Рішення

від 27.11.2023 по справі 362/5116/21

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/5116/21

Провадження № 2/362/329/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2023 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участі секретарів Харченко А.В., Берковської Д.С., Тельнової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Васильківської міської ради Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державного реєстратора виконавчого комітету Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Тютюна Дмитра Сергійовича про визнання протиправним та скасування рішення про передачу земельної ділянки у власність, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та припинення права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі,

в с т а н о в и в:

У вересні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко М.О. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Васильківської міської ради Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державного реєстратора виконавчого комітету Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Тютюна Д.С., у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Васильківської міської ради Київської області від 25 жовтня 2013 року №04.451-49-VI «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 »;

- скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Тютюна Д.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46946740 від 21 травня 2019 року;

- припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер:3210700000:07:013:0197, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею: 0,1 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1833194332107);

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер: 3210700000:07:013:0197, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею: 0,1 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в Державному земельному кадастрі;

- стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача судові витрати.

Обгрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначала, що 28 квітня 1992 року Васильківською міською радою народних депутатів прийнято рішення, яким ОСОБА_1 надано під будівництво земельну ділянку загальною площею 0,10 га по АДРЕСА_1 .

31 жовтня 2007 року Васильківською міською радою Київської області прийнято рішення V11.87-23-V, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 на площі 0,100 га для будівництва та обслуговування жилого будинку.

Разом з тим, ОСОБА_1 не вдалося завершити процес розробки землевпорядної документації та приватизації вказаної земельної ділянки в силу тієї об`єктивної обставини, що земельна ділянка по АДРЕСА_2 знаходилася за межами індексно-кадастрового плану міста Васильків, у зв`язку з чим Відділ Держкомзему у місті Василькові Київської області не зміг визначити кадастровий номер для вказаної ділянки (лист Відділу Держкомзему у місті Василькові Київської області від 04 травня 2011 року №232/03-02).

У листі №160/11-07 від 24 червня 2011 року Відділ містобудування та архітектури Васильківської міської ради Київської області зазначав, що після затвердження пропозицій нового генерального плану (основне креслення) земельна ділянка по АДРЕСА_2 буде врахована в перспективних межах розвитку міста.

Таким чином, ОСОБА_1 до 17 червня 2016 року в силу об`єктивної обставини, а саме відсутності нового затвердженого генерального плану м. Василькова, який би визначав, що земельна ділянка по АДРЕСА_2 знаходиться в межах м. Василькова був позбавлений можливості завершити процедуру приватизації вказаної земельної ділянки.

Листом №59/01-29 від 16 березня 2018 року Відділом містобудування та архітектури Васильківської міської ради Київської області повідомлено, що відповідно до чинного генерального плану м. Василькова земельна ділянка по АДРЕСА_2 знаходиться в межах міста Василькова.

Нещодавно ОСОБА_1 стало відомо, що земельна ділянка, якою він користується з 1992 року була приватизована ОСОБА_2 на підставі рішення Васильківської міської ради Київської області від 25 жовтня 2013 року №04.451-49-VI «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 » (далі - рішення Васильківської міської ради від 25 жовтня 2013 року).

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29 червня 2021 року №НВ-9900801042021 Відділом у Васильківському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області 14 жовтня 2015 року на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 20 червня 2013 року, розробленого інженером-землевпорядником Приватного підприємства «Кадастр» ОСОБА_3 в Державному земельному кадастрі було зареєстровано земельну ділянку, кадастровий номер:3210700000:07:013:0197, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (далі - земельна ділянка).

Згідно з Інформаційною довідкою від 03 вересня 2021 року №273114503 право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер:3210700000:07:013:0197 було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 травня 2019 року на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Тютюна Д.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46946740 від 21 травня 2019 року.

Вказувала, що позивач вважає, що рішення Васильківської міської ради Київської області від 25 жовтня 2013 року №04.451-49-VI, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1 , перешкоджає йому в реалізації законного інтересу щодо набуття земельної ділянки у власність, а тому воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Крім того, позивач вважає, що для ефективного захисту законного інтересу позивача доцільним є також скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку та припинення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, а також скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Листом №561/01- 23 від 19 липня 2021 року Васильківська міська рада Київської області повідомила, що генеральний план м. Василькова розроблений ДП «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя» на замовлення Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області та затверджений рішенням Васильківської міської ради Київської області від 17 червня 2016 року №02-11-VII «Про затвердження генерального плану м. Василькова Київської області та плану зонування».

Позивач та його представник звертали увагу на те, що з листа Відділу містобудування та архітектури Васильківської міської ради Київської області №59/01-29 від 16 березня 2018 року та листа Васильківської міської ради Київської області №561/01-23 від 19 липня 2021 року, викопіювання з генерального плану м. Василькова щодо місця знаходження земельних ділянок по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_1 вбачається, що вказані ділянки мають однакове розташування, тобто фактично мова йде про одну і ту ж саму земельну ділянку.

Представник позивача вказувала, що беручи до уваги той факт, що за відсутності нового генерального плану м. Васильків, який би визначав належність досліджуваної земельної ділянки до м. Василькова, ОСОБА_1 не зміг завершити процедуру приватизації, при цьому вжив усіх передбачених законом заходів, щоб отримати у власність спірну земельну ділянку, а ОСОБА_2 отримав її у власність, слід зробити висновок, що дії останнього, а також органів місцевого самоврядування та органів державної влади, які брали участь в процедурі приватизації є недобросовісними та незаконними.

Крім того, зазначала, що приймаючи, за наведених обставин, 25 жовтня 2013 року рішення №04.451-49-УІ, згідно з яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1 , Васильківська міська рада Київської області діяла поза межами своїх повноважень, а отже вказаний акт є протиправним та підлягає скасуванню.

Посилаючись на норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Закону України «Про Державний земельний кадастр» вважала, що для ефективного захисту його прав необхідно не лише визнати протиправним та скасувати рішення Васильківської міської ради Київської області від 25 жовтня 2013 року №04.451-49-УІ, а також скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер: 3210700000:07:013:0197, припинити право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер: 3210700000:07:013:0197 в Державному земельному кадастрі.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання (т.1 а.с.126-127).

26.01.2022 року від Васильківської міської ради Київської області до суду надійшов відзив, в якому відповідач зазначав, що відповідно до відомостей наданих архівним відділом Васильківської міської ради, рішення Васильківської міської ради Київської області від 25 жовтня 2013 року №04.451-49-VI «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 » до архіву не передано. Крім того, в жовтні 2013 році відбулася 45 чергова сесія Васильківської міської ради VI скликання, а не 49 чергова сесія VI скликання як зазначено в оскаржуваному рішенні. Надати інших пояснень та доводів щодо предмету спору в цій справі Васильківська міська рада не має можливості. Відповідач просив розглядати дану справу за відсутності його представника, за наявними документами та доказами, враховуючи фактичні обставини справи та ухвалити рішення відповідно до законодавства (т.1 а.с. 207-208).

28.01.2022 року від Головного управління Держгеокадастру у Київській області до суду надійшов відзив, в якому відповідач зазначав, що відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації, ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому законом порядку. Порушення прав позивача з боку Головного управління Держгеокадастру у Київській області відсутнє, так як підстави для відмови проведення державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 3210700000:07:013:0197 ОСОБА_2 були відсутні. Для передачі земельної ділянки у користування зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами про отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для її передачі, за результатами розгляду яких визначені в ст. 123 ЗК України органи приймають відповідне рішення. Відповідач зазначав, що згідно програмного забезпечення ведення Державного земельного кадастру заява про державну реєстрацію земельної ділянки в АДРЕСА_1 від гр. ОСОБА_1 на надходило. Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3210700000:07:013:0197, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 перенесені з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру. Документації із землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 3210700000:07:013:0197 в місцевому фонді документації не обліковується. Головне управління Держгеокадастру у Київській області як орган державної влади не має будь-якого інтересу стосовно предмету спору (земельної ділянки, яка перебуває у приватній власності), а отже не має потреби ні визнати позовні вимоги, ні заперечувати щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Вважаючи, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області є неналежним відповідачем у даній справі та повинне виступати у ролі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - особи, на права або обов`язки якої може вплинути рішення у справі, відповідач просив порушити перед позивачем питання про виключення його зі складу сторін у даній справі та залучити у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а у разі відмови позивачів від такого виключення відмовити в задоволенні позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у Київській області. Крім того, відповідач просив розгляд справи здійснювати без участі представника Головного управління Держгеокадастру у Київській області та повідомити його про результати розгляду справи (т.1 а.с. 211-215).

У лютому 2022 року від ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначав, що позивач як на єдину підставу заявлених позовних вимог посилався у позові на те, що спірна земельна ділянка, якою він користується з 1992 року була приватизована ОСОБА_2 та, що згідно з викопіюваннями з генерального плану м. Василькова місця знаходження земельних ділянок по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_1 мають однакове розташування, тобто фактично мова йде про одну і ту ж само земельну ділянку, однак зазначені вимоги не доведені належними доказами. З наданих позивачем доказів, зокрема, з викопіювань з генеральне плану м. Василькова не вбачається, що земельні ділянки по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_1 мають однакове розташування. З додатків до позовної заяви, а саме: витягу з Державного земельного кадастру № НВ-9900801042021 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3210700000:07:013:0197, розділ: опис меж та в акту про встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки від 09.02.2011 року і абрису меж земельної ділянки по АДРЕСА_1, вбачається, що і схеми кадастрового плану і суміжні землевласники зовсім різні. Крім того, позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що вік користувався, починаючи з 1992 року по теперішній час земельною ділянкою, та виходячи з її цільового призначення, що він сплачував за земельний податок чи інші платежі, тощо. Отже, позивач не надав суду доказів того, що мова йде про одну і ту ж земельну ділянку, і матеріали справи таких доказів не містять, в той час як ОСОБА_2 набув право власності земельну ділянку, яка ніби ще у 1992 році надавалась позивачу, та на яку протягом 19 років він так і не оформив свої права. Єдиними спільними ознак: у цих двох земельних ділянок є площа та цільове призначення, що на думку відповідача, не свідчить про те, що мова йде про одну і ту саму земельну ділянку (т.1 а.с.230-232).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31.08.2022 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченко М.О. про витребування доказів, відмовлено.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31.08.2022 року закрито підготовче провадження та призначено дану справ для розгляду по суті (т.2 а.с.10-11).

20 листопада 2023 року від ОСОБА_2 надійшла до суду заява, в якій відповідач просив розгляд справи проводити без його участі. В задоволенні позову просив відмовити повністю з підстав викладених у його відзиві від 08 лютого 2022 року (т.2 а.с.118).

У судове засідання сторони не з?явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином (т.2 а.с. 75-84).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи відзиви на позовну заяву та відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що згідно з копією витягу з рішення Васильківської міської ради народних депутатів від 28.04.1992 року, Васильківська міська рада народних депутатів 28.04.1992 року прийняла рішення, в якому вирішила надати ОСОБА_4 земельну ділянку, загальною площею 0,10 га по АДРЕСА_2 під будівництво (пункт 1 цього рішення) (т.1 а.с.54).

Відповідно до копії рішення Васильківської міської ради Київської області від 31 жовтня 2007 року, Васильківська міська рада Київської області 31 жовтня 2007 року прийняла рішення, в якому вирішила: надати дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 на площі 0,100 га для будівництва та обслуговування житлового будинку; зобов`язати ОСОБА_1 розробити зазначений проект із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки після укладення договору з землевпорядною організацією, яка має відповідну ліцензію (пункти 1, 2 цього рішення) (т.1 а.с. 55).

У пунктах 3, 4, 5 вказаного рішення Васильківської міської ради Київської області зазначено: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність погодити з вказаними в рішенні органами; проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність подати Київському обласному головному управлінню земельних ресурсів для здійснення землевпорядної експертизи; розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не дає права на її використання до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації.

На підставі рішення Васильківської міської ради Київської області від 31 жовтня 2007 року, 09 лютого 2011 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Земфонд» договір на виконання землевпорядних та проектно-пошукових робіт №778/ВС (т.1 а.с.75), у зв?язку з чим останнім був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 (далі - проект землеустрою), що підтверджується копією проекту землеустрою (т.1 а.с.72-93).

Згідно з копіями акту про встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, викопіювання місця розташування земельної ділянки, абрису меж земельної ділянки, які міститься в проекті землеустрою, зазначена земельна ділянка по АДРЕСА_1 межує з землями землевласників: від А до Б - ОСОБА_5 , від В до Г - ОСОБА_6 , від Г до А - ОСОБА_7 та від Б до В - землями загального користування (АДРЕСА_1), зазначені межі проходять по парканам (т.1 а.с.82- 83, 85, 89).

З копії листа Відділу Держкомзему у місті Василькові Київської області від 04 травня 2011 року №232/03-02 вбачається, що Відділом Держкомзему у місті Василькові Київської області проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 був розглянутий, однак кадастровий номер даній земельній ділянці відділом не був визначений у зв?язку з неможливістю, оскільки зазначена земельна ділянка знаходилася за межами індексно-кадастрового плану міста Васильків (т.1 а.с.56).

З копії листа №160/11-07 від 24 червня 2011 року вбачається, що Відділ містобудування та архітектури Васильківської міської ради Київської області своїм листом повідомив позивача про те, що після затвердження пропозицій нового генерального плану (основне креслення) земельна ділянка по АДРЕСА_2 буде врахована в перспективних межах розвитку міста (т.1 а.с.66).

Відповідно до наданої позивачем копії листа Відділу містобудування та архітектури Васильківської міської ради від 16 березня 2018 року №59/01-29, Відділ містобудування та архітектури на заяву ОСОБА_1 , своїм листом повідомив останнього про те, що відповідно до чинного генерального плану м. Василькова земельна ділянка по АДРЕСА_2 знаходиться в межах міста Василькова (т.1 а.с.67).

Доказів того, що після отримання вказаного листа, в якому повідомлено, що відповідно до чинного генерального плану м. Василькова земельна ділянка по АДРЕСА_2 знаходиться в межах міста Василькова, позивач звертався до органу місцевого самоврядування та/або до органів державної влади з приводу завершення процедури приватизації (погодження проекту із землеустрою, присвоєння вказаній земельній ділянці кадастрового номера згідно з розробленим проектом землеустрою) земельної ділянки по АДРЕСА_1 , та, що йому було відмовлено, матеріали справи також не містять.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що земельна ділянка, якою він користується з 1992 року, рішенням Васильківської ради Київської області йому було надано дозвіл про розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,1 га по АДРЕСА_1 , на підставі якого був розроблений відповідний проект землеустрою, тобто він вжив усіх передбачених законом заходів, щоб отримати у власність земельну ділянку, однак за відсутності нового генерального плану м. Васильків, який би визначав належність досліджуваної земельної ділянки до м. Василькова не зміг завершити процедуру приватизації, проте ОСОБА_2 на підставі рішення Васильківської міської ради Київської області від 25 жовтня 2013 року №04.451-49-VI отримав її у власність.

На підтвердження обставин, на які посилався позивач, останній надав суду наступні докази: копії рішення Васильківської міської ради Київської області від 25 жовтня 2013 року №04.451-49-VI, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.06.2021 № НВ-9900801042021, Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.09.2021 року та від 29.06.2021 року, відповіді на запити адвоката, листи від органів місцевої влади (т.1 а.с.57-65, 66-67, 68-72).

Судом встановлено, що згідно з копією рішення Васильківської міської ради Київської області від 25 жовтня 2013 року №04.451-49-VI, Васильківська міська рада Київської області 25 жовтня 2013 року прийняла рішення, в якому вирішила: затвердити гр. ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , передати безоплатно у приватну власність гр. ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1000 га за вказаною адресою, Управлінню Держземагенства у Васильківському районі Київської області вказано внести відповідні зміни в земельно-облікові дані міста (т.1 а.с.57).

З копії Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.06.2021 №НВ-9900801042021 вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 3210700000:07:013:0197, площею 0,1 га розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за формою власності - приватна, державна реєстрація земельної ділянки здійснена Відділом у Васильківському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області 14.10.2015 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробленого 20.06.2013 ПП «Кадастр» ОСОБА_3 (т.1 а.с.58).

Згідно з додатком до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.06.2021 №НВ-9900801042021 за описом меж земельна ділянка по АДРЕСА_1 межує: від А до Б з землями загального користування (АДРЕСА_1), від Б до В з земельною ділянкою - ОСОБА_8 (3210700000:07:013:0248), від В до Г - землі Васильківської міської ради (комунальна власність), від Г до А з земельною ділянкою - ОСОБА_9 (3221484000:07:013:0456) (т.1 а.с.60-61).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.09.2021 року №273114503 та від 29.06.2021 № 263502521 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки кадастровий номер 3210700000:07:013:0197, площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 15 травня 2019 року, на підставі рішення Васильківської міської ради Київської області від 25 жовтня 2013 року №04.451-49-VI, державним реєстратором Тютюн Д.С. Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, про що внесено відомості до реєстру 21 травня 2019 року, індексний номер: 46946740 (т.1 а.с.63-65,70-71).

З копії листа №561/01-23 від 19.07.2021 року, надісланого Васильківською міською радою Київської області на адвокатський запит представнику позивача, вбачається, що генеральний план м. Василькова розроблений та затверджений рішенням Васильківської міської ради Київської області від 17 червня 2016 року №02-11-VII, інформація щодо місця розташування земельної ділянки по АДРЕСА_1 відсутня, так як в Управлінні містобудування, архітектури та контролю за розвитком інфраструктури не створений містобудівний кадастр, який формується на базі спеціальної кадастрової інформації, що включає відомості про просторове положення об?єктів міського середовища тощо. Також повідомлено, що рішення Васильківської міської ради Київської області від 25 жовтня 2013 року №04.451-49-VI не виявлено (т.1 а.с.48-49).

В інших копіях листів, зокрема, №708/01-23 від 14.09.2021 Васильківської міської ради Київської області, №29-10-0.222-8472/2-21 від 19.07.2021 Головного управління Держгеокадастру у Київській області міститься інформація щодо земельної ділянки кадастровим номером 3210700000:07:013:0197 по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.50, 52-53).

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов?язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначено статтею 123 ЗК України.

Частиною першої статті 123 ЗК (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У частині другій статті 123 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що особа, зацікавлена в одержані в користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно з частиною третьою статті 123 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах своїх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт до типового договору (абз.3 ч. 3 ст. 123 ЗК України).

Відповідно до частини 4 статті 123 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної подається Комісії з питань, пов?язаних з погодженням документації із землеустрою. Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проекту він повертається заявнику у зазначений у цій частині строк. Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четвертої статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28 цс 20) вказано, що: «звертаючись до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зацікавлена особа звертається до власника земельної ділянки - держави або територіальної громади (в особі відповідного органу) з пропозицією про укладення в майбутньому договору оренди (предмет якого на цей час точно не визначений) та про проведення переговорів з цього приводу. У дозволі на виготовлення проєкту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись). Конкретизується ж земельна ділянка у проєкті землеустрою. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проєкту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України «Про землеустрій»). Отже, дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому».

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від цього висновку. Звернення заінтересованої особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за затвердженням проєкту землеустрою є пропозицією цієї особи щодо визначення конкретного предмета - земельної ділянки, конкретизованої у проєкті землеустрою. Затвердження проєкту землеустрою щодо відведення ділянки засвідчує згоду власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) із вибором предмета - земельної ділянки, конкретизованої у проєкті землеустрою.

Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків по відношенню одна до одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб. Зокрема, недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад з конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття необхідної контрагенту інформації тощо. При цьому обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони. Так, може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проєкту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою та затверджує цей проєкт щодо іншої особи. З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проєкт та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду. Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року в справі № 541/1809/19-ц зазначено, що: «не розгляд поданого особою клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах строку, встановленого статтею 123 ЗК України, може свідчити про протиправну бездіяльність уповноваженого на вирішення такого питання органу й, водночас, надає заявникові право на виготовлення відповідного проекту без отримання вказаного дозволу. Використання особою права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу не позбавляє обов`язку розглянути заяву згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення. Згідно висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі № 823/105/18, зацікавлена особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу протягом одного місяця від дня закінчення місячного строку з часу реєстрації клопотання у відповідному уповноваженому органі. Місячний строк, упродовж якого особа може реалізувати це право, є присічним. Відтак, нездійснення права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у цей строк призводить до припинення цього права.

Проте, у випадку, якщо така протиправна бездіяльність має місце, це насамперед призводить до порушення гарантованого Конституцією України права на землю особи, яка звернулась з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або в користування, оскільки створює перешкоди у реалізації зазначеного права для цієї особи. Крім того, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу у подальшому точно визначити предмет оренди. Цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду у майбутньому. Разом із цим, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Такі правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18). Відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків по відношенню одна до одної. На переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. При цьому обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони».

Як встановлено судом рішення Васильківської міської ради Київської області від 31 жовтня 2007 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки по АДРЕСА_2 на площі 0,100 га для будівництва та обслуговування житлового будинку (т.1 а.с. 55).

На підставі вказаного рішення, на замовлення ОСОБА_1 , ТОВ «Земфонд» було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 у власність ОСОБА_1 (т.1 а.с.72-93).

Однак, земельна ділянка площі 0,100 га по АДРЕСА_1 не була сформована як об?єкт, оскільки вона знаходилася за межами індексно-кадастрового плану міста Васильків.

У зв?язку з чим, Відділ Держкомзему у місті Василькові Київської області, розглянувши вказаний проект землеустрою не мав можливості визначити кадастровий номер земельній ділянці в АДРЕСА_1 , про що повідомив листом від 04 травня 2011 року №232/03-02 (т.1 а.с.56).

При цьому, доказів того, що позивачу відмовлено у погодженні проекту із землеустрою у відповідності з ч. 4 ст. 123 ЗК України, матеріали справи не містять.

24 червня 2011 року Відділ містобудування та архітектури Васильківської міської ради Київської області своїм листом повідомив позивача про те, що після затвердження пропозицій нового генерального плану (основне креслення) земельна ділянка по АДРЕСА_2 буде врахована в перспективних межах розвитку міста (т.1 а.с.66).

Суд встановив, що 17 червня 2016 року Васильківська міська рада Київської області своїм рішення №02-11-VII затвердила генеральний план м. Василькова (т.1 а.с.48-49).

16 березня 2018 року Відділ містобудування та архітектури Васильківської міської ради листом №59/01-29 повідомив ОСОБА_1 про те, що відповідно до чинного генерального плану м. Василькова земельна ділянка по АДРЕСА_2 знаходиться в межах міста Василькова (т.1 а.с.67).

Доказів того, що після отримання вказаного листа в березні 2018 року і на час звернення до суду з позовом, як і на час розгляду справи судом, позивач звертався до органу місцевого самоврядування та/або до органів державної влади з приводу завершення процедури приватизації (погодження проекту із землеустрою, присвоєння вказаній земельній ділянці кадастрового номера згідно з розробленим проектом землеустрою) земельної ділянки по АДРЕСА_1 , та, що йому було відмовлено, матеріали справи також не містять, і судом не встановлено.

Разом з тим, позивач вважав, що в реалізації законного інтересу щодо набуття земельної ділянки у власність йому перешкоджає рішення Васильківської міської ради Київської області від 25 жовтня 2013 року №04.451-49-VI, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що цим рішенням ОСОБА_2 була передана у власність земельна ділянка, яка є тією ж самою земельною ділянки щодо якої позивачем була подана заява до органу місцевого самоврядування та рішенням останнього йому було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, зазначаючи при цьому, що земельні ділянки по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 мають однакове місце розташування, а тому воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Крім того, позивач вважав, що для ефективного захисту законного інтересу позивача доцільним є також скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку та припинення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, а також скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Суд встановив, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 3210700000:07:013:0197, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 15 травня 2019 року, на підставі рішення Васильківської міської ради Київської області від 25 жовтня 2013 року №04.451-49-VI, державним реєстратором Тютюн Д.С. Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 3210700000:07:013:0197, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 здійснено Відділом у Васильківському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області на підставі поданих заявником документів, передбачених законом (т.1 а.с.58).

Як встановлено судом земельна ділянка площею 0,1 га, яка належить ОСОБА_2 , сформована як об`єкт цивільних прав, їй присвоєно кадастровий номер 3210700000:07:013:0197, визначено фактичні межі, місце розташування зазначеної земельної ділянки - по АДРЕСА_1 , а земельна ділянка, про яку йдеться в позовній заяві, фактично не визначена, не має кадастрового номера, її місце розташування зазначено в проекті землеустрою - по АДРЕСА_2 , площа - 0,100 га є запроектованою для відведення, що унеможливлює її ідентифікацію на місцевості, а також точне визначення на картографічних матеріалах.

Крім того, за описом меж, що є додатком до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку по АДРЕСА_1 та за описом меж у акті про встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки від 09.02.2011 року, викопіювання місця розташування земельної ділянки, абрису меж земельної ділянки по АДРЕСА_2 , що містяться в проекті землеустрою, суміжні землевласники земельних ділянок по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 зовсім різні (т.1 а.с. 60-61 та 82- 83, 85, 89).

Доказів того, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності по АДРЕСА_1 та земельна ділянка по АДРЕСА_2 мають однакове місце розташування, тобто є тією ж самою земельною ділянки щодо якої позивачем була подана заява до органу місцевого самоврядування та рішенням останнього надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, матеріали справи не містять.

Посилання позивача на те, що з листа Відділу містобудування та архітектури Васильківської міської ради Київської області №59/01-29 від 16 березня 2018 року та листа Васильківської міської ради Київської області №561/01-23 від 19 липня 2021 року, викопіювання з генерального плану м. Василькова вбачається, що земельні ділянки по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 мають однакове розташування, тобто мова йде про одну і ту ж саму земельну ділянки не заслуговує на увагу, оскільки вони спростовуються встановленими судом, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, обставинами та зміст листів і викопіювання з генерального плану, на які посилається позивач, такої інформації не містить.

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 , площею 0,1 га, яка належить ОСОБА_2 , сформована як об`єкт цивільних прав, їй присвоєно кадастровий номер 3210700000:07:013:0197, визначено фактичні межі, а земельна ділянка по АДРЕСА_1 , про яку йдеться в позовній заяві, фактично не визначена, не має кадастрового номера, що унеможливлює її ідентифікацію на місцевості, враховуючи, відсутність належних та допустимих доказів, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_2 є тією ж самою земельною ділянки щодо якої позивачем була подана заява до органу місцевого самоврядування та рішенням останнього надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, а також позивач не довів порушення свого права або інтересу Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області внаслідок проведення державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 3210700000:07:013:0197, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову до ОСОБА_2 , Васильківської міської ради Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про передачу земельної ділянки у власність відповідача.

У зв?язку з відмовою в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування рішення про передачу земельної ділянки у власність відповідача, позовні вимоги про припинення права власності відповідача на земельну ділянку та скасування її державної реєстрації, як похідні вимоги, задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог до державного реєстратора, суд зазначає про наступне.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22).

Правові висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що державний реєстратор не є належним відповідачем у спорах про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій, вчинених щодо третьої особи, а ним є особа, щодо якої були здійснені ці дії (записи), викладені у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18, пункт 36), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18, пункт 53) та від 04 лютого 2020 року у справі № 910/7781/19 (провадження № 12-150гс19, пункт 37).

З огляду на наведене, враховуючи зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судом обставини суд вважає, що в задоволення позовних вимог до державного реєстратора слід відмовити в зв`язку з їх пред`явленням до неналежного відповідача.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат (ст. 264 ЦПК України).

Розподіл судових витрат між сторонами здійснюється відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи, що судом відмовлено в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача та стягненню з відповідачів не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 16 ЦК України, статтями 122, 123 ЗК України, статтями 12, 13, 76-79, 81, 82, 44, 133, 137, 141, 247, 258, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Васильківської міської ради Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державного реєстратора виконавчого комітету Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Тютюна Дмитра Сергійовича про визнання протиправним та скасування рішення про передачу земельної ділянки у власність, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та припинення права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко