Ухвала

від 15.01.2024 по справі 954/930/23

НОВОВОРОНЦОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 954/930/23

Номер провадження 2-з/954/1/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2024 рокусмт Нововоронцовка

Нововоронцовський районний суд Херсонської області в складі

головуючого судді Каневського В.О.,

за участю секретаря судового засідання Ферко Г. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Головного управління Держгеокадастру у Хероснськоій області про забезпечення позову у справі за позовом Головного управління Держгеокадастру у Хероснськоій області до відповідачів: ОСОБА_1 , Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог Фермерське господарство "Стояни", про витребування земельної ділянки на користь держави,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держгеокадастру уХероснськоій області звернулося із заявою про забезпечення позову у справі за позовом Головного управління Держгеокадастру у Хероснськоій області до відповідачів: ОСОБА_1 , Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог Фермерське господарство "Стояни", про витребування земельної ділянки на користь держави.

В обґрунтування заяви позивач посилався на ту обставину, що предметом позову є витребування з володіння ОСОБА_1 на користь держави земельну ділянку площею 6,57 га, кадастровий номер 6524181500:02:001:0839 шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку. Позивач набув право власності на вказану земельну ділянку, що зареєстровано державним реєстратором Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області на підставі рішення про державну реєстрацію 10.01.2022. Однак під час приватизації відбулися певні порушення. Отже будь-яке подальше відчуження відповідачем спірної земельної ділянки порушуватиме державні інтереси, які мають бути захищені, тому позивач просив накласти арешт на земельну ділянку та заборонити ОСОБА_1 розпоряджатися, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання.

Суд, на підставі ч. 1 ст. 153 ЦПК України, розглянув заяву без повідомлення та у відсутність учасників справи.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність доказів у справі, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майно №348094561 від 26.09.2023, ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка кадастровий номер 6524181500:02:001:0839, площею 6,57 на підставі рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер 418, виданого 21.12.2021, видавник Милівська сільська рада. Указана земельна ділянка перебуває в оренді Фермерського господарства «Стояни», строк закінчення договору оренди 11.02.2037.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Перелік видів забезпечення позову наведений у статті 150 ЦПК України. Так відповідно до пункту 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України, одним із видів забезпечення позову є накладення арешту на майно та заборона вчиняти певні дії.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у п. 4Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Пропрактику застосуваннясудами цивільногопроцесуального законодавствапри розглядізаяв прозабезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

Оцінюючи наведені заявником доводи на відповідність критерію ймовірного утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд зазначає, що заявник не навів достатніх обґрунтувань та не довів, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборони відповідачу вчиняти будь-які дії пов`язані з державною реєстрацією речових прав може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду. Заявником не обґрунтовано яким чином невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду.

Отже, позивач не довів, що відповідач ОСОБА_1 має намір розпорядитися, змінити цільове призначення, здійснити перетворення, поділити, об`єднати вказану земельну ділянку. Суд звертає увагу, що обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Разом з тим, суд прийняв до уваги той факт, що вказана земельна ділянка передана в оренду до 11.02.2037, що суттєво обмежує такого відповідача здійснювати всі ті дії, про обмеження яких просить позивач.

З урахуванням наведених заявником підстав для вжиття заходів до забезпечення позову та наявних у матеріалах справи доказів, позивач не довів наявність підстав для вжиття таких заходів, а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 150, 153, 260-261 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Головного управління Держгеокадастру у Хероснськоій області про забезпечення позову у справі за позовом Головного управління Держгеокадастру у Хероснськоій області до відповідачів: ОСОБА_1 , Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог Фермерське господарство "Стояни", про витребування земельної ділянки на користь держави.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Херсонського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

СуддяВ.О. Каневський