Постанова

від 08.01.2024 по справі 346/4692/13-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 346/4692/13-ц

Провадження № 22-ц/4808/122/24

Головуючий у 1 інстанції Калинюк О. П.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.,

суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В.,

за участю секретаря Струтинської Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» на ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 30 жовтня 2023 року, постановлену в складі судді Калинюка О.П., у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» про ухвалення додаткового рішення у справі за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_3 про визнання договору поруки та додаткової угоди до цього договору припиненими,

в с т а н о в и в:

У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» звернулося в суд із заявою про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_3 про визнання договору поруки та додаткової угоди до цього договору припиненими. Просило вирішити питання щодо заявленої позивачем за первісним позовом позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно як з поручителів на користь ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» заборгованості за Кредитним договором №014/14-10-244 G46 від 13.04.2007 року із зазначенням точної грошової суми, присудженої до стягнення відповідно до цієї позовної вимоги, в доларах США, яка на момент ухвалення судового рішення складала 92817,73 доларів США.

В обґрунтування заяви посилались на те, що ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21.08.2019 року замінено ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» як стягувача у виконавчому провадженні щодо виконання рішення суду, ухваленого у цій справі 23.12.2013 року, на ТОВ «ФК «Форінт». Вказаним рішенням стягнуто з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно як з поручителів на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 741892 гривні 10 копійок заборгованості за Кредитним договором №014/14-10-244 G46 від 13.04.2007 року, укладеним між ВАТ «Райффайзен Бак Аваль» та ОСОБА_3 , а також 3441 грн. судових витрат. У задоволенні зустрічного позову відмовлено у зв`язку з безпідставністю позовних вимог.

Заявник стверджував, що позивач у позовній заяві заявив єдину позовну вимогу про стягнення з поручителів заборгованості виключно в доларах США, а саме: в сумі 92817,73 доларів США, та зазначив еквівалент цієї суми в гривнях - 741892,10 грн. лише для розрахунку судового збору. Позовної вимоги про стягнення з поручителів заборгованості в гривнях позивач не заявляв.

Однак, у зазначеному рішенні суду не вирішено питання щодо цієї позовної вимоги про стягнення вказаної заборгованості в сумі 92817,73 доларів США та не зазначено точної грошової суми, присудженої до стягнення в іноземній валюті.

07.02.2014 року на виконання вказаного рішення судом видано виконавчі листи про стягнення з поручителів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості в сумі 741892,10 грн. та 3441,00 грн. судових витрат, які перебувають на примусовому виконанні у приватного виконавця.

Заявник вважає, що перерахування гривневого еквіваленту заборгованості кредитору за більш низьким курсом не може розглядатись як належне виконання зобов`язання за договором, і не може свідчити про реальне відновлення порушеного права, за захистом якого звертався позивач.

Отже, позивачу підлягає до перерахування сума заборгованості, визначена в доларах США, що, на думку заявника, відповідає існуючій судовій практиці Верховного Суду.

Зазначав, що станом на 23.08.2023 року розмір заборгованості за вказаним кредитним договором перед новим стягувачем складає 87984,96 доларів США, оскільки 07.10.2022 року отримано лише часткове погашення заборгованості в розмірі 4832,77 доларів США (з урахуванням курсу долара щодо гривні на день погашення).

При цьому, відповідно до умов п.п. 2.1, 2.4 Договору про відступлення права вимоги від 11.04.2018 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» зобов`язалось передати у власність ТОВ «ФК «Форінт» права вимоги, вказані в Реєстрі кредитних операцій до відступлення, в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, а набувач зобов`язався прийняти від Кредитора права вимоги в обсязі та на умовах, що існуватимуть на дату відступлення такого права, та сплатити кредитору їх вартість. На виконання умов договору ТОВ «ФК «Форінт» здійснило розрахунок за відступлені права вимоги у повному обсязі в сумі 19000000,00 грн. Згідно з даними Реєстру відступлених прав вимоги, який є невід`ємною частиною даного Договору, ТОВ «ФК «Форінт» відступлено заборгованість ОСОБА_3 за Кредитним договором №014/14-10-244G46 від 13.04.2007 року в сумі 137459,26 доларів США, з яких основна (позичкова) заборгованість (тіло кредиту) складає 78900,77 доларів США, заборгованість за відсотками - 53543,88 доларів США, заборгованість за штрафними санкціями - 5014,61 доларів США. Крім того, 11.04.2018 року між цими ж сторонами укладено Договір відступлення прав за договорами поруки, укладеними між банком та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 як поручителями.

Зважаючи на викладене вважає, що є підстави для ухвалення додаткового рішення, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, оскільки стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати.

Просили заяву задовольнити.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 30 жовтня 2023 року відмовлено в прийнятті додаткового рішення за вищевказаною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт».

Не погодившись із вказаною ухвалою, ТОВ «Форінт» подало апеляційну скаргу. Вважає дану ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що висновки суду першої інстанції суперечать фактичним обставинам та матеріалам справи, оскільки позивач у своїй позовній заяві просив стягнути з поручителів заборгованість виключно в доларах США, і не формулював вимоги про стягнення заборгованості в гривнях, а лише в дужках зазначив еквівалент суми в гривнях, щоб можна було розрахувати розмір судового збору, який підлягав сплаті, та для полегшення суду виконання вимог абзацу 2-3 пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» щодо наведення розрахунків з переведенням іноземної валюти у гривню у мотивувальній частині рішення. Отже, позовної вимоги про стягнення з поручителів заборгованості в сумі 741892,10 грн. позивач не заявляв, як і не заявляв вимоги про стягнення еквіваленту валютної заборгованості у гривні.

Вказані обставини підтверджує текст прохальної частини позовної заяви та розрахунок заборгованості, які є в матеріалах цієї справи.

Зазначає, що в оскарженій ухвалі суд першої інстанції погодився із доводами відповідачів (боржників) про те, що судове рішення позивач не оскаржував, а під час апеляційного перегляду оскарженого відповідачем рішення вказував, що таке рішення є законним та обґрунтованим. Однак апелянт з таким твердженням не погоджується, оскільки саме по собі рішення від 23.12.2013 року у цій справі є законним, суд задовольнив позов повністю відповідно до заявленої позовної вимоги, а тому у позивача не було підстав для його оскарження. Проте в самому рішенні не вирішено питання щодо позовної вимоги про стягнення з поручителів заборгованості в сумі 92817,73 доларів США та не зазначено точної грошової суми, присудженої до стягнення відповідно до цієї вимоги в доларах США.

Вважає, що згідно законодавства України та практики Європейського суду позивачу підлягає до перерахування сума заборгованості, визначена в доларах США, а не у гривні, для підтвердження чого посилається на судову практику Верховного Суду (постанова від 16.10.2019 року у справі №522/11364/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суд від 23.10.2019 року у справі №723/304/16-ц та інші).

ТОВ «ФК «Форінт» є правонаступником позивача АТ «Райффайзен Банк Аваль» та набуло статусу кредитора (стягувача) за спірними зобов`язаннями в сумі 137459,26 доларів США. У зв`язку з фактичною відмовою позичальника та поручителів добровільно погасити заборгованість за кредитним договором стягнення проводиться в примусовому порядку в межах виконавчих проваджень.

На думку апелянта, враховуючи, що рішенням від 23.12.2013 року у цій справі фактично позовні вимоги задоволено в повному обсязі (єдина позовна вимога була про стягнення заборгованості виключно в доларах США, однак в рішенні зазначено лише її гривневий еквівалент), залишок нестягнутої заборгованості за цим рішенням становить 87984,96 долари США (92817,73 долари США мінус стягнуті 4832,77 доларів США). Тобто залишок непогашеної заборгованості за Кредитним договором №014/14-1-/224 G46 від 13.04.2007 року навіть без врахування розміру штрафних санкцій (5014,61 доларів США) та з урахуванням здійснених ОСОБА_3 і ОСОБА_1 погашень в рамках виконавчих проваджень на 23.08.2023 року становив 100742,27 доларів США. При цьому, залишок заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі рішення суду від 23.12.2013 року станом на 23.08.2023 року становив 87984,96 долари США.

Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити додаткове рішення у цій справі, яким вирішити питання щодо заявленої позивачем єдиної позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно як з поручителів на користь ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» заборгованості за Кредитним договором №014/14-10-244 G46 від 13.04.2007 року із зазначенням точної грошової суми, присудженої до стягнення відповідно до цієї вимоги, в доларах США, яка на момент ухвалення судового рішення складала 92817,73 доларів США.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

ОСОБА_3 в засідання суду апеляційної інстанції не прибула, хоча належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає її розгляду.

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» в засідання суду апеляційної інстанції не прибув, хоча вказану компанію було належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи (зокрема, шляхом надіслання повістки на офіційну електронну адресу компанії та у її електронний кабінет), тому колегія суддів вирішила, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неприбуття в судове засідання представника ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» не перешкоджає розгляду справи.

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» - Петришин П.М., якому ухвалою суду апеляційної інстанції від 05 грудня 2023 року надано право брати участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду, участі в розгляді справи не брав.

Строк дії наявної в матеріалах справи довіреності ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» на ім`я Петришина П.М. закінчився 31.12.2023 року. Після завершення розгляду справи о 14:00 год. надійшло клопотання про долучення довіреності на вказаного представника строком дії до 21.12.2024 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції суду та довідка, складена секретарем судового засідання.

Представник відповідачів Світличний О.С. в судовому засіданні в режимі відеоконференції щодо задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену ухвалу суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржена ухвала суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Судом встановлено, що 23.12.2013 року Коломийським міськрайонним судом у цивільній справі №346/4692/13-ц ухвалено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно як з поручителів на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 741892 грн. 10 коп. заборгованості за Кредитним договором №014/14-10-244 G46 від 13.04.2007 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 , та 3441 грн. судового збору.

Цим же рішенням в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_3 про визнання Договору поруки №G46-136 від 27.09.2007року та Додаткової угоди до цього договору №G46-136/1 від20.06.2011року, укладених між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 , припиненими відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Вказане рішення набрало законної сили 27.01.2014 року.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21.08.2019 року замінено ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» як стягувача у виконавчому провадженні щодо виконання рішення суду, ухваленого в даній справі 23.12.2013 року, на ТОВ «ФК «Форінт».

Постановляючи ухвалу про відмову у прийнятті додаткового рішення за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення, передбачені ч. 1 ст. 270 ЦПК України. Зокрема, відсутня така позовна вимога, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, і щодо неї не ухвалено рішення. Позивач заявив лише одну позовну вимогу і саме щодо неї ухвалено судове рішення. Крім того, суд, вирішивши питання про право, зазначив точну грошову суму, присуджену до стягнення, а саме ту суму кредитної заборгованості, яку просив стягнути з поручителів позивач, і в тій грошовій одиниці, яку вказано в позовній вимозі (741892 грн. 10 коп.).

Апеляційний суд погоджується із таким висновком з огляду на наступне.

Додаткове рішення ухвалюється в порядку передбаченому статтею 270 ЦПК України, яка визначає підстави і порядок ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до вказаної статті суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Тобто, процесуальним законом визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення.

За змістом частини першої, третьої пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК України, і не може змінити по суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Апеляційним судом перевірено матеріали справи №346/4692/13-ц. Встановлено, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», звертаючись до суду із позовом, у прохальній частині позовної заяви просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором (згідно з яким кредит надано в доларах США) у розмірі 741892 грн. 10 коп.

Зі змісту рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2013 року в цій справі вбачається, що при його ухваленні судом були вирішені усі заявлені позивачем вимоги та зазначено точну суму, що підлягає стягненню з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме: 741892 грн. 10 коп. заборгованості за кредитним договором та 3441 грн. судового збору. Тобто, у зобов`язанні, в якому визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, суму, яка підлягає сплаті, визначено у гривні.

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» вказане судове рішення не оскаржував, апеляційну скаргу подавав відповідач ОСОБА_2 . В судовому засіданні представник банку заперечував доводи апеляційної скарги, зазначав, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

Незгода Заявника ТОВ «ФК «Форінт» із розміром заборгованості не становить підстав для ухвалення додаткового рішення.

Прохання ТОВ «ФК «Форінт» в заяві про ухвалення додаткового рішення визначити валютою боргу долар США у порядку статті 270 ЦПК України є спробою заявника змінити по суті основне рішення, що не може бути підставою для ухвалення додаткового рішення.

Подібні правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові 11 квітня 2018 року у справі у справі №755/11612/13-ц.

Суд першої інстанції правильно встановив, що рішення Коломийського міськрайонного суду від 23 грудня 2013 року у цивільній справі №346/4692/13-ц ухвалене за наслідками розгляду позовної заяви ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення із поручителів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 741 892,10 грн. Отже, позивачем заявлена позовна вимога про стягнення вказаної заборгованості у гривнях, а не в іноземній валюті, і саме в гривнях суд стягнув заборгованість.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що позивач у своїй позовній заяві просив стягнути з поручителів заборгованість виключно в доларах США - 92817 доларів США (і взагалі не формулював вимоги про стягнення заборгованості в гривнях), а лише в дужках зазначив еквівалент цієї суми в гривнях (741892,10 грн.) для того, щоб можна було розрахувати розмір судового збору, який підлягав сплаті, то такі є надуманими та повністю спростовуються змістом позовної заяви.

Так, дійсно згідно умов Кредитного договору №014/14-10-244G46 від 13.04.2007 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 , останній надано кредит у доларах США. Проте банк у позовній заяві просив стягнути із поручителів заборгованість за кредитним договором у гривні, а не в доларах США.

Положенням частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.

У частині першій статті 13 ЦПК України дано визначення диспозитивності, яка полягає, зокрема, в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 року у справі №750/8676/15-ц зазначила про те, що кредитор, який сам визначив заборгованість у валюті гривні України, погодився із судовим рішенням, яким таку заборгованість стягнуто з боржника, не має права на стягнення курсової різниці, оскільки визначив зобов`язання у національній валюті, у якій і прийняв його виконання.

«Доводи касаційної скарги, про те, що у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику не заслуговують на увагу, оскільки позивач сам обрав такий спосіб стягнення заборгованості у гривневому еквіваленті» (ухвала Верховного Суду від 30 червня 2023 року у справі №754/2447/22 (провадження №61-8136ск23).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ТОВ «ФК «Форінт» як правонаступник позивача АТ «Райффайзен Банк Аваль» набуло статусу кредитора (стягувача) за спірними зобов`язаннями в сумі 137459,26 доларів США, також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки не змінюють змісту вказаного рішення суду, яким стягнуто заборгованість у гривні.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачу підлягає до перерахування сума заборгованості визначена в доларах США, а не у гривні, з посиланням на практику Верховного Суду (постанова від 16.10.2019 року у справі №522/11364/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суд від 23.10.2019 у справі №723/304/16-ц та інші), колегія суддів також відхиляє, оскільки зазначені апелянтом постанови ухвалені Верховним Судом у справах з іншими правовідносинами і не можуть бути застосовані у цій справі.

Отже, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять підстав для зміни чи скасування оскарженої ухвали суду.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 30 жовтня 2023 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» залишити без задоволення.

Ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 30 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: І.В. Бойчук

О.В. Пнівчук

Повний текстпостанови складено15січня 2024року.