Постанова

від 15.01.2024 по справі 920/951/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2024 р. Справа№ 920/951/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Східна лізингова компанія"

на рішення Господарського суду Сумської області від 19.09.2023 (повний текст рішення підписаний суддею 25.09.2023)

у справі №920/951/23 (суддя Джепа Ю.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Східна лізингова компанія"

про стягнення 262 282, 05 грн

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 19.09.2023 у справі №920/951/23 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно Східна лізингова компанія" (вул. Промислова, 6, с. Велика Чернеччина, Сумський район, Сумська область, 42333, ідентифікаційний код 42179719) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" (вул. Ковпака, 6, м. Суми, 40020, ідентифікаційний код 44360724) заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 262 282,05 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 934,23 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що акти прийому-передачі теплової енергії не були підписані відповідачем, однак, вказані у актах суми заборгованості за послуги з постачання теплової енергії визначені у відповідності до вимог чинного законодавства, що підтверджується довідками про розподіл теплової енергії, непідписання вказаних актів не звільняє споживача від обов`язку оплатити надані послуги. Отже, станом на дату подачі позовної заяви сума боргу відповідача перед позивачем за спожиті послуги з постачання теплової енергії становить: 257 809,36 грн за актом прийому-передачі послуг з постачання теплової енергії у березні 2023року від 31.03.2023 та 4 472,69 грн за актом прийому-передачі послуг з постачання теплової енергії у квітні 2023 року від 30.04.2023, а всього 262 282,05 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Північно-Східна лізингова компанія" подало апеляційну скаргу, в якій просить визнати об`єктивними причини неподання суду першої інстанції технічного паспорту від 09.09.2023 та прийняти доказ до справи; скасувати судове рішення від 19.09.2023 №920/951/23 (повний текст 25.09.2023) та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

В обґрунтування своєї скарги відповідач зазначав, що зазначене рішення є таким, що прийнято без з`ясування обставин, що мають значення для справи, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи та неправильним застосування норм матеріального права.

Судом необґрунтовано визначено обставину про надання позивачем послуг опалення, П.3 ч.3 ст.4 Закону «Про Житлово-комунальні послуги», де зазначено, що затвердження норм споживання комунальних послуг належить до повноважень органів місцевого самоврядування, всупереч якому суд визначив правильними самовільне нарахування позивачем плати за теплову енергію на вбудоване нежитлове приміщення 331,5 кв.м. (а.с.18), яке визначено в рішенні Виконавчого комітету Сумської міської ради від 22.11.2022 №518 (додаток 1, арк.2,рядок 32, а.с.32-33), як неопалювальне.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Східна лізингова компанія" у справі №920/951/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Буравльов С.І., Шапран В.В.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Східна лізингова компанія" подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду (через електронний суд).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/951/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Східна лізингова компанія" на рішення Господарського суду Сумської області від 19.09.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №920/951/23.

23.10.2023 на адресу суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Східна лізингова компанія" на рішення Господарського суду Сумської області від 19.09.2023 у справі №920/951/23. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Установлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу упродовж 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Позивач у своїх додаткових поясненнях просив суд у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно - східна лізингова компанія» про поновлення строку на надання доказів відмовити. У задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно - східна лізингова компанія» на рішення Господарського суду Сумської області від 19.09.2023 по справі № 920/951/23 відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх додаткових пояснень позивач зазначав, що на вимоги ТОВ «КППВ» надати докази відключення належного йому приміщення між мереж централізованого опалення у досудовому порядку відповідач не відреагував. У апеляційній скарзі відповідач заявляє, що відповідне приміщення у період надання послуг було відключено від мереж централізованого опалення, разом з тим, жодного доказу на підтвердження вказаних обставин відповідачем так і не було надано. У випадку відключення приміщення від мереж централізованого опалення відповідач не був позбавлений можливості надати суду докази проведення такого відключення та його погодження, зокрема, проектну документації на проведення відключення та влаштування індивідуальної системи теплопостачання, докази звернення до уповноважених органів місцевого самоврядування для погодження відключення, докази укладання договорів на споживання енергоресурсів для потреб системи індивідуального теплопостачання, тощо, проте відповідних дій не вчинив.

Відповідач зобов`язаний оплачувати свою частку витрат на обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі, розраховану згідно Методики розподілу, незалежно від факту відключення від теплових мереж, навіть якщо він дійсно мав місце. Крім того, позивач зазначав, що Факт відсутності відповідача за вказаним місцезнаходженням і неможливість вручення йому будь-яких документів підтверджується самим відповідачем у апеляційній скарзі, факт направлення відповідачу вимоги про сплату заборгованості № 702 від 15.05.2023 актів та рахунків на оплату підтверджується доказами, доданими до позовної заяви, зокрема, і листом відповідача від 30.05.2023 вих. № 26, яким останній повідомив про факт отримання вимоги та заперечував проти її задоволення.

Відповідач у своїх додаткових поясненнях зазначав, що вартість теплової енергії від транзитного теплопроводу не входить до рахунків позивача, то рішення суду першої інстанції має бути скасовано, а апеляційну скаргу задоволено.

Щодо наданого апелянтом додаткового доказу, а саме технічного паспорту №2215 на нежитлове приміщення П2 за адресою м. Суми, вул. Лесі Українки, буд.14, слід зазначити про таке.

Ураховуючи, що апелянт додав цей документальний доказ під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспорюваного рішення такого доказу суд першої інстанції в своєму розпорядженні не мав.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

У апеляційній скарзі апелянт не наводить жодних обґрунтувань щодо неможливості подати вказані докази до суду першої інстанції, в той час як, з огляду дату виникнення такого доказу та дату постановлення оскаржуваного рішення, вказаний доказ апелянт мав можливість подати до суду першої інстанції, проте вказаних дій не вчинив, а суду апеляційної інстанції доказів об`єктивної неможливості вчинення таких дій не надав.

Посилання апелянта на не отримання судової кореспонденції, яка відповідно поверталась на адресу суду, зокрема ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі, з відміткою «за закінченням терміну зберігання» та на військовий стан, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки судом першої інстанції направлялась кореспонденція на адресу, яка відповідно зазначена у відомостях ЄДРПОУ.

Таким, чином апелянт не дотримався чітко установленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів в суді апеляційної інстанції, а отже не вчинив відповідної процесуальної дії, що, як наслідок, виключає вчинення судом апеляційної інстанції процесуальних дій щодо долучення та надання оцінки додатковим доказам.

Колегія суддів зауважує апелянтові на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від учасників судового процесу.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному з учасників судового процесу більш сприятливі, аніж іншим умови в розгляді конкретної справи.

При цьому колегія суддів звертається до висновку щодо застосування приписів ст.ст. 80, 269 ГПК України, який викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 згідно з яким єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями установленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - апелянта).

За імперативним приписом ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

За таких обставин, додана апелянтом під час апеляційного перегляду технічний паспорт, як додатковий доказ, колегією суддів не приймається.

Ураховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 01.05.2023 № № 254/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", справа розглядається у розумний строк.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде установлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради № 627 від 20.10.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" визначено виробником та виконавцем послуг з постачання теплової енергії в межах території обслуговування, визначеної додатками.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Північно - Східна лізингова компанія" на праві власності належить нежитлове приміщення загальною площею 331,5 кв.м за адресою: м. Суми, вул. Лесі Українки, буд. 14.

У відповідності до вищевказаних рішень Виконавчого комітету Сумської міської ради, позивач надає послуги з постачання теплової енергії для нежитлового приміщення, якими володіє відповідач.

Співвласники багатоквартирних будинків за адресою: м. Суми, вул. Лесі Українки, буд. 14, не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин у строк, встановлений законодавством, тож у відповідності до статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, опублікований на веб-сайті ТОВ "КППВ", вважається укладеним з усіма співвласниками вказаних будинків, зокрема, з Відповідачем, отже відносини регулюються типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - договір).

У відповідності до п. 5 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, розміщеного на сайті ТОВ "КППВ" за адресою у мережі інтернет https://kspu.frunze.com.ua/dlva-naselennya/ukladennya-dogovoriv/ (далі за текстом - Договір, роздруківка додається), виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Позивач відзначає, що для ведення діловодства на підприємстві договір з відповідачем було зареєстровано за внутрішній номером № ПР435/001 від 01.11.2021 і саме указаний номер договору використовується Позивачем у актах приймання-передачі теплової енергії, рахунках, вимогах про оплату, тощо.

Відповідно до п.п. 1-3 договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті http://kspu.frunze.com.uа/. Виконавець має право змінити умови договору. У разі зміни виконавцем умов, крім зміни ціни договору, вони вступають в силу через 30 днів з моменту розміщення змінених умов на офіційному сайті http://kspu.frunze.com.uа/.

Відповідно до п. 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Пунктом 5 договору визначено, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживаюча безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Згідно з абз. 1, 3 п. 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315 (далі - Методика розподілу). Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

Відповідно до п. 12 договору у разі коли будинок на дату укладення цього договору не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до Методики розподілу.

Розподіл обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" здійснює виконавець (п. 22 договору).

Відповідно до п. 30 договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (Офіційний вісник України, 2019 року, № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця http://kspu.frunze.com.uа/.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Згідно з п. 31 договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця http://kspu.frunze.com.uа/.

У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.

Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Відповідно до п. 33 договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Згідно з п. 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до пп. 3 п. 41 договору споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.

Згідно з пп. 1 п. 43 договору виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість послуги згідно із законодавством та умовами цього договору, зокрема шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.

Відповідно до п. 44 договору сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до цього договору або закону.

Пунктами 51-52 договору установлено, що цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Нежитлове приміщення, що знаходиться у багатоквартирному будинку за адресою м. Суми, вул. Лесі Українки, буд. 14 та належить відповідачу, не обладнане вузлом комерційного обліку теплової енергії, отже, до встановлення такого вузла обліку загальний обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до формул 10-12 Методики розподілу.

У період листопад 2022 року - квітень 2023 року тариф на послуги з постачання теплової енергії ТОВ "КППВ" був встановлений рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради 27.10.2022 № 476 "Про застосування тарифів на теплову енергію, (її виробництво, транспортування, постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано" (копія додається) на рівні 6 407,78 грн за 1 Гкал (без ПДВ) для категорії споживачів "інші споживачі" (пункт 1.1.3.1 вказаного рішення).

На виконання умов Договору в період з листопада 2022 року по квітень 2023 року Позивачем було надано послуги з постачання теплової енергії для потреб приміщення за адресою: м. Суми, вул. Лесі Українки, буд. 14, що належить Відповідачу, на загальну суму 262 282,05 грн (з ПДВ), зокрема:

- 257 809,36 грн відповідно до акту прийому - передачі послуги з постачання теплової енергії у березні 2023 року від 31.03.2023;

- 4 472,69 грн відповідно до акту прийому - передачі послуги з постачання теплової енергії у квітні 2023 року від 30.04.2023 .

Акти прийому-передачі теплової енергії не були підписані відповідачем, однак, вказані у актах суми заборгованості за послуги з постачання теплової енергії визначені у відповідності до вимог чинного законодавства, що підтверджується довідками про розподіл теплової енергії, непідписання указаних актів не звільняє споживача від обов`язку оплатити надані послуги.

Отже, станом на дату подачі позовної заяви сума боргу відповідача перед позивачем за спожиті послуги з постачання теплової енергії становить: 257 809,36 грн за актом прийому-передачі послуг з постачання теплової енергії у березні 2023року від 31.03.2023 та 4 472,69 грн за актом прийому-передачі послуг з постачання теплової енергії у квітні 2023 року від 30.04.2023, а всього 262 282,05 грн.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним Кодексом.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово - комунальні послуги", індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово - комунальні послуги", споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Проте, в порушення умов договору та вимог статей 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за надання послуг з постачання теплової енергії не розрахувався у повному обсязі та у встановлені договором строки, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Згідно з статей 526, 530 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 цього Кодексу).

Ураховуючи те, що факт наявності заборгованості перед позивачем в сумі 262 282, 05 грн основного боргу підтверджується матеріалами справи, фактично на момент розгляду справи зобов`язання з послуг з постачання теплової енергії договором відповідачем не виконано, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 262 282,05 грн основного боргу визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Звертаючись із позовом ТОВ "Котельня північного промислового вузла" зазначало, що інформація про наявність у будинку за адресою: м. Суми, вул. Лесі Українки, буд. 14 нежитлового приміщення відповідача була відсутня, у зв`язку з чим нарахування на послуги починаючи з листопада 2021 року відповідачу не проводилися. 07.02.2023 працівниками позивача було здійснено обстеження будинку за адресою: вул. Лесі Українки, буд. 14, в ході якого було, зокрема, виявлено нежитлове приміщення, належне Відповідачу, інформація щодо наявності якого була відсутня у ТОВ «КППВ» у попередні періоди надання послуг. Вказані обставини зафіксовані в акті від 07.02.2023, відповідно до якого, система опалення вбудованого нежитлового приміщення, загальною площею 331,5 кв.м., що належить відповідачу, підключена до загально будинкової системи опалення. На момент складання акту приміщення не експлуатувалось, доступ до вказаного приміщення позивачу наданий не був. Ураховуючи те, що споживач не надав позивачу інформацію щодо опалювальної площі нежитлового приміщення, позивачем було установлено загальну площу вказаного приміщення згідно даних Державного реєстру прав на нерухоме майно та у березні 2023 року проведено донарахування за послуги з постачання теплової енергії для потреб приміщення з початку опалювального періоду 2022-2023 років та на загальнобудинкові потреби. Відповідні документи позивач намагався вручити відповідачу за місцезнаходженням належного йому приміщення, після чого направив їх засобами поштового зв`язку на юридичну адресу відповідача разом з вимогою про сплату заборгованості вих. № 702 від 15.05.2023. У відповідь, відповідач надіслав ТОВ «КППВ» лист від 30.05.2023 вих. № 26, яким повідомив, що про існування договору про надання послуги з постачання теплової енергії йому невідомо, а також про те, що нежитлове приміщення за адресою м. Суми, вул. Лесі Українки, буд. 14, фізично відрізано від мережі з опалення ще наприкінці 90-х років минулого сторіччя, тож Відповідач не погоджується з тим, що ТОВ «КППВ» надавав йому будь які послуги.

Суд зазначає, що матеріли справи не містять доказів відключення у спірний період від теплопостачання спірного нежитлового приміщення, отже можна дійти висновку, що теплова енергія до спірного приміщення постачалась.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Законом України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та установленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши висновків про задоволення позову, тому твердження скаржника про їх невмотивованість є безпідставними.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду Сумської області від 19.09.2023 у справі №920/951/23 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Східна лізингова компанія" на рішення Господарського суду Сумської області від 19.09.2023 у справі №920/951/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 19.09.2023 у справі №920/951/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Північно-Східна лізингова компанія".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов