Постанова

від 10.01.2024 по справі 180/862/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/308/24 Справа № 180/862/22 Суддя у 1-й інстанції - Тананайська Ю. А. Суддя у 2-й інстанції - Канурна О. Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Канурної О.Д.,

суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Керімової Бандюкової Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Луньов Сергій Миколайович, на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Луганська 36» про визнання незаконною підстави у наказі про звільнення, зобов`язання внести записи до трудової книжки, стягнення несплачених сум при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Марганецького міського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Луганська 36», в якій просив про:

- визнання незаконною підставу у наказі про звільнення у наказі голови ОСББ «Луганська 36» ОСОБА_2 від 23 вересня 2020 року № 1-К «Про звільнення ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 звільнено з посади голови ОСББ «Луганська 36» з 23 вересня 2020 року у зв`язку із переобранням;

- зобов`язання ОСББ «Луганська 36» внести записи до трудової книжки ОСОБА_1 про підстави його звільнення у точній відповідності до формулювання чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт Закону;

- стягнення з ОСББ «Луганська 36» на користь ОСОБА_1 несплачені при звільненні 23 вересня 2020 року усі належні кошти за відпрацьований час у сумі 4723 грн.;

- стягнення з ОСББ «Луганська 36» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні 23 вересня 2020 року у розмірі 179065 грн.;

- стягнення з ОСББ «Луганська 36» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він, не будучи власником квартири, був обраний головою правління ОСББ «Луганська 36» на підставі протоколу установчих зборів ОСББ «Луганська 36» № 1 від 20 лютого 2011 року та у відповідності до наказу від 01 червня 2011 року № 1 його прийнято на посаду голови правління з 01 червня 2011 року з оплатою праці згідно штатного розпису, відомості про що внесено до трудової книжки ОСОБА_1 та до Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій.

У відповідності до п. 2.1 протоколу загальних зборів ОСББ «Луганська 36» від 29 серпня 2020 року № 2 переобрано голову правління та обрано новий склад членів ОСББ у складі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , головою правління затверджено ОСОБА_2 . Також з 31 серпня 2020 року заступником голови правління обрано ОСОБА_4 .

Пунктом 3 протоколу загальних зборів ОСББ «Луганська 36» від 29 серпня 2020 року у зв`язку із усуненням з посади голови правління ОСОБА_1 виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про ОСОБА_1 , як особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори з 31 серпня 2020 року.

Наказом голови ОСББ «Луганська 36» Ласкіної Л.А. від 23 вересня 2020 року №1-К «Про звільнення ОСОБА_1 » останнього звільнено з посади голови правління ОСББ у звязку із переобранням його на загальних зборах, які відбулись 29 серпня 2020 року.

Наказом голови правління ОСББ Ласкіної Л.А. № 2 від 24 вересня 2020 року прийнято рішення звільнення ОСОБА_1 без нарахувань та виплат заробітної плати.

Позивач зазначає, що про дату та підставу свого звільнення не був обізнаний, так само і не отримував копії наказу про звільнення від 23 вересня 2020 року № 1-К ані нарочно, ані поштою.

06 грудня 2021 року ОСОБА_1 письмово звернувся до голови правління ОСББ «Луганська 36» із заявою про здійснення повного розрахунку при звільненні та виплаті всіх належних при звільненні сум, яку надіслав поштою та яка отримана головою ОСББ 16 грудня 2021 року, однак жодної реакції на його заяву не надходило.

25 квітня 2022 року ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою про надання копій документів, зокрема, наказу про звільнення, яку надано йому Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області відповідно до листа від 20 травня 2022 року № ДН/4.1.3/41-ЗВ-22 після інспекційного відвідування ОСББ.

Позивач зазначає, що саме з 23 травня 2022 року ОСОБА_1 стало відомо дату його звільнення та підстави звільнення, з якими він повністю не погоджується з підстав того, що загальними зборами ОСББ «Луганська 36», як і зборами правління ОСББ безпосередньо питання про припинення повноважень, відкликання або усунення з посади голови правління ОСББ «Луганська 36» відносно ОСОБА_1 не розглядалось та не вирішувалось, як це передбачено Статутом ОСББ «Луганська 36», а вимоги ст. 40,41 КЗпП України не містять такої підстави для звільнення із займаної посади, як переобрання відповідної посади за рішенням власника, враховуючи, що у трудовій книжці ОСОБА_1 досі не вчинено запис про підстави його звільнення у відповідності до формулювань, визначених Законом та з посиланням на норму Закону, за якою його звільнено, що позивач вважає порушенням його трудового права.

Разом з цим позивач зазначає, що при звільненні відповідачем не здійснено розрахунку та виплати йому всіх сум, належних при звільненні, тому він вважає, що, відпрацювавши у серпні 2020 року 31 календарних день, йому повинно бути нараховано та виплачено заробітну плату у розмірі 4723 грн. 00 коп., а останнім робочим днем є 21 вересня 2020 року, які він не отримував та відповідач письмово про такі виплати його не повідомляв, наслідком чого є відповідальність відповідача, передбачена ст. 117 КЗпП України та стягнення з відповідача середнього заробітку за період з 23 вересня 2020 року по 23 червня 2022 року за час затримки розрахунку при звільненні, що становить 436 днів та 179065 грн. 00 коп., які позивач і просить стягнути на свою користь з відповідача.

Також позивач зазначає, що за відсутності у його трудовій книжці запису про звільнення з відповідним до Закону формулюванням, він не мав можливості виконувати трудові функції, що стало причиною вимушеного прогулу, згідно з ст. 235 КзпП України, тому вважає, що належить на його користь з відповідача стягнути і середній заробітком за час вимушеного прогулу.

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 червня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Луганська 36» про визнання незаконною підстави у наказі про звільнення, зобов`язання внести записи до трудової книжки, стягнення несплачених сум при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Луньов Сергій Миколайович звернувся до Дніпровського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що судом першої інстанції не з`ясовано об`єктивно та всебічно фактичні обставини справи, з чого дійшов помилкового висновку, порушивши норми як процесуального, так і матеріального права, зазначивши про те, що судом не враховано не надання відповідачем належних доказів про видачу трудової книжки ОСОБА_1 із відповідними записами про його звільнення, як і не досліджено у повній мірі відсутність виплат при звільненні за період перебування його на посаді голови правління ОСББ «Луганська 36» по 23 вересня 2020 року. Також судом першої інстанції не надано належної правової оцінки, що питання припинення повноважень голови правління ОСОБА_1 на загальні збори ОСББ не виносилось та не розглядалось, що суперечить Статуту ОСББ та є порушенням трудових прав апелянта.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції у рішенні від 29 червня 2023 року припустився грубого порушення визначених ст. 43 Конституції України гарантій від незаконного звільнення, у томі числі неправильного визначення підстав звільнення, а так само ст. 116, 117 КЗпП України щодо не здійснення відповідачем повного розрахунку з позивачем при звільненні.

Разом з цим представник апелянта зазначає, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про час та дату розгляду справи, призначеного на 29 червня 2023 року, тоді як адвокатом Луньовим С.М. завчасно надавалось клопотання про поважність причини неявки та відкладення розгляду справи, що судом першої інстанції проігноровано.

За таких обставин просить скасувати рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15серпня 2023 року витребовано цивільну справу № 180/862/22 у Марганецького міського суду Дніпропетровської області.

25 серпня 2023 року цивільна справа надійшла до Дніпровського апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 серпня 2023 року апеляційна скарга залишалась без руху та 11вересня 2023 року апелянт усунув зазначені в ухвалі суду недоліки.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Луньова С.М.

Копію ухвали та апеляційної скарги сторонам судом надсилалось поштою 15 вересня 2023 року та на електронну пошту учасників справи 15 вересня 2023року (том № 2, а.с.189-192).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Луньов С.М. на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 червня 2023 року призначено до розгляду по суті.

Копію ухвали та судової повістки направлено поштою та на електронні адреси апелянта та його представника 25 вересня 2023 року (том № 2, а.с.195-199).

ОСББ «Луганська 36» своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористалось та відзиву на апеляційну скаргу не подавало.

В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 10 січня 2024 року позивач ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою (том № 2, а.с. 225).

Заслухавши головуючого суддю, вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 адвоката Луньова С.М., представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Луганська 36» - адвоката Гончаренко О.О., голову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Луганська 36» Ласкіну Л.А., дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Луньов Сергій Миколайович, підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 був обраний головою правління ОСББ «Луганська 36» на підставі протоколу установчих зборів ОСББ «Луганська 36» № 1 від 20 лютого 2011 року та у відповідності до наказу від 01 червня 2011 року № 1 його прийнято на посаду голови правління з 01 червня 2011 року з оплатою праці згідно штатного розпису, відомості про що внесено до трудової книжки ОСОБА_1 та до Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій.

В матеріалах справи є копія Статуту «ОСББ «Луганська 36», де визначено, що до виключної компетенції загальних зборів належить обрання голови та членів правління об`єднання та визначення розміру матеріального або іншого заохочення членів об`єднання та правління, затвердження кошторису.

Голова правління забезпечує виконання рішень загальних зборів членів об`єднання та рішень правління, розпоряджається коштами об`єднання відповідно до затвердженого кошторису.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції послався на те, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження визначення загальними зборами голові правління розміру чи характеру матеріального заохочення за виконання ним своїх посадових обов`язків, а наказ про прийняття на роботу на встановлює розмір щомісячної заробітної плати голови правління.

Проте, з вказаним висновком суду першої інстанції Дніпровський апеляційний суд не погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається із статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Як вбачається із частини 1 статті 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно доКонституції України, цього Кодексу,Закону України"Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 3 вказаної вище статті, провадження вцивільних справахздійснюється відповіднодо законів,чинних начас вчиненняокремих процесуальнихдій,розгляду івирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 19 ЦПК України, суди розглядаютьу порядкуцивільного судочинствасправи,що виникаютьз цивільних,земельних,трудових,сімейних,житлових таінших правовідносин,крім справ,розгляд якихздійснюється впорядку іншогосудочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до частини другоїстатті 4 Господарсько - процесуального кодексу України(далі -ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, необхідно виходити з визначень, наведених у статті 2 та частині першійстатті 3 Господарського кодексу України(далі -ГК України), відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованихЦК України,ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Стаття 20 ГПК Українивизначають коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, зокрема й справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначеноЗаконом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року № 2866-III.

Відповідно до частини другоїстатті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ, об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Частиною другоюстатті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»встановлено, що об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Згідно з частиною першоюстатті 85 ЦК України,непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Отже, зазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина перша статті 98, частина першастатті 99 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другоїстатті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина перша статті 98, частина першастатті 99 ЦК України).

Частиною третьоюстатті 99 ЦК Українипередбачено, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до частини першоїстатті 3 КЗпП Українизаконодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положеньКЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписахКЗпП України, а устатті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками юридичної особи корпоративних прав на участь в її управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління юридичною особою або позбавлення таких повноважень на управління юридичною особою. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку із цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьоїстатті 99 ЦК Україниє дієюуповноваженого органутовариства,спрямованою наунеможливлення здійсненнячленом йоговиконавчого органууправлінської діяльності.Необхідність такогоправила зумовленаспецифічним статусомчлена виконавчогооргану,який отримаввід уповноваженогооргану товаристваправо науправління.За природоюкорпоративних відносинучасникам товариствамає бутинадано можливістьу будь-якийчас оперативновідреагувати надії особи,яка здійснюєпредставницькі функціїзі шкодою(чиможливою шкодою)для інтересівтовариства,шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Отже, зміст частини третьоїстатті 99 ЦК Українинадає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьоїстатті 99 ЦК України(у попередній редакції, яка діяла до набрання чинностіЗаконом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів»)зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц (провадження № 14-613цс18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц (провадження № 14-472цс19), від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166 /18 (провадження № 14-524цс19), 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19), від 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц (провадження № 14-113цс20) неодноразово зазначала про критерії розмежування між трудовими та господарськими спорами з приводу звільнення членів виконавчого органу товариства, у тому числі голови правління.

Тобто, із матеріалів справи вбачається, що позивач не згодний з рішенням в частині формулювання його звільнення, що відповідає корпоративному характеру спору, який підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Пунктом 1 частиною 1 статті 255 ЦПК Українипередбачено,що судсвоєю ухвалоюзакриває провадженняу справі,якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною 1 статті 377 ЦПК України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбаченихстаттями 255та257цього Кодексу.

Керуючись ст. 255, 256, 377, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Луньов Сергій Миколайович, задовольнити частково.

Рішення Марганецькогоміського суду Дніпропетровської області від 29 червня 2023 року скасувати.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Луганська 36» про визнання незаконною підстави у наказі про звільнення, зобов`язання внести записи до трудової книжки, стягнення несплачених сум при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.Д. Канурна

Т.В. Космачевська

О.В.Халаджи

Повний текст судового рішення складений 15 січня 2024 року

Суддя: О.Д.Канурна