Постанова

від 17.06.2024 по справі 362/5116/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2024 року

м. Київ

провадження №22-ц/824/8334/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів - Мазурик О. Ф., Желепи О. В.

при секретарі Мудрак Р. Р.

за участі представника позивача - адвоката Бабенко О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шевченко Марія Олександрівна,

на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області

у складі судді Лебідь-Гавенко Г. М.

від 27 листопада 2023 року

у цивільній справі № 362/5116/21 Васильківського міськрайонного суду Київської області

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

Васильківської міської ради Київської області

Головного управління Держгеокадастру у Київській області

Державного реєстратора виконавчого комітету Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Тютюна Дмитра Сергійовича

про визнання протиправним та скасування рішення про передачу земельної ділянки у власність, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та припинення права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі,

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко М. О. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Васильківської міської ради Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державного реєстратора виконавчого комітету Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Тютюна Д. С., про визнання протиправним та скасування рішення про передачу земельної ділянки у власність, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та припинення права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

В обґрунтування позову зазначала, що 28 квітня 1992 року Васильківською міською радою народних депутатів прийнято рішення, яким ОСОБА_1 надано під будівництво земельну ділянку загальною площею 0,10 га по АДРЕСА_1 .

31 жовтня 2007 року Васильківською міською радою Київської області прийнято рішення V11.87-23-V, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 на площі 0,100 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, утім процес розробки землевпорядної документації та приватизації вказаної земельної ділянки не вдалося завершити оскільки земельна ділянка знаходилася за межами індексно-кадастрового плану міста Васильків, у зв`язку з чим Відділ Держкомзему у місті Василькові Київської області не зміг визначити кадастровий номер для вказаної ділянки, що підтверджується листом Відділу Держкомзему у місті Василькові Київської області від 04 травня 2011 року №232/03-02. Вважає, що до 17 червня 2016 року в силу об`єктивної обставини, а саме відсутності нового затвердженого генерального плану м. Василькова, який би визначав, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 знаходиться в межах м. Василькова, ОСОБА_1 був позбавлений можливості завершити процедуру приватизації вказаної земельної ділянки. Нещодавно ОСОБА_1 стало відомо, що земельна ділянка, якою він користується з 1992 року була приватизована ОСОБА_2 на підставі рішення Васильківської міської ради Київської області від 25 жовтня 2013 року №04.451-49-VI «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 ».

Зазначав, що згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29 червня 2021 року №НВ-9900801042021, Відділом у Васильківському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області 14 жовтня 2015 року на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 20 червня 2013 року, розробленого інженером-землевпорядником ПП «Кадастр» ОСОБА_3 в Державному земельному кадастрі було зареєстровано земельну ділянку, кадастровий номер:3210700000:07:013:0197, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,1 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Також, згідно з Інформаційною довідкою від 03 вересня 2021 року № 273114503 право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер:3210700000:07:013:0197 було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 травня 2019 року на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Тютюна Д. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46946740 від 21 травня 2019 року.

Зазначав, що з листа Відділу містобудування та архітектури Васильківської міської ради Київської області №59/01-29 від 16 березня 2018 року та листа Васильківської міської ради Київської області №561/01-23 від 19 липня 2021 року, викопіювання з генерального плану м. Василькова щодо місця знаходження земельних ділянок по АДРЕСА_3 , вбачається, що вказані ділянки мають однакове розташування, тобто фактично мова йде про одну і ту ж саму земельну ділянку.

З огляду на такі обставини, вважав, що рішення Васильківської міської ради Київської області від 25 жовтня 2013 року №04.451-49-VI, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1 , перешкоджає йому в реалізації законного інтересу щодо набуття земельної ділянки у власність, а тому воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню. При цьому вважає, що для ефективного захисту законного інтересу позивача доцільним є також скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку та припинення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, а також скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Посилаючись на норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Закону України «Про Державний земельний кадастр» просила задовольнити позов та визнати протиправним і скасувати рішення Васильківської міської ради Київської області від 25 жовтня 2013 року №04.451-49-УІ, а також скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер: 3210700000:07:013:0197, припинити право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер: 3210700000:07:013:0197 в Державному земельному кадастрі.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2023 року узадоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі адвокат Шевченко М. О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального й неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Зазначає, що суд першої інстанції в порушення вимог процесуального закону відмовив у задоволенні клопотання представнику позивача про витребування доказів, зокрема витребування у відповідача копії рішення Васильківської міської ради Київської області про надання відповідачеві дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки, рішення Васильківської міської ради Київської області від 25.10.2013 року №04.451-49VI «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських споруд ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , проекту землеустрою щодо відведення відповідачеві спірної земельної ділянки (кадастровий номер 3210700000:07:013:0197); інформацію про те, чому земельна ділянка (кадастровий номер 3210700000:07:013:0197) сформована на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 20 червня 2013 року була зареєстрована в Державному земельному кадастрі лише 14 жовтня 2015 року, та інші документи, наявність яких має суттєве значення для правильного вирішення даної справи. Крім того у зазначених документах міститься інформація про координати земельної ділянки (кадастровий номер 3210700000:07:013:0197), що дали би можливість стверджувати або спростувати твердження про однаковість земельних ділянок.

У поданому відзиві відповідач ОСОБА_2 заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи їх необґрунтованими, зазначив, що відсутні докази співпадіння земельних ділянок, а матеріали справи не містять доказів того, що позивач набув права на земельну ділянку. Дозвіл на розробку проекту технічної документації щодо відведення земельної ділянки у власність може надаватись усім, хто звернувся. Хто з розробників проекту отримає ділянку визначається на стадії затвердження проекту та надання її у власність. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність.

Інші учасники справи правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав, просив визнати обставини, для з`ясування яких ухвалю апеляційного суду від 13.05.2024 року витребовувались у ОСОБА_2 докази, а саме підтвердження факту того, що земельна ділянка по АДРЕСА_2 та земельна ділянка по АДРЕСА_1 є однією і тією ж земельною ділянкою.

Інші учасники у судове засідання не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення представника позивача - адвоката Бабенка С. С., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, та відзиву на неї, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з копією витягу з рішення Васильківської міської ради народних депутатів від 28.04.1992 року ОСОБА_5 надана земельна ділянка загальною площею 0,10 га по АДРЕСА_1 під будівництво (пункт 1 цього рішення) на підставі ст.ст. 6, 10, 11 ЗК України (т. 1 а.с.54).

Відповідно до копії рішення Васильківської міської ради Київської області від 31 жовтня 2007 року надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 на площі 0,100 га для будівництва та обслуговування житлового будинку; зобов`язано ОСОБА_1 розробити зазначений проект із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки після укладення договору з землевпорядною організацією, яка має відповідну ліцензію (пункти 1, 2 цього рішення) (т.1 а.с. 55).

У пунктах 3, 4, 5 вказаного рішення Васильківської міської ради Київської області зазначено: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність погодити з вказаними в рішенні органами; проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність подати Київському обласному головному управлінню земельних ресурсів для здійснення землевпорядної експертизи; розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не дає права на її використання до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації.

На підставі рішення Васильківської міської ради Київської області від 31 жовтня 2007 року, 09 лютого 2011 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Земфонд» договір на виконання землевпорядних та проектно-пошукових робіт №778/ВС (т.1 а.с.75), у зв`язку з чим останнім був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (далі - проект землеустрою), що підтверджується копією проекту землеустрою (т.1 а.с.72-93).

Згідно з копіями акту про встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, викопіювання місця розташування земельної ділянки, абрису меж земельної ділянки, які міститься в проекті землеустрою, зазначена земельна ділянка по АДРЕСА_1 межує з землями землевласників: від А до Б - ОСОБА_6 , від В до Г - ОСОБА_7 , від Г до А - ОСОБА_8 та від Б до В - землями загального користування (вул. Згоди), зазначені межі проходять по парканам (т.1 а.с.82- 83, 85, 89).

З копії листа Відділу Держкомзему у місті Василькові Київської області від 04 травня 2011 року №232/03-02 вбачається, що Відділом Держкомзему у місті Василькові Київської області проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 був розглянутий, однак кадастровий номер даній земельній ділянці відділом не був визначений у зв`язку з неможливістю, оскільки зазначена земельна ділянка знаходилася за межами індексно-кадастрового плану міста Васильків (т. 1 а.с.56).

З копії листа №160/11-07 від 24 червня 2011 року вбачається, що Відділ містобудування та архітектури Васильківської міської ради Київської області своїм листом повідомив позивача про те, що після затвердження пропозицій нового генерального плану (основне креслення) земельна ділянка по АДРЕСА_1 буде врахована в перспективних межах розвитку міста (т. 1 а.с. 66).

17 червня 2016 року Васильківська міська рада Київської області своїм рішення № 02-11-VII затвердила генеральний план м. Василькова (т.1 а.с.48-49).

Відповідно до наданої позивачем копії листа Відділу містобудування та архітектури Васильківської міської ради від 16 березня 2018 року №59/01-29, Відділ містобудування та архітектури на заяву ОСОБА_1 , своїм листом повідомив останнього про те, що відповідно до чинного генерального плану АДРЕСА_1 знаходиться в межах міста Василькова (т.1 а.с.67).

Також, як вбачається з матеріалів справи, а саме з копії рішення Васильківської міської ради Київської області від 25 жовтня 2013 року № 04.451-49-VI, затверджено гр. ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , передано безоплатно у приватну власність гр. ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1000 га за вказаною адресою, Управлінню Держземагенства у Васильківському районі Київської області вказано внести відповідні зміни в земельно-облікові дані міста (т. 1 а.с. 57).

З копії Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.06.2021 № НВ-9900801042021 вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 3210700000:07:013:0197, площею 0,1 га розташована за адресою: АДРЕСА_2 , за формою власності - приватна, державна реєстрація земельної ділянки здійснена Відділом у Васильківському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області 14.10.2015 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробленого 20.06.2013 ПП «Кадастр» ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 58).

Згідно з додатком до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.06.2021 № НВ-9900801042021 за описом меж земельна ділянка по АДРЕСА_1 межує: від А до Б з землями загального користування (вул. Згоди), від Б до В з земельною ділянкою - ОСОБА_7 (3210700000:07:013:0248), від В до Г - землі Васильківської міської ради (комунальна власність), від Г до А з земельною ділянкою - ОСОБА_9 (3221484000:07:013:0456) (т.1 а.с.60-61).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.09.2021 року №273114503 та від 29.06.2021 № 63502521 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки кадастровий номер 3210700000:07:013:0197, площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 15 травня 2019 року, на підставі рішення Васильківської міської ради Київської області від 25 жовтня 2013 року №04.451-49-VI, державним реєстратором Тютюн Д. С. Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, про що внесено відомості до реєстру 21 травня 2019 року, індексний номер: 46946740 (т. 1 а.с.63-65,70-71).

Звертаючись із позовом, позивач стверджував, що на підставі рішення Васильківської міської ради Київської області від 25 жовтня 2013 року № 04.451-49-VI, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1 , відповідачем ОСОБА_2 набуто у власність земельну, яка була надана позивачу у 1992 році, й дозвіл на виготовлення документів із землеустрою на яку від отримав у 2007 року, утім завершити оформлення права не має змоги, у зв`язку із тим, що ділянка передана відповідачу ОСОБА_2 .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги є необґрунтованими і недоведеними.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 15 ЦК передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої статті 16 ЦК кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Законодавець у статті 4 ЦПК України встановив, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті. Вказані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Верховний Суд наголошував, що вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні (постанова Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №904/3368/18).

Отже у межах даної справи з`ясуванню підлягають наявність у позивача ОСОБА_1 права, або ж охоронюваного законом інтересу, щодо земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 , та встановлення порушення такого права відповідачами. При цьому, ураховуючи, що позовні вимоги обґрунтовуються наданням ОСОБА_2 тієї ж самої земельної ділянки, що перебувала у користуванні позивача на підставі рішення від 28.04.1992, предметом доведення є співпадіння меж земельних ділянок позивача та відповідача ОСОБА_2 .

Як встановлено судом, відповідно до копії витягу з рішення Васильківської міської ради народних депутатів від 28.04.1992 року ОСОБА_5 надана земельна ділянка загальною площею 0,10 га по АДРЕСА_1 під будівництво (пункт 1 цього рішення) на підставі ст.ст. 6, 10, 11 ЗК України.

Відповідно до ст. 6 ЗК України, в редакції, що була чинною станом на 28.04.1992 року (первинна редакція від 18.12.1990 року) громадянам Української РСР надається земля для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель у довічне успадковуване володіння.

Відповідно до ст. 11 ЗК України у вказаній редакції, надання відповідно до статті 18 цього Кодексу земельних ділянок у володіння або користування, в тому числі на умовах оренди, а також для ведення селянського (фермерського) господарства належить до відання міських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території.

Відповідно до положень статі 22 цього ж кодексу право володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання наданої земельної ділянки (в тому числі і на умовах оренди) до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право володіння або право користування землею, забороняється.

Статтею 23 ЗК України визначено, що право володіння або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, районними, міськими Радами народних депутатів.

Станом на час надання земельної ділянку позивачу (на 28.04.1992 р.) Форма державних актів на право довічного успадкованого володіння землею визначалась Постановою Верховної Ради Української РСР від 27.03.91 № 889-XII «Про форми державних актів на право володіння і користування землею і Положення про порядок надання і вилучення земельних ділянок».

Законом України від 13.03.92 № 2196-XII, що набув чинності, 16.05.1992 року Земельний кодекс Української РСР від 18.12.90 № 561-XII було викладено в новій редакції.

Відповідно до статті 23 Земельного кодексу України Постановою Верховної Ради України від 13.03.92 № 2201-XII «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею», що набула чинності з 23.06.1992 року, було затверджено нову форму державного акта на право постійного користування землею, а також форми актів на право колективної й приватної власності.

Разом із тим, відповідно до пункту 8 Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200 «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі», що набула чинності 24.03.1992 року, громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до ЗК України.

У матеріалах справі відсутні докази звернення позивача, у порядку встановленому на час прийняття рішення про надання земельної ділянку у володіння, за отриманням Акту за формою, встановленою Постановою Верховної Ради Української РСР від 27.03.91 № 889-XII «Про форми державних актів на право володіння і користування землею і Положення про порядок надання і вилучення земельних ділянок» (у період до втрати чинності цією постановою).

У зв`язку із такими обставинами відсутні підстави для висновку, що у позивача виникло право користування (володіння) земельною ділянкою за АДРЕСА_1 й, відповідно що таке право зберігалось до оформлення права власності або землекористування відповідно до ЗК України. Отже твердження апелянта про те, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 перебувала у законному користуванні позивача із 1992 року колегія суддів відхиляє як безпідставні.

Також як встановлено судом й підтверджується матеріалами справи рішенням Васильківської міської ради Київської області від 31 жовтня 2007 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 на площі 0,100 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Утім, договір на виконання землевпорядних та проектно-пошукових робіт №778/ВС (т.1 а.с.75) з розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у позивач уклав лише 09 лютого 2011 року.

Як вбачається з копії листа Відділу Держкомзему у місті Василькові Київської області від 04 травня 2011 року №232/03-02 розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , був розглянутий, однак кадастровий номер даній земельній ділянці відділом не був визначений у зв`язку з неможливістю, оскільки зазначена земельна ділянка знаходилася за межами індексно-кадастрового плану міста Васильків.

Не зважаючи на те, що Відділ містобудування та архітектури Васильківської міської ради у листі від 16 березня 2018 року №59/01-29 повідомив ОСОБА_1 про те, що відповідно до чинного генерального плану АДРЕСА_1 знаходиться в межах міста Василькова, позивач зволікав із виконанням рішення Васильківської міської ради Київської області про надання дозволу на розробку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 2007 року, й лише у 2021 році виявив інтерес до закінчення процедури приватизації земельної ділянки.

У пунктах 39-40 постанови від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що:

«39. Може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проєкта землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проєкта землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проєкта землеустрою та затверджує цей проєкт щодо іншої особи.

40. З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проєкта землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проєкт та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду».

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до Васильківської міської ради упродовж 2007-2013 року із повідомленням про наявність труднощів у поданні на затвердження проекту відведення земельної ділянки. На час надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідачу ОСОБА_2 , проект землеустрою, розроблений на замовлення позивача ОСОБА_1 , до Васильківської міської ради на затвердження не подавався.

З огляду на такі обставини, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для висновків про наявність недобросовісних дій при наданні земельної ділянки по вул. Згоди-3Г як з боку ОСОБА_2 , так і з боку Васильківської міської ради.

Щодо збігу меж земельних ділянок по АДРЕСА_3 , колегія зазначає наступне.

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (пункти 4, 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження №14-400 цс 19).

В апеляційній скарзі позивач посилається на необґрунтовану відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів, які відсутні у позивача та розпорядком яких він не є.

Сприяючи учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, апеляційним судом було задоволено клопотання представника позивача про витребування у ОСОБА_2 належним чином засвідчену копію проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 3210700000:07:013:0197); належним чином засвідчену копію рішення Васильківської міської ради Київської області про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд; належним чином засвідчену копію рішення Васильківської міської ради Київської області від 25 жовтня 2013 року №04.451-49-VI «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 ».

При цьому представнику позивача апеляційним судом було роз`яснено, що ОСОБА_2 як і позивач, не є розпорядником запитуваних документів, а може лише зберігати їх копії для особистого використання, й про те, що встановлення факту збігу земельних ділянок потребує з`ясування у землевпорядної установи координат поворотних точок меж земельної ділянки, які можливо встановити за кадастровим номером земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 .

У відповіді на ухвалу апеляційного суду ОСОБА_2 повідомив, що відповідно до Положення про Державний фонд документації із землеустрою затверджений Постановою КМУ № 1553 від 17 листопада 2004 року проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_2 по адресі АДРЕСА_1 , (кадастровий номер: 3210700000:07:013:0197) зберігається у Держгеокадастрі або у визначеного Держгеокадастром державного підприємства, що належить до сфери його управління, регіонального фонду - у головних управліннях Держгеокадастру в областях та м. Києві; належно завірене рішення Васильківської міської ради Київської області про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд знаходиться в матеріалах проекту землеустрою щодо відведена земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_2 по адресі АДРЕСА_1 , (кадастровий номер 3210700000:07:013:0197); Рішення Васильківської міської ради Київської області від 25 жовтня 2013 року №04.451-49-VI «Про затвердження проекту землеустрою що; відведення земельної ділянки у власність для будівництва обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд ОСОБА_2 по адресі АДРЕСА_4 згідно з Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майн та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України ві: 25 грудня 2015 р. № 127, яка набрала чинності з 01.01.2016 року, знаходиться у Державного реєстратора.

Отже, відповідач не є розпорядником вказаних документів й не може їх подати з поважних, з огляду на що, клопотання представника скаржника про визнання обставин, є безпідставним.

З огляду на наведене, встановивши, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 , площею 0,1 га, яка належить ОСОБА_2 , сформована як об`єкт цивільних прав, їй присвоєно кадастровий номер 3210700000:07:013:0197, визначено фактичні межі, а земельна ділянка по АДРЕСА_1 , про яку йдеться в позовній заяві, фактично не визначена, не має кадастрового номера, що унеможливлює її ідентифікацію на місцевості, враховуючи, відсутність належних та допустимих доказів, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_2 є тією ж самою земельною ділянки щодо якої позивачем була подана заява до органу місцевого самоврядування та рішенням останнього надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Порушень процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права судом першої інстанції не встановлено. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, з огляду на що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шевченко Марія Олександрівна, залишити без задоволення.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складений 27 червня 2024 року.

Судді Є. П. Євграфова

О. Ф. Мазурик

О. В. Желепа