Рішення

від 13.12.2023 по справі 188/1829/21

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/1829/21

Провадження № 2/188/49/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарі судового засідання Бібіковій В.В.,

за участі представника відповідача Васильченка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (структурний підрозділ управління у Павлоградському районі, відділ № 2) про визнання договору оренди землі сільськогосподарського призначення припиненим шляхом його розірвання,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (структурний підрозділ управління у Павлоградському районі, відділ №2) (далі третя особа) про визнання договору оренди землі сільськогосподарського призначення припиненим шляхом його розірвання.

Позивач просить визнати припиненим договір оренди земельної ділянки площею 5,1200 гектарів, кадастровий номер 1223887100:02:001:0464, розташованої на території Хорошівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладе¬ний 20 квітня 2015р. між ОСОБА_3 , правонаступницею якої є ОСОБА_1 , та ФОП ОСОБА_2 шляхом його розірвання, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона є спадкоємцем померлої орендодавці ОСОБА_3 і єдиним власником вказаної земельної ділянки, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 90682514 від 27.06.2017р. Відповідач з 2017р. по 2021р. не сплачує орендну плату за договором, чим порушує свої зо¬бов`язання, передбачені пунктами 9, 13, 14 та 31 договору оренди землі від 20.04.2015р. та її права власника.

Ухвалою суду від 04 січня 2022 року було прийнято до розгляду вказану позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче засідання.

Відповідач надала відзив, у якому позов не визнала і вказала, що договір оренди земельної ділянки площею 5,1200 гектарів, кадастровий номер 1223887100:02:001:0464, розташованої на території Хорошівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладе¬ний 20 квітня 2015р. між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 на строк 15 років до 30.04.2030, право оренди виникло з дати його державної реєстрації 18.11.2015, номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12196725. Вказаним договором передбачена щорічна сплата орендарем орендної плати у грошовій або натуральній формі у розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки об`єкта оренди.

Ухвалою суду від 01 березня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

В судове засідання позивач та її представник не з`явилися, представник позивача надала заяву про розгляд справи за її відсутності та позивача, позов підтримала.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, зазначених у відзиві, надав суду усні пояснення, в яких звернув увагу суду на те, що у всіх екземплярах договору оренди, наданих сторонами і витребуваному у третьої особи, у пункті 37, на який посилається позивач, не передбачено розірвання договору оренди в разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а згідно з п. 36 договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, застосовується лише за взаємною згодою сторін, а умовами розірвання договору в односторонньому порядку є тільки невиконання договірних зобов`язань, чого відповідач не допустив, своєчасно і в повному обсязі сплачуючи позивачу орендну плату, доставляючи її до зареєстрованого місця проживання позивача, де її приймала її мати ОСОБА_4 . Позивач не погоджувала з відповідачем іншого способу отримання нею орендної плати.

Вивчивши надані сторонами і третьою особою докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом ст. 12 Цивільного процесуального кодексу (далі ЦПК) України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем відповідачем 20.04.2015р. був укладений договір оренди земельної ділянки площею 5,1200 гектарів, кадастровий номер 1223887100:02:001:0464, розташованої на території Хорошівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 15 років (п. 8 договору), який 18.11.2015 зарестрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше право12196725, земельна ділянка була передана 20.04.2015р., що підтверджується копіями договору оренди, акту прийому-передачі земельної ділянки, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 7-10, 50-53, 107-109).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла і позивач в порядку спадкування за заповітом успадкувала належну померлій земельну ділянку, отримавши 27.06.2017 в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується копіями цих документів (а.с.11-14).

15.09.2021 позивач направила на адресу відповідача рекомендованим листом заяву про передачу їй після збору врожаю 2021 року вказаної земельної ділянки, пославшись на п. 37 договору оренди від 20.04.2015р., який, як вона стверджувала, передбачає розірвання договору оренди землі у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи. Ця обставина підтверджуються копіями листа та квитанції відділення ДП «Укрпошта» (а.с.15-18).

Відповідач 05.11.2021 надіслала позивачу відповідь про те, що п. 37 договору оренди від 20.04.2015р. не передбачає розірвання договору оренди землі у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а умови договору виконуються відповідачем своєчасно та у повному обсязі (а.с.15-18).

Останню обставину підтвердили в судовому засіданні 13.04.2023 свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , 13.12.2023 свідок ОСОБА_7 . З їхніх показань встановлено, що з 2017 до 2021 року орендна плата за договором оренди земельної ділянки позивача доставлялась відповідачем за адресою, погодженою ще з ОСОБА_3 при укладенні договору: АДРЕСА_1 , де проживає мати позивача ОСОБА_4 .

Як вбачається із копії паспорта позивача, за вказаною адресою зареєстроване місце проживання позивача.

Суд вважає, що до правовідносин між сторонами слід застосувати норми Закону України «Про оренду землі», Земельного кодексу (далі ЗК) України, Цивільного кодексу (далі ЦК) України.

У частині 6 статті 32 Закону України «Про оренду землі» визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування) не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Пунктом 37 договору оренди земельної ділянки від 20.04.2015р. не передбачено як підставу для зміни або розірвання договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», пунктів 35, 36 договору оренди земельної ділянки від 20.04.2015р. на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, зокрема, у разі невиконання орендарем обов`язку своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, про що стверджувала позивач.

Відповідно до ч. 1 статті 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Ця норма є загальною. Більш конкретною нормою стосовно спірних правовідносин є ст. 148-1 ЗК України. В ч. 1 цієї статті зазначено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Частиною 3 цієї статті передбачено, що особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням кадастрового номера, місця розташування земельної ділянки, прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника, місця проживання нового власника, поштової адреси, платіжних реквізитів. Згідно з ч. 4 ст. 148-1 ЗК України в редакції до 28.04.2021 за згодою сторін договору оренди до такого договору можуть бути внесені зміни із зазначенням нового власника земельної ділянки.

Однак, позивач, набувши право власності на земельну ділянку 27.06.2017, повідомила відповідача про зміну власника орендованої нею земельної ділянки тільки 15.09.2021. Вона також не повідомляла відповідача про те, в якій формі і на яку адресу направляти їй орендну плату або свої платіжні реквізити.

Суд на підставі показань допитаних свідків дійшов висновку, що відповідач не допустила невиконання договірних зобов`язань, своєчасно і в повному обсязі сплачуючи позивачу орендну плату на адресу, вказану попереднім орендодавцем, яка до того ж є адресою зареєстрованого місця проживання позивача.

В пункті 10.1. постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) зазначено, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, якою передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За встановлених судом обставин, враховуючи, що договором оренди не передбачено односторонньої відмови від договору, відсутність згоди відповідача, недоведеність систематичного невнесення ним орендної плати позивачу, підстав для розірвання спірного договору немає.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Враховуючи відмову у позові, судові витрати позивача слід залишити на ньому.

На підставі викладеного, ст.ст. 651, 770 ЦК України, ст. 148-1 ЗК України, ст. 32 Закону України «Про оренду землі», керуючись ст.ст. 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (структурний підрозділ управління у Павлоградському районі, відділ № 2) про визнання договору оренди землі сільськогосподарського призначення припиненим шляхом його розірвання відмовити.

Судові витрати залишити на позивачеві ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя П. О. Бурда