Постанова

від 11.01.2024 по справі 904/4059/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2024 року м. Дніпро Справа № 904/4059/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Верхогляд Т.А., Чус О.В.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: Скляр Н.М. - самопредставництво

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеконференції апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКЕРТА"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2022 р.

( суддя Ярошенко В.І., м. Дніпро )

у справі

за позовом

Криворізької міської ради,

м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКЕРТА",

м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення безпідставно збережених коштів

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Криворізька міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКЕРТА" про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 512 526, 82 грн за період з 27.02.2022 р. по 30.09.2022 р..

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 26.05.2020 р. між сторонами був укладений договір оренди земельної ділянки № 2020278. Після закінчення строку дії договору Відповідач земельну ділянку не повернув. Разом з тим, з 2012 року Відповідач є власником нежитлової будівлі розміщеної на раніш орендованій земельній ділянці, а отже він є фактичним землекористувачем і ніхто інший не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Рішенням Криворізької міської ради від 23.02.2022 р. № 1254 ТОВ «ЛАКЕРТА» поновлено оренду земельної ділянки на 2 роки. Департаментом регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради підготовлено проект відповідного договору оренди земельної ділянки та направлено його на адресу Відповідача для погодження та підписання, проте вони ним підписані не були, право оренди земельної ділянки не зареєстровано відповідно до вимог чинного законодавства. У період з 27.02.2022 р. по 30.09.2022 р. між сторонами не існувало договірних правовідносин щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:055:0170. А тому, Відповідач користувався зазначеною земельною ділянкою без укладання договору оренди земельної ділянки. Протягом спірного періоду плата не здійснювалась, що призвело до недонадходження коштів до бюджету територіальної громади, чим порушено майнові права Позивача. За офіційною інформацією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Відповідач за користування спірною земельною ділянкою за період з 27.02.2022 р. по 30.09.2022 р. не декларував та не сплачував плату за землю. Відтак, Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:055:0270, що без достатньої правової підстави за рахунок Криворізької міської ради зберіг у себе кошти в розмірі 512 526, 82 грн, які мав заплатити за користування нею на рівні орендної плати за період з 27.02.2022 р. по 30.09.2022 р., зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки ( Позивачу ) на підставі частини першої ст. 1212 ЦК України.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2022 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКЕРТА" на користь Криворізької міської ради безпідставно збережені кошти з орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:055:0170, за період з 27.02.2022 р. по 30.09.2022 р. у розмірі 512 526, 82 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 687,90 грн.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

На адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКЕРТА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2022 р. у справі № 904/4059/22, в якій Апелянт просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки місцевим господарським судом порушено норми матеріального права внаслідок помилково встановлених правовідносин сторін.

Водночас, на думку Скаржника, після прийняття Орендодавцем пропозиції Орендаря від 10.01.2022 р. про поновлення договору оренди землі на новий строк шляхом прийняття рішення про поновлення договору від 23.02.2022 р. № 1254 між сторонами продовжились договірні відносини на строк, визначений в витягу з додатку 2 до рішення Криворізької міської ради від 23.02.2022 р. № 1254, тобто до 26.02.2024 р.

При цьому Скаржник зазначає, що твердження Позивача про те, що після закінчення строку дії договору, починаючи з 27.02.2022 р., ТОВ "ЛАКЕРТА" продовжує користуватись земельною ділянкою без належних правових підстав та за фактичне користування плату не сплачує, є помилковим. Ця обставина унеможливлює висновок суду в оскаржуваному рішенні про те, що Позивач правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення з Відповідача безпідставно збережених коштів за період безпідставного користування Відповідачем спірною земельною ділянкою у порядку ст. 1212 ЦК України. Та, що Відповідач як фактичний користувач спірної земельної ділянки, у спірний період ( з 27.02.2022 р. по 30.09.2022 р. ) без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 ст. 1212 ЦК України.

Скаржник вважає, що місцевий господарський суд помилково застосував вимоги ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки, між сторонами існували договірні відносини протягом вищевказаного періоду. Таким чином, із заявлених підстав позову суд не міг задовольнити вимоги Позивача про стягнення безпідставно набутих коштів. Позивач обрав помилковий спосіб захисту своїх прав.

У відповіді на відзив, Скаржник вказує на те, що рішення Криворізької міської ради № 23.02.2022 р. № 1254 було обгрунтовано зокрема відсутністю заперечень на пропозицію Орендаря про поновлення договору оренди землі. Отже, враховуючи відсутність заперечень Орендодавця на поновлення договору оренди землі згідно листа-повідомлення на тих самих умовах, що були передбачені в договорі оренди землі № 2020278, від 26.05.2020 р., Орендодавець був зобов`язаний підписати додаткову угоду до договору оренди землі № 2020278, від 26.05.2020 р.. Проте, він цього не зробив. Натомість склав інший договір оренди, змінивши на власний розсуд істотні умови договору, в тому числі в частині розміру орендної плати, та запропонував Орендарю його розглянути вже після прийняття рішення про поновлення попереднього договору. Такі дії Орендодавця жодним чином не відповідають порядку поновлення, встановленому у ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Позиція Позивача у даній справі щодо відсутності договірних відносин між сторонами суперечить його ж позиції у іншій судовій справі № 904/4257/23, яка розглядається Господарським судом Дніпропетровської області. Таким чином, дії позивача не є добросовісними, а обумовлені маніпулюванням фактами та правовими нормами для досягнення неправомірної матеріальної вигоди для себе.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Криворізької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, міська рада посилається на те, що незважаючи на направлення Позивачем на адресу Відповідача підписаного зі свого боку проекту договору оренди земельної ділянки, докази його підписання зі сторони ТОВ «ЛАКЕРТА» відсутні, а Державний реєстр речових прав не містить відомостей про проведення відповідної реєстрації права оренди. А отже, вбачається беззаперечний факт відсутності у спірний період договірних правовідносин між сторонами. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 р. у справі № 904/1680/20 дійшла висновку, що у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки ( орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади ) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку ст. 1212 ЦК України. Таким чином, за умови відсутності договірних правовідносин між сторонами, обраний Позивачем спосіб захисту є правильним.

Позивач також вказує на те, що враховуючи умови Договору, під час обрахування у 2022 році як орендної плати так і безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати застосуванню підлягають рішення Криворізької міської ради від 26.05.2021 р. № 523 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу» та від 26.05.2021 р. № 506 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку на території м. Кривого Рогу», які набрали чинності з 01.01.2022 р.. Проте Відповідачем встановленого як законом так і рішенням Криворізької міської ради обов`язку щодо плати за фактичне використання земельної ділянки виконано не було, що у свою чергу слугувало підставою для звернення Позивачем до суду.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач ), судді Чус О.В., Верхогляд Т.А..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2023 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/4059/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКЕРТА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2022 р. у справі № 904/4059/22 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

04.10.2023 р. матеріали справи надійшли на адресу Центрального апеляційного господарського суду.

05.10.2023 р. у зв`язку з відпусткою судді Кощеєва І.М. для розгляду питання щодо відкриття провадження у справі апеляційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого судді: Коваль Л.А., суддів Верхогляд Т.А., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.10.2023 р. поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКЕРТА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2022 р. у справі.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 16.10.2023 р., у зв`язку з виходом на роботу головуючого судді Кощеєва І.М. (доповідач), визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2023 р., для дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 904/4059/22, відповідно до якої визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Верхогляд Т.А., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2023 р., судовою колегією у визначеному складі, прийнято справу № 904/4059/22 до свого провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 11.01.2024 р..

Від представника Криворізької міської ради - Скляр Наталії Михайлівни, надійшло клопотання про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС. Адреса електронної пошти, що буде використана заявником для входу до системи: sclyarn@gmail.com № тел. 068-764-79-43.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.01.2024р. судове засідання у справі № 904/4059/22 з представником Криворізької міської ради, призначене на 11.01.2024р. о 11:30 год. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКЕРТА" - адвоката Губар Антона Леонідовича, надійшло клопотання про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС. Адреса електронної пошти, що буде використана заявником для входу до системи: hubar@i.ua, № тел. 097-530-49-63.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2024р. судове засідання у справі № 904/4059/22 з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКЕРТА", призначене на 11.01.2024р. о 11:30 год. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

11.01.2024р. секретарем судового засідання Манець О.В. було встановлено неможливість проведення відеоконференції з представником відповідача. В призначений час представник відповідача не вийшов на зв`язок у програмі EasyCon, про що складений відповідний акт.

У судовому засіданні 11.01.2024 р., проведеному в режимі відеокоференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

26.05.2020 р. між Криворізькою міською радою ( Орендодавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАКЕРТА" ( Орендар ) було укладено Договір оренди земельної ділянки № 2020278, відповідно до пункту 1.1 якого, Орендодавець на підставі рішення міської ради від 26.02.2020 р. № 4592 «Про надання в оренду земельних ділянок» надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку житлової та громадської забудови - за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07) для розміщення об`єкта реконструкції нежитлової будівлі під торгово-сервісний центр з кадастровим номером 1211000000:06:055:0170, яка розташована на вул. Івана Авраменка, 27в в Саксаганському районі м. Кривого Рогу.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0, 9655 га ( пункт 2 договору ).

Згідно з пунктом 3 договору, на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна, зокрема, нежитлова будівля згідно витягу про державну реєстрацію прав на нерухоме майно від 30.08.2012 р. № 37503112, номер витягу 35340365.

Пунктом 7 договору встановлено, що договір укладено терміном до 26.02.2022 р. Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію, додавши до листа - повідомлення проект додаткової угоди.

Відповідно до пункту 17 договору, після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду за актом приймання-передачі ( повернення ).

З матеріалів справи вбачається, що в порушення вищевказаних норм законодавства та договірних зобов`язань, Орендар свій обов`язок щодо повернення земельної ділянки не виконав, земельну ділянку не повернув.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майно, ТОВ "ЛАКЕРТА" є власником нежитлової будівлі розміщеної на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Як зазначає Позивач - у період з 27.02.2022 р. по 30.09.2022 р. між сторонами не існувало договірних правовідносин щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:055:0170. Ці обставини зобов`язують Відповідача до здійснення оплати за фактичне користування даною земельною ділянкою, оскільки безоплатне використання землі не допускається. Тобто, Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:055:0170, без достатньої правової підстави, за рахунок міської ради зберіг у себе грошові кошти в розмірі 512 526, 82 грн, за користування земельною ділянкою комунальної власності за період з 27.02.2022 р. по 30.09.2022 р..

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

За умовами частини 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстав користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 ст. 93 і ст. 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено ст. 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі статтями 122 - 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

Водночас ЗК України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до частин 1, 2 ст. 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 р. у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму ( лат. solo cedit - збудоване приростає до землі ). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 р. у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, ст. 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 ст. 1212 ЦК України. Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 р. у справі № 925/230/17.

Як встановлено матеріалами справи 26.05.2020 р. між Криворізькою міською радою та ТОВ «ЛАКЕРТА» був укладений договір оренди земельної ділянки №2020278, за яким Позивач надав, а Відповідач прийняв у строкове, платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:06:055:0170. Договір укладено терміном до 26.02.2022 р.. 03.08.2020 р. право оренди земельної ділянки було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав за номером 3765000.

В подальшому рішенням Криворізької міської ради від 23.02.2022 р. № 1254, ТОВ «ЛАКЕРТА» було поновлено договір оренди земельної ділянки строком на 2 роки. Пунктом 2 вказаного рішення Криворізька міська рада вказала, у тому числі і Відповідачу, укласти договір оренди земельної ділянки ( підпункт 2.1.1 ), зареєструвати право оренди, що підлягає державній реєстрації, відповідно до закону ( підпункт 2.1.2 ). Також міська рада попередила, що право оренди земельних ділянок виникає з моменту його державної реєстрації ( підпункт 6.1.5 ).

Проте незважаючи на направлення Позивачем на адресу Відповідача підписаного зі свого боку проекту договору оренди земельної ділянки, докази його підписання зі сторони ТОВ «ЛАКЕРТА» відсутні, а Державний реєстр речових прав не містить відомостей про проведення відповідної реєстрації права оренди.

Підпунктом 2.1.5 пункту 2 рішення Криворізької міської ради від 23.02.2022 р. № 1245 «Про поновлення (продовження) договорів оренди землі» заявникам зазначено здійснювати оплату за фактичне користування земельними ділянками за період від дати закінчення дії попереднього договору оренди до дати державної реєстрації права оренди.

Таким чином, враховуючи умови Договору, під час обрахування у 2022 році як орендної плати так і безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати застосуванню підлягають рішення Криворізької міської ради від 26.05.2021 р. № 523 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу» та від 26.05.2021 р. № 506 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку на території м. Кривого Рогу», які набрали чинності з 01.01.2022 р..

Проте Відповідачем встановленого як законом так і рішенням Криворізької міської ради обов`язку щодо плати за фактичне використання земельної ділянки виконано не було, що у свою чергу слугувало підставою для звернення Позивачем до суду.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майно, ТОВ "ЛАКЕРТА" є власником нежитлової будівлі розміщеної на земельній ділянці за адресою: Дніпропетровська область місто Кривий Ріг, вулиця Корнійчука (нині - Івана Авраменка), 27в.

Як зазначає Позивач - у період з 27.02.2022 р. по 30.09.2022 р. між сторонами не існувало договірних правовідносин щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:055:0170. Ці обставини зобов`язують Відповідача до здійснення оплати за фактичне користування даною земельною ділянкою, оскільки безоплатне використання землі не допускається. Тобто, Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:055:0170, без достатньої правової підстави, за рахунок міської ради зберіг у себе грошові кошти в розмірі 512 526, 82 грн, за користування земельною ділянкою комунальної власності за період з 27.02.2022 р. по 30.09.2022 р..

Установлені обставини свідчать, що Відповідач як власник об`єкта нерухомого майна у вказаний період користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи за користування нею кошти у розмірі зазначеним у договорі оренди землі, дія якого закінчилася.

Варто зауважити, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив таку правову позицію: у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку ст. 1212 ЦК України ( пункт 27 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 р. у справі № 910/8770/19, пункт 7.10 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 р. у справі № 905/1680/20 ).

В силу ст. 143 Конституції України, ст. 12 ПК України, частини першої ст. 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Криворізька міська рада наділена повноваженнями самостійно встановлювати місцеві податки та збори у порядку, визначеному Податковим кодексом України, чим забезпечується реалізація принципу правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування, під яким розуміється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

До місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, до складу якого входить плата за землю - обов`язковий платіж, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (ст. 10, пп. 14.1.147. п. 14.1 ст. 14 ПК України).

За умовами підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5. ст. 288 ПК України річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Розрахунок розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування без оформлення належним чином права користування земельною ділянкою за період з 27.02.2022 р. по 30.09.2022 р. - НГО х 1,2%: НГО-нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:055:0170 згідно з витягом з технічної документації від 31.01.2022рю № 97-4-0.110,4-3742/301-22 складає 72 478 540,20 грн; 1,2% - ставка орендної плати за землю на території м. Кривого Рогу від нормативної грошової оцінки земель міста у 2022 році згідно з рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 р. № 506 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу у 2022 році».

Таким чином, розрахунок розміру безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої до місцевого бюджету орендної плати, за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:055:0170 за період з 27.02.2022 р. по 30.09.2022 р.:

72 478 540,20 грн х 1,2% = 869 742,48 грн - річна орендна плата;

869 742,48 грн : 12 = 72 478,54 грн - місячна орендна плата;

72 478,54 грн : 28 х 2 = 5 177,04 грн (за період з 27.02.2022 р. по 28.02.2022 р.);

5 177,04 грн + ( 72 478,54 грн х 7 ) = 512 526,82 грн (за період з 27.02.2022 р. по 30.09.2022 р.)

Загальна сума за період з 27.02.2022 р. по 30.09.2022 р. складає 512 526,82 грн.

Доказів сплати Відповідачем за користування земельною ділянкою за період з 27.02.2022 р. по 30.09.2022 р. матеріали справи не містять.

Враховуючи усе вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає позовні вимоги Позивача доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКЕРТА".

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКЕРТА" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2022 р. у справі № 904/4059/22 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.01.2024 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя Т.А. Верхогляд