Постанова

від 02.04.2024 по справі 227/2467/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3214/24 Справа № 227/2467/23 Суддя у 1-й інстанції - Здоровиця О. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року м.Кривий Ріг

Справа № 227/2467/23

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Корчистої О.І.

секретар судового засідання - Гладиш К.І.

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 09 січня 2024 року, яка постановлена суддею Здоровицею О.В. у місті Добропіллі Донецької області та повне судове рішення складено 12 січня 2024 року, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 09 січня 2024 року позовну заяву залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неврахування тієї обставини, що він повідомляв суд про те, що проходить службу та зазначав номер військової частини, а тому суд міг надіслати електронне повідомлення на військову частину в електронному суді. Зазначає, що за відсутності відзиву відповідача, суд мав право розглянути справу за наявними матеріалами справи та неявка позивача не перешкоджала судовому розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися, позивач ОСОБА_2 надав заяву про розгляд справи за його відсутності, а інші учасники справи про причини неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальінстю «ДТЕК Добропіллявугілля» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, суд першої інстанції керувався п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України й виходив з того, що позивач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.

Частина 5 ст. 223ЦПК України зазначає, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (п.3 ч.1 ст. 257ЦПК України).

Неявка у судове засідання - це відсутність особи в залі судового засідання під час розгляду справи, незалежно від причин, або залишення залу судового засідання.

Законодавець передбачив право осіб, які беруть участь у справі, брати участь у судових засіданнях, а також гарантії реалізації цього права. Це право витікає з вимог таких принципів цивільного судочинства, як змагальність, диспозитивність, процесуальна рівноправність сторін, демократизм, законність тощо.

При цьому, ч. 1, 1 ст. 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Також, необхідно зауважити й на тому, що, відповідно до статті 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами(принципами)цивільного судочинстває: верховенство права; повагадо честіі гідності,рівність усіхучасників судовогопроцесу передзаконом тасудом; гласністьі відкритістьсудового процесута йогоповне фіксуваннятехнічними засобами; змагальністьсторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковістьсудового рішення; забезпеченняправа наапеляційний переглядсправи; забезпеченняправа накасаційне оскарженнясудового рішенняу випадках,встановлених законом; розумністьстроків розглядусправи судом; неприпустимістьзловживання процесуальнимиправами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Як неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, право на звернення в суд не є абсолютним, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспрюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду із позовом, повинна його (цього порядку) дотримуватися (рішення «Голдер протии Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель протии Франції» від 16.12.1992 року).

У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

При цьому, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Trukhv. Ukraine, № 50966/99 від 14 жовтня 2003 року;AleksandrShevchenkov. Ukraine, № 8371/02 від 26 квітня 2007 року).

Отже, обов`язок суду повідомити сторони про час та місце розгляду справи, у порядку передбаченому ЦПК України, не відміняє обов`язку сторони позивача, як особи, яка звернулася до суду за захистом свого порушеного права, цікавитися станом розгляду його справи та сприяти найшвидшому її вирішенні, не створюючи суду перешкод у цьому, адже саме позивач, як ініціатор судового спору, є заінтересованою особою у його вирішення, а інакше ставлення позивача до стану розгляду його справи повністю нівелює завдання цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Аналізуючи вищевикладені норми міжнародного права та положення ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що підставою для залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання є наявність у сукупності таких обставин: належне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи та його повторна, тобто двічі поспіль, неявка у судове засідання у призначений для розгляду справи час,та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц (провадження № 61-17220св18), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20 (провадження№ 61-3782св21), від 09 грудня 2021 року у справі № 754/16126/16 (провадження № 61-17043св21).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальінстю «ДТЕК Добропіллявугілля» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, стала неявка позивача у всі судові засідання, які призначалися судом по даній справі.

При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_2 зазначив адресу свого проживання: АДРЕСА_1 , за якою він зареєстрований, та не повідомляв суд про зміну місця проживання.

Судові повідомлення про призначення справи до судового розгляду - 30 жовтня 2023 року та 09 січня 2024 року, які було направлено судом позивачу ОСОБА_2 на адресу: АДРЕСА_1 , повернулися до суду із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно п.п.3,4ч.8ст.128ЦУПК Україниднем врученнясудової повісткиє: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18), від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-233гс18) та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17 (провадження № К/9901/28703/19), від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14 (провадження № К/9901/16143/20), від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19 (провадження № 61-2583св20), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20 (провадження № 61-3782св21).

Отже, позивач ОСОБА_2 вважається таким, що отримав судові повістки про призначення судових засідань, зокрема, на 30 жовтня 2023 року та 09 січня 2024 року.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про судові засідання, не виявив зацікавленості у вирішення справи по суті, не цікавився станом розгляду справи та не з`являвся у судові засідання, не надав суду заяву про можливість розгляду справи по суті за його відсутності, у зв`язку з чим суд був позбавлений можливості вирішити спір по суті за відсутності позивача ОСОБА_2 та правомірно залишив позов без розгляду.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач повідомляв суд про те, що проходить службу та зазначав номер військової частини, а тому суд міг надіслати електронне повідомлення на військову частину в електронному суді, колегією суддів не приймаються, з огляду на наступні обставини.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в ній лише зазначав, що з 08.08.2019 року він призваний у ЗСУ за контрактом до військової частини НОМЕР_1 та постійно знаходиться в місцях дислокації ЗСУ.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надана копія військового квитка серія НОМЕР_2 , який видано 21.04.2005 року.

Вказані докази є не достатніми для підтвердження вказаного факту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке, відповідно до Конституції України, покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Результат аналізу пункту 12 Положення дає підстави зробити висновок про те, щоналежним доказом факту перебування особи на військовій службі є письмовий наказ по особовому складу.

Відповідно до частини першоїстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другоюстатті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Матеріали справи не містять достовірних доказів на підтвердження того, що позивач перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, оскільки останнім не надано наказу по особовому складу.

Крім того, звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 зазначив адресою свого проживання саме - АДРЕСА_1 , та не клопотав перед судом про повідомлення його про призначені судові засідання через військову частину.

Крім того, слід зазначити, що інформація про рух справи розміщується судом на офіційному веб-сайті «Судова влада» та є загальнодоступною, однак, позивач, звернувшись до суду з позовом, не виявляв зацікавленості у розгляді спору по суті та не цікавився станом розгляду ініційованого ним судового провадження.

Доводи ж апеляційної скарги про те, що суд мав право розглянути справу за наявними матеріалами справи та неявка позивача не перешкоджала судовому розгляду, вищевикладених висновків не спростовують.

Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції забезпечив належну організацію судового розгляду справи, не допустив порушень права ОСОБА_3 на доступ до правосуддя, закріплене в статті 6 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України, та дійшов вірного висновку, що позивач не цікавиться станом розгляду справи, а тому наявні правові підстави для залишення без розгляду поданої ним позовної заяви.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала є обґрунтованою, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є правильними , у зв`язку з чим вона повинна бути залишена без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Добропільського міськрайонногосуду Донецькоїобласті від09січня 2024року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 квітня 2024 року.

Головуючий:

Судді: