) адресу місця свого проживання (перебування) позивач до суду не подавав.

Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без участі позивача до суду не надходило.

Керуючись нормами п.5 ч.2 ст.223 ЦПК України судом було прийнято рішення про відкладення розгляду справи на 09.01.2024 року, оскільки суд вважав необхідним заслухати пояснення позивача. Крім того судом встановлено, що надані позивачем докази є неналежної якості, що унеможливлює суд прочитати інформацію, зазначену в них, а саме надана копія трудової книжки не підтверджує факт працевлаштування позивача на підприємстві відповідача та його звільнення з нього (додана до позову копія трудової книжки складається з аркушів справи 1, 14 та 16, які не містять запису про трудові відносини позивача з відповідачем, відбиток печатки неякісний і не дає можливості з`ясувати, якому підприємству ця печатка належить).

В той же час, 23.11.2023 року до суду надійшла заява позивача, в якій він просив повідомити про стан розгляду справи та прийняте судом рішення. Вказана заява містила той же самий адрес для листування з позивачем та його контактний номер, що і був зазначений в позові.

В судове засідання 09.01.2024 року позивач знов не з`явився та про причини не явки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за відсутності позивача до суду також не надходило.

При цьому суд зазначає, що позивач про судовий розгляд справи 09.01.2024 року повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки про виклик на адресу останнього. Вказана повістка, відповідно до вимог п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України, вважається врученою позивачу.

Відповідач на виклик суду також не з`явився та не повідомив про причини своєї неявки.

У відповідності до вимог п.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданнямцивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом 15.09.2023 року, але на виклики суду не реагує та в судові засідання, які були призначені на 30.10.2023 року, 09.01.2024 року не з`явився, заяв про розгляд справи без його участі до суду не надавав.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Крім того, позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані сприятисвоєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Частиною 1 ст.44 ЦПК України встановлено, щоучасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Частинами першою, другоюстатті 223 ЦПК Українипередбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, в тому числі з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ятастатті 223 ЦПК України).

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

Системний аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у як найскорішому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому, повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 257 ЦПК Українисуд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Отже, повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі N 465/205/17 (провадження N 61-9536св21), від 28.10.2021 року у справі № 465/6555/16-ц.

Зважаючи на викладене, неявку позивача в судові засідання 30.10.2023, 09.01.2024 року року двічі підряд без поважних причин, відсутність заяв позивача про розгляд справи без його участі, суд вважає, що позов підлягає залишенню без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Що стосується питання про зупинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини першоїстатті 251 ЦПК України, суд при вирішенні цього питання виходив з такого.

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 251 ЦПК України,суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору,у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Вказана норма є імперативною.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 253 ЦПК Українипровадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першоїстатті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Крім того слід зазначити, що зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1ст. 251 ЦПК Українипередбачено саме для захисту прав та інтересів, перш за все, військовослужбовця, проте сам позивач до суду з таким клопотанням не звертався.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в ній лише зазначав, що з 08.08.2019 року він призваний у ЗСУ за контрактом до військової частини НОМЕР_1 та постійно знаходиться в місцях дислокації ЗСУ.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надана копія військового квитка серія НОМЕР_2 , який видано 21.04.2005 року.

Але на думку суду, вказані докази є не достатніми для підтвердження вказаного факту.

Згідно зі статтею 1Закону України «Про Збройні Сили України»Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно доКонституції Українипокладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, врегульовано Положеннямпро проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженимУказом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Результат аналізу пункту 12 Положення дає підстави зробити висновок про те, що належним доказом факту перебування особи на військовій службі є письмовий наказ по особовому складу.

Відповідно до частини першоїстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другоюстатті 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першоїстатті 79 ЦПК Українидостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Матеріали справи не містять достовірних доказів на підтвердження того, що позивач перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, оскільки останнім не надано наказу по особовому складу.

Враховуючи наведене суд не вбачає підстав для зупинення провадження по справі на підставі п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України.

Крім того, суд вважає необхідним роз`яснити позивачу, що залишення позову без розгляду не позбавляє його права, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, звернутися до суду повторно.

Керуючись ст.ст. 43, 44, 201, 257, 259 260, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальінстю«ДТЕК Добропіллявугілля»про стягненнягрошових коштівневиплачених призвільненні - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали не був вручений у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали буде складений 12.01.2024 року.

Суддя О.В. Здоровиця

09.01.2024