Ухвала

від 14.02.2024 по справі 227/2467/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3214/24 Справа № 227/2467/23 Суддя у 1-й інстанції - Здоровиця О. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

УХВАЛА

Іменем України

14 лютого 2024 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Тимченко О.О.

розглянувши в приміщенні суду заяву судді Тимченко Олени Олександрівни про самовідвід у справі за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 09 січня 2024 року у цивільній справі №227/2467/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільнення,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 на ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 09 січня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальінстю «ДТЕК Добропіллявугілля» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 січня 2024 року у вказаній справі визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Зубакова В.П., судді: Бондар Я.М., Тимченко О.О.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 січня 2024 року цивільна справа №227/2467/23 витребувана з Добропільського міськрайонного суду Донецької області, та до суду апеляційної інстанції вказана справа надійшла 12 лютого 2024 року.

Суддею Тимченко О.О. заявлено самовідвід, в обґрунтування якого суддя посилається на те, що стороною у справі є АТ «ДТЕК Добропіллявугілля», яке входить до складу Донбаської паливно-енергетичної компанії (ДТЕК), генеральним директором якої є її родич. Враховуючи зазначені обставини, вона не може приймати участь у розгляді даної справи, оскільки є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно із частиною 1 статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Відповідно до частин 1, 2 статті 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до статті 2 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України», як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється».

Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).

Тобто, згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини суд має забезпечити достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Згідно зі статті 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 6 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Як зазначено у Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності судді, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Враховуючи позиції Європейського суду з прав людини з приводу недовіри до суду, з метою забезпечення достатніх гарантій для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у безсторонності судді Тимченко О.О., колегія суддів вважає, що заява про самовідвід судді Тимченко О.О. підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 41 ЦПК України, у разі задоволення заяви про відвід одному із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, справа розглядається в тому самому суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

Керуючись статтями 33, 36, 39, 40, 41 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Заяву судді Тимченко Олени Олександрівни про самовідвід задовольнити.

Апеляційну скаргупозивача ОСОБА_1 на ухвалуДобропільського міськрайонногосуду Донецькоїобласті від09січня 2024року уцивільній справі №227/2467/23за позовом ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«ДТЕК Добропіллявугілля»про стягненнягрошових коштівневиплачених призвільненняпередатидо канцелярії суду для повторного автоматизованого розподілу справи відповідно до статті 33 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: