Рішення

від 21.12.2023 по справі 910/14356/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.12.2023Справа № 910/14356/23

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 910/14356/23

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі

регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернатив Агро»

про стягнення 2 998 410,00 грн

За участю представників сторін:

від позивача: Войцеховська Н.Я.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернатив Агро» про стягнення 2 998 410,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом в частині внесення плати за користування та зберігання вагонів під час їх простою на залізничних коліях по станції Вадул Сірет Львівської залізниці, внаслідок чого позивачем нараховано плату в загальній сумі 2 998 410,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 відкрито провадження у справі № 910/14356/23, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 19.10.2023.

10.10.2023 на електронну пошту суду від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 відмовлено в задоволенні заяви представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

19.10.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та визнання поважною причину пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву, а також встановлення додаткового строку на подання відзиву.

Присутній у судовому засіданні 19.10.2023 представник відповідача просив задовольнити клопотання про відкладення розгляду справи та визнати поважною причину пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву і встановити додатковий строк на подання відзиву на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про задоволення клопотання відповідача, визнав поважною причину пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву і встановив строк на подання відзиву на позовну заяву до 29.10.2023, у зв`язку з чим підготовче засідання у справі було відкладено на 16.11.2023.

13.11.2023 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

15.11.2023 через канцелярію суду від відповідача отримано відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності на звернення з даним позовом до суду.

16.11.2023 через канцелярію суду від відповідача отримано заяву про поновлення строку на подання відзиву.

Представник позивача у судове засідання 16.11.2023 не з`явився.

Представник відповідача просив задовольнити заяву про поновлення строку на подання відзиву, поновити строк та долучити відзив до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про задоволення заяви відповідача, визнав поважною причину пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву та долучив відзив до матеріалів справи, у зв`язку з чим підготовче засідання у справі було відкладено на 07.12.2023.

21.11.2023 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

27.11.2023 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

28.11.2023 через систему «Електронний суд» від представника позивача отримано додаткові пояснення у справі.

07.12.2023 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про проведення засідання у відсутності особи, яка бере участь у справі.

Представники сторін у судове засідання 07.12.2023 не з`явилися, клопотань про відкладення підготовчого засідання у справі на адресу суду не надходило.

У судовому засіданні 07.12.2023 без виходу до нарадчої кімнати суд постановив ухвалу, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.12.2023.

13.12.2023 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 задоволено заяву представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" адвоката Войцеховської Н.Я. про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

20.12.2023 через канцелярію суду від відповідача отримано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з хворобою представника.

Присутній у судовому засіданні 21.12.2023 представник позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд її задовольнити.

Представник відповідача в засідання суду не з`явився.

Що стосується клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Згідно з ч.ч.1, 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Одночасно, застосовуючи відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника відповідача у судове засідання, задоволенню не підлягає, оскільки вказана причина не може бути визнана судом поважною, так як чинне законодавство не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво юридичної особи в суді та зважаючи на те, що про дату судового засідання відповідача було попереджено заздалегідь, а отже, у нього було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у засіданні суду.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 21.12.2023, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

25.02.2020 року Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) на веб-сайті http://uz-cargo.com оприлюднено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, як публічну пропозицію для укладення договору.

11.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтернатив Агро» (далі - замовник) подало Акціонерному товариству "Українська залізниця" Повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №32-36538516/2020-0001 та Заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 36538516/2020-0001, в якій виразило волевиявлення укласти договір у порядку, встановленому статтею 634 Цивільного кодексу України.

Предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою (пункт 1.1 договору).

Договір є публічним договором, за яким перевізник взяв на себе обов`язок здійснювати надання послуг з перевезення залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (пункт 1.5 договору).

Договір з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція про укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (пункт 1.6 договору).

Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору (пункт 1.7 договору).

Перевізник за результатами розгляду заяви (акцепту), направляє другій стороні у власній інформаційній системі повідомлення з накладенням КЕП: або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акцепту) із зазначенням причин для такого повернення; або про дату укладення договору, присвоєння замовнику коду замовника, коду вантажовідправника/вантажоодержувача. Код платника є номером договору з замовником (пункт 1.9 договору).

Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1 договору (пункт 1.10 договору).

Згідно п.п. 2.1.1 та 2.1.2 договору, замовник зобов`язаний надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через автоматизовану систему планування перевезень вантажів (далі - Система планування перевезень) з проставлянням ознаки, що містить умови надання послуг за наявності. До початку навантаження здійснювати проставлення електронної заявки на подачу вантажних вагонів відповідно до плану перевезень, а для власних вагонів перевізника - за три доби до дати навантаження.

Відповідно до 2.1.4. договору, замовник зобов`язаний сплачувати послуги Перевізника та інші платежі, належні Перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов Договору, при цьому зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг Перевізника.

За умовам п. 2.1.5 договору, замовник зобов`язаний відшкодовувати Перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від Перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника.

У строки, встановлені розд. 4 Договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу фор-ми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу Замовника - підписувати та надавати Перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги(п. 2.1.7 договору).

У пунктах 2.3.1 та 2.3.2 договору визначено, що перевізник зобов`язаний розглядати надані Замовником місячні та додаткові замовлення на перевезення вантажів, інші замовлення (далі - замовлення на перевезення вантажів).

Приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) Замовника або у власних вагонах (контейнерах) Перевізника, надавати власні вагони (контейнери) Перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками Замовника згідно інформації розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до Договору та Збірнику тарифів.

Згідно п. 3.4 договору, замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному Договором розмірі плату за користування власними вагонами Перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих Замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від Замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від Перевізника (далі - плата за користування власними вагонами Перевізника).

Відповідно до п. 3.4.2. договору, плата за користування власними вагонами перевізника визначається за кожен вагон відповідного типу за формулою: Пвик = (Спл / 24) х tгод х kм, де: Пвик - плата за користування власними вагонами перевізника для відповідного типу вагонів; Спл - ставка плати за використання власних вагонів перевізника для відповідного типу власних вагонів перевізника, грн/вагон за добу визначена у додатку 1-2 до договору; 24 - кількість годин у добі; tгод - кількість годин користування вагоном перевізника для відповідного типу вагонів; kм - коригуючий коефіцієнт, що застосовується до Пвик для вагонів, які приймаються до перевезення у складі маршрутної відправки. Коефіцієнт встановлюється перевізником та зазначається у додатку 1-2 договору.

Згідно п. 3.4.3 та п. 3.4.4 договору, моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в пункті 3.4 договору, є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами. Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках вказаних в пункті 3.4 договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.

Також плата за користування власними вагонами Перевізника нараховується та сплачується Замовником у випадку їх затримки під час перевезення з причин, що не залежать від Перевізника. В таких випадках кількість годин затримки обліковується окремо по кожній станції затримки на підставі актів загальної форми ГУ-23.

За умовами п. 7.3 договору, строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.

Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається Перевізником в повідомленні про оприлюднення Договору здійсненого на вебсайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення Договору. На звернення Замовника умови Договору застосовуються до відносин з Замовником, які виникли між Сторонами до його укладення та введення в дію (пункт 12.1 договору).

Як вказує позивач, у червні-серпні 2022 року відповідач виступав одержувачем вантажу «Вагони порожні на своїх осях» (ЄТСНВ-421034) №№ 51776466, 50030337, 50030535, 50984319, 50030832, 50030626, 51777068, 50030709, 51776326, 50030428, 50030857, 50736305, 50736354, 51776342, 51777027, 51777092, 50979582, 50984269, 51777043, 51776854, 51776706, 50984483, 51776490, 51776847, 50979764, 50030584, 50979855, 50030642, 50979221, 50979822, 50979756 за перевізними документами (накладними) № 43973833 від 10.06.2022, № 43931872 від 01.06.2022, № 38657698 (досилка до основної відправки № 43931872) від 13.06.2022, №43934546 від 02.06.2022, №43972264 від 09.06.2022, №44226355 від 29.07.2022 (графа 4 вказаних накладних).

У графі 20 вказаних вище перевізних документів також зазначено, що вагони направлялися до пункту навантаження для одержувача ТзОВ «Альтернатив Агро».

Відповідно до Відомостей вагонів до накладних №№ 43931872, 38657698, 43934546, 43972264, 44226355 та графи 20 накладної № 43973833 зазначено, що власником перевезених вагонів виступає ООО «ТК«ПрофЛоджистик».

Пунктом 2.2. Правил планування перевезень вантажів передбачено, що згідно з договором про організацію перевезень не пізніше 12 днів до початку наступного місяця відправник надає залізниці відправлення місячне замовлення на перевезення вантажів за формою ГУ-12 або формою ГУ-12К (додатки 1 і 2) через АС МЕСПЛАН або на електронному носії у формі, сумісній з АС МЕСПЛАН, із зазначенням обсягів перевезень у вагонах (контейнерах) і тонах. Замовлення оформляється окремо для кожної номенклатури вантажу (додаток 3), для кожної станції відправлення.

Згідно п. 5.1. Правил експлуатації власних вантажних вагонів перевезення вантажів залізничним транспортом у власних вантажних вагонах здійснюється на договірних засадах згідно із затвердженими залізницею планами перевезень. Власники, оператори, орендарі вагонів на підставі договорів з відправниками, одержувачами, експедиторами та перевізником організовують ефективне використання рухомого складу для перевезення вантажів.

У відповідності до п. 7.1.1. Правил планування перевезень вантажів планування перевезення вантажів у межах України здійснюється з використанням автоматизованої системи документообігу (далі - АС МЕСПЛАН).

Проте, у червні-серпні 2022 року по станції Вадул-Сірет в АС МЕСПЛАН не було узгоджених планів на навантаження для вантажовласника ТОВ «Альтернатив Агро».

Відтак, станцією Вадул-Сірет під час обробки перевізних документів по прибуттю було повідомлено одержувача про прибуття вагонів (в тому числі й електронними засобами із відміткою у графі 49 накладних), встановлено відсутність планів на навантаження та складено акти загальної форми ГУ-23 № 900 від 21.06.2022, № 940 від 22.06.2022, №1560 від 30.07.2022, №2359 від 29.08.2022 на засвідчення вказаних обставин та в очікуванні інформації від вантажоодержувача ТОВ «Альтернатив Агро» щодо подальшого відправлення вагонів.

В подальшому працівниками станції Вадул-Сірет були оформлені перевізні документи на відправлення кожного із вказаних вище вагонів, а саме:

- накладну №35776194 на групу вагонів №№ 50984483, 51776847, 51776490, 50030337, 51776466, проведено 18.10.2022 о 16:00 год.;

- накладну № 35686427 на групу вагонів №№ 51776326, 50030428, 50030857, 50736305, 50030626, 50030535, проведено 12.10.2022 о 18:00 год.;

- накладну № 35617562 на групу вагонів №№ 51777068, 50030709, 50736354, '~ 50984319, 50030832, проведено 07.10.2022 о 14:25 год.;

- накладну №35196492 на групу вагонів №№ 51776342, 51777027, 51777092, 50979582, 50984269, 51777043, 51776854, 51776706, 50979756, 50979822, проведено 09.09.2022 о 20:58 год.;

- накладну № 35603422 на групу вагонів №№ 50979764, 50979855, 50030642, 50979921, 50030854 проведено 06.10.2022 о 16:45год.

Дата та час оформлення перевізних документів на відправлення кожного із вказаних вище вагонів зі ст. Вадул-Сірет також зазначені в актах загальної форми ГУ-23 №2607, 2608 від 09.09.2022; №3062 від 06.10.2022; №3071 від 07.10.2022; №3093 від 12.10.2022, №3155, 3156 від 18.10.2022, які складені станцією Вадул- Сірет для фіксації години накладання електронного цифрового підпису (ЕЦП) працівника станції в електронній накладній при прийманні порожніх вагонів по відправленню.

У зв`язку із недостатністю грошових коштів на коді платника ТОВ «Альтернатив Агро» для стягнення витрат на підставі актів загальної форми ГУ-23 №900 від 21.06.2022, № 940 від 22.06.2022, №1560 від 30.07.2022, №2359 від 29.08.2022, №2607 від 09.09.2022, №2608 від 09.09.2022, №3062 від 06.10.2022, №3071 від 07.10.2022, №3093 від 12.10.2022, №3155 від 18.10.2022, №3156 від 18.10.2022. №3157 від 18.10.2022, які є підставою для матеріальної відповідальності вантажовласника, станцією Вадул- Сірет складено відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46 №03079001 на суму 2 423 611,50 грн. без ПДВ, (2 908 333,80 грн. з ПДВ) та накопичувальні картки форми ФДУ-92 № 03079001, 03079002 на зберігання власного рухомого складу на своїх осях на суму 75063,50 грн. без ПДВ, (90 076,20 грн. з ПДВ).

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що за весь час затримки вагонів з вини вантажоодержувача було нараховано плату за користування вагонами у загальній сумі 2 998 410,00 грн з ПДВ, яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Відповідач, заперечуючи проти позову, послався на пропуск позивачем шестимісячного строку позовної давності, передбаченого ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України та ст. 137 Статуту залізниць України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Статтею 306 Господарського кодексу України, передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами (частина перша); суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі (частина друга); загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (частина п`ята).

Відповідно до положень частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статей 908, 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частини 1, 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються, зокрема Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про залізничний транспорт" перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах, що відповідно до розділу IV Статуту залізниць України передбачено і для взаємовідносин залізниці з підприємством, власником під`їзних залізничних колій.

Обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначені Статутом залізниць України. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (стаття 5 Статуту залізниць України).

Відповідно до положень статті 71 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

На одержувача покладено обов`язок прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом (стаття 46 Статуту залізниць України).

Пунктом 5 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, передбачено стягнення з одержувача, який не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту залізниць України, плати за зберігання вантажу, встановленої тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Відповідно до пункту 8 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо); при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці - з моменту затримки.

Отже, зазначені норми передбачають обов`язок вантажовідправників/ вантажовласників вносити плату за зберігання вантажу.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, передбачено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира складаються комерційні акти та акти загальної форми.

Акти загальної форми ГУ-23 складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами (пункт 3 Правил складання актів).

Відповідно до пункту 9 Правил зберігання вантажів за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, належним і допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій - затримки вагонів на станції є акт загальної форми ГУ-23, складений згідно з Додатком № 6 до Правил користування вагонами і контейнерами.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 904/5743/16.

Відповідно до статті 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Зважаючи на вказані положення, за період фактичного використання суб`єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.

Відтак, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства). Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 908/1795/19.

Порядок і умови користування вагонами і контейнерами: парку залізниць України; парку залізниць інших держав; які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, а також орендовані ними (за час затримки на коліях залізниць загального користування), визначений Правилами користування вагонами, які затверджені наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 р.113.

Пунктом 3 Правил користування вагонами і контейнерами (далі - Правила), затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 № 113, передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлюватися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничні послуги.

Відповідно пункту 4 Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, і є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами.

Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у пам`ятці про подання/забирання вагонів, яка оформлюється після закінчення приймально-здавальних операцій.

Відповідно до пунктів 6, 8 Правил користування вагонами і контейнерами усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті, передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом) (пункти 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами).

Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника (п. 12 Правил користування вагонами).

Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці (п. 13 Правил користування вагонами).

Розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством (п. 14 Правил користування вагонами).

За час перебування на під`їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків (п. 15 Правил користування вагонами).

Обставини, за якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами передбачені пунктом 16 Розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113, а саме:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;

в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).

Ставки за користування вагонами встановлені у таблиці 1 розділу V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 317 від 26.03.2009, відповідно до якого при визначенні часу користування вагонами і контейнерами час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Збірником тарифів передбачено погодинні ставки плати за користування вантажними вагонами від 1 до 45 годин окремо для випадків виконання однієї вантажної операції. Ставка плати за користування вантажними вагонами понад 45 годин становить 16 грн за кожну годину за 1 вагон незалежно від виду вантажної операції

Збір за зберігання вантажу розраховується відповідно до п.2 Розділу III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1).

За затримку на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення власних та орендованих вагонів з вини одержувача, відправника або власника (орендаря) вагонів залізниці сплачується плата в розмірі 50% ставок, зазначених у таблиці 1 (п. 5 розділу V Збірника тарифів).

Суд зазначає, що плата, заявлена до стягнення позивачем, нарахована за період затримки вагонів та є наслідком порушення відповідачем нормативно визначених правил користування вагонами.

При цьому, суд зазначає, що в силу ст. 121 Статуту залізниць України вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача;

в) у інших випадках, передбачених Правилами.

Пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;

в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Отже, Статутом залізниць України та Правилами користування вагонами і контейнерами визначено вичерпний перелік випадків, за яких вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами, проте судом не встановлено наявності таких обставин під час розгляду даної справи.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок плати за користування вагонами №№ 51776466, 50030337, 50030535, 50984319, 50030832, 50030626, 51777068, 50030709, 51776326, 50030428, 50030857, 50736305, 50736354, 51776342, 51777027, 51777092, 50979582, 50984269, 51777043, 51776854, 51776706, 50984483, 51776490, 51776847, 50979764, 50030584, 50979855, 50030642, 50979221, 50979822, 50979756, судом не виявлено у ньому помилок, тож плата за користування вагонами становить 2 998 410,00 грн з ПДВ.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо дотримання правил користуванням вагонами, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови перевезення вантажів залізничним транспортом, умови договору та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача плати за користування вагонами у розмірі 2 998 410,00 грн.

Щодо заперечень відповідача відносно пропуску позивачем строку шестимісячного строку позовної давності, суд відзначає наступне.

У відповідності до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, п. 6 ч.3 ст. 256 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв`язку із перевезенням вантажу, пошти.

У п. 3 ст. 925 ЦК України зазначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається до транспортних кодексів (статутів).

Крім того, у ст. 920 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена , за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як встановлено судом, перевезення вантажів у червні - серпні 2022 року здійснювалося на підставі Договору від 25.02.2020 р. № 8264196 про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом, укладеного між АТ «Українська залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтернатив Агро» в порядку ст. 634 ЦК України шляхом приєднання.

У відповідності до п. 7.3. даного договору, сторони домовились, що строк позовної давності за вимогами Перевізника до Замовників, що випливають з правовідносин сторін за Договором, становить один рік.

Така затримка вагонів, одержувачем яких виступав відповідач, на станції Вадул-Сірет відбулася, у зв`язку з відсутністю планів на навантаження та є триваючою дією, яка розпочалася 21.06.2022 у відповідності до Актів загальної форми ГУ-23, які наявні в матеріалах справи.

Відправлення вагонів відбувалось поетапно, починаючи з 09.09.2022 по 18.10.2022, що також зафіксовано Актами загальної форми ГУ-23, наявними у справі.

У відповідності до п.3 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 N 334, частини 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт", статті 129 Статуту залізниць України, Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.

Відповідно моментом, з якого розпочинається перебіг позовної давності до позовних вимог у даній справі, є день настання події, що стала підставою для подання позову, а саме: день закінчення затримки вагонів та складання відповідних актів загальної форми про закінчення затримки вагонів, а не день складання актів загальної форми, які фіксують початок затримки вагонів на станції призначення.

Такої ж позиції у подібних правовідносинах дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26.12.2019 у справі №906/168/18.

Отже, враховуючи те, що відправлення першої групи вагонів відбулося 09.09.2022 та відповідно 06.10.2022, 07.10.2022, 12.10.2022, 18.10.2022, а згідно з відбитком поштового штемпеля на конверті, в якому позивач надіслав позовну заяву до суду, АТ «Українська залізниця» звернулося до господарського суду з позовом у цій справі 06.09.2023, тобто в межах визначеного сторонами у договорі строку позовної давності.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, доповнено пунктом 19 такого змісту: "19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено спеціальний строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернатив Агро» (бул. Гавела Вацлава, 4, м. Київ, 03067; ідентифікаційний код: 36538516) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код: 40075815) в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Гоголя, 1, м. Львів, 79000; ідентифікаційний код: 40081195) 2 998 410,00 грн - плати за користування вагонами та 44 976 грн 15 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано: 15.01.2024.

Суддя А.І. Привалов